Прибуток підприємства та його використання

   У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 1.3.

Із загального прибутку сплачується  податок згідно з умовами, передбаченими  законодавством про оподаткування  прибутку підприємств. Прибуток, що залишився  після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження  підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

                       

 

Рис. 1.3. Схема використання прибутку підприємства.

 

Відповідно до принципових (основних) напрямів використання цей  прибуток можна розділити на дві  частини: 1) прибуток, що спрямовується  за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов’язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу  прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими  формами. Це стосується насамперед акціонерних  товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди  можна розглядати як плату за залучений  від продажу акцій капітал.[8]

Розподіл прибутку на виплату  дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий  рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється  розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства. Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням  цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.[11,19]

Основними варіантами дивідендної  політики можуть бути: 1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох  років; 2) виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку; 4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юнктури та фінансового стану підприємства.

За розподілу прибутку підприємства величина дивіденду у  відсотках ( ) визначається за формулою

, (1.1)

де  — частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;

 — статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

, (1.2)

де  — кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується  на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної  політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини у чистому прибутку коливається в межах 30—70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% — завищеними.

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз прибутку та його планування у ДП «Арго»

2.1. Загальна характеристика  діяльності ДП «Арго»

ДП „Арго” є дочірнім підприємством міжнародного концерну „Арго” і було відкрито у 1988 році. Українська компанія ДП "Арго" має центральний  офіс у Києві і відділення в  Запорожжі і Сімферополі, а також  власне виробництво.

Міжнародний концерн Festo є  лідером у сфері пневмоавтоматики, однієї з провідних компаній в  області електронних засобів  керування, а також навчання і  підвищення кваліфікації персоналу. Сьогодні ДП "Арго" працює на ринку України в сфері пневматичних і електронних засобів автоматизації, а також в області навчання і підвищення кваліфікації виробничого персоналу. ДП "Арго" успішно розвиває традиційними зв'язки, що стали вже, з великими підприємствами і встановлює ділові контакти з малими фірмами, число яких швидко росте.

Стру ктурна схема підприємства зображена на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проаналізуємо фінансово-економічний  стан підприємства за останні три  роки. (див. Дадоток А)

Згідно даних. наведених  в табл. 2.1, загальна вартість активів підприємства на кінець 2006 року склала 44182 тис. грн. В порівнянні з 2004 роком вона збільшилась на 4388 тис. грн. або 11,1%. Це свідчить про те, що підприємство розвивається і має стабільний фінансовий стан.

 Вартість необоротних  активів у 2006 році в порівнянні  з 2004 роком збільшилась на 3705 тис.  грн., або на 14,5%; оборотних на 683 тис.  грн. або 4,8%. Дана ситуація типова  для підприємства виробничої  сфери на якому, як правило,  необоротні активи перевищують  оборотні.

 Дебіторська заборгованість  за аналізований період зменшилась  на 1447 тис. грн., або на 40,9%, це є  позитивний показник, який свідчить  про виважену політику керівництва  підприємства щодо дебіторів.

 Власний капітал підприємства  збільшився на 6297 тис. грн., або  на 17,4%, внаслідок чого відпала  потреба в залучені додаткового  запозиченого капіталу, сума якого  скоротилась на 1909 тис. грн., або  52,3%.

 Вартість основних  засобів збільшилась на 5877 тис.  грн., або на 12,5%, проте коефіцієнт  зносу основних засобів свідчить, що основні засоби підприємства  зношені на 45% (2006р.) і потребують  більш інтенсивного оновлення.

 Матеріаломісткість господарської  діяльності є дуже високою  - 0,73 (2006р.), а трудомісткість, навпаки  - досить низькою - 0,09 (2006р.). Це  обумовлено специфікою продукції,  що випускається.

 Коефіцієнти співвідношення  необоротних і оборотних активів  та оборотних і необоротних  активів свідчать, що підприємство  займається виробничою діяльністю (необоротних активів більше ніж  оборотних), що характерно для  всіх виробничих підприємств.

 Середньо облікова  чисельність працівників за аналізований  період збільшилась на 90 чол., або  на 40%, що свідчить про збільшення  обсягу виробництва.

За даними таблиці 2.2 проведемо аналіз рівня ефективності господарської діяльності ДП „Арго”.

 Таблиця 2.2

Показники	Формула розрахунку	2004	2005	2006	Зміни
					абсолютні  гр.5 – гр. 3	відносні,  % ((гр.5 / гр. 3) – 1)*100
1	2	3	4	5	6	7
1. Рентабельність (прибутковість)  виробничих витрат	ф.2 (р.050 або 055) : (р.040) * 100	19,7	19,6	21,1	х	7,4
2. Рентабельність (прибутковість)  господарської діяльності	ф.2 (р.170 або 175+р.200-205) : (сума р.040, 070, 080, 090, 140, 150, 160, 205) * 100	11,2	16,6	23,9	х	113,1
3. Рентабельність (прибутковість)  підприємства	ф.2 (р.220 або 225):(сума р.040,070,080,090,140,150,160,205)*100	4,6	6,8	9,9	х	113,1
4. Чиста рентабельність (прибутковість)  виручки від реалізації продукції  (товарів, робіт, послуг)	ф.2 (р.220 або 225) : (р.035)*100	4,4	6,3	8,7	х	98,5
5. Рентабельність активів	ф.2 (р.220 або 225) : (р.280)*100	5,9	9,9	15,6	х	165,3
6. Коефіцієнт окупності виробничих  витрат	ф.2 (р.035) : (р.040)	1,20	1,20	1,21	х	х
7. Адміністративні витрати на 1 грн. собівартості реалізованої  продукції (товарів, робіт, послуг)	ф.2 (р.070) : (р.040)	0,05	0,03	0,02	-0,02	-48,7
8. Коефіцієнт окупності активів	ф.2(р.035) : ф.1 (р.280 гр.3+гр.4)	0,9	1,3	1,5	х	х

