Банківські кредити пов’язані з вексельним обігом

За достроковий платіж банк утримує  з номінальної суми векселя певну  винагороду на свою користь, тобто вексель  оплачується із знижкою. Різниця  між сумою, яку банк заплатив, придбавши  вексель, і сумою, яку він отримає  за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або  дисконтом. Дисконт - слово італійського походження і перекладається як "знижка". Враховуючи вексель, банк отримує його у своє розпорядження, стає кредитором-векселедержателем  з усіма правами і обов'язками останнього згідно з Положенням про  вексель.

Векселі, які враховуються, повинні  мати не менше двох підписів, тобто  векселедавця і ремітента. Кількість  передаточних підписів свідчить про  надійність векселя (чим більше, тим  краще). В обов'язковому порядку треба  перевірити безперервність передаточних індосаментів, визначити законність володіння векселем. Законним власником  векселя є та особа, на ім'я якої вексель виписано (ремітент), або та, на ім'я якої вчинено останній іменний індосамент, або пред'явник, якщо останній індосамент є бланковим.

Щодо строків, то перевага віддається короткостроковим векселям, які менше  залежать від змін економічного становища  клієнтів і загальної господарської  кон'юнктури.

Не приймаються до обліку векселі, подані юридичними особами, векселі  яких опротестовувалися за останні 6 місяців. Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з  реєстру і повертаються клієнту.

Після цього реєстри розглядаються  керівником банку і, за наявністю  кредитних ресурсів, на реєстрі ставиться  дозвільний напис про кількість  і суму векселів, які приймаються  до врахування.

Реєстри і прийняті векселі направляються  для подальшої обробки у кредитно-вексельний відділ (сектор). Прийняті векселі реєструються у спеціальній книзі врахування векселів, яка щороку відкривається  банком, а реєстраційний порядковий номер векселя з цієї книги  проставляється банком на лицьовому  боці самого векселя і у реєстрах навпроти запису кожного векселя.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів, і розмір встановлюється банком за узгодженням з векселедержателем.

За векселями з платежем не у  місці врахування стягується також  порто (поштово-телеграфні витрати) і  дамно (комісії банку за інкасування  іногородніх векселів).

Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою (1):

 

                                  

                                                   (1)

 

де С - сума дисконту;

    К - номінальна сума векселя;

    Т - строк у днях від дня обліку до дня платежу;

    П - ставка врахування.

 

Сума дисконту (відсоток за врахування) векселя стягується банком ніби наперед, але зараховується на доходний рахунок  банку після отримання платежу  за векселем.

Для своєчасного  отримання платежу за врахованими  векселями банк веде нагляд за строками настання платежів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх векселів, терміновими на це число, з відміткою порядкового номера векселя згідно з книгою реєстрації векселів, найменування векселедавців, пред'явників та суми кожного векселя. Приклад відомості враховані (перевраховані) про векселі, з терміном прийняті у заставу (перезаставу) наведені у додатку 1.

Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі (касі) банку, після  чого один примірник відомості передається  в операційний відділ, а другий залишається у відповідальної особи  банку, яка здійснює операції врахування. При отриманні платежу у відомості  роблять відповідні позначки, а вексель  повертають платникові.

Якщо платіж приймається достроково, то платникові повертається відповідна сума дисконту за ті дні, що залишилися до строку (звичайно, не менше ніж  за 7-10 днів), але виходячи із ставки відсотка банку, що сплачується за кошти  за поточними рахунками. У разі оплати векселів після строку платежу платник  понад вексельну суму платить  банку за прострочені дні пеню і 6 відсотків річних, а також витрати  на опротестування, відсилання повідомлень  тощо. Після цього банк видає вексель  платнику. Якщо вексель призначений  до платежу поза місцем врахування, то банк може стягувати додаткову  плату.

Банк може прийняти платіж за векселем, що відправлений ним до нотаріуса (судового виконавця) для опротестування і  ще не повернений нотаріусом у банк. У цьому разі банк, прийнявши належну  суму, вручає платнику лист до нотаріуса (судового виконавця) про видачу векселя  пред'явникові листа без оплати. На вимогу платника банк має зробити  на векселі позначку про те, від  кого саме надійшов платіж за векселем.

