Економічної ефективності виробництва та реалізації продукції ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»

М.І. Кісіль також  підкреслює, що ефективність визначається зіставленням економічного результату (вигід від бізнесу) з витратами  на досягнення цього результату [18, с. 59].

Категорія "ефективності" належить до категорій, які в економічних  науках є найбільш дискусійними і одночасно найбільш застосовуваними для оцінки процесу господарювання певними суб'єктами ринкової економіки.

Прийняття певних рішень і організація діяльності підприємства в умовах ринкової економіки  вимагає застосування певних правил, принципів і засад, що створить можливості для одержання найкращих результатів при закладених умовах діяльності. Раціональність дій, які здійснює підприємство основується чи принаймні повинно ґрунтуватися на засаді господарності (чи так званій засаді раціонального господарювання), яке у загальному понятті охоплює дві форми:

• форму продуктивності, яка ґрунтується на досягненні "максимальних" ефектів при стабільних (встановлених) витратах;
• форму економії, що закладає отримання певних ефектів при прагненні до мінімізації величини здійснюваних витрат [9, с.321].

Зв'язки, які  виступають в цих формах стосовно двох її складових ефектів і затрат, дають змогу виділити ряд її визначень:

• ефективність становить вираз відношення ефектів до затрат;
• ефективність оцінюється на основі відношення досягнутих результатів до необхідних витрат, здійснених з метою одержання цих результатів [9, с.321].

Проте справедливим видається, що не можна при такому трактуванні повністю упускати таку фундаментальну основу діяльності підприємства як ціль діяльності. Тому ефективність, крім оцінки рівня реалізації засад господарювання (зв'язок ефекти/затрати), повинна охоплювати і оцінку одержаних ефектів й здійснених витрат з метою досягнення цілей діяльності.

Отже, як бачимо з наведених поглядів, економічна природа ефективності є комплексним відображенням кінцевих результатів використання засобів економічної діяльності і робочої сили за певний період часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час виробництва різноманітних товарів та надання послуг. Але економічна ефективність підприємства відображає не тільки економію, а й оптимальні пропорції між напрямками використання коштів. Саме тому помилковим є трактування ефективності як відносної категорії, оскільки відносні показники не завжди є порівняльними та скоріше винятковими є ситуації, коли на основі відносних показників ефективності (як стверджують автори з СНД) можна говорити про те, ефективно працює підприємство чи ні, оскільки не визначено шкали її оцінки [12, c. 104].

 

 

 

1.2 Cтратегія збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції на підприємстві

Перехід національної економіки України на ринкові  засади функціонування призвів, з одного боку, до ускладнення і зростання  нестабільності середовища діяльності кожного підприємства незалежно від його форми власності та організаційно-економічної структури, а з іншого, до перебудови системи управління, у тому числі на рівні підприємства, на засадах відмови від обов'язкового довгострокового і середньострокового (п'ятирічного) планування, спрощення процедури складання і структури річних планів та надання пріоритету ринковому саморегулюванню. Однак, діючи в умовах нестабільного середовища ринкової економіки, підприємства можуть досягти успіху в бізнесі тільки тоді, коли їм вдається передбачати зміни і відповідно вживати запобіжні адаптивні заходи щодо них [7, c. 275].

Таким чином, українські підприємства потребують власної комплексної  стратегії, яка забезпечуватиме  їх всебічний розвиток.

Багато робіт  українських вчених присвячені вивченню функціональних стратегій і проблемам їх впровадження в Україні. Зокрема, ці питання досліджували такі науковці як В. Василенко, О. Віханський, О. Ковтун, А. Міщенко, С. Оборська, З. Шершньова.

Стратегія підприємства, яка вирішує питання щодо зміни  обсягів виробництва та реалізації продукції називається товарно-ринковою стратегією.

Під товарно-ринковою стратегією слід мати на увазі комплекс стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, асортимент, обсяг продукції, а також способи її реалізації на ринку. Таке визначення свідчить про те, що цей вид стратегії охоплює дві групи рішень: перша – відноситься безпосередньо до товару, друга – це рішення, що належить до реалізації цього товару на ринку товарів і послуг. Тобто така стратегія включає в себе дві: товарну і стратегію поведінки на товарному ринку [22, c. 14].

