Виробничий процес і принципи його раціональної організації

Основні, а деколи і допоміжні, виробничі процеси здійснюються у різних стадіях (або фазах). Стадія — це відособлена частина виробничого процесу, на якій предмет праці переходить в інший якісний стан. Наприклад, матеріал переходить у заготівлю, заготівля — у деталь та ін.

Основні виробничі процеси відбуваються у таких стадіях: заготівельній, обробній, складальній і регулювально-налагоджувальній.

Заготівельна стадія призначена для виробництва заготовок деталей і характеризується досить різноманітними методами виробництва. Наприклад, розкрій або різання заготовок деталей з листового матеріалу, виготовлення заготовок методами лиття, штампування, кування та ін. Основна тенденція розвитку технологічних процесів на цій стадії полягає в наближенні заготовок до форм і розмірів готових деталей. Знаряддями праці на цій стадії є відрізні верстати, пресово-штампувальне устаткування, гільйотинні ножиці та ін.

Обробна стадія — друга у структурі виробничого процесу — включає механічну і термічну обробку. Предметом праці є заготівки деталей. Знаряддями праці на цій стадії в основному є різні металорізальні верстати, печі для термічної обробки, апарати для хімічної обробки. На цій стадії деталям надаються розміри, що відповідають заданому класові точності.

Складальна (складально монтажна) стадія — це стадія виробничого процесу, в результаті якої виходять складальні одиниці (дрібні складальні одиниці, підвузли, вузли, блоки) або готові вироби. Предметом праці на цій стадії є деталі і вузли власного виготовлення, а також отримані зі сторони (комплектуючі вироби). Розрізняють дві основні організаційні форми складання: стаціонарну і рухливу. За стаціонарного складання виріб виготовляється на одному робочому місці (деталі подаються). За рухливого складання виріб створюється в процесі його переміщення від одного робочого місця до іншого. Знаряддя праці на цій стадії не такі різноманітні, як на обробній. Основними з них є різноманітні верстати, стенди, що транспортують і направляють пристрої (конвеєри, електрокари, роботи та ін.). Складальні процеси, як правило, характеризуються значним обсягом робіт, виконуваних вручну, тому механізація та їх автоматизація — головне завдання вдосконалення технологічного процесу.

Регулювально-налагоджувальна стадія—заключна в структурі виробничого процесу, що проводиться з метою отримання необхідних технічних параметрів готового виробу. Предметом праці є готові вироби або їх окремі складальні одиниці, знаряддя праці, універсальна контрольно-вимірювальна апаратура і спеціальні стенди для іспитів.

3. Техніко-економічна характеристика типів виробництва та застосування в сучасних умовах.

        Тип виробництва – це специфічна форма організації виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Виокремлюють три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.

         Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, незначним обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Робочі місця одиничного виробництва характеризуються тим, що на них виконуються різноманітні операції з різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Останнє є універсальним, розміщується однотипними технологічними групами. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається на переналагоджування устаткування. Виконання різноманітних операцій за умов недостатньо опрацьованих унаслідок частої зміни об'єктів виробництва технологічних процесів потребує залучення висококваліфікованих робітників-універсалів. Орієнтовно для одиничного виробництва кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце, складає більше 40.

        Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їх випуск може бути досить значним. На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляються періодично партіями. Застосовується універсальне та спеціальне устаткування, що розміщується як технологічними групами, так і за предметним принципом. Кваліфікація робітників у цілому може бути середньою, за винятком тих висококваліфікованих спеціалістів, які працюватимуть на машинах з числовим програмним управлінням (ЧПУ) та на гнучких автоматизованих лініях (ГАЛ).

       Залежно від широти номенклатури, величини партій, періодичності їхньої обробки серійне виробництво поділяється на дрібносерійне, середньосерійне і великосерійне.

        Робочі місця дрібносерійного виробництва за своїми характеристиками близькі до робочих місць одиничного виробництва з дещо меншою кількістю операцій, які на них виконуються, оскільки предмети обробляються малими партіями. Кількість закріплення операцій – в межах від 21 до 40.

         Для робочих місць середньосерійного виробництва характерне ще більше обмеження кількості виконуваних операцій (10-20), оскільки партії виробів стабільно повторюються. Устаткування має більш високий рівень спеціалізації.

         На робочих місцях великосерійного виробництва предмети обробляються великими партіями, устаткування спеціалізоване, кількість операції – від 2 до 9.

          Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, значним обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів. Робочі місця масового виробництва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці. Устаткування є вузько спеціалізованим. застосовується спеціальне оснащення. Принцип розміщення устаткування – предметний. Виконання елементарних операцій на потокових лініях не потребує високої кваліфікації робітників, але на автоматизованих системах їхня кваліфікація має бути на рівні техніка чи навіть інженера.

        Практично немає підприємств з однорідним типом виробництва. Тому тип виробництва дільниці, цеху, підприємства визначається типом виробництва, що переважає на робочих місцях.

        Підприємства одиничного виробництва виготовляють продукцію в одиничних екземплярах, що не повторюються взагалі або повторюються нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, хоча можуть бути робочі місця та цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, контрольні прилади тощо). До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого, енергетичного машинобудування, суднобудування тощо.

         Підприємства серійного виробництва випускають серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія – це певна кількість виробів одного типорозміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця - переважно серійного типу виробництва. Водночас можуть використовуватися і процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстатобудівні, літакобудівні заводи, підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, електровозів тощо.

          Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або кілька виробів упродовж тривалого часу за умов високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, проте в окремих випадках за низької трудомісткості операцій використовуються серійні типи виробництва, наприклад, на заготівельних процесах. До таких підприємств належать підприємства з виготовлення годинників, телевізорів, радіоприймачів та інше.

 

Задача 1.

Визначити необхідну кількість устаткування для виконання виробничої програми токарною дільницею механообробного цеху, виходячи з наступної інформації:

Назва деталі	Річний обсяг виробництва, штук	Норма штучного часу, хвилин
Вал	760 000	2,2
Циліндр	470 000	2,8
Поршень	105 000	4,1

        Річний плановий робочий фонд часу одного верстата – 3820 годин; коефіцієнт виконання норм на токарних верстатах – 1,15; витрати робочого часу на переналагоджування устаткування 5 %.

        Розв’язок:

Трудомісткість виробничої програми = місячний обсяг виробництва * норму штучного часу = 760000/12*2,2+470000/12*2,8+105000/12*4,1 = 284874,99 хв. Необхідна кількість устаткування = трудомісткість/час роботу верстатів = 284874,99 хв /3820/12*60хв*0,95*1,15 = 139,55 = 13 штук. 

 

Задача 2.

Визначити розміри партій запуску-випуску кремнієвих пластин по операціях, тривалість технологічного циклу ( в хвилинах) і виробничого циклу (в календарних днях). Розмір виробничої партії, що запущена у виробництво – 300 пластин, операційної  - 30. Технологічний процес наведено в таблиці.

№ операції	Найменування операції	Норма штучного часу, хв. (Т)	Коефіцієнт годних пластин	Розмір партії запуску-випуску	Кількість одиниць устаткування (с)	Т\с	Час на партію
1	Відмивання пластин	0,8	0,833	300*0,833=250	4	0,8/4=0,2	0,2*250=50
2	Зняття боросилікатного скла	0,5	1,0	250*1,0=250	2	0,5/2=0,25	0,25*250=62,5
3	Реставрація пластин	0,2	0,96	250*0,96=240	1	0,2/1=0,2	240*0,2=48
4	Очистка пластини полімерним лаком	0,6	0,958	240*0,958=230	3	0,6/3=0,2	0,2*230=46
5	Плазмохімічна	0,5	0,957	230*0,957=220	2	0,5/2=0,25	0,25*220=55

 

         Процес здійснюється в дві зміни по 8 год., міжопераційний час після кожної операції складає 0,3 год., коефіцієнт переводу робочих днів в календарні - 1,4.

        Розв’язання:

Сума операційного часу: 5+6,25+4,8+4,6+5,5=26,15 (хв) -           ∑8ст\10партій

Виробничий цикл: 1,4/(2*8)*(26,15*10/60+0,3*5)= 0,51 (кал.дня)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Виробничий процес і принципи його раціональної організації.
2. Фази та різновиди виробничих процесів.
3. Техніко-економічна характеристика типів виробництва та застосування в сучасних умовах.
4. Задача 1.
5. Задача 2.