Кредитні операції та політика рефінансування НБУ

Доцільним було б, по-перше, створення двох спеціалізованих державних комерційних банків: реконструкції та розвитку сільського господарства і реконструкції та розвитку промисловості, а по-друге, продаж їм емісійних кредитних ресурсів, що виникають унаслідок планових емісій грошей, пов’язаних із об’єктивним зростанням грошової маси.

Для формування ресурсів цих банків можна було б застосовувати і такий механізм, як депозитні сертифікати, за допомогою яких залучати вільні кошти комерційних банків недержавної форми власності. За цими видами депозитів можна встановити заохочувальний процент і державну гарантію повернення. Такі стимули заохочуватимуть комерційні банки зберігати свої тимчасово вільні кошти в спеціалізованих державних банках, котрі, у свою чергу, матимуть можливість використовувати їх для кредитування відповідних галузей господарства.

Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань: 

- визначення ступеня та типу  концентрації ризику кредитного  портфеля, його відповідності зовнішньому  покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків; 

- оцінка адекватності кредитного  ризику сумі очікуваного прибутку; 

- визначення кредитоспроможності  позичальників з метою зниження  кредитного ризику; 

- визначення ефективності кредитних  операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів. [4] 

Отже, аналіз кредитних операцій банківської установи та оцінка рівня їх ризикованості є одним з найбільш важливих напрямів роботи системи менеджменту банку і головною передумовою підвищення ефективності та надійності кредитної діяльності банку. 

 

 

 

2.2. Основні засади грошово-кредитної політики в Укрїні

 

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку України (далі – Національний банк) у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених Законом України “Про Національний банк України”, і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово- кредитного ринку.

Цілі грошово-кредитної політики на 2014 рік та середньострокову перспективу Пріоритетною метою грошово-кредитної політики відповідно до законодавства України є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики розглядається підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Економічні та політичні виклики, яких зазнала Україна на початку року, вимагають вжиття радикальних та нестандартних заходів у напрямі відновлення макроекономічної та фінансової стабільності в державі, а також проведення економічних і соціальних реформ. Структурні зрушення в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, здійснення масштабної підтримки банківської системи та інші заходи в короткостроковому періоді матимуть наслідком тимчасове підвищення темпів інфляції.

Разом із цим такі кроки створять надійне підґрунтя для відновлення економічного зростання та стабільної роботи фінансової системи, що буде запорукою забезпечення цінової стабільності в державі в середньостроковій перспективі. За таких умов у 2014 році зусилля Національного банку спрямовуватимуться на сприяння утриманню приросту індексу споживчих цін у межах, що не перевищують 19% (у розрахунку грудень порівняно із груднем попереднього року).

У середньостроковій перспективі Національний банк прагнутиме досягти та утримувати показник індексу споживчих цін у межах 3 – 5% на рік. Відповідно до законодавства України, у межах, що не перешкоджатимуть забезпеченню стабільності грошової одиниці, грошово- кредитна політика також спрямовуватиметься на сприяння стабільності банківської системи (як ключової умови забезпечення фінансової стабільності в державі), а також на сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримку економічної політики Кабінету Міністрів України.

Успішність роботи Національного банку за наведеними напрямами визначатиметься в комплексі з результативністю заходів економічної та 2 фінансової політики Уряду на підставі критеріїв, що містяться у відповідних прогнозних і програмних документах економічного та соціального розвитку.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік розроблені з використанням макроекономічних прогнозів, які були узгоджені Національним банком України та Урядом України під час здійснення першого перегляду програми “Стенд-бай” Міжнародним валютним фондом. Згідно з зазначеним прогнозом номінальний ВВП у 2014 році становитиме 1 524 млрд. грн., приріст реального ВВП – “мінус” 6,5%, приріст індексу споживчих цін – 19,0% (у розрахунку грудень порівняно із груднем попереднього року). У короткостроковій перспективі на динаміку цінових процесів може мати суттєвий вплив очікуване вжиття Урядом жорстких заходів у напрямі нівелювання макроекономічних дисбалансів.

Національний банк обмежено реагуватиме монетарними засобами та методами на цінові зміни, які зумовлюватимуться рішеннями у сфері адміністративно регульованих цін і тарифів, структурного реформування економіки та впливу зовнішніх шоків – економічних і політичних. У цьому разі враховуватиметься те, що структурні реформи та адміністративне регулювання цін і тарифів хоча і можуть зумовлювати коливання цін у короткостроковій перспективі, у середньостроковому періоді навпаки сприятимуть ціновій стабільності через усунення диспропорцій та покращення показників ефективності відповідних галузей економіки. За таких умов Національний банк разом з Урядом докладатимуть зусиль аби утримати показник приросту індексу споживчих цін у межах, що не перевищують 19% (у розрахунку грудень порівняно із груднем попереднього року).

Засоби та методи грошово-кредитної політики використовуватимуться насамперед для контролю за монетарними чинниками впливу на стабільність грошової одиниці через регулювання обсягу монетарної бази, яка розглядатиметься як операційний орієнтир грошово-кредитної політики. Приріст монетарної бази у 2014 році може бути в межах до 28%. Цей показник ураховує як очікувану зміну попиту на гроші для здійснення господарських трансакцій, так і необхідність підтримки ліквідності банків через інструменти Національного банку в умовах тимчасового погіршення ринкових очікувань та зумовленого цим відпливу частини заощаджень з банківських рахунків.

Також як операційні орієнтири грошово-кредитної політики розглядатимуться монетарні критерії ефективності та індикативні цілі програми “Стенд-бай” (підтримується Міжнародним валютним фондом) із змінами, які встановлюватимуться під час здійснення її переглядів. Регулювання обсягу монетарної бази відбуватиметься через використання визначених законодавством України засобів і методів грошово- кредитної політики шляхом впливу на обсяг ліквідних коштів у розпорядженні банків.

Спрямованість такого впливу визначатиметься залежно від конкретних умов розвитку грошово-кредитного ринку. У період підвищеної напруги на грошово-кредитному ринку основні зусилля спрямовуватимуться на підтримку ліквідності банків з метою забезпечення вчасного виконання ними всіх своїх зобов’язань перед клієнтами. Це, з одного боку, забезпечуватиме вчасне проведення розрахунків в економіці, а з іншого – сприятиме підтримці довіри до банківської системи та створенню сприятливих умов для подальшого повернення вкладниками коштів на банківські рахунки.

Підтримка ліквідності банків у цей період здійснюватиметься як через стандартні монетарні інструменти, так і через тимчасові механізми, розроблені для підтримки банків, що зазнали відпливу вкладів. Одночасно з огляду на нерівномірний розподіл ліквідності в банківській системі проводитимуться активні операції з мобілізації коштів. Фактично в такий спосіб через Національний банк у період напруження відбуватиметься частковий перерозподіл коштів у банківській системі в умовах зниження довіри між учасниками ринку.

Водночас Національний банк виходитиме з того, що головні резерви стабілізації діяльності банків та подальшого зростання їх кредитної активності перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені (насамперед населенням) у період посилення напруги.

Ураховуючи це, у період збереження напруги завданням процентної політики буде створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та сприяння збалансуванню валютного ринку. Це досягатиметься як за рахунок відповідного регулювання облікової ставки та ставок за стандартними монетарними інструментами, так і через надання “штрафного” характеру ставкам за тимчасовими механізмами, і стимулюватиме банки активніше працювати із клієнтами та вчасно або достроково повертати Національному банку кошти рефінансування.

У міру стабілізації ситуації на грошово-кредитному ринку та набуття стійкого характеру процесами відновлення депозитної бази банків Національний банк відмовлятиметься від застосування тимчасових механізмів та переходитиме до стандартних процедур монетарного регулювання. Як основний інструмент регулювання ліквідності банків використовуватимуться щотижневі тендери з рефінансування.

Структурні дисбаланси ліквідності нівелюватимуться за рахунок переважного використання механізмів довгострокової дії (обов’язкові резерви) та невідновних операцій (купівля- продаж державних цінних паперів). Якщо стан ліквідності буде близьким до рівноважного, то перевага надаватиметься короткостроковим інструментам.

Попит і пропозиція ліквідних коштів на ринку регулюватимуться через: вплив на вартість ресурсів із використанням інструментів процентної політики. Базовою ставкою, за якою переважно визначатиметься вартість ресурсів під час здійснення основних операцій з рефінансування, розглядатиметься облікова ставка. Водночас вартість розміщення ресурсів за такими операціями може відрізнятися від облікової ставки в разі проведення 6 процентних тендерів або різкої зміни ситуації на грошово-кредитному ринку.

