Економічні ресурси: суть, значення. Ресурсний потенціал світу

 

 

 

 

 

Курсова робоnf

Економічні  ресурси: суть, значення. Ресурсний потенціал світу

ПЛАН:

 

 

ВСТУП

Економічні  ресурси використовують у рамках національної економіки. Основне її завдання - виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

Національна економіка, або господарство країни - це сукупність підприємств, домогосподарств і  установ, які функціонують у межах  певної держави.

Ядром національної економіки є її галузі: промисловість, сільське господарство, будівельний комплекс, транспорт, зв'язок, банківська система, охорона здоров'я, освіта тощо. Промисловість у свою чергу поділяється на обробну й видобувну; обробна - на важку й легку і т.д. Співвідношення між окремими галузями економіки називають її галузевою структурою. Галузева структура відбиває суспільний поділ праці.

Суспільний  поділ праці означає спеціалізацію  людей на виготовленні певних видів  продукції або виконанні окремих  операцій. Він дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси. Розрізняють поділ праці двох видів - усередині суспільства й в середині підприємства. Поділ праці всередині суспільства виявляється в існуванні різних галузей і виробництв, а також територіального поділу, тобто спеціалізації регіонів країни, окремих країн тощо. Всередині підприємства поділ праці відбувається між цехами, майстернями тощо. Поділ праці на підприємстві дає змогу розчленувати виробничий процес на багато дрібних спеціалізованих операцій чи завдань.

Великий поділ  праці відбувся між племенами ще в умовах давнього суспільства. Одні племена спеціалізувалися на скотарстві, інші - на землеробстві. Спеціалізація обов'язково передбачає обмін продуктами праці. Спочатку обмін здійснювався у формі бартеру, або прямого продуктообміну. З поглибленням поділу праці виникають гроші, і обмін відбувається у вигляді торгівлі товарами і послугами.

Людство не випадково  поглиблює поділ праці та розвиває спеціалізацію. Воно давно усвідомило, що ці процеси забезпечують неабияку вигоду - підвищують продуктивність праці.

Класичний приклад  впливу поділу праці на зростання  її продуктивності знаходимо в Адама  Сміта, який аналізував виробництво  голок. Один робітник упродовж дня міг  виготовити кілька дюжин недосконалих голок, зазначив учений. Невелика ж  група робітників, у якій кожен завдяки поділу виробничих функцій виконував прості повторювані операції, виготовляла тисячі голок за день.

Спеціалізація робітників на виконанні окремої  операції підвищує продуктивність праці, бо дає змогу повніше використати  здібності й майстерність людей. Крім того, спеціалізація сприяє навчанню у процесі праці. Навіть за однакових природних здібностей спеціалізація людей на різних видах занять підвищуватиме продуктивність їхньої праці.

Поділ праці  відбувається не лише між окремими працівниками чи підприємствами, а також між регіонами країни та між країнами. Регіони країни спеціалізуються на виробництві різних видів господарської продукції чи виготовленні різних промислових виробів. Географічна спеціалізація виробництва дає змогу кожному регіону в межах країни чи різним країнам виробляти ті продукти, які за наявних ресурсів можна виготовляти найефективніше. Розвиток спеціалізації посилює взаємозалежність економічних одиниць і зближує народи.

Виготовлення  будь-якого товару масового виробництва залежить, як правило, від добре налагодженої взаємодії багатьох спеціалізованих підприємств. Наприклад, припинення з певних причин роботи на підприємстві, яке виготовляє двигуни для легкових автомобілів, тимчасово може зменшити не лише обсяг виробництва останніх, а й споживання бензину. Це у свою чергу може призвести до скорочення видобутку нафти у нафтовидобувних країнах.

Поглиблення поділу праці є важливою умовою нагромадження  національного багатства споживчих  і капітальних благ, інтелектуальної  власності й професійної майстерності працівників. Водночас у господарське життя залучається дедалі більший обсяг ресурсів: корисних копалин, сільськогосподарських угідь, лісів, водоймищ, які є важливою складовою національного багатства. З розвитком економіки вони, на жаль, вичерпуються, а стан довкілля погіршується. Особливо гостро ця проблема постала наприкінці XX ст.

