Економічні ресурси: суть, значення. Ресурсний потенціал світу

Ефекти заміщення  і об'єму продукції явно діють  в протилежних напрямках. При  падінні ціни на капітал (обладнання) ефект заміщення знижує, а ефект об'єму продукції підвищує попит на працю. Фактично вплив на попит на працю буде залежати від відносних величин цих двох протилежних ефектів.

Отже, якщо ефект  заміщення переважає ефект об'єму  продукції, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає одно направлену зміну в попиті на працю (зниження ціни на капітал приведе до зниження попиту на працю). Якщо ж ефект об'єму продукції переважає ефект заміщення, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають різнонаправлену зміну в попиті на працю.

Взаємодоповнюючі  ресурси. Якщо праця і капітал є взаємодоповнюючими ресурсами (один працівник на один станок), то зниження ціни на обладнання приведе до зростання попиту на працю.

Отже, зміни  в ціні взаємодоповнюючого ресурсу (капіталу) приводять до різнонаправленої зміни в попиті на працю.

Отже, крива  попиту на ресурс (працю) збільшується (пересувається вправо), коли:

• збільшується попит на (а відповідно і ціна) продукт, який виробляється цією працею;
• збільшується продуктивність праці;
• зменшується ціна на ресурсозамінник при умові, що ефект об'єму продукції сильніше ефекту заміщення;
• збільшується ціна на ресурсозамінник, при умові, що ефект заміщення переважає ефект об'єму продукції;
• спадає ціна на взаємодоповнюючий ресурс.

Легкість  ресурсозаміщення. Чим більша кількість подібних ресурсів (ресурсів-замінників), вища еластичність попиту на певний ресурс (якщо виробник меблів вважає, що 5 чи 6 порід деревини однаково підходять для виготовлення столиків, то збільшення ціни на одну із порід дерева може викликати різке падіння попиту на неї). В іншому крайньому випадку, коли заміщення неможливе (боксити необхідні для виробництва алюмінію – це означає, що попит на боксити зі виробників не зміниться) попит має тенденцію до нееластичності.

Слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час. Наприклад, водії вантажівок якоїсь фірми можуть добитися суттєвого зростання зарплати через незначне чи наступаюче не відразу зниження зайнятості, через деякий час, так як вантажівки зношуються і їх замінюють, фірма може закупити вантажівки більшої вантажопідйомності і самим забезпечити постачання тієї ж кількості продукції, із меншою кількістю водіїв. Крім цього, по мірі зношення вантажівок фірма може застосувати різні засоби транспортування. Приклад: “Боинг-737-300” був спеціально сконструйований для двох пілотів, а не для традиційних трьох.

Еластичність  попиту на продукт. Чим вища еластичність попиту на продукт, вища еластичність попиту на ресурс. Невелике зростання  ціни на продукт з великою еластичністю попиту викликає різке зниження об'єму випуску продукції і, відповідно, відносно велике скорочення попиту на відповідні ресурси.

В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати  всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов'язані запитання:

Якою повинна  бути комбінація для виробництва  любого рівня об'єму продукції  з найменшими витратами? Відповідь  на це запитання дає правило найменших  витрат.

Фірма виробляє любу певну кількість продукції  при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об'єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим. У випадку використання тільки двох ресурсів – праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли:

Граничний продукт праці / Ціна праці =

Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу

Припустимо, що ціни на працю і на капітал складають 1 дол. За одиницю, капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу – 5, а праці – 9. Виходячи із формули, бачимо, що співвідношення не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: 9/1 не дорівнює 5/1. Якщо фірма витрачає на капітал на дол. Менше і витрачає цей дол. На працю, то вона губить 5 одиниць продукції, виготовлених за допомогою капіталу вартістю в граничний, а отримує 9 одиниць продукції від найму праці на додатковий дол. Чистий об'єм продукції збільшується на 4 (9-5) одиниць при тих же загальних витратах. Слід зауважити, що таке переливання дол. Із капіталу в працю приводить до того, що для даної фірми крива граничного продукту праці зміщується вниз, а крива граничного продукту капіталу – вверх, і фірма просувається до стану рівноваги, де справджується рівноважна формула.

