Фінансова діяльність господарських товариств

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

ПВНЗ «Хмельницький економічний університет»

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва»

на тему: «Фінансова діяльність господарських товариств»

 

 

 

Виконала:

студентка групи Ф-4.1

Стьопочкіна О.Ю.

 

Перевірила:

Муха І.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький - 2013

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................................................................

Розділ 1. Теоретичні аспекти функціонування господарських товариств……..........

1.1. Сутність, методи організації та основні засади фінансової діяльності суб`єктів господарювання.................................................................................................................

1.2. Поняття та ознаки господарських товариств………………...............................

1.3. Види господарських товариств……………………......

 

Розділ 2. Фінансова діяльність ВАТ «Харківський електроапаратний завод» …..

2.1. Фінансово – економічні показники діяльності підприємства…………………..

2.2. Оцінка фінансового стану підприємства ВАТ «Харківський електроапаратний завод»………………………………………………………………………………...…

2.3. Майнова структура  товариств………………………………………………….

 

Розділ 3. Проблеми функціонування ВАТ «Харківський електроапаратний завод» та шляхи їх вирішення…………………………………………………...

Висновки..........................................................................................................................

Список використаних джерел………………………………………………………....

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 Теоретичні аспекти функціонування господарських товариств

 

1. Сутність, методи організації та основні засади фінансової діяльності суб`єктів господарювання

Різні види людської діяльності в ринкових умовах виявляються як сукупність економічних взаємовідносин і зв'язків між фізичними особами, суб'єктами підприємництва та державними інституціями. Ця діяльність людей, пов'язана  зі створенням матеріальних і нематеріальних благ та послуг, координується у  межах чинної економічної системи  — сукупності наявних у країні принципів, правил, законодавчо закріплених  норм, які визначають форму і зміст  основних економічних відносин, котрі  виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання економічного продукту.

Суб'єкти господарювання —  організована форма продуктивної діяльності окремих громадян, підприємств, організацій  та державних інституцій, які відповідають вимогам економічної системи. До суб'єктів господарювання належать не лише юридичні чи фізичні особи, які займаються діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою  господарською діяльністю, а й  будь-які юридичні або фізичні  особи, котрі здійснюють контроль над  суб'єктами, група суб'єктів господарювання, якщо один або кілька з них здійснюють контроль над іншими, та органи державної  влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю в частиш їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської  діяльності[10; с.186].

Як організуюча сила ринкової економіки ця система потребує відповідної  інфраструктури у вигляді державних  та недержавних інститутів; виробників матеріальних і нематеріальних благ, продавців, покупців, споживачів із відповідним  економічним та правовим статусом —  суб'єктів ринкової економіки[2; с. 53].

Некорпоративні підприємства — підприємства, які належать одному власникові і в усьому іншому, крім форми власності, поводяться так, наче вони є корпораціями.

 Найважливішими ознаками  будь - яких суб'єктів господарювання, які визначають їх місце у господарських відносинах, є такі[15; с.146].

1. Господарська компетенція  (сукупність господарських прав  та обов'язків), властива суб'єктам  господарювання в усій її повноті  або така, якою їх наділяють  відповідні державні інституції. Ступінь господарської компетенції  залежить насамперед від участі  суб'єктів у господарських відносинах, які здійснюються у формі організаційно - господарських і оперативно - господарських відносин.

2. Майнова незалежність  та відповідальність за зобов'язаннями  у межах належного їм майна,  якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до законодавства,  яке регламентує діяльність суб'єктів  господарювання будь-якої галузі, вони відповідають за зобов'язаннями  в межах належного їм майна.  Однак залежно від інституту  засновників і обраної організаційно-правової  форми вони мають різний ступінь  майнової відповідальності. Наприклад,  за зобов'язаннями повну необмежену  майнову відповідальність несуть  приватні підприємства і підприємці; повну — державні комерційні  підприємства і господарські  товариства; обмежену майнову відповідальність  — казенні підприємства, товариства  з обмеженою чи додатковою  відповідальністю.

