Оцінка ефективності інвестицій

	статичні, тобто методи, в котрих не враховується зміна вартості грошей з часом;
	динамічні, тобто такі, які базуються на дисконтуванні.

Всі формальні методи виходять із таких припущень:

Початкові інвестиції при реалізації будь-якого проекту генерують грошовий потік, елементи якого представляють собою або чисті припливи, або чисті відпливи грошових коштів. В даному випадку під чистим грошовим припливом n-го року розуміють перевищення поточних грошових надходжень над поточними грошовими витратами проекту ( відповідно, якщо має місце інше співвідношення, то мова йде про чистий грошовий відплив). В окремих випадках замість грошового потоку в ході аналізу використовується послідовність прогнозних значень чистого прибутку від проекту [25].

Аналіз  здійснюється за однакові базові періоди  будь-якої тривалості (рік, квартал, місяць і т.п.), враховуючи при цьому узгодженість величин елементів грошового потоку, відсоткової ставки та тривалості аналізованого періоду.

Припливи (відпливи) грошових коштів приходяться  на кінець аналізованого періоду. Інвестований капітал, як і грошовий потік приводиться до одного (базового) моменту часу. Базовим моментом часу є, зазвичай, дата початку реалізації проекту, дата початку виробництва продукції.

Коефіцієнт дисконтування, який використовується в ході аналізу з використанням  динамічних методів оцінки ефективності інвестицій, повинен відповідати  тривалості періоду, який покладено  в основу проекту. При визначення ставки дисконту враховується структура  інвестицій та вартість окремих складових  капіталу.

Ефективність використання інвестованого  капіталу оцінюється на основі порівняння грошового потоку, який формується в процесі реалізації проекту, та початкових вкладень. Проект вважається ефективним, якщо цей потік достатній для відшкодування затраченої суми вкладень та забезпечує очікувану віддачу від вкладеного капіталу [1].

До статичних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів відносяться такі критерії: термін окупності інвестицій (Payback Period, PP), коефіцієнт окупності інвестицій (Accounting Rate of Return, ARR).

До динамічних методів оцінки ефективності інвестицій належать критерії: чиста теперішня вартість (Net Present Value, NPV), індекс рентабельності інвестицій(Profitability Index, PI), внутрішня норма рентабельності ( Internal Rate of Return, IRR), дисконтований термін окупності інвестицій ( Discounted Payback Period, DPP) та ряд інших.

Названі критерії або, як їх іноді  називають, – критеріальні або базові показники, як і відповідні їм методи, використовують при визначенні ефективності:

	пропонованих незалежних інвестиційних проектів, коли потрібно зробити висновок про прийнятність проекту;
	взаємовиключних проектів, коли необхідно зробити висновок про вибір одного із альтернативних проектів.

До неформальних критеріїв оцінки та відбору інвестиційних проектів відносяться:

	рейтинг країни, регіону виходячи з оцінки інвестиційного клімату;
	рівень розвитку інфраструктури, що забезпечує реалізацію проекту;
	рівень кваліфікації управлінського персоналу, який буде здійснювати реалізацію проекту. Метод дисконтного періоду окупності

При використанні цього методу під дисконтованим періодом окупності інвестиційного проекту (Discounted Payback Period Method, DPP) розуміють тривалість періоду від дати початку реалізації проекту, протягом якого відбувається повне відшкодування інвестиційних коштів (віддача на капітал досягає приведеної до теперішньої вартості суми здійснених інвестицій). 
Під віддачею від капіталу у випадку реальних інвестицій розуміється сума дисконтованих за ставкою г чистих грошових потоків за роками, підрахованих без початкових інвестицій.

Якщо інвестиційний процес становить  нерегулярні грошові потоки, то дисконтований  період окупності визначається підсумовуванням послідовних складових чистого грошового потоку NCFt, що дисконтуються за ставкою, поки не буде отримано суми, що максимально наближається до загального дисконтованого обсягу інвестицій [6].

