Амортизаційна політика підприємства

Незадовільний стан виробничої бази можна вважати основним фактором ризику втрати конкурентоспроможності, тому для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які в сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання.

Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [1] .

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного зносу, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) зносом основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування [14].

Техніко-економічне старіння основних засобів - це процес знецінення діючих засобів праці  до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Класифікаційний перелік груп основних засобів та інших необоротних активів у Податковому кодексі (таблиця 1.2)  майже повністю дублює відповідні положення   П (С)БО № 7. Однак до цього переліку не віднесені, зокрема, незавершені капітальні інвестиції.

Таблиця 1.2

Класифікація  груп основних засобів та інших  необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації [1]

Групи	Строки корисного  використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані  з будівництвом	15
група 3 - будівлі,  споруди,  передавальні пристрої	20, 15, 10
група 4 - машини та обладнання, з них: ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	5 2
група 5 - транспортні  засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні  насадження	10
група 9 - інші основні  засоби	12
група 10 - бібліотечні  фонди	-
група 11 - малоцінні  необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові  біологічні активи	7

З цієї таблиці 1.2 стає зрозуміло, що класифікація ОЗ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних нам 4-х. Мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років. 

Безперервний  процес виробництва потребує постійного відтворення фізичного зносу  і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Згідно з  П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизацією вважається систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, що амортизується, – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості [2].

Відповідно  до пп.14.1.3 п.14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [1]. 

Таким чином, можемо зробити висновок, що амортизація на сьогодні трактується однаково як у П(С)БО 7 «Основні засоби» так і в ПКУ.

Для відшкодування  вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного зносу й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних засобів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними  нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках  до балансової вартості основних засобів.

 Розрахунки  норм амортизаційних відрахувань  на повне відновлення (реновацію)  основних засобів  здійснюють централізовано за формулою [12]:

 

де Ф - балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;

Л - ліквідаційна вартість основних фондів;

А - амортизаційний період основних засобів.

Податковий  Кодекс України дозволяє підприємству самостійно встановлювати норму амортизації, але з урахуванням наступного: нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом,  але не менше ніж визначено в ст.145 п.1 ПКУ  і призупиняється  на  період  його  виводу  з  експлуатації   на  підставі  документів,  які  свідчать   про виведення таких основних засобів з експлуатації) [1].

Таким чином, строк  корисного використання об’єкта  є основним для встановлення норми амортизації, але він не може бути меншим за встановлений в Податковому Кодексі.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає  об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Таким чином, сутність амортизації, амортизаційних відрахувань  та їх функції проявляють свою дію через низку складових, взаємозв’язок яких становить зміст амортизаційної політики держави. Отже, амортизаційна політика держави – це складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці.

Для надання  амортизаційній політиці гнучкості, точнішого  нарахування амортизаційних сум, система  амортизації повинна постійно розвиватися, тобто необхідно переглядати  норми, уточнювати нормативні положення, регулювати порядок нарахування амортизації, удосконалювати систему її обліку, проводити переоцінки основного капіталу. Така рухомість системи амортизації зумовлена динамічністю науково-технічного прогресу, постійними змінами умов виробництва, розвитком суспільних потреб. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації.

2. Методи нарахування амортизації основних засобів

Амортизаційна політики підприємства значною мірою відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку і базується на встановлених  державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має право індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри. Серед таких факторів слід виділити такі: обсяг використовуваних операційних основних засобів та нематеріальних активів; методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів та нематеріальних активів; реальний строк використання підприємством активів, що підлягають амортизації; дозволені законодавством методи амортизації; склад і структура використовуваних основних засобів; темпи інфляції; інвестиційна активність підприємства [14].

На сьогодні відсутні чіткі правила щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”,  застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Метод амортизації обирається підприємством  самостійно з урахуванням очікуваного  способу отримання економічних  вигод від його використання та переглядається у разі зміни очікуваного способу  отримання економічних вигод від його використання. На сьогодні,  відповідно до ПКУ,  в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п.26 П(С)БО 7 "Основні засоби" (таблиця 1.3).

 

Таблиця 1.3

Методи нарахування амортизації згідно П.145.1.5 ПКУ [29]

 

Методи амортизації	Залежать від  строку служби					Залежить від  виробітку (виробнича)
	Прямолінійна	Дегресивна			Прогресивна
		Арифметично-дегресивна (кумулятивна)	Прискореного  зменшення залишкової вартості	Залишку, що зменшується
Сума амортизаційних відрахувань	Залишається  незмінною	Знижується  в арифметичному ряді	Знижується	Знижується	Збільшується	Змінюється
База амортизаційних відрахувань	Збитки на придбання	Збитки на придбання	Залишкова балансова  вартість	Залишкова балансова  вартість	Залишкова балансова  вартість	Збитки на придбання
Визначення  суми амортизації					Аналогічно  дигресивним методам, тільки процес амортизації здійснюється прискореним методом	t=1,….,n
Норма амортизації (%)		t=1,……,n
Сфера застосування	Економічна	Економічна	Економічна	Податкова	Економічна	Економічна

 

t - індекс периода; t-1 - індекс периода, що передував  періоду t; а - норма амортизації; n - строк корисної служби в  містах; А - сума амортизації; Б  - балансова вартість;

П - сума збитків  на придбання, реконструкцію, покращення основних засобів; В - сума виведених основних фондів; Ф_n - вартість придбання (початкова вартість);

Ф_л -ліквідаційна вартість; Ф_t-1 - залишкова вартість на кінець періоду, що передував звітному; L_t - продуктивність (ступінь навантаження, потужність) у році t;

b_t – строк корисного використання, що залишився, розрахований з початку року.

Аналізуючи  суть методів нарахування амортизації  можна виокремити як переваги так  і недоліки того чи іншого методу (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

Суть методів нарахування амортизації та їх переваги та недоліки [19]

Метод	Суть методу	Переваги	Недоліки
Прямолінійний	Сума, що амортизується, переноситься на амортизацію рівномірно протягом терміну корисної експлуатації активу	Вартість об'єкту основних засобів списується рівними частинами протягом всього періоду його експлуатації	Не враховується моральний знос об'єктів основних засобів і чинник підвищення витрат на  ремонти у міру його експлуатації
Метод зменшення  залишкової вартості	Визначається  річна сума амортизації виходячи із залишкової вартості об'єкту основних засобів на почало роки або з первинної вартості по введених протягом року об'єктах основних засобів	Протягом перших років експлуатації об'єкту основних засобів накопичується значна сума коштів, необхідних для його відновлення Передбачається обов'язкова наявність ліквідаційної вартості, необхідної розрахунки норми амортизації	-
Кумулятивний  метод	Річна сума амортизації  визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного  коефіцієнта. Для цього методу характерно, що величина річних відрахувань  зменшується і до кінця терміну  використання відбувається повне списання вартості	1. У перші  роки амортизується велика вартість  об'єкту основних засобів, коли  інтенсивність його використання  максимальна; 2. У перші  роки накопичуються грошові кошти  для заміни об'єкту основних  засобів, що амортизується;	Певний ступінь  трудомісткості