Документальные системы наличный и безналичных расчетов

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ МОЛОДІ І  СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА «ІНФОРМАЦІЙНІ  СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ»

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

 

    З дисципліни:    Документальні системи управління

   З  теми:  Документальні системи готівкових і безготівкових розрахунків і автоматизація її на підприємстві

 

 

 

 

 

Студентки 3 курсу 

спеціальності 0201 «А»

Данюшкіної  Л.В.

Науковий керівник

Прігунов О.В.

 

 

 

2012

 

РЕФЕРАТ

 

 

Курсова робота: 33 с., 12 джерел.

Предмет дослідження  – механізми, що використовуються підприємствами при розрахунках.

Об'єкт дослідження – документальні системи готівкових і безготівкових розрахунків.

Метою роботи є дослідження готівкових і безготівкових схем оплати продукції та їх особливості. Також використанні цих схем на підприємствах та впливання на діяльність цих підприємств.

Методи дослідження: огляд літературних джерел, аналітичний, документальний, статистичний.

 

 

Розглянуто  особливості, сутність та стадії процесу  готівкових та безготівкових розрахунків.

Визначено вимоги до готівкових та безготівкових розрахунків, встановлено їх роль щодо автоматизації  у підприємницькій діяльності. Систематизовано  методи досягнення визначеної мети, з’ясовано  переваги та недоліки існуючих розрахунків.

 

 

 

 

ГОТІВКА, РОЗРАХУНКИ, АВТОМАТИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА, БАНКОВЬКА СИСТЕМА, ЕЛЕКТРОННІ РОЗРАХУНКИ, ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ, ГРОШІ, ЮРИДИЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ, КОШТИ, ПІДПРИЄМСТВО, ЧЕК, АКРЕДИТИВ, ВЕКСЕЛЬ, ДОРУЧЕННЯ

 

РЕФЕРАТ

 

 

Курсовая работа: 33 с., 12 источников.

Предмет исследования  – механизмы, использующиеся предприятиями при взаиморасчетах.

Объект исследования – документальные системы наличных и безналичных расчетов.

Целью работы является исследование документальных систем наличных и безналичных расчетов. Анализ способов взаиморасчетов предприятий и их влияние на их хозяйственную деятельность.

Методы исследования: обзор  литературных источников, аналитический, документальный, статистический.   

 

 

Рассмотрены особенности, сущность и стадии процесса наличных и безналичных  расчетов. 

Определенно требования к наличным и безналичным расчетам, установлена их роль относительно автоматизации в предпринимательской деятельности. Систематизированы методы достижения определенной цели, выяснены преимущества и недостатки существующих расчетов.

 

 

 

 

НАЛИЧНОСТЬ, РАСЧЕТЫ, АВТОМАТИЗАЦИЯ  ПРЕДПРИЯТИЯ, БАНКОВЬКА СИСТЕМА, ЭЛЕКТРОННЫЕ  РАСЧЕТЫ, УЧЕТ ДЕНЕЖНЫХ СРЕДСТВ, ДЕНЬГИ, ЮРИДИЧЕСКИЙ ЭЛЕМЕНТ, СРЕДСТВА, ПРЕДПРИЯТИЕ, ЧЕК, АККРЕДИТИВ, ВЕКСЕЛЬ, ПОРУЧЕНИЕ

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

 

У умовах ринкової економіки  встановлення та розвиток господарських  зв'язків – є необхідною умовою діяльності підприємств для забезпечення непереривного виробничого циклу, своєчасного постачання і реалізації продукції. Встановлення зв’язків здійснюється за допомогою господарських  договорів, відповідно до яких одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, робіт або послуг, а інше – їх покупцем, споживачем, а значить і платником.

Правильна організація  розрахунків між постачальниками  та покупцями  безпосередньо впливає  на прискорення обігу оборотних  коштів і забезпечує своєчасне надходження  грошових коштів.

У підприємства виникають  взаємовідносини з персоналом, який виконує виробниче завдання, що також тягне за собою розрахунки з працівниками підприємства, з органами соціального забезпечення та іншими організаціями та особами. Як правило, розрахунки здійснюються у грошовій формі.

Між підприємствами, установами та організаціями розрахунки проводяться безготівково. Безготівкові розрахунки ведуться шляхом перерахування (переказу)грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача за допомогою різних банківських операцій (кредитних і розрахункових), що заміщають готівку гроші в обігу. При цьому посередником при розрахунках між підприємствами та організаціями виступають відповідні установи банків (державних та комерційних)

Відносини між банком і клієнтом носять договірний характер. Клієнти самостійно обирають банки  для кредитно-розрахункового обслуговування і можуть проводити всі види банківських операцій в одному (за розрахунковими операціями або декількох банках за кредитними операція).

Кредитні відносини  банків з підприємствами оформляються кредитними договорами. Крім розрахункових рахунків, у банках відкриваються поточні та спеціальні рахунки для зберігання коштів суворо цільового призначення (приватизаційний фонд, акредитиви і чекові книжки).

Взагалі раціональна  організація контролю за станом готівки  та безготівкових розрахунків сприяє зміцненню і дотримання платіжної дисципліни, виконання зобов'язань перед постачальниками і замовниками,скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості, прискоренню оборотності оборотних коштів і, отже, поліпшенню фінансового стану підприємств.

