Негативні явища економічних криз

 

ЛЕКЦІЯ 8. Негативні явища економічних  криз.

Анотація

Економічні і  структурні кризи.  Антициклічне регулювання економіки. Безробіття. Види безробіття. Теорія безробіття. Причини безробіття. Закон Оукена. Природній рівень безробіття. Рівень безробіття. Сучасні методи боротьби з безробіттям. Інфляція. Види інфляції. Стагфляція. Причини інфляції. Наслідки інфляційних процесів. Показники інфляції: індекс та темп інфляції. Антиінфляційна політика. Крива Філіпса.

СРС: Особливості економічної кризи в Україні. . Особливості безробіття в Україні. Інфляція в Україні: її динаміка та методи регулювання.

 

8.1 Економічні  кризи: сутність, види та шляхи  подолання

 

Криза (від грец. χρίσιζ — вихід, закінчення) — це рішення, поворотний пункт, тяжкий перехідний стан.

Економічна криза — фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін.

Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому  надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити  суспільство. Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас. Кризи глибоко вражають і  руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки.

70-ті роки XX ст. засвідчили  вплив на економіку не тільки  циклічних, а й нециклічних  коливань. Нециклічні коливання  , на відміну від циклічних  , не мають чітко вираженого  періоду повторюваності.

Серед нециклічних коливань розрізняють:

• Проміжні – кризи, що переривають на визначений час проходження будь-якого з етапів. Ці кризи менш глибокі і тривалі, порівнянно з регулярними кризами і мають локальний характер. Подібні кризи мали місце в капіталістичних країнах в 1924 і 1927 рр.. А в 1953-1954 і 1960-1961 рр.. такі кризи охопили тільки США і Канаду.;
• Часткові - охоплюють не всю економіку, а окремі її сфери (наприклад, нафтова криза);
• Галузеві - охоплюють одну з галузей національного господарства (наприклад, перепрофілювання оборонного комплексу країни). Такі кризи бувають національними і міжнародними. До останніх відноситься криза світового судноплавства в 1958-1962 рр.. і криза в текстильній промисловості в 1977 р.
• структурні кризи - кризові явища тривалого нециклічного характеру, що виявляються у занепаді окремих галузей і комплексних (групи) галузей народногосподарського значення, порушують ключові загальноекономічні (відтворювальні) пропорції. Прикладами є енергетична, сировинна та продовольча кризи, валютно-фінансова. (Енергетична криза 70-х рр.. XX в. підвищила ціни в 4-5 разів і змусила перейти до енергозберігаючих технологій). Фінансова криза - це глибокий розлад державних фінансів під впливом надзвичайних обставин (економічних , політичних , військових) . Як правило , формами його прояву виступають хронічний дефіцит державного бюджету, інфляція, розлад податкової та кредитної систем, неплатоспроможність за зовнішніми позиками і т.п. Це криза грошового вираження економічних процесів , тому він займає особливе положення серед видів економічних криз. Часто він супроводжує більш загальні системні кризи (як , наприклад , в Україні у 90 -х рр. . ) або циклічні кризи суспільного відтворення
• Сезонні кризи обумовлені впливом природно-кліматичних факторів, які порушують прийнятий ритм господарської діяльності (пізня весна для сільського господарства та комунального, нестача палива).
• Світові кризи визначаються охопленням як окремих галузей у світовому масштабі, так і всього світового господарства.

В ієрархії економічних криз досить значне місце належить саме структурним кризам.

Риси структурних  криз:

• є наслідком диспропорцій між окремими сферами і галузями економіки;
• носять затяжний характер ;
• часто не збігаються з циклічними коливаннями;
• впливають на циклічні коливання , спотворюючи традиційну картину циклічного розвитку .

Друга половина XX ст. зумовила деякі особливості економічних криз і циклів:

• цикли стали менш глибокими і довгочасними;
• для фаз циклу характерна асинхронність або або різночасність фаз;
• серед видів криз переважають структурні, проміжні кризи;
• посилюються інфляційні процеси в економіці країн світу.

Фінансові кризи проявляються у формі розладу фінансової системи. Їм властиві:

- Стрімке зростання цін;

- Ускладнення здійснення  платежів (платіжна криза);

- Різке коливання валютних  курсів і курсів цінних паперів;

- Витік з країни іноземного  капіталу;

- Стрімке зростання дефіциту  державних бюджетів;

- Надмірні урядові зовнішні  борги і т. п.

