Бюджетна політика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

 

Кафедра міжнародної економіки  та теорії фінансів

 

 

 

ІНДЗ

з курсу «Фінінси»

на тему:   Бюджетна політика

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Керівник:                                                                    Виконав:

Викладач_доц. Л.А. Перетятко_                               Студент ___М.В. Гаврилів _ __________________________ підпис.                    групи___»Ф – 21»_______          «__» _____________2013р.                                         «__» _____________2013р

 

 

 

Львів 2013

План

Вступ

1. Бюджет як  складова економічної політики  держави

2. Бюджетна політика  в Україні

3. Особливості  міжбюджетних відносин в Україні

4. Ефективність  бюджетної політики в Україні

Список літератури

Вступ

В останні роки через  різку диспропорцію між зосередженими  на регіональному і місцевому  рівнях значними зобов'язаннями і наявними бюджетними коштами, з одного боку, та недостатнім ступенем відповідальності за їхнє виконання і використання, з іншого в Україні відбулося  загострення кризи державних  і регіональних фінансів.

Формування державного бюджету продовжує здійснюватися  за методом "від досягнутого". Процес виконання бюджетів дещо поліпшився в зв'язку із удосконаленням казначейської  системи. Вона вже дозволила упорядкувати витрати коштів відповідно до прийнятих  законів: посилено поточний контроль за цільовою витратою коштів бюджетними установами, реалізується принцип функціонування єдиного рахунку казначейства. Проте  проблеми в цій сфері ще дуже великі. Казначейська система лише незначною  мірою стосується виконання регіональних бюджетів. Далекі від досконалості процедури перерозподілу ресурсів і використання додаткових доходів  протягом бюджетного року. Не вдається відійти від накопичення кредиторської  заборгованості по окремих бюджетних  статтях.

Процедури державних закупівель, у тому числі конкурсні, залишають  значні можливості для дискримінації  потенційних виробників товарів  і послуг, а також для завищення  бюджетних потреб і збереження неефективних бюджетних витрат.

Зберігається широке використання цільових бюджетних фондів і механізмів зв'язаного кредитування як інструментів бюджетного фінансування. Ці інструменти  є, як правило, неефективними, оскільки ведуть або до надлишкових витрат, прямо не передбачених чинним законодавством, або до втрати відповідальності на базовому рівні та відповідної фінансової відповідальності на більш високому рівні. Позабюджетні фонди продовжують  грати надмірну роль у системі  державних фінансів.

Управління боргом донедавна продовжувало здійснюватися (як на державному, так і на регіональному рівні), головним чином виходячи з бюджетних потреб. Воно слабо корелює з управлінням державними активами. В управлінні державним майном відсутні комплексність і підходи, що спираються на оцінку ефективності.

Досвід виконання Державного бюджету на 2000 рік та розробки і  реалізації бюджету-2001 засвідчив, що, попри  численні політичні декларації, проголошені  з високих владних трибун, бюджет продовжує розглядатися лише як фіскальний план доходів і витрат, виконанню  якого підпорядковано інші засоби економічної  політики. Між тим, орієнтири економічного зростання на 2001-2002 рр. ставлять на часі питання про узгодження заходів  грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики й закладення до Державного бюджету на 2002 рік дієвих інструментів розбудови та розвитку національної економіки, стимулювання підприємницької  активності в Україні. Це потребує кардинальної зміни підходів та розгляду державного бюджету як одного з інструментів загальнодержавної економічної  стратегії.

Метою даної роботи є  аналіз бюджетної політики в Україні  як складової комплексної економічної  політики держави, її функцій та обмежень, динаміки та ефективності. Автори, спираючись на аналіз бюджетної політики попередніх років, ставлять перед собою завдання пошуку шляхів її вдосконалення з  метою використання як одного з важелів  стимулювання економічної активності в Україні та забезпечення стійкого економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 1. Бюджет як складова економічної політики держави

