Методика комплексної оцінки інтенсифікацї та ефективності виробництва

 

 

Завдання № 16

1. Методика комплексної оцінки інтенсифікацї та ефективності виробництва.

Важливим фактором розвитку й інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. У процесі аналізу роботи підприємства потрібно розв'язати питання, пов'язані з пошуком резервів зниження матеріальних витрат і збільшенням на цій основі обсягів реалізації та фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

Одним із головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Питанням удосконалення аналізу виробничих запасів та управління ними є найважливішим у процесі виробництва. Виробничі запаси беруть участь у виробництві й використовуються впродовж операційного циклу. Світовий досвід доводить, що процедури аналізу виробничих запасів є оперативними й мають базуватися на таких принципах:

• замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не погоджуючись на спокусливі пропозиції;
• мати мінімальний рівень запасів, який відповідає обсягу продажу і термінам можливого поповнення запасів;
• зберігати запаси за допомогою конкретної системи складування та використовувати їх у міру надходження;
• чітко і правильно маркувати запаси;
• дотримуватися встановлених правил розвантаження та складування матеріалів, перевіряти їх кількість і стан перед підписанням відповідних документів.

У процесі аналізу потрібно, насамперед, дати оцінку того, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними матеріальними ресурсами. Тому для проведення аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами спочатку потрібно з'ясувати їх загальний обсяг за звітний період, оцінюючи структуру виробничих запасів.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів можна застосувати систему узагальнювальних та одиничних показників. До узагальнювальних показників відносять матеріаломісткість, матеріаловіддачу та питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції. До одиничних показників можна віднести коефіцієнти використання окремих видів матеріалів, показник конструктивної, технологічної матеріаломісткості тощо.

Необхідно проаналізувати матеріальні ресурси виробництва за кілька років і виявити динаміку цих показників зіставленням обсягу матеріальних ресурсів кожного року з базовим періодом.

Далі необхідно вказати основні причини зменшення, серед яких переважають такі причини, як розриви господарських зв'язків із колишніми союзними республіками, а у зв'язку з цим виникають проблеми з ресурсним забезпеченням і збутом продукції, невисокий рівень якості продукції, що виробляється багатьма вітчизняними підприємствами, у результаті чого продукція є неконкурентоспроможною на світовому ринку, митні бар'єри з країнами ближнього зарубіжжя, взаємні неплатежі.

Треба провести експрес-аналіз діяльності підприємства в цілому та всебічний аналіз його виробничих запасів, який здійснюється поступово, по декількох етапах. У таблиці наведена комплексна методика аналізу виробничих запасів.

Однією з найважливіших проблем розвитку економіки на сучасному етапі є підвищення рівня інтенсифікації процесів на промисловому підприємстві, що сприяють його розвитку та забезпеченню адаптованості до змін зовнішнього середовища. Підвищення рівня інтенсифікації розвитку в цілому та інтенсифікації виробництва зумовлене впливом науково-технічного прогресу та науково-технічної революції. Необхідною умовою для інтенсифікації є новітні розробки та сучасні технології. А сам процес інтенсифікації потребує залучення додаткових ресурсів та відповідних витрат.

Отже, на сучасному етапі розвитку економіки України перед промисловими підприємствами постають завдання, пов’язані з вибором найбільш ефективного та доцільного варіанта реалізації цих витрат, їх кількості та якості, конкретизації програм використання ресурсів у забезпеченні інтенсифікації виробництва, тобто управління інтенсифікаційними процесами.

Інтенсивність є напруженістю процесу, яка характеризується мірою віддачі кожного з використовуваних факторів, ресурсів, тобто, якісною характеристикою, що виражає високу міру, ступінь сили, напруженості, насиченості якогось прояву чи процесу.

Інтенсифікація розвитку виробництва, як процес, є посиленням, збільшенням напруженості, продуктивності, дієвості; процесом суспільного виробництва, що базується на застосуванні найефективніших засобів і предметів праці, кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості про найновіші досягнення науково-технічного прогресу тощо.

Метою інтенсифікації розвитку виробництва є підвищення продуктивності його функціонування, а механізмами – технічні, організаційно-економічні та інші заходи, що дозволяють підвищити продуктивність виробничих, інноваційних, інвестиційних, соціальних та інших процесів на підприємстві за певних умов.