Наприкінці XX ст. фінансовими кризами були охоплені Мексика (1994-1995 рр..), країни Південно-Східної Азії (1997 р.), Росія (1998 р.), Латинська Америка (1999 - 2001 рр.). На початку XXІ ст.. – Світова фінансова криза.

Азійська фінансова  криза - економічна криза в країнах Південної і Східної Азії, яка вибухнула в липні 1997 року і стала найсерйознішим потрясінням світової економіки в 1990-их роках.

Підґрунтям кризи став надзвичайно різкий ріст економік «азійських тигрів», який сприяв масивному притоку  капіталу в ці країни, росту державного і корпоративного боргу, перегріву  економіки і буму на ринку нерухомості. Криза вдарила по таким країнам, як Таїланд, Індонезія, Малайзія, Південна Корея. Менше постраждали від кризи економіки Японії, Гонконгу, Лаосу, Філіпін, Китаю, Індії і В'єтнаму. Серед «азійських тигрів» найменше кризою були задіяні економіки Сінгапуру і Тайваню. Після багатьох років швидкого зростання економіки, азійські країни в 1997 році раптово увійшли в глибоку рецесію.

Вели́ка депре́сія — загальносвітова потужна економічна криза, яка настала восени 1929 року та тривала до кінця 1930-х років[1]. У різних країнах Велика депресія мала різні хронологічні межі, проте найпомітнішою була в країнах Західної Європи та США.

По суті, Велика депресія — це світова економічна криза, а сам термін зазвичай вживається щодо Сполучених Штатів Америки. Велика депресія була найдовшою, найглибшою та найбільш глобальною економічною кризою 20 століття[2] і часто використовується як приклад того, наскільки сильно може понизитися рівень світового економічного розвитку[2].

Велика депресія справила руйнівний вплив практично у  всіх країнах, багатих і бідних. Особисті доходи, податкові доходи, прибутки і ціни впали, одночасно міжнародна торгівля знизилася більш ніж  на 50 %. Безробіття в США зросло до 25 %, а в деяких країнах ще вище, навіть до 33 %[3].

Економічна криза (Довга Рецесія, Глобальна рецесія 2009) – падіння ринкової економіки, яке почалося у грудні 2007 року і досягло найбільшого піку у вересні 2008 року. Початковим етапом кризи, який проявився через кризу ліквідності, можна назвати 7 серпня 2007 року, коли BNP Paribas, посилаючись на повну відсутність ліквідності, зупиняє вивід коштів з трьох хедж фондів. Бульбашка нерухомості США лопнула. Падіння досягло свого піку у 2006 році, і було зумовленне занадто великою кількість цінних паперів на ринку нерухомості. Падіння поширилось на всю світову економіку.

Глобальна рецесія зачепила всю світову економіку.

Про виникнення глобальної економічної кризи в 2008 році свідчило падіння показників ряду економічних індикаторів по всьому світу. Зокрема, про виникнення кризи свідчили високі ціни на нафту, що викликали як підвищення цін на продукти харчування (через залежність виробництва харчових продуктів від цін на паливо-мастильні матеріали, та використання продуктів рослинництва, етанолу та біодизеля для виготовлення альтернативного палива) та глобальну інфляцію; іпотечна криза в США що призвела до банкрутства великих інвестиційних та комерційних банків з гарною репутацією в різних країнах світу; поширення безробіття; та ймовірність глобальної рецесії.

 

Україна

Незважаючи на окремі спроби їх подолання, структурні кризи у народному  господарстві України тривають. Зниження виробництва ключових галузей (машинобудування, легкої, електронної та деяких інших), що виробляють наукомістку і технологомістку продукцію, товари народного споживання, кінцеву продукцію (забезпечують приріст ВВП і національного доходу) і розвиток найбільш енерго- і матеріаломістких сировинних та напівсировинних галузей (чорної металургії, хімічної, паливної промисловості), які до того ж завдають значної шкоди довкіллю, призвели до дефіциту електроенергії для побутових потреб (у 1995—1997 рр.) та інших негативних наслідків. Так, частка найбільш екологічно шкідливих праце-, енерго- та капіталомістких базових галузей з 1991 по 2000 рік зросла на 25,6 % (майже 59 %), частка машинобудування та металообробки в загальному обсязі промисловості знизилась у 7 разів. Деякі позитивні зрушення відбулись лише у наступні роки.

