Банківські кредити пов’язані з вексельним обігом

 

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

 

 

 

 

 

Реферат

      на тему: Банківські кредити пов’язані з вексельним обігом

 

 

 

 

 

 

 

виконав: студент  5 курсу Кочергін І.І.

перевірив: Миколайчук П.А.

 

 

 

Херсон

  2012

 

 

ВСТУП

          Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових забов'язань є однією з головних передпосилок і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми  використання грошових коштів всі розрахунки поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків – яка обслуговується грошовими знаками держави; безготівкових  розрахунків – яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі  у формі комерційних боргових забов'язань (вексель, чек, банковський  сертифікат).

 Жодний  з інструментів  сучасного фінансового ризику, крім, звичайно, самих грошей у всіх  численних проявах їхніх економічних  функцій, не може зрівнятися  по своїй історії і значенню  з векселем. Саме розвиток вексельного  обертання призвів до безготівкових  грошових розрахунків: витисненню  з грошового обігу металів  - золота і срібла, заміна еквівалентів  мінового обороту паперовими  символами.

Безумовність векселя  як боргового зобов'язання, строгість  і швидкість стягнення по ньому, послужили основою створення  інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку  цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, йшло так  само на базі векселя.

Векселя активно використовувалися  і використовуються в міжнародних  розрахунках і внутрішніх угодах країн. Промисловцям і комерсантам векселя дають можливість оплачувати свої покупки з відстрочкою платежу - бути засобом оформлення і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських.

Банки налагоджують не тільки вексельний кредит, але й організовують  взаємозалік векселів. За допомогою  вексельного обертання робляться  спроби рішення неплатежів підприємств.

У даній роботі розкриваються переваги застосування векселя як фінансового інструмента на шляху виходу з кризи неплатежів, особливості векселя і вексельного обігу, розглянуті конфліктні питання тлумачення національного законодавства. Мета даної курсової роботи ознайомитися з банківськими кредитами пов’язаними з вексельним обігом. Щоб досягти цієї мети ми повинні вирішити такі завдання:

• ознайомитися з видами банківських кредитних опреацій з векселями;
• визначити ризики, які можуть виникнути в процессе проведення операцій з векселями;
• ознайомитися з порядком надання вексельних кредитів в            АППБ „АВАЛЬ”;
• визначити проядок оформлення вексельних кредитів в                 АППБ „АВАЛЬ”;
• вивчити методику проведення розрахунків по операціях з вексельного кредитування в АППБ „АВАЛЬ”;

Об'єктом дослідження є АППБ „АВАЛЬ". Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають між банком і іншими суб'єктами господарської діяльності з приводу надання в позику грошових коштів.

Проблема вексельного  кредитування досліджувалася багатьма економістами, зокрема Беляковим  М.М., Малюк В.М., Каверіним Ю.А. та ін. Усі автори згодні в одному - вексельний обіг одержав размах в Україні  і СНД, і став виходом із кризових ситуацій для багатьох підприємств.

Актуальність даної теми явна. Наскільки багато надається  фінансових операцій, що придумані  давно, але не завжди використовуються і впроваджуються в практику для  вирішення наболілих проблем  в українській економіці.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕКСЕЛЬНОЇ ФОРМИ

ФІНАНСОВИХ  ВЗАЄМОРОЗРАХУНКІВ

1. Вексель, як кредитно – розрахунковий інструмент

Вексель, як інструмент кредитно-розрахункових  відносин з'явився результатом багатовікового розвитку товарно-грошового господарства. Його поява була пов'язана з необхідністю переказу грошей з однієї місцевості в іншу, а також при обміні монет, що мають ходіння в одній місцевості, на валюту іншої держави.

Це породжувало безліч ускладнень: ризик бути пограбованим, заборона на вивіз монет за межі країни, де вони чеканилися. Як вихід з положення, що створилося, з'явилася операція, пов'язана з переказом і обміном грошей і полягаюча у внесенні певній особі суми грошей в одному місці із зобов'язанням останнього сплатити таку ж суму у іншому місці монетою, що має ходіння в тому місці, тобто вексельної операції (від англійського Wechel - обмінювати, міняти).