Впродовж останніх років бюджетна проблематика в Україні  привертає дедалі більшу увагу політиків, економічного істеблішменту, аналітиків, засобів масової інформації. Виконання  бюджету стало ледь не основним критерієм  ефективності роботи уряду. Особливо показовим  у цьому плані став 2000 рік. Зокрема, в розділі програми уряду "Реформи  заради добробуту", присвяченому забезпеченню умов для прискореного економічного зростання, серед найперших з  таких умов вказано забезпечення бездефіцитності бюджету, прозорості бюджетної політики та посилення  бюджетної дисципліни. На жаль, головним предметом обговорень та урядових рішень стала проблема забезпечення належних надходжень до державного та місцевих бюджетів та фінансування відповідних  видатків. Дискусії, які точаться навколо  прийняття Бюджетного та Податкового  кодексів, також зосереджені на питаннях збирання та розподілу коштів. Питання  оцінки ефективності бюджетних відносин, їхнього впливу на перебіг основних соціальноекономічних процесів практично не ставляться. Це дає підстави стверджувати, що сьогодні в Україні спостерігається нехтування бюджетною політикою як такою. Фактично, відбулася підміна бюджету як сукупності суспільних відносин бюджетом як розрахунковим планом. Бюджет із загальноприйнятого у світовій практиці інструменту економічної політики перетворився на своєрідний "еталон", необгрунтовано виступаючи в ролі чи не основного мірила "просунутості" ринкових перетворень в Україні.

Відтак, бюджетна політика не стала механізмом, який допомагає уряду проводити структурні реформи, а значна частина рішень у сфері бюджетної політики підпорядковується  не стратегічним економічним міркуванням, а є предметом політичного "торгу".

Про недооцінку стратегічної функції бюджету свідчить і той факт, що у процесі розробки бюджету-2001 лейтмотивом багатьох виступів високих посадових осіб була теза про те, що бюджет 2001 р. розроблено таким  чином, що він має задовольняти приватних  та інституційних кредиторів України. Впливу бюджетних процесів на національних економічних суб'єктів приділяється значно менше уваги.

Для того, щоб  з'ясувати особливості бюджетної  політики в Україні, на нашу думку, украй  важливо розглянути категорії "державний  бюджет" та "бюджетна політика" в макроекономічному аспекті, визначивши їхні роль та функції в суспільно-економічній  системі.

Під бюджетною  політикою слід розуміти цілеспрямовану діяльність держави (в особі органів  державної влади і місцевого  самоврядування) з використання бюджетної  системи для реалізації завдань  економічної політики. З огляду на конкретну соціально-економічну і  політичну ситуацію та наявну стратегію  соціально-економічного розвитку країни бюджетна політика може передбачати  різний ступінь перерозподілу національного  доходу держави за допомогою бюджету , більший чи менший рівень централізації  фінансових ресурсів у рамках бюджетної  системи, посилення чи послаблення  регламентації використання бюджетних  коштів, пріоритетність бюджетного фінансування тих чи інших заходів, вибір шляхів досягнення збалансованості бюджетних доходів і видатків тощо.

Формування ефективної бюджетної системи - невід'ємна складова процесу розбудови ефективної держави, ринкової економіки і відкритого суспільства. Бюджетна політика разом  із грошово-кредитною політикою  забезпечують найважливіші економічні функції держави:

- фінансове забезпечення  виконання державою своїх функцій;

- підтримку фінансової  стабільності та збалансованості  в країні;

- забезпечення  фінансової цілісності держави;

- створення стимулів  для соціально-економічного розвитку.

Державний бюджет вiдiграє важливу роль в перерозподiлi ресурсiв вiдповiдно до суспiльних iнтересiв. В умовах ринкової недостатностi для бiльш ефективного розмiщення ресурсiв застосовується, як правило, високий ступiнь перерозподiлу коштiв, у той час як в досконалiй ринковiй системi практикується зменшення рiвня оподаткування пiдприємств, передача приватним iнститутам функцiй соцiального захисту. Проте й розвинені країни світу характеризуються досить високою часткою державних видатків у ВВП. Так, на середину 90-х років цей показник у Канаді становив 46 %, ФРН - 49 %, Франції - 50 %, Італії - 54 % . За допомогою бюджетної полiтики здiйснюється цiльове спрямування коштiв, яке неможливе з точки зору мiркувань поточної економiчної ефективностi, але має стратегiчне значення для суспiльства: витрати на державнi органи, оборону, соцiальний захист, науку i освiту, неприбутковi стратегiчно важливi виробництва тощо.

Рівень перерозподілу  ВВП через бюджет в Україні  у 1996 р. складав 37,4 % (без доходів цільових бюджетних фондів - 26,2 відсотка), у 1997 р. - 30,1 %, 1998 р. - 28,2 %, 1999 р. - 25,3 %, у 2000 р. (без  урахування коштів Пенсійного фонду  України) - 27,7 %. Сучасна держава, окрім  виконання своїх безпосередніх  владних та соціальних функцій, несе на собі відповідальність за ефективне  функціонування ринкової економіки  країни, що, зрештою, забезпечує національну  конкурентоспроможність. Тому державою здійснюється стимулювання економічного розвитку, формування структури ринку  капіталів, товарів і послуг. Відтак державний бюджет є не лише кошторисом надходжень і витрат, але насамперед - засобом забезпечення макроекономічного  збалансування та економічного зростання, фінансовим планом, який, серед іншого, передбачає відтворення умов для  власного фінансування у довгостроковому  періоді. Іншими словами, бюджетні ресурси  повинні розглядатися як невід'ємна частина системи суспільного  відтворення.