РОЗДІЛ I

1. СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ
1. Види економічних ресурсів

Види економічних  ресурсів та їх обмеженість. У цьому розділі ми з’ясуємо, які існують фактори виробництва та їх роль у цьому процесі. Поняття „фактор виробництва” походить від латинського „factor” (дослівно той, що робить), але земля і засоби виробництва самі не мають фізичної продуктивності. Дійсно продуктивною силою є лише праця, в тому числі підприємницька. Внаслідок цього землю, засоби виробництва, науку, інформацію та інші речові (матеріальні) фактори доцільно називати ресурсами (від франц. Ressource – цінність, запас, джерело засобів).

Економічні  ресурси – всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.

Умовно, з урахуванням  особливостей особистісного фактора, який об’єднує працю і підприємницьку діяльність, що перебувають у статиці (тобто робоча сила, яка не функціонує), останні можна віднести до поняття „факторів виробництва”.

Обмеженість ресурсів. У певній країні або у масштабі планети обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Так, із загальної площі земної кулі майже 510 млн. м² (понад 75%) припадає на моря; неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.

Про обмеженість  людських ресурсів у межах планети  говорити недоцільно, оскільки у світі  налічується до 800 млн. безробітних. Значна їх кількість і у розвинутих країнах. Водночас у них відчувається нестача кваліфікованих кадрів певних професій. В Україні в 1998 р. На кожне вакантне місце припадало понад 50 безробітних.

Умовно можна  говорити і про обмеженість засобів  виробництва (як зазначалося вище, навіть у розвинутих країнах світу в  період економічного піднесення залишаються майже 25% виробничих потужностей) та інших чинників. Отже, обмеженість людських ресурсів і засобів виробництва зумовлена сутністю (природою) економічної системи. Це свідчить також про значну недосконалість визначення економічної теорії як науки, що вивчає спосіб використання обмежених ресурсів.

Отже, про обмеженість  можна із значною умовністю говорити лише стосовно безмежних потреб людини. У цьому разі краще вживати  поняття „відносна обмеженість  ресурсів”. Її ще називають їх рідкістю. Водночас справді обмежені лише окремі види природних ресурсів (нафта, газ та ін.). Така обмеженість є абсолютною.

Критерії  класифікації ресурсів. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речового факторів, можна вирізняти також відтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація). Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).

Ще одним  варіантом класифікації ресурсів є  їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні.

З урахуванням  такого поділу обмеженість, наприклад  інвестиційних ресурсів, також є умовною. Так, обсяг грошових коштів, які могли б бути вкладеними в економіку країн світу наприкінці 90-х років, становив понад 3 трлн. дол. Тим часом в економіку України достатньо було б вкласти до 50 млрд. дол.. Якщо інвестиційні ресурси вкладають в економіку іншої країни з метою отримання максимальних прибутків або завоювання ринків збуту тощо, вони перетворюються на грошовий капітал, а цей процес називається вивезенням (експортом) капіталу.

Ресурси, зумовлені  НТР. Розглянемо специфіку окремих факторів, поява яких зумовлена розгортанням НТР. Так, науку в економічній літературі називають специфічною продуктивною силою. Причиною цього є перетворення науки у більшості галузей промисловості на початкову стадію безпосереднього виробництва, трансформація праці ученого у продуктивну силу сукупного працівника, перетворення результатів досліджень (патентів, ліцензій тощо) на товар та ін.

Ще складнішою для розуміння як окремого фактора  економічного розвитку є інформація. Конструктивним її визначенням, яке допомагає з’ясувати цю проблему, є розуміння інформації як невід’ємної властивості процесів управління в різних системних об’єктах, зокрема економічних. Економічна інформація є матеріальною основою аналізу, планування та управління народним господарством, сприяє передусім процесу прискореного прийняття управлінських рішень. Основними видами економічної інформації є фінансова, комерційна, валютна, торговельна, банківська, техніко-технологічна, патентна та ін.

Кожний з  названих ресурсів можна уявити у вигляді ресурсного ринку, який складається із декількох конкретніших ринків. Наприклад, ринок інвестицій формується у процесі взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків, ринку довго- та короткотермінових кредитів та ін.

