Контрольна робота з «Теорія економічного аналізу»

МIНIСТЕРСТВО МОЛОДІ ТА СПОРТУ ОСВIТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Національний технічний  університет 

“Харківський політехнічний  інститут”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з курсу

«Теорія економічного аналізу»

 

 

 

 

Група ЕІМЗ-419

 

 

Студент                                                                        Кислов А.А.

 

                             Викладач         канд. екон. наук, доцент     Іванієнко В.В.

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХАРКIВ – 2013

Варіант № 13

1. Принципи економічного  аналізу

2. Приведення  показників у порівнянний вид

3. Задача.

 Зіставте  відсоток росту питомої собівартості, собівартості виробу та його  оптової ціни і зробіть висновок  щодо ефективності виробу (моделі).

Вихідні дані

Показники	Стара модель	Нова модель
1. Собівартість, грн.	3 000	3 500
2. Термін дії, роки	10	12
3. Оптова ціна, грн.	3 450	4 140

 

 

1. Принципи економічного аналізу

Економічний аналіз, як й  інші науки, має ґрунтуватися на чітко  визначених принципах. Принцип (лат. principium – початок, основа) означає норму  поведінки і діяльності. Отже, при проведенні аналізу слід керуватися такими принципами:

Державний підхід означає, що у процесі проведення економічного аналізу необхідно керуватися законодавчими  актами, нормами, положеннями сучасної державної політики. Це сприятиме  застосуванню відповідних законодавчих норм, критеріїв, які дадуть змогу зробити обґрунтовані висновки. Наприклад, при аналізі використання робочого часу працівниками підприємств необхідно керуватися положеннями Конституції України, Кодексу законів про працю, Законом України "Про зайнятість населення" та іншими, якими насамперед регламентуються норми робочого часу та відпочинку громадян. Зіставлення фактично відпрацьованого часу та нормативного і дає змогу виявити рівень і дати оцінку використанню робочого часу.

Науковість – це принцип, який передбачає використання при аналізі наукових розробок спеціальних методик, загальновизнаних методів і прийомів аналізу. Це дає можливість скласти науково обґрунтовані програму та план аналізу, чітко визначити його мету, об'єкт і предмет, зібрати, обробити необхідну об'єктивну інформацію, підібрати методи і способи дослідження, а також сформулювати висновки і пропозиції щодо підвищення ефективності господарювання. Завдяки науковому підходу забезпечується об'єктивна оцінка економічного стану, пошук і визначення величини невикористаних резервів його покращання.[3]

Комплексність (всебічність) є необхідною умовою аналізу, яка полягає у  повному вивченні економічних явищ чи процесів для забезпечення їх об'єктивної оцінки. Зокрема, аналіз виробництва сільськогосподарської продукції потребує вивчення не тільки сукупності технічних, технологічних, а й організаційних (організація праці, виробництва, збуту продукції, постачання сировини і матеріалів), економічних (системи і форми оплати праці, розподіл прибутку, собівартість виробів і рентабельність, система кредитування, оподаткування), соціальних факторів (умови праці, якісні характеристики працівників – досвід роботи, освіта, стан здоров'я, режим відпочинку), наявних ресурсів (трудові, земельні, водні ресурси, матеріально-технічна база) та інших умов (природно-кліматичні, кон'юнктура ринку аграрної продукції та ін.). Вони можуть не прямо, а опосередковано, проте не менш важливо і суттєво, впливати на обсяг, структуру, асортимент, ефективність виробництва продукції, ритмічність виробничого процесу тощо.[2]

Системність – це принцип, що вимагає  такої форми організації аналізу, при якій дотримується єдність та послідовність дослідження економічних  явищ як цілісної системи у певному  порядку – за етапами та у взаємозв'язку один з одним, а не відокремлено. Наприклад, при прийнятті рішення про впровадження нової техніки і технології виробництва на підприємстві були проаналізовані очікувані економічні вигоди від цього, а саме: зниження трудових витрат за рахунок скорочення ручної праці, зменшення технологічних операцій, збільшення виходу продукції, підвищення продуктивності праці, економія сировини і матеріалів. У результаті собівартість продукції повинна була знизитися, а прибутковість, рентабельність зрости. Проте робітничі кадри підприємства негативно сприйняли такі дії керівництва і навіть свідомо зіпсували нову техніку. Основною причиною був несистемний підхід аналізу через врахування лише позитивних результатів і неврахування можливих негативних наслідків, зокрема соціально-психологічних. Так, впровадження нової технології призвело до значного вивільнення робітників, які залишилися без робочого місця і заробітку, що не було завчасно передбачено.[6]

