Шляхи підвищення прибутку та рентабельності підприємства

Позареалізаційні збитки включають в себе збитки від стихійних лих, списання боргів через скорочення строків закової давності, затрати від спивання боргів і дебіторської заборгованості, від спивання інших безнадійних боргів, збитки від ліквідації не повністю амортизованих ОФ і т.д.

Наявність різного роду збитків потребує специфічного підходу до їх аналізу.

На підприємстві визначається також розрахунковий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядження підприємства). Величина розрахункового прибутку встановлюється за формулою:

  ,                                                                   (1.1)

де Кт – плата по процентах за кредит, грн., Песо – внески у вищестоячу організацію, грн., Пвб – внески в бюджет, грн.

Потрібно зазначити, що збільшення величини прибутку не відображає підвищення ефективності виробництва, так як абсолютна його величина і приріст залежать від розміру застосовуваних виробничих засобів (ОФ і оборотних коштів).

Балансовий прибуток визначається за формулою:

,                                                                              (1.2)

де Преал – прибуток від реалізації продукції, грн., Пін – прибуток від іншої реалізації, грн., Пп. – позареалізаційний прибуток, грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції можна визначити за формулою:

,                                                                                  (1.3)

де Ц – ціна 1000 м3 транспортованого газу, грн., С – собівартість 1000 м3 природного газу, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн. (м3).

Для характеристики економічності та ефективності виробництва важливо враховувати не тільки розмір і приріст прибутку, але й рівень рентабельності, тобто знати скільки прибутку отримано на кожну гривну виробничих фондів.

Розрізняють наступні види рентабельності:

• балансова рентабельність;
• розрахункова рентабельність;
• рентабельність по собівартості окремого виду продукції.

Рівень балансової рентабельності Рб визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

 ФОВФ і нормованих оборотних коштів Осер:

.                                                                           (1.4)

Саме тому при аналізі рівня рентабельності необхідного особливу увагу прибілити впливу на неї вище вказаних факторів (ФОВФ і Осер). Для цього можна використати рівень ланцюгових підстановок.

Рентабельність по собівартості окремого виду продукції є показником ефективності затрачених засобів підприємства, тобто засобів, які увійшли в собівартість транспортування газу у вигляді матеріалів, амортизації і заробітної плати. Визначається цей показник за формулою:

,                                                                                            (1.5)

де Преал – прибуток від реалізації товарної продукції, грн., С – собівартість реалізованого природного газу, грн.

В показнику рентабельності знаходять відображення основні фактори, що обумовлюють покращення використання ОФ, оборотних засобів, зниження собівартості продукції. Тому забезпечення високого рівня рентабельності господарської діяльності є важливою задачею підприємства.

Джерелами аналізу прибутку та рентабельності є наступні документи:

1. планові документи;
2. звітна та облікова документація:

• для аналізу балансового прибутку використовується форма №22 “Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства”;
• для аналізу прибутку від реалізацій продукцій форма №12 річного звіту, розділ А;
• для аналізу прибутку від іншої реалізації та позареалізаційних результатів форма №12, розділ Б та форма №22 річного звіту.

Для аналізу рентабельності, крім вище вказаних форм, використовуються дані додатку до форми №6 “Довідка про рентабельність найважливіших видів продукції” і бухгалтерський баланс.

Для аналізу прибутку підприємства необхідним є проведення аналізу розподілу його суми. Як правило, кожне підприємство після сплати відрахувань у державний бюджет, процентів за кредит, орендної плати одержує в своє розпорядження певну суму – розрахунковий прибуток. За допомогою розрахункового прибутку можна визначити розрахункову рентабельність:

.                                                                          (1.6)

За рахунок розрахункового прибутку підприємства створюють стимулюючі фонди: фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення, фонд розвитку та вдосконалення виробництва. Величина цих фондів визначається згідно з показниками господарської діяльності підприємства, а також нормативних відрахувань в централізовані фонди, які встановлюються вищестоячою організацією.

Кошти фондів споживання і соціального розвитку використовуються по напрямках та згідно кошторисів, за згодою профспілкових комітетів. Невикористані залишки цих фондів переходять на наступний рік і вилученню не підлягають.

У відповідності із задачами вдосконалення економічного стимулювання на сучасному етапі розвитку господарського механізму, важливим етапом аналізу ефективності утворення і використання фондів економічного стимулювання на підприємстві є визначення обґрунтованих на підприємстві фондоутворюючих факторів, основних принципів утворення нормативів.

Суму прибутку, яка залишилась після відрахування у всі фонди, може використати підприємство для своїх цілей (можлива виплата премій або закупка нових ОФ).

Використовуючи показники прибутку та рентабельності, колективи стають зацікавленими у збільшенні прибутку підприємства, оскільки від його величини залежать фонди економічного стимулювання.

 

 

1.3 Методика аналізу використання основних виробничих фондів.

 

Для розрахунку та аналізу прибутку  рентабельності слід приділити особливу увагу основним виробничим фондам підприємства.

Показники використання основних виробничих фондів в галузі транспортування газу, методологія їх побудови базуються на загальних методологічних принципах формування цих показників у народному господарстві з врахуванням специфіки галузі. Для нас достатньо розглянути узагальнюючі показники – фондовіддачі,  фондоємність. Які характеризують загальну результативність сукупності основних фондів.

В залежності від способу вираження обсягу продукції розрізняють два методи вимірювання фондовіддачі, а отже і фондоємності.

