Методи регулювання та управління транспортними потоками у світі та в Україні

ЗМІСТ:

ВСТУП……..……………...………………………………….........................................3

1.ТРАНСПОРТНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ…………………………...……………..…………………………………….5

1.1. Сутність та види  міжнародних транспортних операцій…………..…………….7

1.2.Характеристика окремих видів транспорту, які використовуються при міжнародних перевезеннях…………………………...……………….……………….9

1.3. Вибір виду транспорту……………………………...…………..………………..17

1.4. Міжнародні правові  основи транспортних операцій…………..…...…...……..19

2.ОРГАНИЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ»……...………………………………………..…………….23

3. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ  ПІДПРИЕМСТВ І ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ  РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИМИ ТРАНСПОРТНИМИ ПОТОКАМИ………………………………………..…………...…………….………27

3.1 Оцінка ринкової стійкості підприємства………….…………..…………...…….27

3.2 Методи регулювання та управління транспортними потоками у світі та в Україні.......………………………………………...………….…………………….....32

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……...………..………………………......................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРЫ..............................................................36

ДОДАТОК А…………………………………………………………….…………….37

ДОДАТОК Б………………………………………………………………….………..41

 

 

 

ВСТУП

Сучасний етап розвитку економіки  України пов’язаний з переходом  до ринкових відносин, характеризується підвищенням соціальних, організаційних, екологічних та технологічних вимог  щодо функціонування і розвитку транспортного  комплексу. Схильність до співробітництва  в різних галузях суспільного  виробництва і соціальній сфері  викликає необхідність удосконалення  міжнародних перевезень та зміцнення  позицій вітчизняного перевізника  на транспортних ринках. Економічна криза  на транспорті, як і в інших галуззях, у значній мірі є наслідком  намагання  створити у стислі терміни  самостійну національну маршрутну  систему, на теренах якої значна кількість  транспортних підприємств і перевізників сьогодні не в змозі ефективно  функціонувати, що перешкоджає формування  спільного ринкового простору. У  сучасному світовому поділі виробництва  відсутні приклади навіть серед розвинених держав, щоб транспортні системи  були відокремлені і не базувались на інтеграційних принципах. Ігнорування  цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної  та інформаційної бази міжнародних  перевезень призводить до того, що Україна, яка знаходиться на перехресті головних транспортних напрямків Євроазійського континенту, що мають тисячолітню  історію, неповністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи на мережі міжнародних транспортних коридорів.

Таким чином, удосконалення  організації міжнародних пасажирських та вантажних перевезень на мережі міжнародних транспортних коридорів  та їх правове забезпечення є актуальним і потребує наукових методів вирішення.

Об'єктом дослідження  є перевезення вантажів, пасажирів  і багажу різними видами транспорту.

Предмет дослідження - система  міжнародних перевезень.

Метою дослідження є розгляд  на підставі доступного нормативного та теоретичного матеріалу особливостей перевезення пасажирів і вантажів різними видами транспорту в міжнародному приватному праві. Для досягнення поставленої мети пропонується вирішити наступні завдання:

- вивчити поняття і  нормативно - правові основи міжнародних  перевезень вантажів, пасажирів  і багажу;

- вивчити види договорів  міжнародних перевезень вантажів, пасажирів і багажу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          РОЗДІЛ 1: ТРАНСПОРТНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Транспортні зв'язки — важлива  і неодмінна складова функціонування міжнародних економічних відносин. Транспортні кошти забезпечують рух товарів та послуг на світові ринки від постачальників до споживачів. Функціонально транспорт обслуговує безпосередньо процес обiгу, зливаючись з нею повністю. Поза транспортного обслуговування важко уявити процес обiгу товарів та послуг.

Транспортування товарів та послуг хіба що продовжує процес виробництва. Витрати транспортування створеної  продукції додаються до загальних затрат певного товару і входить у собiвартiсть і ціну. Вони становлять додаткові витрати обiгу і виступають важливим компонентом ціни. У цьому частка транспортних витрат у ціні може бути істотною (до 30% собівартості продукції). Тому успіх зовнішньо-торговельного контракту та його економічна ефективність значною мірою залежить від того, як перевозиться той чи інший вантаж, використання для перевезення економічних і швидкохідних транспортних засобiв.

Транспортний чинник завжди розглядався як важлива перед умова iтенсифiкацiї світової торгівлі. Великі географічні відкриття XVI—XVIII століть були безпосередньо обумовлені зростанням морського судноплавства, що було потужниv поштовхом розвитку світової торгівлі. Оволодівши силами парової і електричної енергії XIX століття, людство істотно вдосконалило транспортні засоби. Пароплави, залізниці зробили справжню революцію у транспорті. Усе, це у свою чергу сприяло подальшому розвитку світогосподарських зв'язків.

Міжнародні господарські відносини  зумовлюють величезні потоки пересування  товарів лише з країн в інші країни. Сама собою транспортна мережа сформована у межах національних економічних систем. Усі види транспорту (крім морського) мають, передусім, внутрішньогосподарські цiлi для свого функціонування. Разом, про те, вони обслуговують та впливають на міжнародні перевезення. У міру розширення і поглиблення міжнародної торгівлі, розвиваються й міжнародні транспортні зв'язки; Найважливішими чинниками їх постійного розвитку і якісного вдосконалення є:

1) темпів та обсягів зовнішньоекономічної  діяльності;

2) науково-технічний прогрес, використання досягнень що впливає на якість транспортних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1 Сутність та види міжнародних транспортних операцій

Транспортне обслуговування міжнародних економічних відносин дiляться на  два напрями: перевезення товарних вантажів і перевезення пасажирів. Ми розглянемо переважно перший напрям, адже він безпосередньо пов’язаний з зовнішньоторговельними контрактами. Останні 20—25 років намітилася тенденція до зменшення обсягів перевезених вантажів. На початку 1970-х років сумарний обсяг міжнародних перевезень оцінювався 4,5—4,6 млрд т. У 1996 р. тоннаж перевезень скоротився до 3,8 млрд т. Цей факт свідчить про падіння темпів міжнародної торгівлі, йдеться про якіснi перерви у структурі товарообміну, де скоротилася частка паливно-сировинної продукції-як найбільш «транспортоємкої».

Серед усіх видів транспорту найпоширенішим у торгівлі є морської транспорт. Цей вид транспорту забезпечує приблизно 65% обсягу міжнародних вантажних  перевезень. Основний асортимент перевезень становлять наливні і навалювальні вантажі, тобто ті самі паливно-сировинні товари, які становлять близько 40% обсягу морських перевезень. Інші 60% становлять генеральні вантажі (готова промислова продукцiя, товари споживчого призначення, продовольство).

На залізничний транспорт припадає приблизно 15—17% обсягу міжнародних перевезень. Він, зазвичай, використовується для внутрішньоконтинентальних перевезень. Адже із Росії до США по залізниці не поїдеш! Якщо середня протяжність морського зовнішньоторговельного перевезення становить 2500-3000 км, то залізничного — приблизно 800-1100 км.

Серйозним конкурентом морському транспорту протягом останніх 30—40 років став повітряний транспорт. З огляду на переваги авіатранспорту, швидкістю переміщення, він став лідером у міжнародних пасажирських перевезеннях. Причому, в міру впровадження швидкісних літаків, перевізна здатність досить різко збільшилася. Лише у період 1985—1995 рр. обсяг перевезень в міжнародному повітряному сполученнi зріс більш як удвічі. Разом, про те, за собівартістю цей вид транспорту один з найдорожчих. Тому його частка у загальному обсязі світових вантажоперевезень ледь перевищує 6%.

Найменьше значення у транспортному обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків займають автомобільний і річкової транспорт. Там загалом припадає близько 5% обсягу зовнішньоторговельних вантажних перевезень. Ці види транспорту більш локальни, ніж вищезгадані, через свою технічну сутность. Якщо залізниці обслуговують внутрішньоконтинентальні перевезення, то автомобільні і річкові шляхи забезпечують пересування вантажів, зазвичай, між державами-сусідами. Середня протяжність міжнародного рейсу автомобіля близько 600 км. Слід згадати чималу роль трубопровідного транспорту. Його призначення пов'язані з систематичною і безперебійною доставкою нафти і нафтопродуктів, газу. Специфіка цього виду зумовлена зокрема високою вартістю набрання нею чинності трубопроводів і низької собівартістю експлуатації. Виокремлюючи обсяги транспортуємої через трубопроводи продукції, відзначимо чималу роль цього виду транспорту у структурі міжнародних вантажних перевезень — 7-8%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика окремих видів транспорту, які використовуються при міжнародних перевезеннях

Залізничний транспорт

Залізничний транспорт - вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів по рейковій колії у вагонах (поїздах) за допомогою локомотивної тяги.

Основні техніко-експлуатаційні особливості  та переваги залізничного транспорту:

1. висока пропускна і провізна спроможність (двоколійна залізниця з автоматичним блокуванням пропускає 120 - 150 пар поїздів на добу; одноколійна - 60 пар поїздів на добу);
2. надійність роботи завдяки незалежності від кліматичних умов, що забезпечує безперебійне перевезення вантажів у будь-який час року (95 % шляхів сполучення працює без збою при перепадах температури; виключенням може бути обрив електричних дротів або їх намерзання кригою при стихійних лихах (але і ця проблема вже майже вирішена));
3. можливість спорудження шляхів сполучення на будь-якій сухопутній території і на водяній території при наявності поромів;
4. безпосередній зв'язок із промисловими і сільськогосподарськими підприємствами будь-яких галузей економіки. Окремі галузі (металургійна, вуглевидобувна, нафтопереробна й ін.) мають, як правило, свої під'їзні колії для виходу на магістральну мережу;
5. масовість перевезень з досить низькою собівартістю (малі експлуатаційні витрати) і досить високою швидкістю доставки;
6. більш короткий шлях проходження в порівнянні з природними шляхами водяного транспорту.

