Метод аналізу доцільності витрат

1. Метод аналізу доцільності витрат

    Сутність цього методу  ґрунтується на тому факті, що  витрати за кожним напрямом  діяльності, а також за окремими  її елементами, мають різний ступінь  ризику. Наприклад, ступінь ризику  за витратами, що пов'язані з  купівлею сировини, буде вищим, ніж за витратами на зарплату.

    Метод аналізу доцільності  витрат орієнтований на ідентифікацію  потенційних зон ризику і має  мету - звести до мінімуму розмір  капіталу, що піддається ризику. Аналіз засобів, що піддаються  ризику, може допомогти прийняти рішення про припинення інвестицій.

    Пропонуються наступні  показники визначення ступеня  ризику фінансових коштів:

- надлишок чи недостатність  власних засобів (+ Есс);

- надлишок чи недостатність  власних і позикових джерел  формування запасів(+ E)

- надлишок чи недостатність  загальної величини основних  джерел для формування запасів  і витрат (+ Ео).

Балансова модель стійкості фінансового стану підприємства має наступний вид:

КР - кредити і позикові кошти;

КТЗ - кредиторська заборгованість і позикові кошти; ВК - власні кошти.

    Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області ступінь їхньої стійкості.

    Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величини основних засобів і вкладень:

Тоді надлишок чи недостатність власних коштів:

Надлишок чи недостатність власних і позикових джерел формування запасів:

Надлишок чи недостатність загальної величини джерел для формування запасів:

    Для оцінки ризиків фінансового стану підприємства використовується таблиця 1.1.

    Для визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат цього стан за кожним з елементів витрат поділяється на області ризику, що являють собою зону загальних втрат, у межах яких конкретні втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику:

- область абсолютної стійкості;

- область нормальної стійкості;

- область нестійкого стану;

- область критичного стану;

- область кризового стану.

 

Таблиця 1.1 - Оцінка ризиків фінансового стану підприємства

  

   У області абсолютної стійкості ступінь ризику за елементом витрат відповідає нульовому ризику. Ця область характеризується відсутністю будь-яких втрат з гарантованим одержанням планового прибутку, розмір якого теоретично не обмежений.

    Елемент витрат у області нормальної стійкості характеризується мінімальним ступенем ризику. Для цієї області максимальні втрати не мають перевищувати межу планового чистого прибутку (тобто прибутку, що залишається після оподаткування всіх інших виплат, що здійснюються з прибутку). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує підприємству покриття всіх його витрат і одержання тієї частини прибутку, що дає змогу сплатити податки. В умовах ринкової економіки цей напрям пов'язаний із роллю держави як основного контрагента. Основні форми діяльності тут: здійснення операцій з цінними паперами уряду чи муніципальних органів, участь у виконанні робіт, фінансованих за рахунок державних чи муніципальних коштів тощо.

    Область нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, при цьому рівень втрат не перевищує розміру розрахункового прибутку (тобто тієї його частини, що залишається після усіх виплат у бюджет, сплати відсотків за кредит, штрафи і ін.). При такому ступені ризику суб'єкт підприємницької діяльності ризикує тим, що він у гіршому випадку дістане прибуток, величина якої буде меншою від її розрахункового рівня, але при цьому залишиться можливість покрити всіх витрати.

    Області критичного стану відповідає критичний ступінь ризику, за якого можливі втрати в межах валового прибутку (тобто загальної суми прибутку, що отримана до здійснення всіх відрахувань). Такий ризик небажаний, тому що пов'язаний з можливістю для фірми не просто втратити прибуток, а й не покрити повністю своїх витрат.

    Область кризового стану відповідає області кризового стану, що допускає можливість не покриття всіх витрат, що пов'язані з даним напрямком діяльності.

    Ступінь ризику в цьому випадку зручно характеризувати таблицею 1.2.

 

 

 

Таблиця 1.2 - Ризикові області діяльності підприємства

Області діяльності фірми	Абсолютної стійкості	Нормальної стійкості	Нестійкий стан	Критичний стан	Кризовий стан
Області ризику	Без ризикова область	Область мінімального ризику	Область підвищеного ризику	Область критичного ризику	Область не допустимого ризику
Максимальні втрати	Повна відсутність втрат	Чистий прибуток	Розрахунковий прибуток	Валовий прибуток	Виручка від реалізації і майно фірми
Ступінь ризику	0	0-25	25-50	50-75	75 -100

 

    Після того як на підставі даних минулих періодів розраховано коефіцієнт варіації V, кожна стаття витрат аналізується на предмет її ідентифікації областям ризику і максимальних втрат. При цьому ступінь ризику всього напряму підприємницької діяльності відповідатиме максимальному значенню ризику за елементами витрат.

    Перевага даного методу полягає в тому, що, знаючи статті витрат з максимальним ризиком, можна знайти шляхи його зниження. Наприклад, знаючи, що ризик пов'язаний з орендою транспортного засобу, можна переглянути питання про перевезення товару.

    Основний недолік методу полягає в тому, що (як і при статистичному методі) підприємство не аналізує джерела ризику, а приймає ризик як цілісну величину, ігноруючи його складові.