При отриманні платежів банками-кореспондентами  останні повідомляють банк, який видав  доручення, про отримання платежу  листом із зазначенням у ньому  номерів векселів, місця платежу, найменування платника, суми, строку (дати) платежу.

Неоплачений у день строку платежу  вексель банк повинен передати наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. Ця вимога є  категоричною: ні за яких обставин не можна  передати вексель для опротестування раніше від дня, наступного за днем строку платежу банку; з іншого боку, якщо пропустити цей день, хоча б  і не з вини банку, то стає неможливим опротестування. Якщо строк платежу  або строк відправки векселя  на опротестування збігається з встановленими  законодавчо днями відпочинку, ці строки переносяться.

Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються: а) докладне найменування і адреси векселедавців, векселі яких опротестовуються; б) строк  платежу цих векселів; в) суми платежів; г) докладне найменування усіх надписувачів та їхні адреси; д) причини опротестування, тобто неплатежу за векселем; е) назва  банку, від імені якого має  бути здійснене опротестування.

Векселі здаються нотаріусу (судовому виконавцю), який видає банку квитанцію  встановленої форми. При поданні  векселів до опротестування стягуються встановлені збори, у тому числі: нотаріальний збір; за оповіщення повідомленням  зобов'язаних за векселем госпорганів  і осіб. Ці збори не повертаються, навіть якщо поданий для опротестування вексель залишається з будь-якої причини не опротестований.

Опротестований вексель повертається від нотаріуса (судового виконавця) у банк з написом про опротестування. Після цього банк письмово подає  вимогу векселепред'явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів. При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред'явника за усіма видами позичок і звертається  до суду про примусове стягнення  боргу за векселем. Так само чинять банки-кореспонденти і філії, яким банк надіслав векселі на інкасо. У  разі опротестування векселів вони повертаються банку з віднесенням на нього  витрат з опротестування векселів.

б) Видача позичок до запитання  під забезпечення векселів. Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного  кредиту є позички, що видаються  під заставу у формі відкритого рахунка у визначеному процентному  відношенні заборгованості клієнта  відносно поданого ним забезпечення.

Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки  і відображати в них суму наданої  позички під забезпечення прийнятих  векселів. Відносно надійності векселів, що приймаються для забезпечення позички, пред'являються ті самі вимоги, що й до врахованих векселів.

Позички оформлюються без зазначення строку або до настання строку погашення  векселів, що приймаються в заставу. Така позичка може надаватися шляхом видачі клієнтові чекової книжки.

Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового  рахунка не на їх повну вартість, а на 60-90 відсотків їх номінальної  суми, залежно від розміру, визначеного  банком конкретному клієнтові, зважаючи на його кредитоспроможність і надійність пред'явлених ним векселів.

Погашення позички за спеціальним  рахунком під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після  чого йому повертаються із забезпечення векселі на суму, відповідну до внесеної на погашення боргу. Якщо від самого клієнта кошти не надходять, на погашення позички обертаються суми, які надходять на оплату векселів.

За спеціальним позичковим рахунком позичальник сплачує відсотки, як за користування звичайними позичками. 35. Спеціальний позичковий рахунок є рахунком до запитання (on call), і це надає банку право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення позички або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути обумовлене в кредитній угоді.

При наданні кредиту за спеціальним  позичковим рахунком під векселі  позичальник видає банку зобов'язання, виконання яких є обов'язковою  умовою для користування кредитом. У них визначається:

1. Ліміт кредиту (кредитна лінія).

2. Граничне співвідношення між  забезпеченням (загальної номінальної  суми векселів) і можливою заборгованістю  у межах 60-90 відсотків від загальної  суми векселів.

3. Розмір відсотків за кредит  і комісію на користь банку. 

4. Право банку підвищувати на  свій розсуд, але з попередженням  клієнта розмір відсотків і  комісії. 

5. Право банку закрити рахунок  і вимагати у будь-який час  повного чи часткового погашення  заборгованості або надання додаткового  забезпечення.

6. Право банку обертати на  погашення боргу суми, що надходять  для оплати прийнятих у заставу  векселів.

