Фінансовий моніторинг як елемент бюджетного менеджменту

Тому, запровадження бюджетного моніторингу за участю громадськості дозволить діагностувати ступінь прозорості бюджетного процесу у регіонах, що надасть можливість розробити і рекомендувати місцевим громадам більш успішні стратегії роботи в цьому напрямку. Це дозволить подолати такі вади, як: надання мінімальної урядової інформації про витрачання грошей громадськості; слабка інституційна спроможність наглядових органів; безгосподарність і корупція.

 

 

3. Вітчизняний та світовий досвід провадження фінансового моніторунгу в бюджетній сфері

 

 

Національна система протидії відмиванню «брудних» грошей створювалася на основі накопиченого у світі досвіду боротьби з цим явищем.

Боротьба з відмиванням «брудних» грошей вже понад десять років ведеться разом із боротьбою з нелегальною торгівлею наркотиками та організованою злочинністю.

Проблему кваліфікованої і ефективної протидії відмиванню «брудних» грошей слід розглядати у двох площинах. По-перше, необхідно формувати у країні умови для чесного бізнесу, по-друге – створювати спеціалізовані органи фінансового моніторингу, працівники яких мають широкі знання в сфері законодавства, оперативно-слідчої діяльності, фінансів і банківської діяльності, бухгалтерського обліку та аудиту [6].

Останнє десятиріччя сформувалася певна концепція функціонування подібних спеціалізованих органів. У світовій практиці вони одержали назву фінансової розвідки (FIU від англ. Financial Intelligence Unit).

Зазначимо, що на міжнародному рівні запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму ведеться в рамках заснованої в 1989 р. на зустрічі країн G-7 в Парижі Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і створених за її зразком регіональних організацій (Азіатсько-тихоокеанська група з боротьби з відмиванням коштів, Робоча група країн Карибського басейну з боротьби з відмиванням коштів, Євразійська група з протидії легалізації злочинних прибутків та фінансування тероризму та інші) [6].

У більшості країн світу підрозділи фінансових розвідок володіють достатньо широкими повноваженнями для здійснення контролю за фінансовими інститутами, для збору, аналізу та передачі інформації про підозрілі фінансові операції. При цьому ефективність запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, тісно пов’язана з можливістю доступу таких органів до необхідної інформації, навіть при наявності у законі положень про комерційну і банківську таємницю. Ефективне функціонування підрозділів фінансових розвідок є активною формою запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У ряді країн вони є адміністративними (Сполучені Штати Америки, Франція) або проміжними органами (Японія), в інших випадках являють собою поліцейські підрозділи (Австрія, Мексика) чи органи юстиції (Аргентина). Досвід зарубіжних країн свідчить, що робота підрозділів фінансових розвідок ефективна лише при наявності відповідної юридичної бази, процедури ідентифікації клієнтів фінансових організацій, ефективної системи збору, аналізу та передачі фінансової інформації до відповідних правоохоронних органів і т. ін.

Вжиття таких заходів на території однієї країни в умовах розвитку форм злочинної діяльності та зростання обсягів кримінальних капіталів є малоефективним. Тому Сполучені Штати Америки стали ініціатором запровадження адміністративно-правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму у світовому масштабі. Формально ініціатива втілилася у створення відповідних міжнародних організацій та ухвалення нормативних актів, матеріальним результатом стало те, що прийнятий за основу зазначений механізм створений у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Система фінансового моніторингу в Україні охоплює фактично всіх надавачів фінансових послуг та передбачає тісну взаємодію різних міністерств та відомств. Кожна з цих установ відіграє специфічну, визначену законодавством роль у єдиній системі протидії. Координація діяльності суб’єктів фінансового моніторингу та їх методологічне забезпечення покладено на спеціально уповноважений орган – Державний комітет фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг).

Згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 18.05.2010 р. № 2258-VI, система фінансового моніторингу є дворівневою, тобто система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.

Як було зазначено вище, для України важливо вивчати досвід боротьби з «відмиванням» брудних грошей, використовуючи позитивні аспекти протидії тих країн, яких визнано світовими лідерами у запобіганні цьому явищу.

У практиці існує дві системи боротьби з легалізацією доходів злочинного походження: європейська та американська. Європейська – більш ліберальна, за якої банки не обов’язково повідомляють спеціальні органи про всі операції, суми за якими перевищують встановлену межу. Вони інформують їх лише про ті операції, які видались їм підозрілими.

Американська система значно жорсткіша. В США банки зобов’язані повідомляти фінансову розвідку про всі операції, які перевищують суму в 10 тисяч доларів США [7].

Вітчизняна система фінансового моніторингу має змішаний тип, але функціонує з використанням правил американської моделі. Це зумовлено тим, що з самого початку вимоги FATF до України через високий рівень «відмивання брудних грошей» були жорсткішими, аніж до інших держав, і виконати їх було можливо лише в умовах американської моделі. Це дало позитивний результат, оскільки наша держава у відносно короткий термін була виключена з «чорного» списку FATF; на сьогодні діяльність її системи фінансового моніторингу отримала позитивну оцінку з боку цієї міжнародної наглядової організації.

Українська система фінансового моніторингу, на відміну від своїх зарубіжних аналогів, наділена значно більшими повноваженнями - вона не лише отримує інформацію, а й сама проводить фінансові розслідування. Тому її діяльність, будучи спрямованою на захист державних інтересів, має забезпечити нормальну ділову атмосферу в економіці, не перешкоджаючи при цьому бізнесу функціонувати в законному режимі, а також має забезпечити збереження конфіденційності фінансової інформації, значними обсягами якої вона володіє.

В зв’язку з тим, що тіньові процеси загрожують економічній і фінансовій безпеці України, постала необхідність об’єднати правоохоронні й фінансові органи із приватним сектором для того, щоб відпрацювати механізми надання фінансовим установам можливостей відігравати відповідну роль у вирішенні цієї проблеми.

Це означає, що разом із іншими заходами необхідно залучати відповідні органи до створення систем звітності про фінансові угоди, ідентифікацію клієнтів, стандартів зі збереження, обліку і перевірки угоди. Національна система протидії повинна стати досить гнучкою, щоб бути здатною виявляти й реагувати на нові схеми «відмивання» грошей, нові виклики та загрози.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Виконання бюджетів є центральною стадією бюджетного процесу. Від рівня організації та результативності виконання бюджету залежать якісні показники соціально-економічного розвитку країни, ефективність реалізації стратегічних засад бюджетної політики держави.

Метою виконання бюджету було, є й буде забезпечення держави необхідним обсягом бюджетних ресурсів, потрібним для виконання закріплених за нею в Конституції України функцій.

У процесі виконання бюджетів забезпечуються соціальні та економічні потреби держави, необхідний рівень соціального захисту населення.

 Роль і значення виконання  бюджетів у бюджетному процесі визначаються моделлю фінансових відносин у суспільстві на конкретному етапі соціально-економічного розвитку країни. Тому одним із найважливіших завдань фінансової науки та практики є розробка оптимальної схеми виконання бюджету, яка б відповідала потребам країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Грапчев, Є. В. Фінансовий моніторинг місцевих бюджетів: роль громадських організацій [Текст] / Є. В Грапчев // Економіка управління національним господарством – №4 – 2010.
2. Куценко, Т. Ф. Методичні поради до вивчення теми «Бюджетно-податкова політика»: Навч.-метод. посібник / Т. Ф. Куценко – К. : КНЕУ, 2002. – 256 с.
3. Шулюк, Б. В. Моніторинг виконання бюджетних програм у забезпеченні прозорості фінансування соціально-культурних послуг в Україні [Текст] / Б. В. Шулюк // Галицький економічний вісник. –2011. –№2(31). – с.146-153.
4. Запатріна, І.В. Удосконалення процесів контролю за ефективним використанням бюджетних коштів в Україні [Текст] / І.В. Запатріна // Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем. – 2007. – Вип. 12. – С. 20–29
5. Калюга, Є. В. Класифікація контролю та шляхи її вдосконалення / Є. В. Калюга // Фінансовий контроль. – 2012. – № 1. – С. 51
6. Балануца, О.О. Фінансовий моніторинг як гарантія економічної безпеки держави: порівняння національного та зарубіжного досвіду [Текст] / О.О. Булануца // Економіка та управління національним господарством. – 2011 – №3 – С. 29.
7. Буткевич, С. А. Досвід США щодо запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом / С. А. Буткевич // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер. «Юрид. науки». Т. 21 (60). – № 1. – 2008. – С.68-74