Негативну роль у проведенні таких  структурних реформ відіграло надання  численних податкових пільг у  гірничо-видобувній та металургійній  галузях. Чорні метали е головною частиною експорту. Незважаючи на це, отримані за них валютні кошти недостатньо  вкладалися в оновлення основного  капіталу цієї галузі, тому істотно  збільшилась зношеність використовуваного  устаткування, збільшилась енергоємність  та ін. Основними негативними наслідками опосередкованого фінансування цієї галузі є: посилення структурних криз, а  отже, посилення сировинної орієнтації зовнішньоекономічної діяльності нашої  країни, погіршення антиринкового іміджу держави внаслідок продажу такої продукції за демпінговими пінами та ін.

Після проведення структурної реформи  у вугільній промисловості, зокрема, закриття кількох десятків вугільних  шахт і відсутності раціональної політики щодо перекваліфікації звільнених шахтарів, їх працевлаштування та надійного  соціального захисту, багато районів  Донецької і Луганської областей перетворились в депресивні.

Для виходу економіки України з  глибокої структурної кризи необхідно  насамперед прийняти обґрунтовану програму структурної перебудови, виділити пріоритетні  наукомісткі галузі промисловості  й вжити комплекс заходів для  їх динамічного розвитку, здійснити  інвентаризацію старих галузей (щодо доцільності  існуючих обсягів виробництва на застарілій технічній основі), технічно переозброїти їх, закрити нерентабельні  підприємства та ін.

 

Антициклічне регулювання економіки - це свідомі і цілеспрямовані дії держави, а частково - могутніх корпорацій і наднаціональних органів на промисловий цикл з метою зменшення циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і темпів економічного зростання. Найважливішу роль у цьому регулюванні відіграє держава.

Антициклічне регулювання полягає в системі способів і методів впливу на господарську кон'юнктуру і економічну діяльність, спрямованих на пом'якшення циклічних коливань .

Кейнсіанський підхід: державою використовуються фінансово- бюджетні інструменти, грошово-кредитна політика відіграє допоміжну роль. У фазі кризи і депресії збільшуються державні витрати, проводиться політика «дешевих грошей». В умовах підйому державні витрати підвищуються.

Класичний підхід: основним інструментом є грошово-кредитна політика. Пропозиція грошей стає головним важелем впливу на економіку , засобом боротьби з інфляцією . Проводиться політика «дорогих грошей» (кредитна рестрикція ) шляхом підвищення % ставок , що повинно сприяти боротьбі з перенакопиченням капіталу. В якості допоміжного інструменту використовується податково-бюджетна політика. Скорочуються державні витрати, стискається споживчий попит. Знижуються податкові ставки.

Країни  вдаються до використання цих 2 підходів в залежності від рішення задач  короткострокового або довгострокового  характеру .

 

В основі антициклічного регулювання лежить антикризове регулювання, яке включає такі методи:

• проведення жорсткої грошово-кредитної політики, що полягає у зниженні відсоткової ставки за кредитами (під час депресії і кризи держава знижує ставку відсотків і здешевлює кредит. Це зумовлюється тим, що встановлена центральним банком норма відсотка впливає на розмір відсотків, за якими банки надають позики своїм клієнтам). Перевага - дуже оперативне застосування, але важливо точно визначити час підвищення чи зниження відсоткової ставки;
• розширення інвестиційної діяльності - держава у фазах кризи і депресії знижує ставки оподаткування прибутків та зарплати, надає пільги за умов прискореного списання вартості основних фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень, насамперед у галузях економічної і соціальної інфраструктури. У фазі піднесення держава збільшує податки, відсоткові ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих вкладень, що послаблює суперечність між виробником і споживачем, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої. Антициклічне регулювання здійснюється економічними і адміністративними методами.

До адміністративних методів відносять: зміну законодавства, амортизаційних правил, прийняття нових законів про податки або поправок до діючих директивних документів центрального уряду.

Окрім цього, держава проводить уніфіковану  промислову, структурну, податкову, амортизаційну та іншу форму політики, що є важливим фактором антициклічного регулювання.

 

2. Безробіття: його суть, причини і основні види

 

Основними проявами макроекономічної нестабільності є  безробіття і інфляція.

Безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

На відміну від Міжнародної  організації праці статистичні  органи України згідно із Законом  „Про зайнятість” обов’язково додають ще одну вимогу – до офіційних безробітних відносять тих, хто зареєстрований у державній службі зайнятості або на біржі праці. Саме ця вимога є причиною відсутності збігу одних і тих же показників (кількість безробітних або рівень безробіття) за цими двома методиками.