Фірма може вважати  вигідним використовувати дуже невелику кількість виключно продуктивного  ресурсу, навіть якщо його ціна є дуже високою. І навпаки, може розумно  використовувати більшу кількість відносно непродуктивного ресурсу, якщо ціна на нього буде достатньо низькою.

Слід зауважити, що правило виробництва з найменшими витратами аналогічне правилу максимізації корисності для споживачів.

1.3. Обмеженість економічних ресурсів

Зaкoн рідкості, сутність закону. Обмеженість виробничих ресурсів є однією з важливих передумов розвитку і формування ринку. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необхідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обмеженістю виробничих ресурсів.

Як відомо, сутність будь-якого економічного закону показує  при чинно-наслідковий зв'язок певних економічних процесів.

Причиною існування  закону рідкості є суперечності між  безмежними потребами виробничих ресурсів.

Безумовно, є  такі потреби, які можна втамувати (наприклад, у деяких продуктах харчування, адже людина не може з'їсти більше, ніж  потрібно для її організму). Проте  кількість засобів існування  під впливом розвитку продуктивних сил, спілкування людей весь час зростає. В цьому виявляється дія закону зростання потреб. Досить порівняти, що споживала людина понад 100 років тому і що входить до її споживчого кошика сьогодні. Відмінність досить значна. Перелік засобів споживання і надалі змінюватиметься і розширюватиметься.

Зростання людських потреб весь час наштовхується на обмеженість економічних ресурсів.

Що  ж належить до економічних ресурсів?

По-перше, це природні, людські; а вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економічні потреби містять різноманітні знаряддя праці, устаткування, інструменти, що використовуються у виробництві непродовольчих товарів, продукції сільського господарства, виробничі промислові та сільськогосподарські приміщення, засоби транспорту і зв'язку, землю, корисні копалини, робочу силу. Отже, економічні ресурси - це чинники виробництва. Економічні ресурси можна називати виробничими ресурсами.

По-друге, всі  економічні ресурси мають загальну властивість: вони рідкісні, оскільки існують в обмеженій кількості.

Рідкість економічних  ресурсів треба розуміти так, що кількість  їх фіксована і має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів  ресурсів неоднакова. Деякі з них  дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших значні, але вони у природі не відновлюються, і людство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичерпані (нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо). Тому, слово «обмеженість», можливо, краще сприймається як «рідкість». Однак в економічній теорії ці слова вже давно розглядаються як синоніми. Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.

По-третє, економічні ресурси мають ту особливість, що вони у процесі виробництва входять до вартості створюваного продукту.

По-четверте, використання економічних ресурсів, особливо первинних, у будь-якій сфері виключає можливість одночасного використання їх в іншій сфері. Наприклад, конкретну ділянку землі можна використати лише в одній сфері: або для вирощування сільськогосподарської продукції, або під будівництво, або для видобутку корисних копалин. Отже, використання певної земельної ділянки в будь-якій одній сфері виключає можливість її одночасного використання в інших, не зважаючи на те, що потреба в цьому існує.

По-п'яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, мають не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, добувній або деревообробній промисловості. Це свідчить про те, що існує чітко визначена «спеціалізація» техніки.

Виходячи з  викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.

Обмеженість має  багато причин. Однією з них є  природна обмеженість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси нафти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку раніше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром і вже реалізується як товар.

Інші ресурси  можна вважати обмеженими через  виробничі можливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зростання потреб населення.

Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність суперечності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.

Ця причина  зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подолання суперечності на основі певних форм створення ринку економічних ресурсів.

Проблема  вибору застосування ресурсів. Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна виробляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша проблема задоволення людських потреб була б успішно вирішена.

Проте закон  рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб застосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а  й трудових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.

У реальному  економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустимо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку потребу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задоволення певної потреби.

Можна навести  багато прикладів, коли цей вибір  з першого погляду не завжди раціональний. Допустимо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єктів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житлового будинку. Проте, з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати валютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.

Отже, вибір  використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу  товарів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає потреба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі матеріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах.

Кількісне вираження  закону рідкості. Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за допомогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що виробляється в країні.

Наприклад, Україні  потрібно 40 млн. т нафти для задоволення  потреб свого господарства. У країні видобувається її приблизно 5 млн. т. Отже, ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 відсотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подолати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок експорту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості - розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.