7. Право банку погашати заборгованість  клієнта із сум, що належать  клієнту і знаходяться у банку  на інших рахунках клієнта. 

8. Право банку дозволяти клієнту  за його ініціативою заміняти  одні векселі до строку їх  оплати іншими.

Після дозволу на кредит клієнту  відкривається лицьовий рахунок  для запису: суми одержаної позички; нарахованих банком відсотків за рахунком, комісії та інших витрат; усіх грошових сум, що надходять для  погашення боргу; сум векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі оплати їх або заміни новими.

Вимоги банку до надійності векселів, які подаються в заставу, такі самі, як і при здійсненні врахування, але розрахунки суми дисконту та інші, пов'язані з оплатою векселів, не проводяться. Оцінка і перевірка  правильності і безперервності проставлення передаточних написів, зберігання векселів і інша робота з ними проводяться  так само, як при врахуванні векселів на строк.

При використанні кредиту банк стежить  за розміром вільного залишку ліміту. Перед проведенням операцій за рахунок  позички за спеціальним позичковим рахунком банк перевіряє наявність  вільного залишку кредиту.

Погашення позички може здійснюватися  шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його розрахункового рахунка  або шляхом зарахування платежів, що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в  забезпеченні позички, безпосередньо  на позичковий рахунок.

Якщо за спеціальним позичковим рахунком за рахунок коштів, що надійшли, утворюється кредитове сальдо, то банк нараховує на кредитові залишки  відсотки у розмірі, що сплачуються  ним за зберігання коштів на розрахункових (поточних) рахунках, або перераховує  його на основні рахунки.

Коли в процесі користування кредитом за спеціальним позичковим рахунком клієнта серед забезпечення будуть виявлені векселі підприємств, проти яких учинені протести, то банк сповіщає про це пред'явника і  пропонує йому викупити векселі опротестованого  векселедавця або замінити їх в тижневий строк іншими благонадійними векселями. Невиконання цієї вимоги тягне за собою закриття цього кредиту.

в) Рефінансування вексельних операцій. Рефінансування - здійснення банком активних операцій (кредитних вкладень) за рахунок  кредитних ресурсів, позичених у  інших банках.

 

1.3 Ризики, які виникають при  проведенні операцій з векселями

 

 

Операції по обліку векселів є для банків в значній мірі ризикованими. Ризик втрат пов'язаний не тільки з фінансовим положенням векселедавця, але визначається крім цього рядом інших чинників. Зокрема, спостерігається інформаційна закритість ринку. Ця проблема найбільш гостра і зв'язана з важкодоступністю інформації про векселі, що знаходяться в обігу, процедуру випуску, погашення, факти втрати або розкрадання векселів, зведених даних, фінансової звітності векселедавця.

Учасники ринку поки не можуть користуватися загальноприйнятою  технологією здійснення операцій. Це пов'язано з тим, що відсутній уніфікований порядок випуску і погашення векселів, перевірки їх на достовірність, сталого документа обороту і порядку розрахунків по скоюваних операціях на вторинному ринку.

Сьогодні відсутня і торгова  система або загальновизнаний торговий майданчик по операціях з векселями. Операції з ними здійснюються на неорганізованому не біржовому ринку. Процедури з висновку, здійснення розрахунків, передача боргових зобов'язань визначаються індивідуально. Тому учасники вексельного обігу практикують різні способи виконання операцій: на умовах передоплати або передпоставки паперів, закритим або відкритим індосаментом.

Високий і ризик шахрайства. Він пов'язаний з документарною  формою векселя як боргового інструменту  і посилюється можливістю передачі векселів по бланковому індосаменту, що підсилює ризик зловживання.

При роботі з векселями  виникають різні колізії з окремих питань кримінального, цивільного і вексельного права. Наприклад, існуюча в рамках кримінального і цивільного прав процедура "арешту" грошових коштів в забезпеченні платежу або боргових зобов'язань, що є предметом суперечки, виступає в суперечності з нормами вексельного права. Така ситуація робить ризикованими не тільки активні операції банку по обліку, але і пасивні - по залученню ресурсів.