Найпопулярніший метод експертної оцінки ризику ґрунтується на ідеї обговорення проблеми кількома особами, які вважаються спеціалістами у цьому питанні. Проблема, яка виникає при цьому, полягає в тому, що в результаті прийняття рішення ймовірність правильної оцінки знижується.

       Парадоксальність цього явища випливає з самого процесу обговорення.      У переважній більшості випадків погляд експертів-аналітиків відрізняється від погляду практиків. Ця розбіжність може бути формалізована через так званий коефіцієнт розбіжності. Задавши цьому коефіцієнту декілька практичних значень, можна одержати ряд можливих ймовірностей розробки точної оцінки. Загалом спостереження за процесом експертної оцінки економічних явищ дають змогу зробити такі висновки:

експертна оцінка та експертний прогноз у будь-якій галузі - особлива сфера людської діяльності, яка вимагає використання спеціальних методів;

експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;

метод експертної оцінки спрацьовує тільки на стадіях еволюції системи.                 

    Ефект коефіцієнта розбіжностей особливо сильно проявляється у переломні моменти розвитку: відкидаються "зростаючі" елементи, у томи числі нереальні, з точки зору здорового глузду, на поточний час ціни фінансових інструментів;

    Найсуттєвіша причина неточності експертних оцінок полягає у системному характері явищ, які відбуваються у світі ( в тому числі динаміки ринків).                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу ризиків проектів

   

   

    Мета аналізу ризику - дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат.

    Тому аналіз може проводити кожен учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:

o якісний - визначення показників  ризику, етапів робіт, при яких  виникає ризик, його потенційних  зон та ідентифікація ризику;

o кількісний - передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

   До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків.

    Яке правило, даний вид оцінки застосовується на початкових етапах роботи над проектом. До основних переваг даного методу належить: можливість оцінки ризику до розрахунків показників ефективності, відсутність необхідності у точних первинних даних і сучасному програмному забезпеченні, а також простота розрахунків. Однак експертний аналіз ризиків, як і будь-яка експертна оцінка достатньо суб'єктивний і не завжди дає змогу дати незалежну характеристику події, що аналізується.

    Процедура експертної оцінки ризику передбачає:

- визначення видів ризику і граничного рівня його припустимої величини;

- встановлення ймовірності настання ризикової події і небезпечності даного ризику для успішного завершення проекту;

- визначення інтегрального рівня з кожним видом ризику і вирішення питання про прийнятність даного виду ризику для учасників проекту.

У разі невеликої кількості змінних і можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна скористатися методом дерева рішень, яке будується на основі виділених робіт (подій). Що відображають життєвий цикл проекту, визначають ключеві події, що впливають на проект, час їх настання і можливі рішення, які можуть бути прийняті в результаті настання кожного ключового виду роботи з визначення ймовірності їх прийняття і вартості робіт.

    За результатами побудови дерева рішень встановлюються ймовірність та ефективність кожного сценарію розвитку проекту, а також інтегральна ефективність самого проекту. Ризик за проектом може вважатися прийнятним у випадку позитивної величини інтегрального показника ефективності проекту, наприклад чистої теперішньої вартості.

Як правило, аналіз ризику проводиться кількома методами.

    Метод аналізу чутливості у деякій літературі зустрічається під назвою "ранжування параметрів", є використання змін параметрів для визначеності життєздатності проекту в умовах невизначеності. Експерт розраховує можливу зміну кожного фактора або змінної величини, визначає вплив цієї зміни на показник певного рішення і виділяє суттєві фактори або змінні величини для більш поглибленого вивчення. Він визначає кількість і вказує на вплив невизначеності та намагається виразити математичним способом відношення серед змінних величин. Що складають просування ліквідності і рентабельність.

    Аналіз чутливості надає можливість судити про наслідки невід'ємної невизначеності в проектах. Зміни можуть відбутися в фінансових оціночних даних про капітал, тривалість будівництва, вартість сировини та інших витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, вартістю збуту, коефіцієнтом завантаження і ціною на продукцію, бо вони не можуть бути передбачені заздалегідь. Ці різні зміни впливають на завершення реалізації проекту.

    Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості. Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

    Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:

- визначення критичних змінних, що впливають на величину чистої теперішньої вартості;

- оцінку впливу зміни однієї змінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину чистої теперішньої вартості;

- розрахунок впливу зміни змінної, що досліджується, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни чистої теперішньої вартості від зміни змінної проекту).

- Визначення межевого (критичного) значення мінної і можливого її відхилення від базового сценарію проекту;

- Розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної змінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення чистої теперішньої вартості, а значить для проекту).

    Основна проблема проведення подібного аналізу полягає у неможливості з однаковою мірою достовірності і подати всі значення змінних, що існують в проекті, оскільки деякі з них ледве підлягають прогнозу, а для інших немає сенсу давати точний прогноз, оскільки вже укладено договір про поставки певного збуту продукції за фіксованою ціною, що дозволяє спрогнозувати ці показники безпомилково.

    Таким чином, суть даного методу полягає у вимірюванні чутливості основних результуючих показників проекту. (NPV або IRR) до зміни тієї чи іншої зміни величини.

    Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності чистої теперішньої вартості (NPV), який обчислюється за формулою:

    Перевага цього показника в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми дохідності (тобто її чутливості) від аналізованої змінної проекту.