Якісне виконання функцій підрозділами та службами маркетингу – ефективна робота підприємства

Гнучкість у досягненні поставлених цілей. Оскільки маркетинг передбачає пристосування підприємства до впливу чинників навколишнього бізнес-середовища, а останнє завжди є досить мінливим, то така діяльність потребує розроблення відповідних варіантів досягнення поставлених цілей, їх своєчасного використання, відповідних організаційних структур, здатних до швидкої трансформації.

Висока вартість. Маркетинг потребує значних коштів на проведення досліджень, підготовку і перепідготовку кадрів, проведення рекламних кампаній, стимулювання збуту, розробку нових товарів тощо. Продуманість таких витрат, правильне використання виділених коштів може значно зменшити зусилля підприємства зі збуту продукції.

Наявність відповідної інфраструктури та фахівців. Маркетинг може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли створено відповідні системи інформації, консалтингових, рекламних та дослідницьких фірм, коли наявні фахівці, озброєні відповідними знаннями та досвідом.

Виходячи з названих принципів, маркетинг виконує кілька  
завдань.

Найважливішими стратегічними завданнями маркетингу є визначення генеральної програми дій підприємства, визначення і освоєння цільових ринків, орієнтація виробництва на задоволення потреб, запитів споживачів, створення комунікаційних та розподільних систем тощо.

Інакше кажучи, основні стратегічні завдання маркетингу полягають у знайденні відповідей на такі запитання:

• хто? … дійсні і потенційні споживачі, клієнти, постачальники, посередники, конкуренти;
• що і скільки? … продукувати, продавати;
• коли і як? … продукувати, рекламувати, здійснювати збут;
• за скільки (за якою ціною)? … пропонувати товари;
• навіщо? … створювати чи розвивати підприємство, розширювати виробництво, нарощувати обсяги реалізації продуктів.
• Основними тактичними завданнями маркетингу можна вважати такі:
• виявляння існуючих і потенційних бажань покупців, реального й можливого попиту на товари (послуги) і на цій підставі обґрунтування доцільності їх виробництва та збуту;
• організація науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт для створення продукції, яка позитивно відрізнялася б своєю якістю, конкурентоспроможністю і зручністю для споживачів від тієї, що вже є на ринку, модифікування продукції, узгодження її споживчих якостей із запитами ринку;
• планування і координація виробничої, збутової і фінансової діяльності підприємства;
• організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;
• управління маркетинговою політикою цін;
• планування і реалізація заходів комплексу маркетингової комунікації;
• регулювання процесів виробництва, транспортування, пакування продукції, сервісного обслуговування споживачів;
• контроль та аналіз маркетингової діяльності підприємства.
• Виходячи з цих завдань, основними функціями маркетингу є:
• комплексне вивчення ринку, власного підприємства, проблем, пов’язаних із маркетингом;
• узгодження параметрів, характеристик та властивостей продукції з побажаннями та смаками споживачів;
• розрахунок цін на продукцію підприємства, визначення умов оплати, величини знижок;
• планування збуту та реалізації продукції;
• фізичний розподіл продукції;
• забезпечення комунікаційних взаємозв’язків зі споживачами;
• сервісне обслуговування споживачів;
• контроль та аналіз маркетингової діяльності.

 

3.Основні  засоби маркетингу

Система засобів маркетингу — це сукупність заходів та методів, конкретний інструментарій, який використовується підприємством для досягнення поставленої мети, виконання відповідних завдань.

З кінця 50-х років ХХ ст. систему засобів маркетингу називають «маркетингова суміш» (marketing-mix). У кінці 70-х років можливі елементи цієї суміші було об’єднано в чотири групи (концепція «4Р» від початкової букви англійської назви кожної групи елементів), тобто product (товар), place (місце), promotion (просування), price (ціна).

Головний елемент цієї «суміші» — товар. Тут основними інструментами маркетингової діяльності підприємства є його якість, різноманітність, зовнішній вигляд, властивості, товарна марка, упаковка, габарити, сервіс, гарантії, можливості повернення товару покупцем та ін. Головним у створенні товару як системи елементів є віднайдення і реалізація суттєвих переваг для споживачів проти товарних пропозицій конкурентів у широкому діапазоні — від упаковки до екологічної безпеки. В ідеалі товар підприємства взагалі має бути унікальним на ринку.

Розподіл — це насамперед конструювання каналів збуту продукції підприємства. Саме вони мають пов’язувати підприємство з ринком, забезпечувати можливості для реалізації його продукції. Крім того, цей блок системи засобів маркетингу передбачає належні способи та методи створення збутового апарату, вибору посередників та управління ними, підготовки торговельних працівників, розміщення товарів у відповідних торговельних закладах, формування в кожному з них оптимального асортименту та номенклатури продукції, нагромадження необхідних та достатніх її запасів, організації транспортування і зберігання тощо.

Просування має на меті створення інформаційного взаємозв’язку підприємства зі своїм цільовим ринком. Тут головними інструментами маркетингу є реклама, пропаганда, стимулювання збуту та персональний продаж.

Ціноутворення полягає у методах визначення прейскурантних цін, знижок, умов оплати та торговельного кредитування покупців.

В останні роки ця концепція доповнюється ще кількома «Р», у тому числі people (споживачі), process (процеси), physical evidence (матеріальні свідоцтва), personal (персонал), partnership (дружні стосунки зі споживачами). Такі доповнення є особливо важливими для маркетингу послуг. Для промислового маркетингу суттєвим елементом є ще одне «Р» — preferred suppliers (тривалі стосунки з найліпшими постачальниками).

Отже, з одного боку, концепція «marketing mix» — це систематизований перелік можливих маркетингових інструментів, а з другого — оптимальна й ефективна комбінація необхідних і достатніх дій у конкретній системі «продукт—ринок». Між цими двома полюсами досить велика дистанція. Характер її проходження (тобто порядок створення: використання «маркетингової суміші») може дати належну користь (належний комерційний ефект) або стати шкідливим (збитковим), або навіть катастрофічним (поразка підприємства в конкурентній боротьбі, його вихід з ринку). З огляду на це, створення ефективних «маркетингових сумішей» — одне з найактуальніших, трудомістких і складних питань маркетингової практики. Досягнення успіху щодо цього базується на таких принципових засадах.

Кожна система «продукт—ринок» потребує створення індивідуальної, точно перевіреної «маркетингової суміші». При цьому остання має бути гнучкою, тобто динамічно змінюватись відповідно до змін у навколишньому бізнес-середовищі.

«Маркетингову суміш» треба конструювати з метою досягнення ефекту синергії, тобто максимальної результативності сумісного використання маркетингових інструментів і дій за рахунок взаємопосилення цих дій.

«Маркетингову суміш» треба точно орієнтувати в такій системі координат:

• ринок (чи підходить для нього цей товар, чи рівень цін, чи тип реклами тощо);
• конкуренти (їхня можлива реакція, стратегія, сильні та слабкі сторони);
• підприємство (потенціал, ресурси, технологія, персонал тощо).

«Маркетингова суміш» завжди має бути комплексним і гармонійним поєднанням інструментів та дій. Інакше кажучи, її структуру треба складати з необхідної і достатньої кількості цих дій та інструментів з одночасним передбаченням логічної послідовності та взаємного узгодження порядку їх реалізації.

Створювана «маркетингова суміш» має бути активною, тобто передбачати не тільки виконання вимог ринку, але і його формування (сприяти збільшенню його реальної місткості, активізувати купівельну активність споживачів тощо).

Будь-яку «маркетингову суміш» обов’язково треба чітко спланувати. Річ у тім, що порядок її реалізації зазвичай викладають як чітку програму дій з деталізацією часу, місця, відповідальних за здійснення окремих заходів, форм контролю тощо.

Безумовно також, що будь-яку «маркетингову суміш» треба точно економічно обґрунтувати. Це означає, що вона, з одного боку, має бути пробюджетована, а з другого — детально обрахована із визначенням того економічного результату (доходів, прибутку), на який сподіваються після її виконання.

 

ВИСНОВКИ

 

 

Маркетинг – це завершальне поняття ринкового циклу, це робота з ринком для здійснення обмінів, метою якої є задоволення людських  потреб  і запитів.

Процес обміну вимагає значної роботи: це пошук покупців, виявлення їх потреб, проектування відповідних товарів, просування  на ринок, складування, перевезення, ціноутворення, організація сервісу, рекламування.

Шлях від «реалізації продукції» до маркетингу як «керівної філософії», тобто від традиційної торговельно-збутової діяльності фірм до загальноприйнятого в усьому світі поняття маркетингу, потрібно розглядати насамперед як результат розвитку ринкових відносин.

Історично розвиток збутових і виробничо-збутових систем відбувався в тісній залежності від характеру ринкових відносин і співвідношення попиту та пропозиції на ринку. Одночасно з цим змінювалися і підходи до керування фірмою.

Початкова стадія розвитку ринку являє собою період, коли виробники товару займають міцну позицію через великий попит та обмежену пропозицію (ринок продавця). В цих умовах підприємницькі зусилля спрямовані головним чином на розвиток (раціоналізацію) виробництва і в меншій мірі на збут, який при таких ринкових відносинах не вимагає великих зусиль. Тому тут мова йде про фазу орієнтації на виробництво або товар. Таким чином, на даному етапі підприємство витрачає небагато зусиль на залучення потенційного споживача.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Амблер Т. Практический маркетинг. – СПб.: Издательство “Питер”, 1999. – 400с.
2. Басовский Л.Е. Маркетинг: Курс лекций. – М.: ИНФРА – М, 1999. – 219с.
3. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник – К.: КНЕУ, 1998. – 268с.
4. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. – К.: Вища школа, 1994. – 327с.
5. Голубков Е.П. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. – М.: Дело, 1995. – 192с.
6. Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 688с.
7. Дихтль Е., Хёршген Х. Практический маркетинг. – М.: Высшая школа, 1995. – 255с.
8. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика. – К.: КНЕУ, 1997. – 160с.
9. Ковалёв А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М., Центр экономики и маркетинга, 1997. – 176с.
10. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В., Основы маркетинга. – М.; СПб; К.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. – 1152с.