Для інтенсифікації розвитку в цілому необхідними умовами є не тільки наявність матеріально-технічної бази, що її забезпечує, а й інноваційні методи організації управління, технології тощо. При оцінюванні процесів інтенсифікації розвитку необхідно застосовувати системний підхід, який забезпечує найбільшу ефективність. Адже підприємство як відкрита система складається з підсистем, які мають певну самостійність і організаційну автономію, та процесів, при проведенні яких відбувається розвиток підприємства в цілому. Але при управлінні процесом інтенсифікації розвитку промислового підприємства слід дотримуватись принципу пропорційності між напрямами інтенсифікації, наприклад інтенсифікацією робочої сили та інтенсифікацією використання машин та устаткування, інтенсифікацією робочої сили та інтенсифікацією соціального розвитку тощо.

Слід розрізняти поняття «інтенсивність» та «економічна ефективність». Так, характеризувати рівень інтенсифікації через співвідношення результатів виробництва до його витрат є недоцільним. Адже економічна ефективність є досягненням найбільших результатів за найменших витрат праці. Тобто вона характеризується відношенням результату та витрат певного заходу, що має на меті підвищення продуктивності виробництва. У той час інтенсифікація математично характеризує динаміку результативності (продуктивності) певного економічно-технологічного процесу (зокрема, виробничого процесу), що може бути відображено за допомогою відповідних індексів. Про наявність інтенсифікації будуть свідчити значення відповідних індексів, що перевищують одиницю. Рівень інтенсифікації при цьому характеризується математичною величиною відповідних індексів, що характеризують певний процес виробництва.

При цьому наявність певної загальної економії тих чи інших видів ресурсів унаслідок інтенсифікації може не спостерігатися, адже збільшення загального обсягу їх використання за рахунок певних факторів зазвичай перекриває обсяг економії. А фактичну економію ресурсів можна констатувати лише на основі результатів аналізу питомих показників у динаміці.

 

Рисунок 1 - Класифікації напрямів інтенсифікації розвитку виробництва

 

 

 

 

 

Методика оцінювання рівня інтенсифікації розвитку підприємства повинна бути гнучкою та адаптаційною щодо змін зовнішнього середовища, а також ураховувати можливість зміни вхідних параметрів, використання як кількісних (натуральних та вартісних), так і якісних показників.

Інтегральний показник рівня інтенсифікації розвитку підприємства складається з комплексних та часткових показників, які характеризують рівень інтенсифікації за окремими напрямами, зокрема формуванням, залученням та використанням тих чи інших видів ресурсів.

Частковими показниками оцінки рівня інтенсифікації можуть бути показники ресурсної ефективності (матеріаломісткість, фондомісткість, трудомісткість) та показники окремих напрямів розвитку. Крім того, оцінку інтенсивності розвитку доцільно визначати через індекси відповідних показників, що характеризують чинники розвитку підприємства у сучасних умовах. Так, для оцінювання рівня інтенсифікації розвитку підприємства запропоновано систему показників та методику інтегральної оцінки, яка складається з певних етапів:

1. Формування бази вхідних даних – часткових показників оцінки рівня інтенсифікації розвитку підприємства, які є найбільш важливими та адекватними умовам функціонування підприємства.
2. Побудова структури «розвитку підприємства» з визначенням напрямів його аналізу та комплексних показників їх оцінки.
3. Розрахунок значень часткових показників – індексів за окремими напрямами розвитку:
1. інтенсифікація виробничої діяльності:
• інтенсифікація формування та використання трудових ресурсі;
• інтенсифікація формування та використання основних фондів;
• інтенсифікація використання матеріальних ресурсів;
• інтенсифікація розвитку технологій та організації виробництва;
• інтенсифікація забезпечення послугами виробничої інфраструктури.
2. інтенсифікація маркетингової діяльності;
3. інтенсифікація інвестиційної діяльності;
4. інтенсифікація інноваційної діяльності;
5. інтенсифікація фінансової діяльності;
6. інтенсифікація соціального розвитку.
4. Оцінка значущості складових – комплексним та частковим показникам призначаються питомі ваги, що характеризують їх важливість для оцінювання. Визначення рівня розвитку підприємства за допомогою інтегрального показника інтенсифікаційних. У разі, коли коефіцієнт інтегральної оцінки рівня інтенсивності розвитку підприємства більший за одиницю та зростає – рівень інтенсивності є задовільним, в іншому випадку – незадовільним.

