Метод аналізу доцільності витрат

    Відомо, що існує зворотна залежність між витратами на здійснюваність інвестиційного проекту і показники ефективності. Це означає, що збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення чистої теперішньої вартості. Таким чином, чисельник у нашій формулі буде негативний, а знаменник позитивний, що дасть у результаті негативний коефіцієнт еластичності. Навпаки, у випадку зменшення заробітної плати чисельник буде позитивний, а знаменник негативним, що знову дасть нам негативний коефіцієнт. Як правило, негативний знак просто ігнорується.

    Міра ризику аналізується кількома способами. Непрямий спосіб припускає, що міра ризику впливає на коефіцієнт окупності проекту. Фінансовий аналіз базується на розрахунках коефіцієнта дисконтування, що відображає допустиму міру ризику. Коефіцієнт дисконтування, передбачений проектом, може складатися з трьох компонентів: реальна ставка дисконту, що не має ризику, інфляційна надбавка і винагорода за ризик. При визначенні міри винагороди за ризик експерт повинен вміти оцінити ступінь ризикованості руху ліквідності або частину. Яка повинна бути одержана від неї, і обрати призначену винагороду.

    З іншого боку, прямий спосіб полягає в орієнтовних розрахунках щодо природи ризику та визначення кількості його видів в умовах розподілу імовірностей. Оскільки непрямий спосіб математично більш простий, він не забезпечує структуру мінливих умов реалізації проекту і е може використовуватися для прийняття рішення, що дозволило б знизити міру ризику. Це є основною перевагою прямих методів, таких як аналіз сценаріїв та моделювання Монте-Карло.

    При аналізі сценаріїв об'єднуються всі можливі для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає тільки одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Це тотожно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими особливостям:

- Аналіз міри ризику бере до уваги відносну ймовірність значущості для кожної змінної величини на відміну від аналізу чутливості, який не обумовлює відносні ймовірність сценаріїв;

- Аналіз міри ризику дасть ймовірність розподілу, яка вказує на відносну випадковість появи різних результатів масштабів реалізації проекту, а не тільки кількість можливих змін його середньої значущості.

    Метою Аналізу сценаріїв є розглянути екстремальні результати та імовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його звичайно готують за трьома сценаріями очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими - оптимістичний і песимістичним. Ефектна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш сприятливого оточення проекту. Найгірший або песимістичний, сценарій показує наскільки невдалим виявиться проект. Якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається.

    За винятком дуже великих проектів, що залучають значні капітальні інвестиції, аналізу сценаріїв буде досить для того, щоб керівництво одержало уяву пор характеристики рентабельності проекту. Якщо ця робота виконується ретельно, то такий аналіз здатний достатньо точно показати розподіл екстремальних результатів. Однак через складні взаємозв'язки між перемінними він не дуже владно показує середину розподілу значень КРУ.

   Потрібні додаткові сценарії для того, щоб продемонструвати точки між двома екстремальними значеннями. Це підвищить точність прогнозу. На жаль, звичайний і відомий спосіб розробки таких сценаріїв складний і вимагає значного часу. Ефективність підвищується у тому разі, коли роботу проводять за допомогою програмного забезпечення та електронних таблиць.

    У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного програмування, або методом Монте-Карло. За даним методом визначається вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.

    Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає:

- Визначення інтервалів можливої зміни основних ризикованих змінних проекту, всередині яких ці з мінні є випадковими величинами;

- Оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей;

- Встановлення коефіцієнта кореляції між залежними перемінними;

- Багаторазовий розрахунок результуючого показника. Що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;

- Визначення ймовірності попадання результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.

    Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма вибирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображує можливий стан справ у майбутньому.

   Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою ймовірністю. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому і однаково ймовірні. Насправді ж, звичайно, реалізується лише один з таких результатів, і ми не можемо передбачити, який саме. Якщо багато з цих ймовірних результатів виявляється небажаними, він може запобігти їх появі шляхом відмови від відповідних інвестицій. І навпаки: якщо достатня велика кількість цих результатів виявиться сприятливими, ми можемо зважитися і піти на ризик заради одержання одного з цих результатів.

    Метод моделювання дозволяє:

- досліджувати комбінований вплив ризиків;

- аналізувати наслідки нагромадження ризикованих ситуацій; Визначати вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може відбуватися у формі затримок в одержанні доходу і збільшенні позички.

    На першому етапі прогнозування змінних і чистої теперішньої вартості підбираються ключові змінні ризику, визнаються граничні значення їх можливих змін та від розподілу, характерного для цих змінних, встановлюються межі діапазону (мінімального та максимального значення), які дозволяють описати значення, яке може прийняти змінна, що розглядається. Потім задаються прогонні моделі, в яких імітується величезна кількість сценаріїв розвитку події. Далі на основі цих моделей програма видає вірогідність отримання різного рівня чистої теперішньої вартості для проекту, що розглядається.

    Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Наприклад, ймовірність завершення проекту в строк становить 70% або перевищення планового кошторису будівництва - 20%. Після визначення ймовірності настання заданих результатів проекту необхідно прийняти рішення, яке б дозволило збалансувати ризик, зв'язаний з проектом. Як правило після такого аналізу ризику приймаються поправки, що дають змогу зменшити ризикованість специфічних дій і планів. Наприклад, після проведення робіт аналізу проектних ризиків слід передбачити, що договори з постачальниками сировини ґрунтувались на фіксованих цінах, були складені довгострокові договори,були складені довгострокові договори продажі, продажі застраховані, а також передбачена точна система управління проектом з метою забезпечення контролю за його виконанням.

    Впровадження будь-якого інвестиційного проекту спрямоване на отримання максимально можливого ефекту, тобто очікуються результати від реалізації інвестиційного проекту. Ці результати можуть бути виражені у досягненні певного рівня економічних показників, тобто максимізувати прибутки, нарощувати або розширювати виробництво та ін.

    Необхідно обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, якім можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики.

    Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній роботі важко правильно оцінити всі сторони діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації інвестиційного проекту, точно спрогнозувати і домогтися високого ступеня достовірності інформації.

    Рекомендується здійснювати комплексну оцінку ефективності інвестиційних проектів, оскільки окремі показники не дозволяють у повному обсязі проілюструвати реальну ситуацію інвестиційного об'єкта. На основі отриманих показників розраховується міра ризикованості інвестиційного проекту, з метою максимального ухилення від збитків шляхом відхилення несприятливих інвестиційних проектів, а також вживання відповідних заходів щодо зменшення ризиків.

    При оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння різночасних показників здійснюється шляхом приведення (дисконтування) їх до вартості в початковому періоді. Для приведення різночасних затрат, результатів і ефектів використовується норма дисконту (г), що дорівнює прийнятій для інвестора нормі доходу на капітал.

    Оцінка ефективності інвестиційного проекту здійснюється на основі наступних показників: чистий приведений (дисконтований) дохід, індекс доходності, індекс ( коефіцієнт) рентабельності, термін окупності, внутрішня ставка доходності. Ці показники використовуються при порівняльному аналізі альтернативних проектів, однак можуть використовуватися як критерії і звичайно застосовуються при визначенні комерційної і бюджетної ефективності проекту.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. - К.: "Центр навчальної літератури", 2004. - 304 с.
2. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.
3. Машина Н.І. Економічний ризик та методи його вимірювання. Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2003. –188с.
4. Економічні ризики. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт для студентів економічних спеціальностей 6.050100 “Облік і аудит”, 6.050100 “Фінанси” заочної форми навчання та ФПО / Укл.: Гончаренко І.М. – Чернігів: ЧДТУ, 2007. – 23с.