Прибуток підприємства та його використання

∆Р_А = 196 (24 – 26) = -392 тис. грн.;

∆Р_В = 312 (53 – 55) = -624 тис. грн.;

Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення прибутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:

∆Р^S = (-392) + (-624) = -1016 тис. грн.

5. Вплив  на прибуток змін собівартості  продукції за рахунок структурних  зрушень у складі продукції.

        (2.7)

Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

∆Р^SQ = 44256 - 54647 = -7 тис. грн.

6. Загальне збільшення операційного прибутку.

∆Р = Р₁ – Р₀ = ∆Р^Т + ∆Р^О        (2.8)

де Р₁ – операційний прибуток за звітний період; ∆Р⁰ – збільшення інших операційних доходів.

Приклад. Загальне збільшення операційного прибутку.

∆Р = 3115 + 18 = 3133 тис. грн.

Збільшення операційного прибутку до 3133 тис. грн. пояснюється  збільшенням прибутку від реалізації продукції та збільшенням інших  операційних доходів. Вирішальними чинниками збільшення прибутку від  реалізації продукції були такі:

• підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раз порівняно з фактичним рівнем);
• збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього чинника за умови незмінності інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

Оскільки ціни на реалізовану  продукцію підвищились більше ніж  її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

 

 

 

 

 

2.3 Процес планування  прибутку та шляхи його ефективного  використання на підприємстві  ДП «Арго»

Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і  структури реалізації продукції, в  остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства. Простим і дуже точним способом визначення взаємозв'язку і взаємозалежності між  цими категоріями є встановлення точки беззбитковості - визначення моменту, починаючи з якого доходи підприємства цілком покривають його витрати. 

На підприємстві, що аналізується, одним з інструментів менеджерів у процесі управління прибутком  є аналіз беззбитковості  виробництва  чи аналіз співвідношення „витрати - обсяг – прибуток” (Cost - Volume -Profіt; CVP - аналіз).

Цей вид аналізу є одним  з найбільш ефективних засобів планування, прогнозування і, відповідно, управління діяльністю підприємства. Він допомагає  керівникам підприємств виявити  оптимальні пропорції між перемінними  і постійними витратами, ціною й  обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький  ризик. 

Ключовими елементами аналізу  співвідношення "витрати - обсяг - прибуток" виступають маржинальний доход, поріг  рентабельності (точка беззбитковості), виробничий левередж і маржинальний запас міцності.

Маржинальний  доход - це різниця між виручкою підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою перемінних витрат.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) - це показник, що характеризує обсяг реалізації продукції, при якому виручка підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює всім його сукупним витратам, тобто це той обсяг продажів, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Виробничий  левередж - це механізм управління прибутком підприємства в залежності від зміни обсягу реалізації продукції (робіт, послуг).

Маржинальний  запас міцності - це процентне відхилення фактичної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) від граничного виторгу (порога рентабельності).

Для проведення аналізу беззбитковості виробництва необхідною умовою є  розподіл витрат підприємства на постійні і перемінні. Як відомо, постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, а перемінні - змінюються з ростом (зниженням) обсягу випуску і продажів. Величина маржинального доходу показує внесок підприємства в покриття постійних витрат і одержання прибутку.

Існує два способи визначення величини маржинального доходу. При  першому способі з виторгу  підприємства за реалізовану продукцію  віднімають усі перемінні витрати, тобто всі прямі витрати і  частину накладних витрат (загальновиробничі  витрати), що залежать від обсягу виробництва  і відносяться до категорії перемінних витрат. При другому способі величина маржинального доходу визначається шляхом додавання постійних витрат і прибутку підприємства. 

Під середньою величиною  маржинального доходу розуміють  різницю між ціною продукції  і середніх перемінних витрат. Середня  величина маржинального доходу відбиває внесок одиниці виробу в покриття постійних витрат і одержання  прибутку.

Нормою маржинального  доходу називається частка величини маржинального доходу у виторзі  від  реалізації (для окремого виробу) чи частка середньої величини маржинального  доходу в ціні товару.

Використання цих показників допомагає швидко вирішити деякі  задачі, наприклад, визначити розмір прибутку при різних обсягах випуску.

Розглянемо практику застосування даної методики ДП „Арго” на конкретних прикладах. В цих прикладах, для  полегшення розрахунків, використовуються два низь витратні вироби ДП „Арго” – контролери FEC і ІРС. Даний аналіз проводиться також і по всій іншій продукції підприємства, проте обсяги даної роботи не дозволяють навести розрахунки по всьому асортименту продукції. Тут наведено методику, яка ілюструється конкретними прикладами.

Приклад 1. ДП „Арго” складає і продає контролери FEC, середні перемінні витрати на виробництво і збут якого складають 10 грн. за 1 виріб. Пристрій продається за ціною 15 грн.. Постійні витрати підприємства на місяць складають 15 тис. грн. Розрахуємо, яку прибуток може одержати підприємство на місяць, якщо воно продає напоїв в обсязі 4000, 5000, 6000 виробів. 

Оскільки постійні витрати  підприємства не залежать від обсягу випуску, знайдемо величину маржинального  доходу і прибуток (як різниця між  величиною маржинального доходу і сумою постійних витрат) для  всіх трьох варіантів (табл. 2.3).