Поряд з цими факторами (ресурсами) в економічній літературі називають науково-технічний прогрес, державне регулювання економіки та ін.

 

 

 

2. Поняття ринкового попиту на ресурс. Вплив на криву попиту зміни продуктивності

Ринковий  попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих ГПГВ, для всіх фірм, які використовують даний ресурс.

Оскільки попит  на ресурс є похідним від попиту на продукт, то не дивно, що люба зміна  в попиті на продукт буде впливати на ціну продукту і, отже, на ГПГВ ресурсу. Звідси, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який виробляється певним видом праці, приведе до зрушення (зсуву) в попиті на працю в тому ж самому напрямку (попит на продукцію зросте – більше працівників потрібно, впаде – менше). Так, наприклад, крах фондової біржі в 1987 р. Привів до скорочення об'єму щоденних продаж акцій і відповідному падінню попиту на біржових маклерів, викликавши хвилю звільнень на Уолл-Стріт. Аналогічно, різке підвищення цін на нафтопродукти, природній газ та електроенергію, із середини 70-х років, відобразилось на збільшенні попиту на звичайні дров'яні печі.

Також, слід відмітити, що при незмінності інших факторів, зміна в продуктивності праці  приведе до одно направленої зміни  кривої попиту на працю.

Продуктивність  любого ресурсу можна змінювати декількома шляхами.

Дані про  граничну продуктивність, наприклад  праці, будуть залежати від кількості  інших пов'язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов'язаних із працею ресурсів, як капітал і  земля, більша буде гранична продуктивність та попит на працю.

Технологічні  вдосконалення здійснюють той самий  ефект. Чим вища якість капіталу, більша продуктивність праці. (праця сталелитників, працюючих на сучасних кисневих конвертерах, в які вкладена певна кількість  реального капіталу, є більш продуктивною, ніж праця тих, хто працює на старих мартенівських печах, в які вкладена також кількість реального капіталу).

Збільшення  якості самого перемінного ресурсу – праці – викличе збільшення граничної продуктивності і, відповідно, попиту на працю.

Порівняно з Україною в США працівники цілком здорові та мають вищий рівень підготовки, і в більшості галузей вони працюють з використанням більш крупного та більш ефективного набору засобів виробництва, а також багатих природних ресурсів. Це сприяє стійкому високому попиту на працю. Зі сторони пропозиції на ринку праця є відносно рідкісним ресурсом в порівнянні із більшістю країн, зокрема Україною. Стійкий попит та відносно обмежена пропозиція породжують високі ставки заробітної плати.

Аналогічно, як зміна в цінах на інші продукти викликає зміну в попиті на якийсь інший певний товар, так і зміна в ціні на інші ресурси може змінити попит на якийсь конкретний ресурс.

Як ефект  впливу зміни ціни одного продукту на попит на інший продукт залежить від того чи є ці продукти замінниками чи взаємодоповнюючими один одного товарами, так і ефект впливу зміни ціни на один ресурс на попит на інший буде залежати від їх взаємозалежності та ступеня їх доповнюваності.

Ресурсозамінники. Припустимо, що праця і капітал можуть замінювати один одного, тобто фірма може виробляти продукцію, використовуючи більше праці і менше капіталу, чи навпаки. Також, припустимо, що ціна на обладнання падає. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом двох протилежних ефектів: ефекту заміщення і ефекту об'єму продукції.

По-перше, падіння  ціни на обладнання приведе до того, що фірма буде прагнути заміщувати працю машинним обладнанням. Це є  характерною рисою фірм, які прагнуть виробити певну кількість продукції  з найменшими витратами. Тобто, ефект заміщення знизить попит на працю.

По-друге, при  падінні ціни на обладнання також  знизяться витрати при виробництві  різних об'ємів продукції. Із скороченням  витрат фірмі вигідніше виробляти  і реалізовувати більшу кількість  продукції. А таке збільшення об'єму виробництва призведе до зростання попиту на всі ресурси, в тому числі, і працю. Отже, ефект об'єму призводить до зростання попиту на працю.