Бюджет виконує  унікальну функцію балансування між бажаним та можливим, перетворюючи економічну політику держави у бухгалтерсько-облікові категорії, що, власне, забезпечує практичну  реалізацію цієї політики. Об'єктивний стан соціально-економічної системи накладає за посередництвом бюджетних відносин обмеження на спроможність державної політики до дії. Між тим, ці обмеження в жодному разі не повинні диктувати державну стратегію. Остання, навпаки, має бути спрямованою на "розсування" цих обмежень.

Загальновизнано, що державний бюджет виконує чотири основних функції: фіскальну, регулюючу, стратегічну структурну та стимулюючу.

Фіскальна функція  бюджету полягає у фінансовому  забезпеченні виконання державою основних функцій, які належать до сфери її відповідальності. Згідно зі світовою практикою, до беззаперечних завдань  держави відносяться забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, підтримки соціально незахищених  прошарків населення, забезпечення захисту навколишнього середовища. Сфера відповідальності держави  у кожній конкретній країні визначається Основним законом (Конституцією) країни, законами та рішеннями виконавчої влади. У країнах з перехідною економікою коло завдань держави суттєво  розширюється та полягає також у  компенсації негативного впливу недостатності розвитку ринкових механізмів та нестачі децентралізованих ресурсів. Ефективність здійснення бюджетом зазначеної функції визначається рівнем виконання  закону про Державний бюджет, співвідношенням  обсягів коштів, спрямованих на реалізацію функцій, що належать до сфери відповідальності держави, із реальними потребами  фінансування цих функцій.

Регулююча функція  бюджету спирається на фіскальне  перенаправлення частини ресурсних потоків у країні відповідно до встановлених законом про Державний бюджет орієнтирів. Вилучення частини суспільного продукту у вигляді податків та неподаткових надходжень до бюджету дозволяє коригувати напрями використання цього продукту, здійснюючи таким чином вплив як на обсяг сукупного попиту, так і на пропорцію між споживанням та нагромадженням в економіці. На етапi спаду видатки бюджету збільшуються, компенсуючи втрату частини сукупного попиту, що пожвавлює економiку, але погіршує баланс бюджету. На етапi економічного пiдйому зростання податкових надходжень покращує баланс бюджету. В разі дії прогресивної шкали оподаткування, збільшення доходів веде до зростання частки податкових виплат, що відіграє роль "вбудованого" стабілізатора, "охолоджуючи" економіку. Зниження податкових ставок та збільшення державних видатків застосовується як важіль активізації економічної динаміки, в той час як підвищення податкових ставок та зменшення витрат є одними з важелів запобігання "перегріву" економіки. Таким чином, бюджет відіграє антициклічну та стабілізаційну роль.

Стратегічна структурна функція бюджету визначається структурою державного споживання та державних  інвестицій і реалізується через  вплив держави на міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл ресурсів всередині країни відповідно до поставлених  довгострокових стратегічних пріоритетів. Йдеться насамперед про здійснення державних закупівель продукції  певних галузей, бюджетні капіталовкладення  у галузі, які визнано стратегічно важливими, проте які не в змозі залучити з певних причин приватний капітал, у депресивні регіони тощо. Зазначена функція набуває особливого значення в перехідних економіках, в яких відбувається суттєва структурна перебудова економіки.

Стимулююча функція  бюджету знаходить свій вияв через  вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів. Хоча багато з дослідників заперечують  необхідність окремого виділення стимулюючої  функції бюджету, для бюджетної  політики в перехідній економіці  таке виділення, на нашу думку, принципово важливе. Якщо регулююча та структурна функції можуть бути спрямовані як на прискорення, так і на гальмування  економічних процесів (зокрема, в  ході антициклічної політики, чи відносно до застарілих збиткових галузей), стимулююча функція бюджету полягає у створенні максимально сприятливих умов для ефективної підприємницької діяльності в руслі закону та національних інтересів країни за допомогою податкових стимулів, субсидій або дотацій, здійснення інвестицій у "точки зростання" тощо.