Формування  товарно-ринкової стратегії відбувається в декілька етапів. На першому етапі  аналізується номенклатура виготовленої продукції і проводиться її класифікація за номенклатурними групами. Групування відбувається за принципом об'єднання товарів, які є взаємозамінними в тому відношенні, що виключення з виробничої програми одного з них не впливатиме на потенціал підприємства, або цей вплив буде компенсуватися за рахунок збільшення випуску інших виробів такої ж групи. На другому етапі формується таблиця стратегічних груп виробів, в якій за кожною групою наводиться такі дані:

-назва;

- характеристика рівня попиту за категоріями споживачів;

- оцінка рівня стійкості за групами споживачів (у балах);

- оцінка обсягу попиту при різних рівнях цін за групами споживачів, при різних рівнях витрат на просування продукції на ринок і стимулювання попиту;

- перелік видів сировини і матеріалів, що необхідні для виробництва і оцінки стійкості поставки;

- показники собівартості;

- оцінка складності освоєння нової продукції [17, c. 21].

Третій етап включає постановку варіантів стратегічних рішень. Варіантами насамперед можуть бути:

• збереження виробництва реальних номенклатурних груп;
• розширення переліку номенклатурних груп, що випускаються;
• звуження переліку груп;
• включення або виключення груп з виробничої програми.

Четвертий етап полягає у виборі конкретного  варіанту номенклатурної (товарної) стратегії. При цьому повинні враховуватись  такі чинники:

• стійкість попиту на певний вид продукції; еластичність попиту за обсягом пропозиції і ціною; можливість постійного забезпечення сировиною, матеріалами і електроенергією; еластичність поставок за ціною оплати сировини, матеріалів та енергії; еластичність ціни ресурсів, що постачають підприємству до обсягу потреби в них; гострота конкурентної боротьби на ринку цього товару; фінансовий стан підприємства.

П'ятий етап полягає  в розробці плану заходів з  реалізації вибраного варіанту товарної стратегії. Цей план включає дві  частини – внутрішні заходи щодо підготовки виробництва та освоєння нової продукції і зовнішні заходи щодо підготовки ринку і постачальників [32, c. 14].

У товарно-ринковій стратегії істотну роль відіграє ринкова стратегія, яка визначає основні принципи і якісні орієнтири поведінки підприємства на ринку товарів. Ця стратегія має базуватись на аналізі характеристик складу споживачів і аналізі стану конкурентної боротьби на товарному ринку.

Ринкова стратегія включає в себе стратегію вибору структури ринку товарів; стратегію ринкової експансії; стратегію ринкової конкуренції.

Стратегія вибору структури ринку збуту продукції  підприємства зводиться до трьох варіантів, кожен з яких залежить від способу сегментації ринку покупців продукції цього підприємства. А саме: моносегментний ринок, на якому реалізується не менш 90 % продукції; домінантно-сегментний ринок, на якому реалізується від 70 % до 90 % продукції; полісегментний ринок збуту, на якому реалізується не менш 70 % продукції [8, c. 24].

Стратегія ринкової експансії визначає динаміку поведінки організації на товарному ринку. Варіанти: розширення охопленого сегмента товарного ринку; скорочення; збереження.

Стратегія ринкової конкуренції охоплює три варіанти: концентрацію зусиль стосовно залучення споживача; концентрацію зусиль щодо рекламування продукції; концентрацію зусиль у ставленні до конкурентів.

Поряд з наведеними вище стратегіями конкуренції існує  й інша сукупність стратегій, що концентрує увагу на позиції організації  в конкурентному середовищі. До неї належать такі види стратегій:

Стратегія лідерства. Вона полягає в тому, що йде намагання посісти провідне місце на ринку, розвинути нові технології і запропонувати нові продукти. Зазвичай, таких фірм небагато, вони широко відомі і володіють високим фінансовим, технологічним, інтелектуальним і ресурсним потенціалом.

