ТНК: аргументи «за»і «проти»

ТНК: аргументи  «за»і «проти»

 

Наприкінці XX - на початку XXI ст. спостерігається інтенсивне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. На початок третього тисячоліття міжнародне виробництво товарів і послуг у рамках ТНК становило 7% світового ВВП. ТНК займають передові позиції у світовому виробництві в галузях електроніки, автомобілебудування, хімічній і фармацевтичній промисловості. З діяльністю ТНК пов'язані сподівання й розчарування більшості країн світу, оскільки ці корпорації створили розвинуту мережу виробничої, науково-технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн і заклали підвалини глобальної економіки. Без усвідомлення ролі ТНК у сучасному світі неможлива достовірна оцінка економічних, політичних, культурних та інших відносин.

Транснаціональні корпорації (ТНК) займають одну з ключових позицій у формуванні міжнародного бізнесу, є найактивнішими учасниками міжнародних економічних відносин і могутньою рушійною силою, спрямованою на інтеграцію національних економічних систем окремих країн у світову економічну систему.

В часи існування СРСР через обмеження на участь у власності  й інші особливості його політико-правового  середовища діяльність ТНК в основному зводилася до невеликої за обсягами виробничої і технологічної кооперації. Становлення в Україні ринкової економіки визначило значне збільшення масштабів діяльності ТНК на її території. ТНК грають усе більш важливу роль як у розвитку міжнародного бізнесу в Україні, так і в розвитку економіки країни в цілому. З удосконаленням механізму ринкових економічних відносин в Україні, з поліпшенням її інвестиційного клімату варто очікувати ще більшої інтенсивної діяльності ТНК у нашій країні, засновування ними своїх представництв, філій, дочірніх і спільних підприємств із метою розвитку діяльності в сфері виробництва, надання послуг, торгівлі, фінансовій сфері й інших.

Транснаціональна  корпорація - це комплекс, що використовує у своїй діяльності міжнародний підхід і передбачає формування транснаціонального виробничого, торгівельного та фінансового комплексу з єдиним центром прийняття рішень у країні базування та з філіями в інших країнах. Вони є ядром світового виробництва. На відміну від міжнаціональних компаній, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю і міжнародні за сферою своєї діяльності. Діяльність цих підприємств має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків.

Найбільш характерними рисами ТНК є:

- створення системи міжнародного виробництва, розподіленого між багатьма країнами, але контрольованого з одного центру;

- висока інтенсивність внутрішньокорпораційної торгівлі між підрозділами в різних країнах;

- відносна незалежність  у прийнятті операційних рішень від країн базування та приймаючих країн;

- глобальна структура зайнятості та міждержавна мобільність менеджерів;

- розробка, передача та  використання передової технології  в рамках замкнутої корпораційної  структури.

За класифікацією ООН компанії відносяться до транснаціональних за наступними критеріями:

- величина річного  обороту (більш 1 млрд. дол.)

- закордонні філії (не менш ніж у 6 країнах);

- величина відсотка продажів, реалізованих за межами країни базування материнської компанії - не менш 1/5 - 1/3 всього обсягу обороту компанії (лідери - швейцарська фірма Nestle (98,2%), Philips (88%), АВВ (87,2%), Еххоn Моbil (79,6%)¹.

- частка закордонних  активів не менш 25 - 30% у загальній  вартості всіх активів компанії (найбільші закордонні активи - Вауеr АО (89,8%), Nestle(86,9%), VоIkswagen (84,8%), АВВ (84,7%)².

- склад вищого керівництва  ТНК, як правило, повинен формуватися  з підданих різних держав, щоб  виключити однобічну орієнтацію  діяльності компанії на інтереси  якої-небудь однієї країни (лідери  по залученню закордонного персоналу - Eclin (США) практично цілком використовує місцевий персонал (96 закордонних філій), Nestle (97%), АВВ (93,9%)³.

За визначенням Комісії з ТНК при ООН ТНК - це компанія, що:

- включає в себе  одиниці в двох або більш  країнах, незалежно від юридичної форми та поля діяльності;

- оперує в рамках  системи прийняття рішень, що  дозволяє проводити погоджену політику та здійснювати загальну стратегію через один або більш керівний центр;

- у якій окремі одиниці пов'язані через власність або яким-небудь іншим чином так, що одна або більш з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, поділяти знання, ресурси та відповідальність з іншими.

Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних  змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company⁴ утворилася ще в 1600 р., деякі інші великі фірми також існують не одне століття,   але   особливо   інтенсивно   концентрація   капіталу   у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.

У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно вищі прибутки, особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який, базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної відповідальності, створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників, дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій діяльності й масово ставали банкрутами.

Подібні процеси відбувалися  і в Україні. В багатьох галузях   економіки   зменшувалася   кількість   підприємств   і збільшувалися їхні розміри. З 1901 по 1913 р. число підприємств з кількістю працюючих понад 1000 робітників зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних об'єднань в Україні (як і в Російській імперії, до складу якої входила Україна) були тоді синдикати⁵. Вони створювалися у чорній металургії, в металообробній промисловості.