 

1 МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ  ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ГОТІВКОВИХ  ТА БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

 

 

1.1 Організація взаємодії між підприємствами.(Договірні відносини)

 

 

Договір — основна  форма регулювання товарно-грошових відносин в агропромисловому комплексі.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин у сільському господарстві договірна форма економічних  зв'язків між учасниками АПК набуває  особливої актуальності. Договір  в АПК — природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних  ринковій економіці. Товарно-грошові відносини потребують узгодженого регулювання, яким і є договір, не обтяжений надмірно державним втручанням.

Договір виступає правовою формою регулювання економічних  відносин усіх без винятку аграрних підприємців. Така правова форма  застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами.

Договірну правосуб'єктність підприємств визначають як закони України, інші нормативно-правові акти, так і статути підприємств, у яких обов'язково передбачаються завдання, предмет і види господарської діяльності, а також правомочності щодо укладення договорів.

Договірні зобов'язання, притаманні сільському господарству, можна підрозділити на такі види:

• по реалізації продукції, вирощеної аграрними товаровиробниками;
• по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарських підприємств;
• по фінансово-кредитному забезпеченню господарської діяльності аграрних товаровиробників;
• по впровадженню наукових розробок у сільськогосподарське
• виробництво;
• по енергетичному забезпеченню виробництва сільськогосподарської продукції;
• по проведенню зрошувальних робіт з метою підвищення родючості земельних угідь;
• по рекламуванню продукції аграрних товаровиробників;
• по підготовці і підвищенню кваліфікації фахівців сільськогосподарського виробництва та інші.

Сучасне аграрне  виробництво потребує відповідного виробничо-технічного і технологічного обслуговування, що здійснюється як самими господарствами, так і з використанням послуг спеціалізованих підприємств (організацій). Господарські відносини, що виникають при цьому, юридичне оформляються шляхом укладення відповідних договорів. До них належать договори між виробниками сільськогосподарської продукції і підприємствами сільгоспхімії про забезпечення агрохімічного обслуговування, а також ремонтно-технічними підприємствами про ремонт сільськогосподарської техніки, технічне обслуговування тваринницьких ферм, птахофабрик (цехів), теплиць і т. ін. Сюди належать і договори щодо автотранспортного обслуговування виробників сільськогосподарської продукції, договори з будівельними підприємствами, зокрема концерну «Украгропромбуд» та ін

Договори у  сфері матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників

Основною правовою формою, яка опосередковує відносини щодо матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, є договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення. Зміст і порядок укладення цього договору мають відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема: Господарського процесуального кодексу України, Указів Президента України від 7 листопада 1994 року. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні»; від 4 жовтня 1994 року «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»; а також Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 року, тощо. У договорі поставки повинно зазначатися:

• найменування, кількість, номенклатура продукції, якщо є необхідність, то і комплекти машин, устаткування, державний стандарт або технічні умови, які повинні бути зареєстровані в органі Держстандарту;
• якість і комплектність продукції;
• термін дії договору;
• ціна продукції, порядок, форми взаєморозрахунків (розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом мають здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торговельної палати);
• умови постачання, які здійснюються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Правила ІНКОТЕРМС) Міжнародної торговельної палати;
• терміни повернення тари багаторазового використання;
• реквізити сторін (банківські, поштові);
• за міжнародним контрактом
• арбітражні застереження та інші реквізити;
• інші умови.

 

 

1.2 Проблеми при взаєморозрахунках на підприємствах

 

Взаєморозрахунки - найтонший і часто найбільш спірний  етап при проведенні операції з нерухомістю. Неприйняття пропонованої продавцем схеми оплати може зупинити покупця, навіть якщо він вже вибрав об'єкт і готовий придбати його у власність. Тим не менш, необхідно бути готовим до того, що прийняті в країнах Заходу і Сходу процедури часом серйозно відрізняються від звичних російських.

Перехід грошей від покупця до продавця через  банківський рахунок адвоката або  нотаріуса - поширена у ряді країн  схема. Ріелторська компанія, як правило, в розрахунках не бере участь, займаючись лише роз'ясненнями і стежачи за виконанням взаємних зобов'язань сторонами угоди. Однак на практиці, особливо в країнах з молодим ринком нерухомості і свіжої законодавчою системою, можна зіткнутися з будь-якою ситуацією.

В сучасних умовах важливим є вирішення проблеми покращення фінансового стану вітчизняних підприємств та їх фінансових результатів. Під час здійснення господарської діяльності в підприємств виникає дебіторська заборгованість, причому сьогодні така заборгованість має неухильну тенденцію до збільшення її питомої ваги в структурі активів. Сучасні підприємства практично не мають можливості нормально здійснювати свою діяльність через наявність надмірної дебіторської заборгованості, яка відволікає оборотні кошти. В свою чергу відволікання з обігу значних сум коштів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості змушує підприємство збільшувати кредиторську заборгованість, що веде до зростання витрат підприємства, а відповідно до зменшення його прибутку або до збільшення збитку. Відтак управління дебіторською заборгованістю – одна з найбільш актуальних проблем для багатьох українських підприємств, оскільки у підприємницькій діяльності некерована дебіторська заборгованість є однією з причин їх кризового стану. Саме тому потрібно досліджувати та вдосконалювати процес управління дебіторською заборгованістю з метою покращення фінансових результатів діяльності підприємств, що дасть можливість вирішити ряд проблем, викликаних наявністю дебіторської заборгованості та неконтрольованим її збільшенням.

 

1.3 Особливості безготівкових і готівкових розрахунків

 

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так  і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків  розмежовано. Готівкова форма розрахунків  застосовується за обслуговування населення  — виплата заробітної плати, матеріального  заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.