Тому як середня величина маржинального доходу однакова для  всіх трьох варіантів, розрахунок прибутку можна спростити. Визначимо прибуток підприємства при будь-якому обсязі випуску. Для цього:

• помноживши середню величину маржинального доходу на обсяг випуску, одержимо загальну величину маржинального доходу;
• від загальної величини маржинального доходу віднімемо постійні витрати.

 

Таблиця 2.3

Прибуток підприємства при різних обсягах випуску, грн.

Показники	Об’єм випуску
	4000	5000	6000
1. Виручка від реалізації	60000	75000	90000
2. Перемінні витрати	40000	50000	60000
3. Маржинальний доход  (п.1-п.2)	20040	25000	30000
4. Постійні витрати	15000	15000	15000
5. Прибуток (а.3 – п.4)	5000	10000	15000
Середня величина маржинального  доходу	5	5	5

 

Наприклад, який прибуток одержить підприємство, якщо виробить і продасть 4800 контролерів FEC?

Величина маржинального  доходу для даного обсягу складе:

5 грн. х 4800 вир. = 24000 грн.

Прибуток: 24000 грн. - 15000 грн. = 9000 грн.

 

Приклад 2. ДП „Арго” складає і реалізує одночасно два види контролерів (FEC і ІРС) . Дані про обсяги продажів і витратах наведені в табл. 2.

 

 

 

Таблиця 2.4

Основні показники  діяльності підприємства

Показники	Контролери
	FEC	ІРС
1. Об’єм продаж в місяць, од.	5000	4000
2. Ціна реалізації, грн.	15	12
3. Перемінні витрати на  одиницю виробу, грн.	10	8
4. Постійні витрати в  місяць	15000

 

Менеджерам підприємства потрібно визначити:

• розмір прибутку, що отримає підприємством за місяць;
• середню величину маржинального доходу для кожного виробу;
• норму маржинального доходу для кожного виробу;
• розмір прибутку, що одержить підприємство, якщо розширить продаж контролерів FEC  до 6000 вир., а контролерів ІРС - до 5000 вир.

Для відповіді на поставлені питання всі необхідні дані зведемо  в табл.(2.7.) Як видно з таблиці, за місяць підприємство заробить 26000 грн. прибутку. Середня величина маржинального доходу для контролерів FEC  складає 5 грн., а для контролерів ІРС - 4 грн. Норма маржинального доходу для обох виробів складає 0,33.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.5

Розрахунок середньої  величини, норми маржинального доходу і розміру прибутку підприємства

Показники	Контролери		Всього
	FEC	ІРС
1. Об’єм випуску, од.	5000	4000	9000
2. Перемінні витрати, грн..	50000	32004	82004
3. Виручка від реалізації, грн.	75000	48000	123000
4. Маржинальний доход,  грн. (п.2-п.3)	25000	16000	41000
5. Постійні витрати, грн.			15000
6. Прибуток, грн. (п.4-п.5)			26000
7. Середня величина маржинального  доходу, грн. (п.4:п.1)	5	4
8. Норма маржинального  доходу (п.4:п.2)	0,33	0,33

 

При розширенні обсягу продажів підприємство отримає наступний  прибуток:

Величина маржинального  доходу від продажу контролерів  FEC  :

5 грн. х 6000 од. = 30000 грн.

Величина маржинального  доходу від продажу контролерів  ІРС :

4 грн. х 5000 од. = 20040 грн.

Величина маржинального  доходу від продажу контролерів:

30000 грн. + 20040 грн. = 50000 грн. 

Постійні витрати підприємства: 15000 грн.

Прибуток підприємства: 50000 грн. - 15000 грн. = 35000 грн.

Висновок

 

У даній курсовій роботі викладені теоретичні і практичні питання процесу управління прибутком на підприємстві.

    Проведений в  ході дослідження аналіз дозволяє  зробити висновок, що   значення  прибутку полягає в тому, що  він відбиває кінцевий фінансовий  результат. Разом з тим на  величину прибутку, його динаміку  впливають фактори, що як залежать, так і не залежні від зусиль  підприємства. Практично поза сферою  впливу підприємства знаходяться  кон'юнктура ринку, рівень цін  на споживані матеріально-сировинні  і паливно-енергетичні ресурси,  норми амортизаційних відрахувань  тощо. Певною мірою  залежать  від підприємства такі фактори,  як рівень цін на реалізовану  продукцію і заробітну плату,  рівень господарювання, компетентність  керівництва і менеджерів, конкурентноздатність  продукції, організація виробництва  і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого  і фінансового планування.

Перераховані фактори  впливають на прибуток не прямо, а  через обсяг реалізованої продукції  і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

Прибуток також має  стимулюючу функцію. Його зміст полягає  в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом  фінансових ресурсів підприємства. Реальне  забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після  сплати податків і інших обов'язкових  платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального  розвитку підприємства, матеріального  заохочення працівників і майстерність менеджерів підприємства виявляється  в тому, щоб таким чином організувати процес управління та розподілу прибутку підприємства, який забезпечить досягнення перелічених вище цілей.