Відносні недоліки залізничного транспорту:

1. обмежена маневреність через «прив'язку» до колії;
2. висока початкова вартість основних фондів: вартість будівництва 1 км одноколійної лінії -- приблизно 10 млн грн. (у цінах 1998 р.), двоколійної - на 40 % більше (у важких умовах може бути в 2-3 рази вище); рухомий склад дорожче автомобілів (але дешевше в 3-4 рази, чим літаки та морські кораблі);
3. висока металоємність, трудомісткість, низька продуктивність праці. Так, у середньому на 1 км експлуатаційної довжини залізниць України приходиться майже 14 чоловік (у США - 1,5 чоловік при тих же обсягах транспортної роботи).

  Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт - це вид транспорту, який здійснює перевезення вантажів і пасажирів по безрейкових шляхах з використанням колісного рушія. (Рушій - пристрій для перетворення роботи двигуна чи якогось іншого джерела енергії в роботу, що забезпечує рух транспортних машин (наприклад, колеса, гусениці, вітрила, весла, реактивні сопла та ін.)

Основні техніко-експлуатаційні особливості  та переваги автомобільного транспорту:

1. маневреність та велика рухливість, мобільність;
2. доставка вантажів (пасажирів) «від дверей до дверей» без додаткових перевантажень чи пересадок на шляху прямування;
3. автономність руху транспортного засобу;
4. висока швидкість доставки;
5. широка сфера застосування по територіальній ознаці, видам вантажу і системам сполучення;
6. більш короткий шлях проходження в порівнянні з природними шляхами водяного транспорту.

Відносні недоліки автомобільного транспорту:

1. велика собівартість;
2. велика паливо енергоємність;
3. велика металоємність;
4. низька продуктивність одиниці рухомого складу (130-150 тис. км на рік);
5. найбільша трудомісткість (на один транспортний засіб потрібно не менше одного водія);
6. забруднює навколишнє середовище.
7. Технологія роботи автомобільного транспорту відрізняється тим, що виробничий процес здійснюється рухомим складом підприємств загального користування, відомчим (обслуговуючим переважно перевезення даного відомства) і приватним. Цьому виду транспорту притаманна автономність руху одиночними автомобілями, а також автопоїздами та автозагонами за графіком або без нього. Відправлення вантажів можуть бути змішані або дрібними партіями.

Проблеми і тенденції розвитку автомобільного транспорту:

1. підвищення продуктивності автомобільного транспорту шляхом збільшення швидкості руху; створення нових автомобілів більшої вантажопідйомності і вантажомісткості, необхідних для обслуговування металургійної, вуглевидобувної, гірської та іншої галузей промисловості. Максимальна вантажопідйомність на сьогодні -- 600 т. Необхідне збільшення моторесурса автомобілів, тобто пробігу їх до капітального ремонту. Зараз автомобілі ВАЗ проходять до 130 тис. км, ГАЗ і КАМАЗ -- до 400 тис. км, ЗІЛ, КРАЗ -- до 300 тис. км, але іноземні автомобілі мають значно більший ресурс.
2. Залишається проблема (капітального) ремонту (трудомісткість зборки нового ЗІЛ-130 складає 140 нормогодин, а його капітальний ремонт -- 360 нормогодин, але після ремонту досягається тільки 60 % продуктивності). За кордоном легкові автомобілі не доводять до капітального ремонту, також як більшість марок вантажних (розпродають окремі елементи на запчастини або відправляють цілком під прес для одержання вторинної сировини, особливо після серйозних аварій). Доцільним вважається капітальний ремонт лише для особливо важких дорогих вантажних автомобілів.
3. Необхідне зниження трудомісткості транспортного процесу, у тому числі шляхом створення спеціалізованих автомобілів (за кордоном -- до 90 % парку), особливо самоскидів і самонавантажувачів, що значно скорочує час перевантажувальних робіт, і побудови раціональної структури парку (у європейських країнах частка автомобілів особливо малої та малої вантажопідйомності може складати 50 %, у нашій країні -- не більш 15 %, хоча основна сфера автомобільного транспорту -- постачання торгівлі та побутової мережі міста). Необхідна зміна підходу до систем діагностики та технічного обслуговування, а також удосконалювання конструкції та технічних характеристик автомобілів і їхніх двигунів, тому що по цих напрямках спостерігається велике відставання нашої автомобільної промисловості. Для економії палива необхідно більш широке впровадження електроенергії, газу, водневого та іншого видів палива; застосування економічно та екологічно ефективних двигунів.
4. Як і раніше актуальна для України проблема доріг: розвиток мережі не встигає за збільшенням кількості транспортних засобів.