Об'єктивність означає правильність, реальність даних, відображення ними справжнього стану господарювання шляхом критичного і безстороннього, що не залежить від будь-чиєї волі чи можливостей, дослідження економічних явищ, формулювання обґрунтованих висновків і рекомендацій. Такий неупереджений підхід сприятиме достовірній оцінці економічних явищ і процесів для прийняття зважених та обґрунтованих управлінських рішень.

Конкретність вимагає того, щоб  економічний аналіз ґрунтувався  не на абстрактних, абстрагованих, відособлених, далеких від дійсності даних, а на конкретних, реально існуючих, достатньо точних показниках, що мають матеріальну основу і повинні бути кількісно виражені. Конкретність у поєднанні з цілеспрямованістю аналізу створять умови для одержання точних результатів дослідження з найменшими затратами часу і коштів.[8]

Точність полягає у тому, що висновки аналізу повинні випливати із результатів застосування методів, насамперед, точних наук, наприклад  математичних, і ґрунтуватися на чітких розрахунках. У першу чергу це стосується визначення невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, які можна кількісно оцінити за допомогою методів факторного аналізу та ін.

Дієвість передбачає створення  таких умов, за яких результати аналізу  можуть активно впливати на господарську діяльність. Цього можна досягнути завдяки використанню отриманих результатів на практиці для підвищення ефективності виробництва. Так, необхідно реалізувати і впровадити у виробництво рекомендації з використання виявлених у ході аналізу резервів щодо раціонального використання ресурсів, удосконалення структури, технології, організації виробництва і реалізації продукції тощо. Результати аналізу мають слугувати основою розробки заходів щодо усунення виявлених недоліків, розвитку найбільш прибуткових напрямів діяльності підприємства.

Безперервність потребує постійного, регулярного проведення аналізу, що виключає його випадковий характер. Так, керівники, спеціалісти, всі інші працівники на кожному етапі господарювання повинні мати постійну інформацію про  фактичний стан діяльності всього підприємства та окремих його структурних підрозділів.

Ефективність або економічність  – один із найважливіших принципів, при якому мета і завдання економічного аналізу вважаються досягнутими  за обов'язкової умови, що очікуваний економічний ефект в результаті проведення аналізу буде значно вищим, ніж затрати на його проведення. Якщо ж така умова не дотримується, то сенсу в проведенні аналізу немає.

Порівнянність – обов'язковий принцип, дотримання якого дає змогу добитися зіставності даних і результатів  аналізу за об'ємними, вартісними, якісними, структурними параметрами, вихідними умовами виробництва тощо. У разі непорівнянності слід застосувати відповідні методи приведення показників у порівняльний вигляд.

Оперативність – це принцип, який вимагає швидкого проведення аналітичного дослідження, формування чітких висновків, рекомендацій, що слугують основою для своєчасного прийняття відповідних управлінських рішень, а також контролю за їх виконанням.

Принцип демократичності стверджує, що до проведення аналізу необхідно залучити широке коло працівників підприємства, не обмежуючись посадами, які вони займають. По-перше, це сприятиме відкритості, прозорості аналітичних процедур, їх об'єктивності, деталізації, системності завдяки різнобічним знанням, професіоналізму, кращій поінформованості залучених працівників про ті чи інші сторони господарської і трудової діяльності. По-друге, дотримання вказаного вище принципу забезпечить належну мотивацію праці, зацікавленість працюючих у зростанні виробництва, сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі тощо. Наприклад, для проведення аналізу забезпеченості і використання кадрів на підприємстві, у робочу групу крім аналітиків (економістів) і бухгалтерів доцільно включити інженерів-технологів, інженера з техніки безпеки, представників відділу кадрів, профспілки.

Принцип доступності  має на увазі забезпечення достатньої його гласності даних, висновків, рекомендацій, що сформульовані після завершення економічного аналізу. Без цього  результативність аналізу низька. Під  гласністю розуміють доступність результатів проведеного економічного аналізу та зроблених висновків шляхом обов'язкового доведення їх до відома працівників. Ознайомлення із зазначеною інформацією дасть чітке уявлення про стан господарювання, що у свою чергу стимулюватиме ініціативу, творчу активність кадрів. Саме такий підхід відповідає демократичним засадам управління.

Принцип основної ланки, або вузьких місць, як його ще називають, передбачає виділення в ході аналізу найважливішої, найсуттєвішої саме на цей час ланки чи найпроблемнішого місця з погляду виявлення і мобілізації резервів з підвищення прибутковості та ефективності виробництва. Цей принцип зумовлений обмеженістю фінансових і трудових ресурсів. Занадто глибока деталізація аналізу може спричинити втрату його оперативності, дієвості та ефективності.

Наприклад, аналіз продуктивності праці на підприємстві можна проводити  за галузями виробництва, технологічними операціями, видами продукції, категоріями  працівників, структурними підрозділами, періодами року тощо. При цьому можна використовувати основні, допоміжні показники, натуральні, вартісні і трудові одиниці виміру, а також досліджувати безліч факторів впливу на продуктивність праці: економічні, соціальні, організаційні, виробничі, трудові, психологічні, демографічні, юридичні, політичні, екологічні та ін. За таких умов аналіз дуже ускладнюється. Щоб запобігти цьому, доцільно зосередити зусилля на вивченні основних показників продуктивності праці за тими видами продукції, які займають переважну частку у виробництві, і трудових факторів, що впливають на них. Саме за цими напрямами слід деталізувати аналіз.[5]

2. Приведення показників у порівнянний вид

 Порівняння – найпоширеніший метод економічного аналізу, який полягає у порівнянні явищ, процесів та показників, що їх характеризують для виявлення спільних рис і відмінностей між ними.Порівняння, що найчастіше здійснюються в аналізі господарської діяльності підприємства див. на рис. 2.1.

Порівняння відіграє надзвичайно велику роль в аналітичних дослідженнях. Так, порівняння фактичних показників звітного періоду з плановими чи договірними зобов'язаннями дає змогу визначити рівень виконання плану та розмір відхилень.Аналогічно зіставлення фактичних показників з нормативами, стандартами і нормами покаже, наскільки дотримуються встановленого обов'язкового порядку відпуску чи витрат сировини і матеріалів, утримання податків тощо, в результаті чого може мати місце їх економія чи перевитрати.

Рис. 2.1. Основні випадки застосування порівнянь в аналізі господарської діяльності підприємства   [1]

У випадку порівняння досягнутих звітних даних з минулорічними  можна виявити їх динаміку, тенденції та закономірність зміни. Виявити зв'язок між показниками дозволяє порівняння їх фактичних значень з іншими, пов'язаними з ними показниками за кілька періодів.

Для визначення місця  підприємства на ринку доцільно зіставити  його показники з показниками інших підприємств або їх структурних підрозділів, насамперед тих, які кращі, конкурентів.

Досягнутий рівень господарювання можна оцінити, порівнявши відповідні показники підприємства з аналогічними середніми показниками по галузі, виду економічної діяльності, а також по територіальних одиницях (адміністративний район, область, країна). Важливе значення при цьому має ознайомлення зі здобутками розвинених зарубіжних країн, зокрема для оцінки конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку та виявлення відставання, визначення заходів щодо його подолання.

Не можна визначити  стратегію розвитку підприємства, не порівнявши результати його діяльності з передовими досягненнями науки  і техніки, оскільки вони служать  орієнтиром у подальшому розвитку.[8]

Крім того, виявлення  невикористаних господарських резервів ґрунтується на зіставленні отриманих  результативних показників до і після  зміни конкретного фактора виробництва.

Для оцінки ефективності управління є сенс порівняти відповідні результати господарської діяльності до і після прийняття конкретних рішень. Вибору обґрунтованого управлінського рішення допоможе порівняння різних підходів до вирішення поставленого завдання.