Абсолютне значення фондовіддачі визначається як відношення вартості продукції до вартості основних виробничих фондів:

,                                                                                            (1.7)

де Фв – фондовіддача, Q – вартість товарного газу (грн.), Фон – вартість основних виробничих фондів (грн.).

Вирахуваний таким чином показник фондовіддачі відображає випуск валової продукції в грн. (у вартісному виродженні) на 1 грн. основних фондів.

На магістральному транспорті газу натуральні показники фондовіддачі визначаються відношенням обсягу транспортованого газу або обсягу транспортної роботи до середньорічної вартості основних фондів:

                                                                                             (1.8)

або

,                                                                                            (1.9)

де Тр – обсяг виконаної газопроводами товарно-транспортної роботи.

Показник Q приймають по надходженню газу в газопровід, тобто з урахуванням витрат газу на власні потреби, а також його втрат.

Показник Тр на ДП “Львівтрансгаз” не вираховується.

Показнику фондовіддачі у вартісному вираженні притаманні серйозні неточності, які випливають з недоліків ціноутворення. З іншого боку, натуральний метод визначення фондовіддачі при всіх його позитивних сторонах (простота і зрозумілість) слабо враховує роботу всього комплексу допоміжного виробництва.

Тому доцільно провести аналіз фондовіддачі як у вартісному, так і в натуральному вираженні.

Як вже було згадано вище, рівень фондоємності визначається також як в натуральному, так і у вартісному вираженні. Значення фондоємності визначається як відношення вартості основних виробничих фондів до вартості продукції:

,                                                                                     (1.10)

Таким чином, показник фондоємності відображає кількість основних виробничих фондів, що приходиться на одиницю виробленої (реалізованої) продукції.

Джерелом для розрахунку і аналізу показників основних виробничих фондів є форма №11-ОФ (річна) “Звіт про наявність та рух ОФ. Амортизаційні відрахування”.

 

1.4 Методика аналізу використання оборотних коштів.

 

На рівень прибутку та рентабельності значний вплив мають оборотні кошти. При проведенні аналізу використання оборотних коштів необхідно розрахувати швидкість обертання оборотних коштів, тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження оборотних коштів. При цьому в склад оборотних коштів треба включити перехідні залишки незавершеного виробництва, сировини. Матеріалів, запасних частин та інструментів.

Швидкість обертання оборотних коштів визначається за формулою:

,                                                                                           (1.11)

де Осер – середній залишок оборотних коштів, грн., Q – об’єм реалізованого природного газу, грн.

Коефіцієнт обертання оборотних коштів показує кількість обертів, які здійснюють оборотні кошти за певний період. Ріст значення цього показника є позитивним фактором в діяльності підприємства.

Тривалість одного обороту рівна:

,                                                                                  (1.12)

де Д – тривалість періоду, дні (356).

Тривалість одного обороту характеризує час проходження оборотними коштами окремих стадій виробництва і обігу, причому задачею підприємства є наближення Т до мінімуму.

Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів:

 

[грн/грн];                                                                    (1.13)

Кз показує величину оборотних коштів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Його зменшення означає зменшення матеріаломісткості продукції.

 

 

1.5 Методика проведення факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.

 

На магістральних підприємствах на величину прибутку від реалізації природного газу впливають три фактори:

1. ціна 1000 м3 природного газу;
2. собівартість 1000 м3 природного газу;
3. об’єм реалізованого природного газу.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді такої залежності:

,                                                                           (1.15)

де Ц – ціна 1000 м3 природного газу, С – собівартість 1000 м3 природного газу, Qреал  – об’єм реалізованого природного газу, Преал – прибуток від реалізації.

Поступово включаючи у вище наведену формулу зміну якісних, а потім кількісних факторів (при стабільному значенні решти), визначимо зміну величини прибутку:

1. За рахунок зміни  ціни:

,                                         (1.16)

де Ц1, Ц2 – ціна 1000 м3 газу відповідно у даному попередньому році;

С1, С0 – собівартість 1000 м3 газу відповідно у даному і попередньому році;

Q1, Q0 – об’єм реалізованого газу відповідно в даному і попередньому році.

2. За рахунок зміни  собівартості:

                                            (1.17)

3. За рахунок зміни  об’єму реалізованого природного  газу:

                                                                      (1.18)

загальна зміна величини прибутку:

                                                                              (1.20)

 

1.6 Методика проведення факторного аналізу рентабельності від реалізації продукції.

 

Н величину рентабельності від реалізації продукції природного газу впливають такі фактори :

• прибуток від реалізації газу;
• собівартість реалізованої продукції.

Взаємозв’язок між цими факторами можна представити у вигляді залежності:

                                                                                            (1.21)

Поступово включаючи вплив спочатку якісних, а потім кількісних факторів на величину рентабельності визначаємо її зміну:

1. За рахунок зміни  прибутку:

                                                                                  (1.22)

де Преал1, Преал0 – прибуток від реалізації природного газу відповідно у даному і попередньому роках, С1,С0 – собівартість реалізованої продукції

відповідно у даному і попередньому роках.

2. За рахунок зміни собівартості:

 

                                                             (1.23)     

Загальна зміна величини рентабельності:

ΔR = R1 – R0 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПРИБУТКУ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ДП “ЛЬВІВТРАНСГАЗ”.

 

 

2.1 Аналіз ОТЕП діяльності ДП “Львівтрансгаз”.

 

Для аналізу господарської діяльності ДП “Львівтрансгаз” в динаміці за 3 роки (2005 – 2007 рр.) обрані такі показники: