Фінансова система США в посткризових умовах

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………...…….3

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СИСТЕМА США В ПОСТКРИЗОВИХ

УМОВАХ…………….………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В

ПОСТКРИЗОВИХ  УМОВАХ .……………………………………….....…...8

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ЯПОНІЇ ТА КИТАЮ В

ПОСТКРИЗОВИХ  УМОВАХ .……………………………………….....….14

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...……………19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Розвиток економіки носить циклічний характер. Періоди економічного зростання завжди чергуються зі спадами, які  призводять до банкрутства підприємств, підвищення рівня безробіття та зростання соціальної напруги.

У сучасних умовах кризові явища в економіці  тієї чи іншої країни перекидаються  на світове господарство. Свідченням цього є криза іпотечного кредитування в США. Обвал американського ринку нерухомості призвів до дестабілізації світової фінансової системи, зниження чи уповільнення темпів економічного зростання практично у всіх країнах.

Проблеми розвитку фінансових систем в посткризових умовах досліджувала велика кількість науковців та експертів у сфері фінансів, а саме Дж. Стігліц, Н. Рубіні, Н. Бініон, Ч. Х. Сміт, А. Єрмолаєв, О. Савченко, Т. Богдан, О. Злобіна та ін. Однак, ефективної моделі виходу з кризи так і не знайдено, підтвердженням чого є «валютні війни», рецесія в багатьох країнах ЄС.

Отже, метою  дослідження є характеристика особливостей функціонування фінансових систем провідних країн світу в посткризових умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СИСТЕМА США В ПОСТКРИЗОВИХ

УМОВАХ

 

 Криза 2008 р. спричинила погіршення всіх макроекономічних показників. У жовтні 2008 р. було прийнято пакет заходів «Закон 2008 про невідкладну стабілізацію економіки» (Emergency Economic Stabilization Act of 2008 — EESA), який включав в себе програму викупу проблемних активів, спеціальні стимули в сфері енергетики, пільги для бізнесу і фізичних осіб на суму 110 млрд. USD. Проте, цей документ не призвів до очікуваного покращення стану економіки, тому адміністрація Обами розробила «Закон про відновлення економіки», який був оцінений у 787 млрд. USD (40 % вказаної суми виділялося для платників податків з сердніми та низькими доходами) та приніс позитивний ефект у середньостроковій перспективі [1]. Загалом, витрати на відновлення економіки протягом останніх 4 років вражають: уряд США запозичив $6 трлн., ФРС надрукувала $2 трлн. готівки та потратила $16 трлн. на допомогу банкам і фінансовому сектору.

Така політика принесла результати: за даними МБРР, зростання  ВВП США у 2010 р. склало 3,02 %, у 2011 р. – 1,7 %, у 2012 р. – 2,2 %. Однак, як вважає Чарльз Х’ю Сміт, посткризова монетарна політика країни не змогла вилікувати економіку, а тільки замаскувала симптоми хвороби. За його оцінками, багаті американці зберегли свої статки, а доходи простих людей впали на 8 % [9]. Хоча з 2013 р., за ініціативою демократів, доходи багатих американців оподатковуватимуться за ставкою 39,6 % замість 35 % [17].

Негативною  ознакою кризи в США виступає зростання обсягу тіньових банківських  операцій до $23 трлн. Причиною цього фахівці Ради з фінансової стабільності (Financial Stability Board) вважають здійснення лібералізації регулювання банків та інших фінансово-кредитни пеорацій за часів Біла Клінтона. У першу чергу, це стосується відміни закону Гласа-Стігалла, який забороняв коменрційним банкам проведення інвестиційних операцій з високим ступенем ризику за рахунок коштів вкладників. Згідно з цим законом, який був прийнятий в 1930-і роки в умовах кризи, високо ризикові спекулятивні операції з цінними паперами були виведені в так звані інвестиційні банки (інвестиційні брокери). Фінансові регулятори не несли відповідальність за спекулятивні операції таких банків, всі ризики лягали на інвесторів.

Як наслідок, скасування закону Гласса-Стігала і деякі інші послаблення фінансового регулювання при Клінтоні призвели до того, що кошти вкладників з банків почали йти на фондові ринки. При цьому банківський нагляд перестав «бачити» повний спектр операцій банків, велика частина операцій стала для такого нагляду непрозорими [8].

За повідомленням Reuters, міністр фінансів США Тімоті Гайтнер вважає, що відновлення економіки на початку 2013 р. вийшло на фінішну пряму. Він вважає, що США просунулися далі, ніж інші країни, в балансуванні боргів і доходів та зниженні ризиків у фінансовій системі.

Проте, у березні  в США може настати «фіскальний  обрив» (одночасне підвищення податків та скорочення державних витрат). Вочевидь, Білий дім готується до можливого провалу переговорів.

В результаті секвестру  в 2013 фінансовому році видаткові  статті, у тому числі оборонні, скоротяться з 1,043 трильйона доларів до 974 мільярда доларів. Республіканці, які мають більшість у Палаті представників, пропонують скорочувати витрати адресно. Вони рішуче проти пропозицій Обами коригувати дефіцит за рахунок скасування податкових пільг. Демократи пропонують програму обсягом 110 мільярдів доларів, що включає не тільки економію, а й підвищення податків.

Адміністрація Обами, попереджає, що без бюджетного компромісу після стиснення фінансування економіка може втратити 750 000 робочих місць, крім того, це вплине і на держпослуги, роботу правоохоронних органів, диспетчерських служб. Якщо до 1 березня не буде домовленості щодо бюджету (а її досягнення вже здається малоймовірним), наступний критичний момент і чергова битва за бюджет очікується 27 березня, коли закінчується термін тимчасових асигнувань на фінансування держадміністрації.

Також варто  зазначити, що коли американські законодавці  не проголосують за збільшення боргового  ліміту, федеральний уряд опиниться  в ситуації неплатоспроможності, зокрема по облігаціях.

Існують й інші причини для хвилювання в США. По-перше, в залежності від деталей угоди, у 2013 році досі очікуються фінансові труднощі. По-друге, соціальні витрати у США залишаються найбільшою далекоглядною фінансовою проблемою. Якою б не була фінансова угода, в ній треба вказати зміни до соціальної програми і медичних.

Президент Обама  вимагає підвищити податки на 1,6 трильйона доларів за наступні 10 років, а соціальні витрати скоротити  лише на 400 мільярдів. Він збирається збільшити останню цифру, щоб залучити республіканців до угоди, і тому що так буде правильно.

США має шанс налагодити не тільки свої фінанси, але  і заполітизованість, яка стоїть за цими проблемами. Республіканці  свято вірять у те, що підвищення податків знищить економіку. Жоден республіканець у Конгресі не проголосував за збільшення податків, починаючи з 1990 року.

Демократи так  само свято вірять у необхідність медичної і пенсійної програм  для літніх людей. Востаннє розмір пенсій значно коригувався у 1983 році. З тих пір політики продовжують субсидіювати галузь, незважаючи на зростання медичних витрат і старіння населення. В результаті створюється прірва, яка зростає і перетворюється на фінансову скелю [10].

Таким чином, відновлення економіки США  перебуває у суто політичній площині.

Насамкінець про  долар. У майбутньому дана валюта може зміцнити зростання видобутку нафти, адже в цьому випадку США перетворяться з імпортера на країну-експортера. Тоді долар буде посилюватися, і знадобиться ввести якесь обмеження, наприклад, повернутися до золотого стандарту. Крім того, США може наростити експорт товарів та іншої сировини.

Ще одна причина  зміцнення долара - в розвороті  потоків капіталу. Вони десять років  йшли з США до Китаю, тепер Китай  страждає від відтоку капіталу, який знову повертається в США.

Конкуренції долару як валюті-притулку немає. Японська ієна втрачає довіру інвесторів, адже і  в Японії може вибухнути боргова  криза.

Долар також посилює економіка США. Американські компанії володіють широкою мережею активів за кордоном. А на долари можна купити все, що завгодно: від нафти до футболки, саме це визначає цінність валюти сьогодні.

Швидше всього, долар помітно зміцниться найближчим часом. Це пов'язано з проблемами єврозони і світовою рецесією. Зовнішній дефіцит США багато в чому пов'язаний з функцією долара як світової резервної валюти. Країні доводиться збільшувати власний дефіцит, щоб забезпечити світ ліквідністю [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО  СОЮЗУ В

ПОСТКРИЗОВИХ  УМОВАХ

 

Європейський  Союз до сьогоднішнього дня  все  ще не може вийти з боргової кризи. Невирішених проблем лишається  безліч, незважаючи на заходи суворої  економії, багатомільярдні вливання з МВФ, Європейського фонду фінансової стабільності, Європейського стабілізаційного механізму.

Чимало експертів, серед яких пророк кризи 2008-2009 рр. Нуріель  Рубіні, керуючий хеджевим фондом Джон Полсон, президент «Goldman Sachs» Гарі Кон, лауреати Нобелівської премії Пол Кругман і Джозеф Стігліц, глава «Pacific Investment Management» Мохамед Ель-Ерейн, Кеннет Рогофф і Мартін Фельдштейн з Гарварду постійно ставили під сумнів життєздатність євро і полемізували щодо неминучості виходу Греції з єврозони [11]. Проте, цього не сталося. Зараз практично ніхто не сперечається з тезою, що в єврозоні треба зберегти всі країни, навіть якщо в довгостроковій перспективі це призведе до фінансової допомоги економічно слабшим країнам з боку сильніших. У відповідь держави-боржники зобов’язані проводити реформи [15].

Найбільший  вклад у відносну стабілізацію ситуації в ЄС вніс Європейський центральний банк (ЄЦБ) за допомогою програми негайних монетарних трансакцій (ОМТ). Основні її пункти такі:

1. Регулятор готовий купувати суверенні облігації тільки тих країн, які одержують фінансову допомогу ЄЦБ та МВФ. Тобто перш ніж ЄЦБ почне купувати борг тієї чи іншої країни, ця країна має зробити офіційний запит на надання їй кредитної лінії. При цьому країна повинна повністю відповідати критеріям надійного позичальника і суворо виконувати запропоновані їй вимоги щодо регулювання свого бюджету.

2. Бонди скуповуватимуться в необмеженій кількості, а також без прив’язки до конкретних цільових рівнів відсоткових ставок. Тобто ЄЦБ робитиме інтервенції, коли побажає.

3. Купуватимуться  лише боргові зобов’язання строком до трьох років. Більш довгострокові облігації поки що до розрахунку не беруться. Купуючи державні бонди, ЕЦБ розраховує підняти їхню вартість і в такий спосіб знизити дохідність, яка слугує показником дорожнечі зовнішніх кредитів на відкритому ринку.

4. У рамках програми OMT не можуть брати участі борги, що підпадають під можливі реструктуризації, як це можна було спостерігати у випадку з Грецією.

5. І на завершення: купівлі бондів будуть стерилізовані, тобто обсяг грошової маси в регіоні залишиться без змін і не вплине на інфляцію[7].

Слід зазначити, що для зменшення бюджетного дефіциту у країнах ЄС протягом останніх років  активно відбуваються перетворення у сфері оподаткування (табл. 1).

Таблиця 1

Ставки основних податків в країнах ЄС, % [18]

Країна	Податок на особисті доходи			Податок на прибуток корпорацій			Податок на додану вартість
	2000	2011	2012**	2000	2011	2012**	2000	2011	2012**
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Бельгія	60,6	53,7	53,7	40,2	34,0	34,0	21,0	21,0	21,0
Болгарія	40,0	10,0	10,0	32,5	10,0	10,0	20,0	20,0	20,0
Чехія	32,0	15,0	15,0	31,0	19,0	19,0	22,0	20,0	20,0
Данія	62,9	55,4	55,4	32,0	25,0	25,0	25,0	25,0	25,0
Німеччина	53,8	47,5	47,5	51,6	29,8	29,8	16,0	19,0	19,0
Естонія	26,0	21,0	21,0	26,0	21,0	21,0	18,0	20,0	20,0
Ірландія	44,0	41,0	41,0	24,0	12,5	12,5	21,0	21,0	23,0
Греція	45,0	49,0	49,0	40,0	30,0	30,0	18,0	23,0	23,0
Іспанія	48,0	45,0	52,0	35,0	30,0	30,0	16,0	18,0	18,0
Франція	59,0	46,7	46,8	37,8	34,4	36,1	19,6	19,6	19,6
Італія	45,9	45,6	47,3	41,3	31,4	31,4	20,0	20,0	21,0
Кіпр	40,0	30,0	38,5	29,0	10,0	10,0	10,0	15,0	17,0
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Латвія	25,0	25,0	25,0	25,0	15,0	15,0	18,0	22,0	22,0
Литва	33,0	15,0	15,0	24,0	15,0	15,0	18,0	21,0	21,0
Люксембург	47,2	42,1	42,1	37,5	28,8	28,8	15,0	15,0	15,0
Угорщина	44,0	20,3	20,3	19,6	20,6	20,6	25,0	25,0	27,0
Мальта	35,0	35,0	35,0	35,0	35,0	35,0	15,0	18,0	18,0
Нідерланди	60,0	52,0	52,0	35,0	25,0	25,0	17,5	19,0	19,0
Австрія	50,0	50,0	50,0	34,0	25,0	25,0	20,0	20,0	20,0
Польща	40,0	32,0	32,0	30,0	19,0	19,0	22,0	23,0	23,0
Португалія	40,0	50,0	49,0	35,2	29,0	31,5	17,0	23,0	23,0
Румунія	40,0	16,0	16,0	25,0	16,0	16,0	19,0	24,0	24,0
Словенія	50,0	41,0	41,0	25,0	20,0	20,0	19,0	20,0	20,0
Словаччина	42,0	19,0	19,0	29,0	19,0	19,0	23,0	20,0	20,0
Фінляндія	54,0	49,2	49,0	29,0	26,0	24,5	22,0	23,0	23,0
Швеція	51,5	56,4	56,6	28,0	26,3	26,3	25,0	25,0	25,0
ВБ	40,0	50,0	50,0	30,0	26,0	24,0	17,5	20,0	20,0
ЄС-17*	47,1	42,2	43,2	34,4	25,9	26,1	18,1	19,7	20,0
ЄС-27*	44,8	37,5	38,1	31,9	23,4	23,5	19,2	20,7	21,0