Для посилення дієвості процентних важелів впливу також використовуватиметься коридор процентних ставок за щоденними механізмами постійної дії, нижньою межею якого буде ставка за депозитним сертифікатом овернайт, а верхньою – ставка за кредитом рефінансування овернайт; визначення кількісних та якісних параметрів монетарних операцій, що може відбуватися шляхом обмеження обсягів регулярних операцій, регулювання переліку прийнятної застави, установлення додаткових вимог до банків, що матимуть намір підтримувати ліквідність через інструменти рефінансування, проведення позачергових тендерів тощо.

Подальшому вдосконаленню процентних важелів впливу, поліпшенню роботи трансмісійних механізмів та протидії зовнішнім шокам сприятиме використання системи гнучкого (плаваючого) обмінного курсу гривні. У рамках цієї системи офіційний курс гривні до долара США встановлюється на рівні середньозваженого курсу за операціями з купівлі та продажу безготівкового долара на внутрішньому ринку країни. Така система курсоутворення передбачає мінімізацію участі Національного банку на міжбанківському ринку з валютними інтервенціями, які здійснюватимуться переважно з метою купівлі іноземної валюти для підтримки міжнародних резервів в умовах необхідності значних обсягів виплат за борговими зобов’язаннями держави.

Національний банк пильно стежитиме за стабілізаційним потенціалом міжнародних резервів, підтримуючи та посилюючи його, у тому числі шляхом їх диверсифікації з урахуванням кон’юнктури міжнародних валютних ринків і ринків дорогоцінних металів. Одночасно вживатимуться заходи щодо посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій, попередження операцій, що можуть порушити рівновагу на валютному ринку, розвитку наглядового потенціалу центрального банку в сфері валютного контролю.

У міру досягнення основної цілі грошово-кредитної політики підтримуватиметься діяльність Уряду щодо відновлення економічного зростання. Така робота концентруватиметься насамперед у площині створення умов для активізації кредитної підтримки банками реального сектору економіки та зниження процентних ставок. Зокрема, залежно від стану грошово-кредитного ринку розглядатиметься питання щодо надання відповідних монетарних стимулів через використання засобів і методів грошово-кредитної політики.

Активізації кредитної діяльності банків також сприятимуть заходи, спрямовані на підтримку стабільності банківської системи, а саме: удосконалення законодавства України в частині покращення корпоративного управління та систем управління ризиками в банках; подальше посилення захисту прав кредиторів та сприяння зменшенню обсягів проблемних активів банків; підвищення рівня капіталізації банків.

З метою підвищення спроможності фінансової системи акумулювати ресурси для забезпечення потреб економічного зростання розширюватиметься та вдосконалюватиметься сфера безготівкових платежів. Уживатимуться 7 заходи щодо поширення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, запровадження сучасних технологій забезпечення надійного та ефективного обслуговування учасників розрахунків, створення уніфікованої інфраструктури та реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

Належне виконання функції нагляду (оверсайта) платіжних систем і систем розрахунків сприятиме безперервному їх функціонуванню та прозорості проведення фінансових операцій. Підтримуватиметься тісна взаємодія Національного банку з Урядом у питаннях щодо узгодження грошово-кредитної та фінансової політики, у тому числі в частині впливу на стан грошово-кредитного ринку випуску державних боргових зобов’язань, а також активна співпраця в питаннях щодо забезпечення стійкості фінансової системи та вдосконалення її механізмів та інструментів. Також спільно з усіма гілками влади вживатимуться заходи в напрямі макроекономічної стабілізації, удосконалення законодавства України із захисту прав кредиторів і споживачів фінансових послуг, поліпшення інвестиційного клімату, покращення судової практики розгляду кредитних спорів тощо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ ТА ПОЛІТИКИ РЕФІНАНСУВАННЯ НБУ

 

3.1 Концептуальні  підходи щодо удосконалення механізму  здійснення кредитних операцій

 

З урахуванням закономірностей і тенденцій у кредитній справі, її стратегічних цілей визначальне місце відводиться вибору шляхів удосконалення методичних та організаційно-практичних основ банківського кредитування. З метою подальшого, планомірного удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків, поліпшення кредитної політики банку можна рекомендувати ряд заходів, які умовно поділяються на 2 основні частини: