Дивідентна політика підприємства

ВСТУП

 

 

У зв'язку з процесами приватизації та створення нових підприємств в Україні останніми роками набуває поширення такий тип господарської структури, як акціонерне товариство (ПAT).

Існує кілька цілей, яких повинні прагнути досягнути ПAT. Основні з них такі:

• розширення діяльності;
• збільшення прибутку;
• підвищення доходів акціонерів, поліпшення їх добробуту.

Остання з названих цілей може досягатися шляхом підвищення курсів акцій та збільшення дивідендів, проведення ефективної дивідендної політики.

Дивіденд – це грошова виплата доходу за акціями їхнім власникам, яка проводиться в порядку, передбаченому статутом ПAT, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит.

Дивідендна політика – це сукупність заходів, які здійснюються ПAT і спрямовані на прийняття рішень із нарахування та виплати дивідендів власникам акцій цього ПAT.

Використання коштів на виплату дивідендів акціонерам – перший із двох основних шляхів розподілу прибутку ПAT після оподаткування, другим є спрямування коштів на інвестиції для подальшого розвитку AT, що приводить до збільшення майбутніх грошових потоків.

Отже, актуальність дослідження полягає в тому, що необхідність вивчення проблем акціонерного капіталу та дивідендної політики є особливо важливою в наш час, коли в країні проходить становлення ринкової системи, створюється нові підприємства акціонерного типу і особливого значення набуває необхідність відповідних знань.

 

Метою дослідження є визначення основних шляхів підвищення прибутку акціонерних товариств в Україні та напрямків удосконалення дивідендної політики підприємств, на основі практичних та теоретичних аспектів даної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

• визначити шляхи отримання прибутку акціонерного товариства та його використання
• обґрунтувати сутність дивідендів та дивідендної політики акціонерного товариства
• вивчити основні підходи до обґрунтування оптимальної дивідендної політики
• окреслити організаційно-економічний стан підприємства
• оцінити прибуток відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
• оцінити ефективність дивідендної політики підприємства
• розробити методичні рекомендації та пропозиції щодо підвищення рівня прибутку акціонерних компаній та вибору найоптимальнішої дивідендної політики акціонерних товариств

Об’єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», а предметом дослідження є формування прибутку та розробка і реалізація дивідендної політики.

У ході виконання дослідження були використані такі методи:

- аналітичний – використовується  при виявленні шляхів отримання  прибутку підприємствами;

- статичний – використовується  при аналізі рентабельності та  прибутковості акціонерних товариств;

- динамічний – використовується  при аналізі динаміки зміни  ліквідності;

- економічний – використовується  при вивченні теоретичних аспектів  дивідендної політики;

- графічний – використовується  при дослідженні прибутковості  акціонерних товариств;

- математичний – використовується  при оцінці загального майнового  стану підприємства.

 

Розділ 1

  Теоретичні аспекти формування дивідендної політики підприємства

 

 

1. Сутність дивідендної політики та її види

 

 

 

Акціонерне товариство - організація, створена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку.

Подібне визначення дає Закон України «Про господарські товариства» - згідно з яким акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства [1, с. 3].

Акціонерні товариства являється юридичними особами, можуть займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Вони мають повну господарську самостійність в питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці, використання чистого прибутку, несуть відповідальність по своїм зобов'язанням всіма активами.

Особливості правового статусу товариства виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства [5, с.4].

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне. [2, с.74].

Одною з основних цілей діяльності не лише акціонерного, а й будь-якого іншого комерційного підприємства є отримання прибутку. Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Ця категорія характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак він характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге - як результат функціонування капіталу [8, с.80].

У Д. Рікардо прибуток — це перевищення цінності над заробітну плату. Він виступає в нього то як породження капіталу, то — як праці. Він вважає, прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили [8, с.96].

Щодо сучасних вчених то Поддерьогін А.М. вважає, що прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу[9, с.23].

Згідно з господарським кодексом України прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства[1, с.41].

Отже, прибуток займає важливе місце у фінансовому житті компанії, оскільки він показує максимально можливе збільшення (приріст) потенційних майбутніх економічних вигод компанії. Очевидно, що, збільшуючи багатство власника, прибуток стає об'єктом розпорядження останнього. Як наслідок, власник самостійно вирішує, яка частина цього прибутку повинна скеровуватись на його власне споживання, а яка реінвестується у виробництво. Тобто прибуток, як правило, розділяється на два різних за величиною потоки, один із яких скеровується в бізнес, а другий – у вигляді дивідендів для акціонерів.

Реалізація цього процесу в умовах існування акціонерних корпорацій із великою кількістю акціонерів призвела до виникнення механізму дивідендних виплат, який фактично, представляє собою розщеплення прибутку на велику кількість відносно малих грошових потоків власникам (акціонерам) та нерозподіленого прибутку, який залишається в розпорядженні компанії. [11, с. 204]

У законодавстві України одночасно діють кілька визначень терміна "дивіденд". Перше міститься у Законі України "Про господарські товариства", згідно ст. 10 якого дивіденди - це частка прибутку, що розподіляється між учасниками господарського товариства пропорційно їх частці у статутному фонді.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під дивідендом розуміють платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами податкового обліку.

Цим Законом до дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку № 15 дивідендами названа частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями національних стандартів бухгалтерського обліку джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства. До числа альтернативних джерел виплати дивідендів належать нерозподілений прибуток минулих періодів і резервний капітал, сформований за рахунок прибутку.

Дивідендна політика - керована діяльність підприємства, спрямована на забезпечення формування доходу власників його корпоративних прав. Дивідендна політика формується як системна сукупність цілей та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства. При формуванні дивідендної політики, менеджмент підприємства має визначитися, як правило, із такими питаннями:

• рівень прибутковості корпоративних прав власної емісії; співвідношення розподілу прибутку проти його тезаврації;
• рівень грошових виплат з прибутку - високі чи низькі грошові дивіденди, інші форми грошових виплат;
• регулярність чи дискретність виплати дивідендів;
• частота виплати дивідендів;
• форма оприлюднення параметрів обраної дивідендної політики тощо.

У теоретико-методологічному доробку західної фінансової науки є розроблена велика кількість теорій дивідендної політики. До числа найбільш поширених теорій дивідендної політики підприємства можна віднести наступні моделі:

• модель Міллера-Моділіані;
• модель синиці в руках;
• модель податкових переваг;
• сигнальна модель;
• модель М. Дженсена;
• модель Ла Порта.

Згадані вище теоретичні моделі обґрунтування величини грошових дивідендних виплат визначають особливості формування дивідендної політики з позицій ринку, однак менеджери, приймаючи управлінські фінансові рішення щодо дивідендної політики використовують, як правило, наступні методи нарахування грошових дивідендів, зокрема:

-       залишковий метод дивідендних виплат;

-       метод стабільних дивідендів;

-       метод гнучкої дивідендної політики;

-       метод стійкого приросту дивідендів;

-       метод стабільних дивідендів та екстра виплат;

-       метод компромісу.

Таким чином, дивіденди можуть виплачуватись у грошовій формі (у національній та іноземній валюті) та у формі, іншій, ніж грошова. Також дивіденди можуть виплачуватись у вигляді акцій (часток, паїв), випущених підприємством, яке нараховує дивіденди.

 

2. Характеристика дивідендів та джерела їх виплати

 

 

 

 

Таким чином дивіденди є дуже важливим аспектом фінансової діяльності акціонерних товариств. Але важко визначити який їх розмір є оптимальний. Як бачимо, серед теорій, згаданих вище, часто суперечливих, жодна не може остаточно та вичерпно пояснити, як «правильно» застосовувати різні види дивідендної політики. Тому процес вибору того чи іншого вибору дивідендної політики повинен базуватися на інтересах власників компанії та на інтересах самої компанії. Тому таке рішення повинне бути виваженим та враховувати велику кількість факторів.

РОЗДІЛ 2

Оцінка прибутку відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та його дивідендної політики

 

 

 

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика підприємства 

 

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» — сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.