Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства

 

q

  Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра теоретичної  та прикладної економіки

 

 

 

 

 

Самостійна робота

з предмету  “Економіка підприємства”

на тему :

“Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства”          

 

 

 

                                                                                      

Виконала:         Перевірила:

студентка 2 курсу  спеціальності міжнародна економіка Мариніна О.О.   к.е.н., асистент Мірошниченко О.Ю.

 

                                                                                      

 

 

 

Київ – 2010

           Зміст

Вступ ...............................................................................................................3

1. Характеристики  капіталу підприємства як економічної категорії ...............4

2. Класифікація видів капіталу підприємства......................................................7 
3. Аналіз статистичних даних стосовно капіталу підприємства.....................15 
Висновки ...............................................................................................................20  
Список використаних джерел .............................................................................21 
Додатки .................................................................................................................23

 

 

ВСТУП

 

На сьогоднішній день Україна, як більшість держав світу, за своєю економічною структурою входить до складу країн з ринковою економікою.

Ринкова економіка являє  собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм. Тобто, рушійною силою економіки сьогодення є підприємницька діяльність. Згідно з діючим в Українській державі законодавством, підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку [1].

Основою та неодмінною умовою створення підприємства, залучення  його до економічної діяльності виступає капітал. Причому, капітал у різних формах свого виявлення. Це може бути фінансовий, виробничий, власний, залучений, основний, оборотний капітали тощо. Крім того, сама уже сутність такого об’ємного поняття як капітал також знаходить безліч трактувань у представників різних економічних шкіл.

Питання економічної  сутності капіталу та його класифікації великою мірою через значну його вагомість в умовах ринкової економіки розкрито в наукових роботах численних авторів.

Тому, засновуючись на актуальності теми капіталу підприємства та потужній науковій базі творів видатних економістів, метою цієї роботи є систематизація та узагальнення знань про капітал підприємства та практичне прикладання цієї інформації до поточної ситуації в українській економіці.

 

1. Характеристики  капіталу підприємства як економічної  категорії

 

Підходи до розуміння поняття «капітал» значною мірою відрізняються у різних економічних школах. Тому при розгляданні питання економічної сутності капіталу підприємства, необхідно навести короткий підсумок ідей тлумачення поняття «капітал», які дають нам представники основних економічних течій. Зупинімося на аналізі класичної, марксистської та неокласичної концепцій капіталу.

Класична економічна теорія Адама Сміта та Давіда Рікардо  та їх послідовники фокусуються на фізичних ресурсах у визначенні факторів виробництва та виносять у якості дискусійного питання щодо того, як розподіляються витрати та вартість між цими факторами. Адам Сміт та Давід Рікардо визначають «складові частини ціни» як витрати на використання:

• Землі та природних ресурсів;
• Праці;
• Капіталу – зроблені людиною товари (чи засоби виробництва), які використовуються для виробництва інших товарів, включаючи машини, устаткування та споруди [2, абзац I.6.9] .

Класики також  використовували слово «капітал»  у відношенні до грошей. Тим не менш, гроші не визнавалися фактором виробництва у значенні капіталу, оскільки вони не використовуються напряму для виробництва товарів і послуг. Віддача від позичкового капіталу розцінювалася як відсоток у той час, як віддача від власного капіталу розцінювалася як прибуток.

У марксистській концепції, капітал – це гроші, які використовуються для придбання чогось з метою подальшого продажу. Таким чином, капітал існує лише в процесі економічного обміну – це багатство, яке зростає в процесі свого кругообігу і відтак формує базис для економічної системи капіталізму.

Маркс так пише про капітал: «Капітал — це не річ, а певне, суспільне, належне певній історичній формації суспільства виробниче  відношення, яке представлене в речі та надає цій речі специфічного суспільного характеру. Капітал — це не просто сума матеріальних і вироблених засобів виробництва, які самі по собі так само мало є капіталом, як золото або срібло  — грішми» [3, т. 3, гл. 48, стр. 886—887].

У неокласичній економічній теорії капітал виступає фактором виробництва, використовуваним для створення товарів і послуг, який не споживається значною мірою  в процесі виробництва, хоча й  може падати в ціні. Капітал у  якості засобів виробництва може бути придбаний за фінансовий капітал.

У глобальному  розумінні неокласичної концепції, капітал складається з усього, що може збільшити здатність людини до економічно корисної праці –  уламок каменю чи стріла є капіталом  для печерної людини, яка може використовувати їх як засіб для полювання, а дороги – капітал для жителів міста.

Серед сучасних ідей особливе значення мають положення  моделі «П’ятьох капіталів», сформованої  організацією «Форум заради майбутнього», в якій виділяються п’ять складових  типів капіталу:

1. Природний капітал;
2. Соціальний капітал;
3. Людський капітал;
4. Виробничий капітал;
5. Фінансовий капітал. [4]

Взаємозалежність  цих складових зображено на рисунку 1.

 

Рис.1. Модель «П’яти капіталів» [5].

 

Таким чином, на основі зазначених вище ідей та підсумовуючи їх, слід зазначити такі прояви економічної сутності капіталу підприємства:

1. Сутність капіталу підприємства як фактора виробництва У класичній трифакторній (капітал, земля, праця) системі виробництва капітал об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс [2].
2. Капітал ізольовано від виробничого фактора характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід – у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності [6].
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників як у поточному, так і в майбутньому періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту
4. Капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості. У даній якості виміру ринкової вартості підприємства, перш за все, виступає власний капітал, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одно час НП характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства.
5. Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності. Тобто здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства [1].

 

2. Підходи  до класифікації капіталу підприємства

 

Під загальним  поняттям «капітал підприємства» розуміють  різні його види, які характеризуються десятками термінів [7]. З попереднього розділу стає очевидною необхідність систематизації уявлень про різні види капіталу підприємства  Все це потребує відповідної класифікації використовуваних термінів. На рисунку 2 пропонується варіант такої класифікації за найбільш важливими ознаками.

 

 

Рис. 2. Класифікація капіталу підприємства

Власний капітал підприємства характеризує загальну вартість його засобів, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування відповідної частини його активів. Частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, є чистими активами підприємства.

Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал та нерозподілений прибуток [8]. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства.

Для більшості  підприємств основним елементом  власного капіталу є статутний капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами [9].

В окремих підприємств  складовою власного капіталу є пайовий  капітал. Ця стаття передбачена для  кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських  підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку).

Додатковий  капітал — суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб та інші його види.

Вклади (внески) формують майно підприємства, тож  будь-які вклади призначені для фінансування діяльності підприємства. Якщо внески роблять до статутного фонду (капіталу), передбачається, що вони потрібні для того, щоб підприємство почало працювати. Тобто це початкові інвестиції для «запуску» підприємства — своєрідний перший поштовх, який приводить у рух господарську діяльність.

Надалі підприємство мусить вже саме себе забезпечувати  необхідними ресурсами. Прибуток, який утворюється у результаті цієї діяльності, розподіляється між засновниками, які  внесли вклад до статутного капіталу, і виплачується у вигляді дивідендів.

Але може статися, що початкових інвестицій виявиться недостатньо і підприємство для своєї подальшої діяльності потребуватиме додаткових ресурсів. Отримати такі ресурси можна різними шляхами. Наприклад, взяти банківський кредит, одержати фінансову допомогу від інших осіб, збільшити розмір статутного капіталу або ж просто внести додаткові (безоплатні) вклади, не збільшуючи розміру статутного капіталу.

Один з найпростіших способів — додаткові внески, які не збільшують розміру статутного капіталу. Оформлення їх більш громіздке, проте учасники, які внесли додаткові внески, можуть мати з цього певний зиск.

Згідно з другим абзацом  пункту  4 статті 82 Господарського Кодексу України, порядок визначення додаткових внесків учасників може бути встановлено статутом підприємства. Причому, відомості про додаткові внески є факультативними, тобто вони не обов'язково повинні зазначатися у статуті [10].

Додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими. Тому, якщо статут не містить жодних відомостей про додаткові внески й учасники не приймали рішення про зміну розміру часток у статутному капіталі, жодних змін до статуту у зв'язку з внесенням додаткових вкладів робити та реєструвати не слід. Рішення зборів оформляється протоколом, який і буде підставою для операції з передачі-отримання додаткових внесків. Додатково жодних договорів позики чи дарування не укладають.

Причому додаткові  внески можуть мати як поворотний, так і безповоротний характер, про що обов'язково має бути записано у протоколі зборів. Але додаткові внески можуть також впливати на розмір частки учасників, які їх вносять, у статутному капіталі, про що треба зазначити у протоколі. В цьому разі обов'язково слід вносити зміни до статуту.

Ще одним  елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або  сума прибутку, яка реінвестована  у підприємство, або сума непокритого  збитку. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів [9, ст. 38].