Аналіз продуктивності праці

- загальнодержавні, які сприяють підвищенню продуктивності праці в усій країні (наприклад, зміцнення здоров'я і підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу тощо).

Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві с пошук резервів продуктивності праці, розробка організаційно-технічних  заходів щодо реалізації цих резервів і їх безпосереднє впровадження. Під резервами підвищення продуктивності праці розуміють невикористані ще можливості економії витрат живої та уречевленої праці. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви можна визначити як різницю між максимально можливим і реально досягнутим рівнем продуктивності праці в конкретний момент часу. Таким чином, використання резервів зростання продуктивності праці — це процес перетворення можливого у дійсне. Внутрівиробничі резерви зумовлені удосконалюванням і найбільш ефективним використанням техніки і робочої сили, скороченням робочого часу, економією сировини й матеріалів, раціональним використанням устаткування [3].

РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

2.1 Аналіз впливу продуктивності праці на обсяг виробництва

Продуктивність  праці вимірюється кількістю  продукції. Виготовленої за одиницю часу, або кількістю часу, необхідного на виготовлення одиниці продукції. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовують систему узагальнених показників, часткових та допоміжних показників.

До узагальнених показників відноситься середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток  продукції одним робітником, а  також середньогодинний виробіток  продукції на одного працюючого у вартісному виразі. Часткові показники - затрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або на випуск продукції певного виду в натуральному виразі за один людино-день або людино-годину. Допоміжні показники характеризують затрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

За умов ринкового  господарювання ці показники використовують для внутрішньої інформації оперативного управління виробництвом, при складанні  інвестиційних та фінансових проектів, для оцінки економічної вигоди, очікуваної в майбутньому. Продуктивність праці є універсальним грошовим вимірником, який дозволяє оцінити ефективність використання трудових ресурсів між підприємствами та галузями, але при умові, що для його визначення використовуються показник обсягів виробництва продукції, робіт та послуг у порівняльних цінах. Така вимога забезпечить об’єктивність оцінки аналізу затрат праці на виготовлення продукції. Аналіз продуктивності праці доцільно розпочати з вивчення її рівня, динаміки та узагальненої оцінки виконання завдання. На обсяг виробництва впливають як чисельність працівників, так і їх виробіток, наявність основних фондів, витрати робочого часу на одиницю продукції та ін.  Для аналізу впливу факторів на обсяг виробництва скористаємося наступними факторними моделями.

 Розглянемо  за допомогою першої факторної  моделі як на обсяг виробництва  впливає чисельність працівників,  наявність основних фондів та  питома вага машин і обладнання  в середній вартості основних фондів [6,7].

Під продуктивністю праці розуміють кількість випущеної продукції в середньому одним робочим в одиницю часу. Існують три основних методи оцінки продуктивності праці: натуральний, в нормо-часах випущеної продукції та вартісний [1].

При першому методі продуктивність праці розраховується шляхом ділення об’єму випущеної продукції в натуральному вимірі на облікову чисельність робітників.

                                                    

=   _(1.1)

де  - об’єм випущеної продукції, т;

- фактична облікова чисельність  робітників, чол.

                                               =65000/2087= 31,15 т/чол.

Отже продуктивність праці в натуральному виражені дорівнює 31,15 т/чол.., тобто стільки тон добуває  один чоловік в місяць. Розрахуємо продуктивність праці у вартісному вираженні.

=   _(1.2)

де Ц – ціна1 т продукції, грн.

=65000*162/2087 = 5045,52 грн./чол.

 Тобто 5045,52 грн. добуває один робітник  в місяць.

Далі, розрахуємо продуктивність праці по чоловіко-дням (чоловіко-змінам).

=  _(1.3)

де  - фактичні витрати праці, вих.

_{П= 34507/2087= 16,53вих./чол..}

Це означає, скільки грн. добувається в зміну, за один вихід.

Вивчення причино-наслідних  зв’язків, які склалися в процесі  формування даного показника, виявило, що на нього впливає велика кількість причин, які поділяються на п’ять груп. До першої групи відносять усі причини, які знижують об’єм випуску продукції. Вплив кожної з цих причин на продуктивність праці представлено вираженням:

∆ =  _(1.4)

де  - зміна (зниження) об’єму випуску продукції під впливом кожної з груп причин, грн.

1. Зменшення продуктивності праці через зменшення об’єму випуску під впливом цілодобових втрат робочого часу

=1316,25/2087 = -630,69 тис.грн./чол.

Тобто через  зменшення об’єму випуску під  впливом цілодобових втрат робочого часу, продуктивність зменшилась на 630,69 тис. грн./чол.

2. Зменшення продуктивності праці через зменшення об’єму випуску під впливом внутризмінних втрат робочого часу

                                              

= 1842,75/2087 = -882,97 тис.грн./чол.

 

Тобто через  зменшення об’єму випуску під  впливом цілодобових внутризмінних втрат робочого часу, продуктивність зменшилась на 882,97 тис. грн./чол..

Отже по перший групі причин, продуктивність зменшилась на 1513,66 тис. грн./чол..

До другої групи відносять  причини, що викликали утримання  завищеної кількості робочих. До неї відносять: використання на підприємстві нераціональних режимів праці та відпочинку, застосування неефективного засобу відтворення активної частини основних засобів, низький рівень механізації праці як основних, так й допоміжних процесах, необґрунтованість норм, нормативів, а також недоліки в організації праці, які викликали збільшення коефіцієнта структури штату.

      Отже, утримання  завищеного штату робітників  через нераціональні режими труда,  розраховується як:

= ( )*  _(1.5)

де  - загальна фактична явочна чисельність робітників на підприємстві, чол.;

- фактична явочна чисельність  робітників, які заняті обслуговуванням  стаціонарних установок, а також виконанням ремонтних робіт та інших процесів безперервної дії чол.;

-  збільшення коефіцієнту  облікового складу, яке зв’язане  с використанням нераціональних режимів праці та відпочинку працюючих.

Збільшення  коефіцієнту облікового складу характеризується вираженням

=  _(1.6)

де  - фактичний коефіцієнт облікового складу;

- коефіцієнт облікового  складу  при раціональних режимах праці  та відпочинку.

= 1,35 – 1,20 = 0,15 д.од.

= (1113-118)*0,15 = 149 чол.

Тобто, через  нераціональні режими праці утримується  зайві 1101 чол.

Утримання завищеної чисельності допоміжних робітників за разунок застосування часткового засобу  відтворення техніки характеризується такою залежністю.

=  _(1.7)

де  - непродуктивне збільшення активної частини основних засобів в результаті застосування часткового засобу відтворення техніки,грн.;

- коефіцієнт, який відображає  питому величину робочих по  ремонту та обслуговуванню техніки  в розрахунку на 1000грн. активної  частини основних засобів.

= 16348003*211/23516328=147 чол.

Отже, через  частковий спосіб відтворення техніки  підприємство утримує зайвих 147 чол. Суттєвий негативний вплив на чисельність робітників показує низький рівень механізації праці. Через це завищена чисельність розраховується як:   

= * ( - ) (1.8)

де  - фактичний добовий об’єм виконуваних робіт по j-ому процесу, т;

, - фактична, та відповідно, прогнозована норма виробки після впровадження технічних заходів, т/чол.змін.

= 629 * (1/13,8-1/12,6) + 189 * (1/16,3-1/14,2) + 236 * (1/44,2-1/35,4) = 22 чол.

Через низький рівень механізації праці підприємство утримує зайвих 1447 чол.

 Недоліки  в організації праці проявляються  в неповному поєднанні професій, нерівномірному та нераціональному  використанні робочих на  допоміжних  процесах та інші. В вугільній  промисловості ці недоліки проявляються в деконцентрації, тобто розкиданості гірських робіт, які призводять до зросту довжини підтримуваних гірських виробітків на 1000 т видобутку вугілля та, відповідно, до збільшення відносної чисельності допоміжних робітників. В результаті переховані організаційні недоліки призводять до збільшення коефіцієнта  структури штату та відповідно утриманню завищеної чисельності робочих, яка розраховується наступним чином:

= ( - 1) *  _(1.9)

де  , - коефіцієнти структури штату робітників, які склались в звітному ті відповідно в базисному періодах;

- фактична облікова чисельність  основних робітників, чол.           Під коефіцієнтом структури штату розуміється відношення чисельності допоміжних робочих до основних.

=242+211+392+409/464+368  = 1,2139

=242+206+380+406/475+370  = 1,1989

= (1,2139/1,1989-1) * (464+368) = 11 чол.

Отже через  недоліки в організації праці, на підприємстві утримуються зайві 11 чол. Кількісний вплив на продуктивність праці перерахованих причин характеризується наступним вираженням:

= -  _(1.10)

де  - фактична місячна продуктивність праці робочого, грн../чол.

- фактична середньооблікова  чисельність робочих, чол.;

- утримання завищеної чисельності  робочих під впливом причин  другої групи, чол..

= 31,15 – 1053000/2087-(149+147+22+11)  = -568 грн./чол.

Отже продуктивність праці зменшилась на 568 грн., через  завищений штат робітників.

До третьої групи відносяться всі причини, що викликають зниження вихождаемості, тобто зростання невиходів на роботу. У цю групу входять наступні причини: відволікання робочих на навчання і підвищення кваліфікації, на сторонні роботи та громадські заходи; виклики до правоохоронних органів; загальні та професійні захворювання; безкоштовні відпустки за рішенням адміністрації, прогули.  У нашій практиці на інші невихода встановлюється норматив, який враховується при розрахунку коефіцієнта облікового складу і облікової чисельності робітників. Величина інших невиходів по нормі розраховується  в розмірі 4% від фактичних виходів, тобто як:

= 0,04 *  _(1.11)

де  - фактична кількість виходів на роботу за місяць усіх робочих, чол./дні.

= 0,04*31*2588 = 3209 чол./дні

 

Наднормативне перевищення невиходів розраховується по формулі:

= -            _(1.12)

де  - фактична кількість інших невиходів, чол./дні.

= 11119 – 3209 = 7910 чол./дні

В свою чергу  наднормативні невиходи призводять до додаткового відволікання  робочих  від процесу виробництва на величину:

=          _(1.13)

де  - фактична кількість днів роботи підприємства по випуску продукції, дні.

=7910/31  = 255 чол. 

Тобто через  наднормативні невиходи 255 чол. Відволікаються від процесу виробництва.

 Кількісний  вплив наднормативних невиходів  на продуктивність праці розраховується  як:

= -   _(1.14)

                             = 31,15 – 1053000/2087-255  = - 544  грн./чол.

Тобто, через  наднормативні невиходи, продуктивність праці зменшилась на 544 грн./чол.

До четвертої  групи належить всі причини які  викликають зростання плинності  кадрів, а саме: вихід на пенсію, в армію, зміна місця проживання і розрахунки з об’єктивних обставин; незадовільне культурно-побутове обслуговування  населення, низький рівень заробітної плати, погані умови роботи і т.д. Дослідження показують, що в даний час плинність кадрів має тенденцію до зростання, яка негативно впливає на продуктивність праці в двох напрямках [1].

Перший напрямок полягає в додатковому відволіканні новоприйнятих робітників від процесу  виробництва за рахунок обов’язкового  проходження ними техмінімуму в  навчальному пункті, а також подальшого підвищення їх кваліфікації з відривом від роботи. У підсумку складається група робітників, яка постійно навчається техмінімуму і не бере часті в процесі виробництва, в кількості:

=  _(1.15)

де  - кількість знов прийнятих на роботу в даному місяці через плинність, чол.;

- тривалість навчання одного знов прийнятого робочого техмінімуму, дні.

=28*5/31 = 5 чол.

Відповідно  продуктивність праці робочих за даним напрямом зменшилась на:

= -  _(1.16)

= 31,15 – 1053000/2087-5  = - 475 грн./чол.

Отже відволікання робочих для проходження техмінімуму сприяє зменшенню продуктивності праці на 475 грн./чол.

Другий напрямок  полягає в тому, що знову прийняті робітники, як правило, на 10-15% працюють гірше досвідчених.