Стратегія "напівзахисту". Організація слідує за лідером і використовує його як таран, що пробиває ринкові бар'єри. Ця стратегія потребує значних витрат на адаптацію і швидке реагування на номенклатурну динаміку лідера.

Стратегія аутсайдера. При дотриманні цієї стратегії організація працює на "хвостах" життєвого циклу товарів. Не намагаючись вирватися вперед, вона переймає відпрацьовані технології, випускає з невисокими затратами низькорентабельну апробовану продукцію і реалізовує її на освоєних ринках. Нерідко організація (законно чи незаконно) використовують торгові марки більш відомих фірм [22, c. 15].

Таким чином, українські підприємства в сучасних економічних  умовах потребують комплексної стратегії  розвитку, важливою складовою якої є

• товарно-ринкова стратегія. Цей вид стратегії регулює усі питання щодо обсягів виробництва та реалізації продукції підприємства. Безперечно, наявність програми розвитку діяльності є для підприємства перевагою, проте слід пам'ятати, що розроблення стратегії потребує кваліфікованого підходу, детального аналізу усіх характеристик підприємства і ринку, дотримання усіх правил формування і реалізації стратегії. Неправильно сформована стратегія не вирішить усіх проблем і завдань підприємства, призведе лише до безрезультатних витрат усіх видів ресурсів на її реалізацію.

 

 

РОЗДІЛ 2

СЕРЕДОВИЩА  ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАТ 

«КОХАВИНСЬКА  ПАПЕРОВА ФАБРИКА»

2.1 Зовнішнє середовище функціонування ПАТ «Кохавинська паперова фабрика»

Під зовнішнім  середовищем розуміють сукупність економічних і політичних суб’єктів, що діють за межами підприємства, і відносини, що складаються між ними і підприємством. До них відносять міжнародні, економічні, політичні, конкурентні, технологічні, ринкові та соціальні інформаційні потоки. Відносини визначають взаємодію між підприємством, його реальними та потенційними клієнтами, а також конкурентами .

Зовнішнє середовище можна умовно поділити на мікрозовнішнє  та макрозовнішнє середовище. Мікрозовнішнє  середовище – середовище непрямого впливу, включає до свого складу сукупність суб’єктів та факторів, що безпосередньо впливають на стан взаємовідносин підприємства з контрагентами, споживачами (саме підприємство, постачальники, клієнти, конкуренти, фінансово-кредитні установи та ін.) .

Фактори зовнішнього  середовища найчастіше класифікують за такими групами: 

1. Економічні — фактори, що  пов’язані з обігом грошей, товарів,  інформації та енергії.

2. Політичні — фактори, що  впливають на політичні погляди  та поділяють людей на окремі  політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.

3. Соціально-демографічні фактори,  які впливають на рівень і  тривалість життя людей, а також  формують їхню ціннісну орієнтацію. 

4. Технологічні — фактори, що пов’язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.

5. Конкуренція — фактори, які  відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.

6. Географічні — фактори, пов’язані  з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами). 

Об’єктом дослідження виступає ПАТ "Кохавинська паперова фабрика".

ПАТ "Кохавинська паперова фабрика" є найпотужнішим виробником туалетного паперу на Заході України. Продукція успішно продається в Україні торгівельними сітками Metro, Raben, Ашан, Епіцентр та ін. [33].

Компанія експортує  товари в наступні країни: Вірменія, Білорусь, Чехія, Грузія, Угорщина, Молдова, Румунія, Росія, Македонія.

Компанія імпортує товари з наступних країн: Чехія, Німеччина, Італія, Польща, Англія (Брит.), Сербія, Великобританія.

На даний  момент на фабриці проведено модернізацію та збільшено випуск туалетного паперу та виробів з паперу санітарно-гігієнічного призначення в 2 рази. У звязку з цим виникла необхідність розширення ринку збуту на Півдні України.

Конкуренти  ПАТ «Кохавинської паперової фабрики»:

• ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів";
• ВАТ "Волиньголовпостач";
• "Мірус компанії";
• "Марком";
• ВАТ "Київський КПК".