Надзвичайно високий  рівень концентрації капіталу наприкінці XIX - на початку XX ст. сприяв його переливанню за національні межі. Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал моторз" (виникла в 1908 р., вивозити капітал почала з 1918 р.), "ІБМ" (1911 р., перші закордонні підрозділи було відкрито в 1917 р.), "Істмен кодак" (1901 р., закордонні дочірні фірми мала з часу свого створення); німецькі "Байєр" (1863 р., іноземна експансія з першого року утворення, в 1865 р. було відкрито першу в США фабрику з виробництва анілінових барвників), '"Маннесманн" (1890 р.)⁶. Отже зовнішньоекономічна експансія почалася фактично з моменту заснування компаный.

Науково-технічний прогрес  посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням відмінностей у цінах національних факторів виробництва. Почала розвиватися просторова децентралізація виробництва, заснована на концентрації капіталу, що мала планетарний масштаб.

Переваги корпорації, що пов'язані з транснаціоналізацією, є   водночас   причинами   активного   розвитку   ТНК.

Основними серед причин-переваг  є:

1.Можливості  підвищення ефективності та конкурентоспроможності.

Світове економічне середовище, в якому функціонують ТНК, додатковий

чинник підвищення ефективності компанії та зміцнення її позицій на світових ринках.

2.Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невідчутні" активи, насамперед управлінський і маркетинговий досвід. Недосконалість ринкового механізму, змушує фірму прагнути до збереження контролю за використанням своїх "невідчутних" активів. У рамках ТНК такі активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни, і зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі ТНК.

3.Додаткові можливості підвищення ефективності та  конкурентоспроможності через доступ до ресурсів іноземних держав. Вони реалізуються у процесі використання дешевої або більш кваліфікованої робочої сили, сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей і фінансових ресурсів приймаючої країни.

4.Близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і можливість отримання інформації про перспективи ринків і конкурентний потенціал фірм приймаючої країни. Філії ТНК отримують важливі переваги перед фірмами приймаючої країни внаслідок використання науково-технічного і управлінського потенціалу материнської фірми.

5.Можливість використання у власних інтересах особливостей державної, зокрема податкової, політики в різних країнах, різниці в курсах валют та ін. Така можливість реалізується, як правило, у зменшенні трансакційних витрат, що безпосередньо впливають на ефективність господарської діяльності ТНК.

6.Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції. Забезпечується завдяки тому, що з'являється можливість "скидати" застарілі технології і продукти в зарубіжні філії та зосереджувати зусилля і ресурси підрозділів на розробці нових технологій і виробів у країні базування.

7.За допомогою прямих іноземних інвестицій фірма дістає можливість уникати бар'єрів при входженні на ринок певної країни через експорт товарів та/або послуг. Стимул для прямих зарубіжних інвестицій часто створюють національні тарифні бар'єри.

Вплив іноземних інвестицій на економіку приймаючої країни є неоднозначним. Він виявляється в тому, що, з одного боку, приймаючі країни відчувають колосальний позитивний економічний вплив ТНК.

 Приймаюча країна в цілому виграє від надходження інвестицій: працівники і постачальники, обслуговуючи нові підприємства, нарівні з місцевою владою, яка отримує податкові надходження, виграють більше, ніж втрачають конкуруючі місцеві інвестори.

У найбільш узагальненому вигляді  позитивний вилив ТНК на економіку  приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні.

З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані переважно на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни. 

Приплив іноземних капіталовкладень сприяє розвитку внутрішньорегіональної торгівлі оскільки значну частину своїх потреб у комплектуючих виробах і обладнанні філії іноземних компаній задовольняють за рахунок імпорту з країни-інвестора.

ТНК підривають позиції місцевих монополій  і, незважаючи на свої великі розміри, нерідко підвищують ступінь конкурентності національних ринків. Із загостренням міжнародної конкуренції ТНК почали формування змішаних компаній з участю місцевого капіталу. Участь місцевих акціонерів у господарській діяльності ТНК створює можливість урахування їх інтересів, хоча найважливіші рішення, як і раніше, приймаються штаб-квартирою.

Здійснюючи прямі іноземні інвестиції, ТНК переміщують через національні кордони великі виробничі ресурси. Таке переміщення з країн, де вони є в надлишку, в країни, що відчувають їх нестачу, сприяє ефективному розміщенню світових факторів виробництва і як наслідок - зростанню виробництва у світі, створенню нових ринків збуту. Світова спільнота отримує істотну вигоду від ефективнішого розміщення ресурсів, переміщуючи з країни в країну кваліфіковану робочу силу, капітал, технології та ін.

ТНК діють через свої дочірні  підприємства і філії в десятках країн світу за єдиною науково-виробничою і фінансовою стратегією,  вони мають потужний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку.

Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, практику виробничих відносин, що склалася, виділяти більше коштів на підготовку і перепідготовку працівників, більшу увагу звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості. Найчастіше за іноземними інвестиціями стоять впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції, поліпшення стилю менеджменту, використання всього кращого з практики зарубіжного бізнесу.