Отже, особливість розподілу витрат жодним чином не позначиться на тривалості періоду окупності проекту. Головний недолік цього показника полягає в тому, що він не враховує всього періоду функціонування інвестицій і, як наслідок, на нього не впливає та віддача, що перебуває за межами DPP. Тому цей показник не може слугувати критерієм вибору, а може використовуватися лише у вигляді обмежень при прийнятті інвестиційних рішень. Важливо, щоб дисконтований період окупності інвестиційного проекту був менший від горизонту часу надійного прогнозування ринків збуту та закупівель за проектом, а також прогнозування найважливіших для ефективної реалізації проекту факторів ризику.

3. Вплив інфляції на оцінку ефективності інвестицій

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Саме поняття «інфляція» (від латів.Inflatio – здуття) вперше став вживатися у Північній Америці 1861 – 1865 роках. Означало воно якийсь процес, що призводить до підвищення паперово-грошового звернення. Невдовзі це поняття стало використовуватися у Великобританії й Франції, причому у основному середовищі фінансистів і банкірів. У фундаменті економічної літератури вона з'явилася на початку ХХІ століття.

Інфляція – тонке соціально-економічне явище, що породжується диспропорціями у різноманітних галузях ринкового господарства країни, досі не освітлене повною мірою у плані. Інфляція – найгостріша проблема сучасного розвитку, тому вона потребує, передусім, уточнення як соціально-економічне поняття.

Отже, інфляція – багатоплановий феномен,що включає в себе виробничий, грошовий і виробничі аспекти [13].

В основі процесу прийняття управлінських  рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники належать до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності. Ставитися до неї можна по-різному в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, інфляційних ризиків, розміру інвестицій і генеруються надходжень, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітика.

Зазвичай  виділяють наступні основні показники  інфляції:

1. Дефлятор  валового національного продукту (ВНП), що позначається як DEF (t) і рівний відношенню номінального ВНП до реального ВНП, де номінальний ВНП вимірюється в поточних цінах даного року t, а реальний - у постійних цінах (Цінах базисного року).

2. Індекс  споживчих цін (ІСЦ), що розраховується  як відношення вартості споживчого  кошика в даному році до  вартості споживчого кошика в  базовому році.

3. Індекс  оптових цін або темп інфляції  року t, рівний вимірюваному у відсотках приватному від ділення різниці між дефлятора даного і попереднього періодів на дефлятор попереднього періоду, тобто

TI (t) = {100% [DEF (t) - DEF (t - 1)]}/DEF (t - 1).

4. Індекс  зміни цін ресурсу, що розраховується  як частка від ділення ціни  ресурсу в момент часу t на його  ціну в базисний момент часу to.

(Індекс  зміни цін ресурсу) t = (Ціна ресурсу) t/ЦенаtБ

5. Темп  інфляції по ресурсу = (Індекс  зміни цін ресурсу - 1) Р… 100%.

Навіть очікувана інфляція спричиняє  серйозні витрати, які доводиться нести  практично всім учасникам економічного процесу:

перше, "Витрати стоптаних черевиків", викликані більш частими відвідинами банку через невигідність зберігання грошей на руках;

друге, "Витрати  меню", пов'язані з необхідністю фірм часто змінювати цінники  при підвищенні цін;

третє, витрати, набуті внаслідок рухливості відносних цін, зі зміною податкових зобов'язань;

четверте, витрати, пов'язані з некомфортно  існування в світі з інфляцією.

Ще складніше йде справа з  непрогнозованою інфляцією: чим  більше нестійкий темп інфляції, тим  сильніше дія чинника невизначеності у формуванні очікувань. Нестійкість  темпів інфляції пов'язана з додатковим інфляційним ризиком, і тому зачіпає  в чималому ступені інтереси всіх, не схильних до ризику суб'єктів. Сильна (галопуюча) інфляція завжди нестійка: темпи інфляції істотно змінюються з року в рік. Інфляційні процеси позначаються на фактичній ефективності інвестицій, тому чинник інфляції обов'язково слід враховувати при аналізі проектів і виборі варіантів капіталовкладень.

Аналіз міжнародного досвіду та вітчизняної практики обліку інфляції при оцінці ефективності інвестиційного проекту дозволяє ввести таку класифікацію методів обліку:

• Інфляційна корекція грошових потоків, пов'язана з проблемою постійних і поточних цін і розрахунками в рублях і валюті.
• Облік інфляційної премії в ставці відсотка.