Проаналізувавши сильні й слабкі сторони у функціонуванні підприємства, визначають ефективність виробництва.

Ефективність суспільного виробництва - це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства. Її визначають і оцінюють шляхом зіставлення результатів виробництва та витрат. Підвищення ефективності виробництва знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення.

Під економічним ефектом розуміється результат людської праці, яка спрямована на виробництво матеріальних благ. У практиці економічних розрахунків розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну економічну ефективність.

Загальна (абсолютна) ефективність ресурсів може визначатися на всіх рівнях господарювання й характеризує загальну величину економічного ефекту в порівнянні з окремими видами витрат ресурсів. Визначення загальної ефективності виробництва базується на обчисленні показників, які характеризують рівень використання основних ресурсів. Ці показники можна об'єднати в основні групи:

• узагальнюючі (сукупні);
• праці;
• основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень;
• матеріальних, в тому числі земельних ресурсів;
• науково-технічного прогресу;
• зовнішньоекономічної діяльності.

До узагальнюючих показників ефективності на рівні економіки та регіонів зокрема належать: зростання та обсяги виробництва національного доходу на душу населення; відносна економія основних виробничих фондів, матеріальних витрат (без амортизації), фонду оплати праці у сфері матеріального виробництва; співвідношення доданого продукту до фонду оплати праці в матеріальному виробництві; рівень рентабельності як співвідношення доданого продукту або прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів; зниження витрат виробництва та обігу на 1 грн. валового національного продукту.

Основними показниками соціальної направленості економічного зростання є: у сфері виробництва — динаміка частки зайнятих некваліфікованою фізичною працею; у сфері розподілу — динаміка реальних доходів населення; у сфері обміну — розвиток матеріальної бази торгівлі та громадського харчування; у сфері споживання — фонд споживання та фонд невиробничого накопичення. Ці показники разом з показниками матеріаломісткості, трудомісткості, фондовіддачі характеризують структуру продукції. На основі співвідношення прибутку й витрат можна визначити напрями раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

До системи узагальнюючих показників економічної ефективності традиційно відносять рентабельність продукції та виробничих фондів, виробництво продукції на 1 грн. затрат, відносну економію основних і оборотних фондів, а також матеріальних та трудових витрат і фонду оплати праці. Показниками загальної економічної ефективності використовуваних ресурсів є: показники використання трудових ресурсів (зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок продуктивності праці, економія живої праці); показники використання основних фондів, обігових коштів і капітальних вкладень (фондовіддача, обертання обігових коштів, питомі капітальні вкладення); показники використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача й питома матеріалоємність).

Призначення порівняльної економічної ефективності полягає у визначенні найбільш вигідного варіанта господарського рішення. Вона розраховується під час розробки та впровадження нової техніки, вирішення питань виробництва й застосування взаємозамінних матеріалів і продукції, під час проектування будівництва та реконструкції підприємств. Тут слід порівняти величину додаткових капітальних вкладень з економією поточних витрат завдяки більш низькій собівартості продукції. Таке зіставлення проводиться на основі визначення терміну окупності додаткових капітальних вкладень, який є відношенням величини капітальних вкладень і величини собівартості продукції. Термін окупності визначає час, протягом якого додаткові капітальні вкладення окупляться за рахунок економії від зниження собівартості продукції. Показник, обернений до терміну окупності, називається коефіцієнтом ефективності додаткових капітальних вкладень. При порівнянні варіантів рекомендується користуватися приведеними витратами, які є сумою капітальних вкладень і поточних витрат. Мінімальні приведені витрати визначать найбільш ефективний варіант.

Для аналізу та прогнозування показників ефективності національного виробництва використовують метод порівнянь. Індекс виробленого національного доходу на душу населення характеризує темпи зростання ресурсів суспільства, які можуть бути використані для підвищення рівня життя народу та подальшого розвитку суспільного виробництва. Його розраховують за даними обсягу створеного національного доходу або чистої продукції та середньорічної чисельності населення. Показник виробництва національного доходу або чистої продукції на 1 грн. витрат відображає сукупну ефективність витрат ресурсів. Його визначають як відношення національного доходу (чистої продукції) до обсягів витрат у галузях матеріального виробництва.