3. Мета, яка залежить від  їх функціональної ролі в економічній  системі. Метою суб'єктів підприємницької  діяльності (у тому числі підприємців)  є прибутковість, збільшення вартості  капіталу; метою установ, що створили  органи влади, і громадських  утворень (некомерційних організацій)  — соціально важлива діяльність  і отримання вигоди.

4. Організаційно - правова форма та юридичний статус. Суб'єкти господарювання, метою яких є отримання прибутку (підприємство, господарське товариство, кооператив, корпорація, концерн, консорціум), а також некомерційні організації (установа, організація, членське товариство, місія, фонд та ін.) набувають статусу юридичної особи. Не набувають статусу юридичної особи об'єднання підприємств, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів, промислово-фінансові групи, пайові інвестиційні фонди, страхові пули, технологічні парки та ін.

Особливий статус належить індивідуальним підприємцям — організованій  формі продуктивної діяльності окремих  громадян та громадян, об'єднаних у  сім'ю, яка відповідає вимогам економічної  системи. Ці суб'єкти економіки мають  ті самі ознаки, що й окреслене вище коло суб'єктів господарювання (господарську компетенцію; майнову незалежність та відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах належного їм майна; мету діяльності) [13; с. 149].

Отже, суб'єктами господарювання є власники майна і наділені майном незалежні учасники господарських  відносин різних форм власності й  організаційно - правових форм із властивою їм господарською компетенцією відповідно до функцій, які вони виконують у ринковій інфраструктурі, здатні нести майнову відповідальність за зобов'язаннями в рамках, передбачених суспільним господарським порядком, та мають на меті отримання вигоди або суспільно-корисну діяльність.

Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива  лише за наявності надійного фінансового  фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства.

До типових прикладів  руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести: надходження власного капіталу; отримання позичок; погашення позичок; сплата дивідендів.

Можна стверджувати, що фінансова  діяльність (фінансування) має вирішальний  вплив на процеси генерування  вартості підприємства. Так, оптимізація  структури капіталу (оптимізація  фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову  базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності[3; с. 145].

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням  вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими  службами підприємства і пов’язаних з фінансуванням, інвестиційною  діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб’єкта господарювання.

 

2. Поняття та ознаки господарських товариств 

Одним з найпоширеніших видів  суб'єктів господарювання є господарські товариства.

Господарські товариства є найбільш поширеною і універсальною  організаційно-правовою формою юридичної  особи і разом з виробничими  кооперативами становлять групу  підприємницьких товариств. В основі інституту господарського товариства лежить відомий ще римському приватному праву договір товариства (societas). Господарське товариство є засобом  концентрації коштів з метою отримання  прибутку. Інтереси контрагентів, на відміну  від інших договорів, не протилежні, а спільні.

   Господарське товариство  — це родове поняття, що  визначає юридичну особу, статутний  (складений) капітал якої поділений  на частки між учасниками.

Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язану з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

 Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти такої діяльності є підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку – некомерційна господарська діяльність.

Господарським кодексом України  закріплені основні принципи діяльності підприємства:

- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги;

- вільний найм працівників;

- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

- вільне розпорядження прибутком;

- самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Участь у господарському товаристві є водночас обов'язком  і правом його учасників. Майнова  участь є обов'язковою, а особиста – правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) – обов'язком.

Наступна ознака господарського товариства – наявність відокремленого майна. Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників) і право власності на це майно  дозволяє товариству самостійно вести  господарську діяльність і відповідати  за її результати.

Основна мета господарських  товариств – отримання прибутку, це досягається шляхом промислу –  систематичного виконання на професійній  основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання  послуг) не для власних, а для чужих  потреб.

Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання – юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права[7; с. 142].

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Товариство набуває статусу  юридичної особи з дня його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", державною  реєстрацією юридичних та фізичних осіб – підприємців є засвідчення  факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту  набуття або позбавлення статусу  підприємця фізичною особою, а також  вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів  до Єдиного державного реєстру.

        В Україні облік юридичних осіб здійснюється в декількох реєстрах: Єдиному державному реєстрі, що створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації і Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який ведеться Державним комітетом статистики України.