Поштовхом до розвитку вексельних відносин послужила практика банкірів, мінял середньовічній Італії. Купець, відправляючись на ярмарок і не ризикуючи брати з собою велику суму готівки, звертався до свого банкіра, вносив гроші і одержував від нього лист банкіру в місці призначення з проханням про видачу еквівалентної суми.

Так з'являються три учасники вексельних відносин:

1) ремітент (векселедержатель) - власник векселя, що має право  на платіж по векселю.

2) трасант (векселедавець) - особа, що видало вексель.

3) трасат (платник).

Відношення цих трьох  сторін оформлялося документом (траттом), який служив, з одного боку, посвідченням особи ремітенту, як особи, якій у  визначеному місці повинен бути вироблений платіж, з другого ж боку - він мав докази його права вимоги. Прийнявши вексель до платежу і перетворившися на акцептант, трасат стає головним боржником по векселю.

В процесі обігу вексель  передається від одного утримувача до іншого за допомогою передавального напису (індосамента). Кожен індосант, так само, як і ремітент, несе відповідальність за акцепт і платіж по векселю.

Вексельні зобов'язання платника, векселедавця і індосантів можуть бути додатково гарантовані повністю або частини суми за допомогою  аваля - вексельного поручительства (фр. - avail), через яке особа (авалент), що зробила його, приймає частину  відповідальності за виконання якої-небудь із зобов'язаних по векселю осіб.

За допомогою векселя, як розрахунково-кредитного інструменту  можна гасити взаємні борги по ланцюжку дебіторів і кредиторів, рятувати оборотні кошти, забезпечувати цільове використовування кредиту і т.д. Вексель, будучи засобом оформлення кредиту в товарній формі, сприяє збільшенню швидкості обороту, зменшенню потреби в кредитних ресурсах і грошових коштах в цілому, дозволяє господарським суб'єктам використовувати грошові кошти у власних цілях.

Таким чином, в ході історичного  розвитку вексель перетворився в  універсальний інструмент, який широко використовується у кредитно-розрахункових  відносинах.

Для ефективного використання векселя в економіці, перш за все, необхідно мати уявлення про його правову природу і умови обігу. Цивільне законодавство, як відомо, відносить  вексель до категорії цінних паперів, які є предметом діяльності учасників цивільних правовідносин.

Згідно Законом України  від 18 червня 1991 року  "Про цінні  папери і фондову біржу" (ст. 21), векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

При цьому Закон розрізняє  два види векселів: переказний (тратта) та простий.

Переказний вексель являє  собою письмовий документ, що містить безумовний наказ або пропозицію однієї особи (векселедавця), звернені до іншої особи (платника), сплатити відповідну суму певній особі або за його наказом у встановлений термін або на вимогу. На відміну від переказного векселя, простий вексель містить безумовне зобов'язання або обіцянку однієї особи (векселедавця) сплатити визначену суму певній особі (векселедержателю).

Переказний вексель, таким  чином, відрізняється від простого тим, що за переказним векселем платником може бути не векселедавець, а інша особа, яка після акцепту переказного векселя приймає на себе зобов'язання  сплатити за ним.

Всі векселі за їх економічною природою можна поділити на:

- Комерційні або торгові  (товарні) векселі, тобто такі  векселі, які видані на основі  товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт і т.п.;

- Фінансові векселі, тобто  такі векселі, джерелом яких  є фінансові операції та в  основі видачі яких лежить  отримання грошової позики  проти  видачі боргового зобов’ язання. В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів лежить завжди фактична угода, чи-то є отримання товарного (комерційного) або грошового (банківського) кредиту.

Векселі, що виставлені на банк, носять комерційний характер, коли банк надає свій акцепт з метою загального або спеціального фінансування підприємства. Векселі, якщо вони є виставленими банком на банк, зазвичай являються фінансовими траттами, за допомогою яких один банк надає іншому можливість скористатися кредитом шляхом продажу цих тратт на грошовому ринку. Ці тратти являються засобом фінансування банку, а часто і фінансування спекулятивних операцій з цінними паперами та іноземною валютою.

Серед фінансових векселів виділяють векселі, в основі видачі яких лише мета отримання товарного або - переважно - грошового кредиту, який в інший спосіб отримати б не вдалося. До таких векселів відносяться дружні (приятельські) та бронзові (дуті) векселі. Загальною ознакою і тих, і інших є безгрошовість та безвалютність (тобто відсутність у вексельному зобов’язанні майнового забезпечення боргу). В Україні законодавством дозволено видавати векселі лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків.

До дружніх векселів відносяться векселі, що не мають в основі своєї видачі розрахунків векселедержателя за товарними та грошовими угодами, що видаються головним чином з метою отримання грошей від врахування векселів у банку. Такими векселями визнаються: видані один одному родичами, членами та пайовщиками одного товариства, однією юридичною особою на користь іншої та інші безгрошові векселі.

До бронзових (дутих) векселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їх врахування в банках, або штучного підвищення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів за векселями фіктивними особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальності за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою – ошукати кредиторів і шляхом шахрайства виманити у них кошти.

До зустрічних векселів належать дружні та бронзові векселі, в яких дві юридичні або фізичні особи  виcтупають по черзі то векселедателем (платником), то векселедержателем (покупцем). Такі векселі визнаються зустрічними, хоча б їх строки та суми не співпадали.

Для підвищення надійності векселя передбачений ряд спеціальних процедур, що дозволяють розширити коло осіб, відповідальних за векселем, тобто зобов'язаних платити за векселем при настанні певних обставин. Наприклад, акцепт або аваль векселя.

Акцепт векселя являє  собою операцію, за допомогою якої підтверджується згода платника на оплату векселя. Відповідно, акцептантом є особа, що підтверджує свою згоду на оплату. Якщо як акцептант виступає банк, то вексель набуває статусу першокласного (найменш ризикованого) зобов'язання. Акцепт не є обов'язковим, але виступає як необхідна умова для того, щоб вексель мав обіг, вільно обертався на ринку.

Аваль векселя являє собою  поручительство за векселем. Аваліст, що здійснив аваль векселя, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань зобов'язаною за векселем особою (наприклад, векселедавцем, акцептантом або індосантом).

Індосамент - це передавальний  напис на векселі, що засвідчує перехід  прав за векселем до іншої особи  і що виконує гарантійні функції. Індосант також несе відповідальність за платіж разом з усіма іншими, зобов'язаними за векселем особами.

Взаємну відповідальність сторін вексельної угоди підвищує також протест векселя, що дає право векселедержателю пред'явити індосантам, авалістам, акцептантам і векселедавцеві регресний позов.

Нормальна  організація  вексельного  обігу  передбачає безумовне  дотримання вексельної дисципліни. У  зв'язку з цим практикується законодавча  заборона звільнення з яких-небудь причин будь-якого векселедавця від накладеного протесту, а також від забезпечення платежу державними дотаціями, переписуванням векселів або видачею нових позик. Чинник безумовності платежу, серйозні наслідки протесту підкреслюють перевагу векселя над іншими формами боргових   зобов'язань. Законодавче визначення відповідальності векселедавця за вексельними зобов'язаннями спрямоване на зміцнення грошової дисципліни.

1.2 Види банківських кредитних  операцій з векселями

 

 

У зв'язку з введенням у господарський  оборот векселів банки мають змогу  здійснювати з ними такі кредитні операції:

а) Врахування (дисконт) векселів. Врахування або дисконт векселів полягає  в тому, що банк, придбавши вексель  за іменним індосаментом, терміново  його сплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного  у векселі строку. Економічною  суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і переведення  комерційного кредиту в банківський.