Аналіз чутливості в умовах високого рівня інфляції

Перехід до твердої валюти не означає  скасування необхідності врахування інфляції, так як сильна інфляція змінює план реалізації проекту. Показники фінансової ефективності проекту пов'язані з динамікою значень ставок відсотка. При цьому ставку відсотка рекомендується приймати на рівні, відповідному ставками в країнах розвиненої ринкової економіки, але з урахуванням ризику російських умов. Якби грошові потоки розраховувались в постійних цінах, то вибір ставки відсотка не був би настільки проблематичний.

Постійні  ціни забезпечують порівнянність різночасних показників. При проведенні попереднього аналізу інвестиційного проекту, як правило, використовуються саме ціни, зафіксовані на рівні, існуючому в момент прийняття рішення - незмінні або постійні. До достоїнств роботи з постійними цінами слід віднести простоту при розрахунку та аналізі реальної динаміки ключових показників проекту (собівартість продукції, обсяг продажів і т.д.) і відсутність необхідності прогнозу цін. На цьому базується переконаність більшості проектних аналітиків у тому, що якщо розрахунки проводяться у незмінних (постійних) цінах, то облік інфляції можна проводити на стадії оцінки ризиків проекту. При цьому необхідно мати на увазі, що облік впливу інфляції на майбутні грошові потоки при нестабільної економічної ситуації, як правило, проводиться в умовах неповної та недостатньо достовірної інформації [19].

Для аналізу впливу інфляції на прогноз  грошових потоків недостатньо просто змінювати величину окремих складових  відтоку і припливу відповідно до прогнозуючого рівню цін в перспективі. Це пов'язано з тим, що темпи інфляції з різних видів ресурсів неоднакові (неоднорідність інфляції за видами продукції та ресурсів). Інфляція може надати як позитивний, так і негативний вплив на фактичну ефективність інвестиційного проекту. Так, наприклад, інфляція веде до зміни впливу запасів і заборгованостей: вигідним стає збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості, а невигідним - зростання запасів готової продукції та дебіторської заборгованості. Прикладом позитивного впливу інфляції на ефективність проекту може бути збільшення залишкової вартості активів у міру зростання цін. Однак виграш для інвестора від підвищення цін частіше має запізнюючий характер, і тому, в кінцевому підсумку, зазвичай розглядають вплив інфляції в негативному плані.

Інфляція тягне за собою зміни  фактичних умов надання позик  і кредитів, причому часто неможливо  передбачити, на чию користь зміняться  умови кредитування, що впливає на ефективність інвестиційних проектів, що фінансуються за рахунок позикових  коштів. Іншим прикладом негативного  впливу інфляції на параметри інвестиційного проекту є невідповідність амортизаційних відрахувань, підвищення рівнів цін, і, як наслідок цього, завищення бази оподаткування. Амортизаційні відрахування провадяться на основі ціни придбання з урахуванням періодично складених переоцінок, не адекватно відображають темп інфляції. У країнах з розвиненою ринковою економікою захистом від подібного податкового преса є: законодавчо дозволене коригування суми нарахованого зносу та залишкової вартості постійних активів, створення спеціальних резервів для переоцінки основних фондів, інвестиційний податковий кредит. Так, прискорена амортизація, являючи собою податкове прикриття, сприяє зменшення бази оподаткування та заохочує формування капіталу. При відсутності подібних механізмів податковий тягар тим сильніше тисне на інвесторів, чим вище темпи інфляції: амортизаційні відрахування представляють собою фіксовані суми, причому їх питома вага в собівартості продукції падає, а накопичення не дають можливості провести адекватну заміну обладнання. В результаті - збільшення сум виграшу від податкового прикриття відстає від динаміки інфляції.

Вітчизняна  практика інвестиційного проектування пропонує використовувати процедуру  обліку впливу інфляції на показники ефективності інвестиційного проекту на основі розрахунків прогнозних показників інфляції по роках протягом всього життєвого циклу проекту, коректуючи таким чином величину грошового потоку проекту [23].