Методи регулювання та управління транспортними потоками у світі та в Україні

Внутрішній  водяний (річковий) транспорт

Річковий транспорт - один з найстарших у країні; він має особливе значення для місцевості, де низка щільність залізних і автомобільних доріг або ж вони взагалі відсутні

Основні техніко-експлуатаційні особливості  і переваги річкового транспорту:

1. висока провізна спроможність глибоководних шляхів (наприклад, на Волзі при глибині фарватеру 120- 140 см. провізна спроможність у 2 рази вище, ніж на двоколійній залізниці);
2. порівняно низька собівартість (сумарно на 30 % дешевше собівартості залізничного транспорту, наприклад перевезення нафти в 3 рази дешевше, лісу - у 5 разів дешевше);
3. питома витрата палива в 4 рази менша, ніж на автомобільному транспорті, і в 15-20 разів менша, ніж на повітряному транспорті;
4. висока продуктивність;
5. менші капіталовкладення, чим у залізничний транспорт (у 10 разів);
6. менша металоємність на 1 т вантажопідйомності.

Відносні недоліки річкового транспорту:

1. сезонність роботи ( приблизно 180 днів). У США, Німеччині питома вага річкового транспорту вище, тому що в цих країнах навігація триває 10-- 11 місяців на рік;
2. невисока швидкість кораблів і доставки вантажів;
3. роз'єднаність річкових басейнів, які розташовані, в основному, у меридіанному напрямку;
4. використання річок у природному стані (нерівномірність глибин, звивистість шляху та ін.).

Морський  транспорт

Морський транспорт - вид транспорту, що здійснює перевезення вантажів і пасажирів морськими кораблями на міжнародних і внутрішніх (каботажних; від «каботаж»: малий - це плавання в акваторії одного моря; великий - плавання в межах акваторії декількох морів.)) лініях.

Основні техніко-експлуатаційні особливості  та переваги морського транспорту:

1. можливість забезпечення масових міжконтинентальних перевезень зовнішньо-торгівельного обороту;
2. незначні початкові вкладення в транспортні шляхи;
3. низька собівартість перевезень;
4. незначні витрати енергії (палива) завдяки гладкості шляху;
5. висока продуктивність;
6. практично необмежена пропускна здатність;
7. високий рівень механізації перевантажувальних робіт;
8. у великому каботажі вигідніше залізничних перевезень у кілька разів.

Відносні недоліки морського транспорту:

1. досить низькі швидкості (виміряються у вузлах. Вузол - позасистемна одиниця швидкості, яка застосовується в морській навігації, рівна 1,852 км/год.);
2. деяка залежність від кліматичних умов: сильних туманів, течії, криги в портах;
3. необхідність створення дорогих портових господарств із високим рівнем механізації;
4. обмежене застосування в прямому сполученні;
5. невисока ефективність у малому каботажі;
6. можливі екологічні проблеми при перевалці вантажів і обробці судів.

Повітряний  транспорт 

Повітряний транспорт, будучи універсальним, використовується переважно для перевезення пасажирів на середні та далекі відстані та окремі види вантажів. На долю повітряного транспорту приходиться приблизно 15 % обсягу пасажирських перевезень у міжміському сполученні. Зростання матеріального добробуту, розширення культурних, ділових і наукових зв'язків приводять до підвищення рухливості населення, що обумовлює потребу у швидкісних переміщеннях - авіації.

 

Основні техніко-експлуатаційні особливості  та переваги повітряного транспорту:

1. висока швидкість доставки пасажирів і вантажів;
2. маневреність і оперативність, особливо при організації нових маршрутів;
3. можливість швидкої передислокації рухомого складу при зміні пасажиропотоків, у тому числі через аварії на інших видах транспорту;
4. велика відстань безпосадочних перельотів (близько 10000 км);
5. найкоротший шлях проходження;
6. економія суспільного часу завдяки прискоренню доставки;
7. необмежені провізні можливості (сьогодні вони обмежені лише потужністю, аеродрому);
8. відносно невеликі капітальні вкладення (на 1 км повітряного шляху приблизно в 30 разів менше, ніж на 1 км залізничної колії).

Відносні недоліки повітряного  транспорту:

1. висока собівартість перевезень, тому авіаційний транспорт не є вантажним;
2. залежність від погодно-кліматичних умов.
3. Висока швидкість літаків дозволяє долати, наприклад, відстань за 8 - 9 год на основних типах літаків і за 4 год - на надзвукових (по залізниці ця відстань долається за 7 - 8 діб).

Трубопровідний  транспорт

Трубопровідний транспорт розвився за останні 50 років у зв'язку зі зміною паливно-енергетичного балансу: частка вугілля, деревини і торфу знизилася  з 80 до 22%, частка нафти і газу, навпаки, збільшилася до 78 %. Особливо високими темпами іде зростання видобутку  і споживання природного газу. За тепловим еквівалентом собівартість видобутку  газу в 13 разів нижче вугільної  та у 3 рази нижче нафтової. Продуктивність праці при видобутку газу в 25 разів  вище, ніж при видобутку вугілля, і в 3 рази вище, ніж при видобутку  нафти.

Трубопровідний транспорт відрізняється  від інших видів транспорту тим, що він не відповідає цілком поняттю  «транспорт», тому що рухомий склад  і спеціально пристосовані під нього  шляхи сполучення в цьому виді транспорту об'єднані в один термін «трубопровод»

Основні техніко-експлуатаційні особливості  і переваги трубопровідного транспорту:

1. трубопровід може бути прокладений на землі, під водою, на болотистих місцях і ділянках вічної мерзлоти на спеціальних опорах і т.п.;
2. обсяги перекачування не обмежені;
3. повне збереження якості та кількості вантажів завдяки герметизації труб і станцій;
4. відсутність негативного впливу на навколишнє середовище;
5. автоматизація операцій по зливу, наливу (початково-кінцеві операції) і перекачуванню;
6. найнижча собівартість і найвища продуктивність праці, що зв'язано не в останню чергу з невеликою кількістю людей, необхідних для виконання процесу перекачування;
7. незначна залежність від кліматичних умов, що робить процес перекачування безперервним;
8. менші, ніж в інші види транспорту, капіталовкладення;
9. більш короткий шлях у порівнянні з водяними видами транспорту;
10. ефективність роботи на будь-яких відстанях перевезення та ін.

Відносні недоліки трубопровідного транспорту:

1. неуніверсальність, тому що перевозяться вантажі обмеженої номенклатури, переважно рідинні та газоподібні;
2. можливість витікання рідини або газу (екологічна проблема).

 

1.3 Вибір виду транспорту

 

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір  виду транспорту:

• час доставки;
• частота відправлення вантажу;
• надійність дотримання графіка доставки;
• здатність перевозити різні вантажі;
• здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;
• вартість перевезення.

                                                                                                                   Табл. 1.3.1

Оцінка видів транспорту по критеріям  великих відправників

	Швидкість (час доставки від дверей до дверей)	Частота відправок (за планом на добу)	Надійність (дотримання графіків доставки)	Перевізна здатність (здатність перевозити різні вантажі)	Доступність (кількість обслуговуваних географічних точок)	Вартість
Залізничний	3	4	3	2	2	3
Водний	4	5	4	1	4	1
Автомобіль ний	2	2	2	3	1	4
Трубопрові дний	5	1	1	5	5	2
Повітряний	1	3	5	4	3	5

 

Одиниці відповідає найкраще значення.

Вибираючи засіб доставки конкретного  товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному  або автомобільному транспорті. Якщо його мета – мінімізувати затрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг  пов’язано з використанням автомобільного транспорту, чим і прояснюється зростання  його частки в обсязі перевезень. Однак  остаточний висновок про варіант  доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних  розрахунках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Міжнародні правові основи транспортних операцій.

Правове регулювання по видах транспорту.

Перевізні кошти, транспортні  мережі і термінальні комплекси, використовувані в міжнародних  перевезеннях вантажів і пасажирів, відрізняються великою капіталоемкістю  об'єктів і в багатьох випадках низькою фондовіддачею (капиталовіддачею). Зважаючи на це транспортний бізнес належить до розряду найбільш ризикованих  для приватного капіталу.

Держави, зацікавлені в  розширенні діяльності своїх національних транспортних підприємств у міжнародних  повідомленнях, завжди прагнули до міжнародному співробітництву з метою вироблення однакових (уніфікованих) умов перевезень вантажів і пасажирів, а також  узгодження юридичних норм, що відносяться  до режиму знаходження перевізних засобів  та їх обслуговує персоналу в межах  юрисдикції договірних сторін і з  багатьох інших питань. В результаті цих зусиль на міждержавному рівні  укладено значне число міжнародних  угод з окремих видів транспорту, які отримали назву «транспортні конвенції». В окремих випадках багатосторонні угоди про міжнародних перевезеннях укладені на рівні транспортних підприємств  різних країн.

У більшості міжнародних  транспортних конвенцій є положення, що стосуються договору перевезення  вантажів і пасажирів у відповідних  міжнародних повідомленнях. Згідно з договором одна сторона –  транспортна організація (перевізник) - приймає на себе зобов'язання доставити  вантаж або пасажира в обумовлений  пункт призначення, а інша сторона - вантажовласник (пасажир) - зобов'язується сплатити перевізнику провізну плату. Інші умови договору перевезення  доповнюють, конкретизують і розшифровують  зазначені вище зобов'язання.

Транспортні конвенції визначають основні реквізити, а в ряді випадків і форму транспортних документів, які повинні застосовуватися  у міжнародних перевезеннях. Найбільш поширені два типи транспортних документів: накладна (для залізничних, повітряних і автомобільних повідомлень) і коносамент (для морських і річкових повідомлень).

Міжнародні  морські повідомлення

Основним міжнародним  угоди, що визначає взаємини учасників  договору морського перевезення  і правовий статус коносамента, є  Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносаменті від 1924 року (Гаазькі правила). Брюссельським  протоколом 1968 року в цю конвенцію  були внесені деякі зміни. В даний  час в Брюссельській конвенції  беруть участь більше 70 держав. Головна  увага в Гаазьких правилах приділено  питанню про відповідальність морського  перевізника за вантаж.