 

Рентабельність господарської  діяльності підприємства збільшилась  на 113,1%; чиста рентабельність виручки  від реалізації продукції збільшилась  на 98,5%, рентабельність активів збільшилась  на 165,3%; адміністративні витрати  на 1 грн. собівартості реалізованої продукції  скоротились на 48,7%. Це все свідчить про високу ефективність ведення господарської діяльності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Факторний аналіз  прибутку ДП „Арго”

До чинників, що впливають  на операційний прибуток, належать зміни:

• ціни на реалізовану продукцію;
• обсягів реалізації продукції;
• собівартості одиниці продукції;
• собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених  чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто  припускається, що інші чинники у  цей час на прибуток не впливають.

На досліджуваному підприємстві випускається (збирання з імпортних  комплектуючих) декілька видів продукції, для зручності проведення розрахунків  позначимо кожний вид продукції  літерами алфавіту:

А - накопичу вальний конвеєр;

Б - пневматичний привод для  деревообробних верстатів;

В - прес мобільний пневматичний;

Г - різак текстильний;

Д - параллелограмний підйомник

Є - підйомник із пневмомускулами 

Ж - система складування.

1. Вплив на прибуток  змін ціни на реалізовану продукцію.

  (2.1)

де Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, Pio - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції  встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують  ціни в попередньому періоді.

    Приклад (вихідні дані для всіх прикладів наведені у Додатку 1).

     Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за видами виробів:

∆Р_А = 196  (33 – 30,2) = 548,8 тис. грн.;

∆Р_В = 312  (62 – 59,9) = 655,2 тис. грн.;

∆Р_Д = 194  (43 – 41) = 388 тис. грн.;

∆Р_ж = 222  (52 -50) = 444 тис. грн..

Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію

∆Р^Р = 548,8 + 655,2 + 388 + 444 = 2036 тис. грн.

2. Вплив на прибуток  змін обсягів реалізації продукції.

, (2.2)

де, Ро - прибуток від реалізованої продукції за попередній період;

 S1,0 - фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді,   що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду

, (2.3)

Sio - собівартість і-го  виду продукції в попередньому  періоді;

Qil - обсяг реалізації і-го  виду продукції в попередньому  періоді;

So - фактична собівартість  реалізованої продукції в попередньому  періоді,

,(2.4)

де, Qio - обсяг реалізації і-го виду продукції в попередньому періоді.

 З'ясовується, скільки  додатково було отримано прибутку  тільки завдяки збільшенню обсягів  виробництва окремих видів продукції.  Для зручності порівняння обсяги  виражені через собівартість (з  метою уникнення впливу цінового  чинника). Припускається, що пропорційно  до зміни обсягів виробництва  змінюється прибуток.

Приклад. Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному періоді за видами виробів

S_A1,0 = 196 * 24 = 4704 тис. грн.

S_Б1,0 = 165 * 7 = 1155 тис. грн.

S_В1,0 = 312 * 53 = 16536 тис. грн.

S_Г1,0 = 279 * 39 = 10881 тис. грн..

S_Д1,0 = 194 * 37 = 7178 тис. грн..

          S_Є1,0 = 135 * 41 = 5535 тис. грн..

S_Ж1,0 = 222 * 39 = 8658 тис. грн.

 

Вплив на прибуток змін обсягів  реалізації продукції

∆Р^Q = 8700*  

3. Вплив на прибуток  змін у структурі реалізованої  продукції

, (2.5)

 де, V1,0 - обсяги реалізації  продукції у звітному періоді  за цінами          попереднього періоду;

V0 - виручка від реалізації  продукції за попередній період,

Приклад. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному періоді за цінами попереднього періоду.

VA1,0 = 196 * 30,2 = 5919,2 тис. грн. 

VБ1.0 = 165 * 13 = 2145 тис. грн. 

VВ1,0 = 312 * 59,9 = 18688,8 тис. грн. 

VГ1,0 = 279 * 45 = 12555 тис. грн.

VД1,0 = 194 * 41 =  7954 тис. грн. 

VЄ1,0 = 135 * 52 = 7020 тис. грн. 

VЖ1,0 = 222 * 50 = 11100 тис. грн. 

V1,0 = 65382 тис. грн. 

 Вплив на прибуток  змін у структурі реалізованої  продукції

∆Р^Q` = 8700

4. Вплив  на прибуток змін собівартості  одиниці продукції

,   (2.6)

де, Sil – собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами виробів.