Кредитні операції та політика рефінансування НБУ

– конкуренція між банківськими установами може призвести до того, що деякі банки послаблять свої критерії кредитування та почнуть надавати небезпечні з стосовно ризику кредити [35].

Найкращим засобом вирішення проблем є розробка разом з позичальником плану заходів для відновлення стабільності підприємства й усунення недоліків у його роботі (може бути прийнято рішення про доцільність надання відстрочки погашення заборгованості і встановлений новий термін погашення кредиту). У разі невиконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитною угодою щодо своєчасного повернення кредиту, його цільового використання, а також стосовно надання звітності і необхідної інформації, банк має право (згідно з договором):

– підвищити процентні ставки та застосувати штрафні санкції;

– попередити про припинення подальшого кредитування, якщо у погоджені строки не будуть виконані пропозиції банку;

– припинити подальшу видачу кредиту, передбачену кредитною угодою;

– розірвати кредитну угоду і достроково стягнути кредит [36].

У роботі зі стягнення проблемних позичок банк повинний діяти швидко, без зволікання, тому що якщо позичальник затримає розрахунки за своїми обов'язками перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніш, ніж виникне вимога банку, останньому прийдеться перебувати в довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування боргу. 

Підсумовуючи вищевикладене щодо необхідності проведення моніторингу як забезпечення зменшення ризику і удосконалення кредитних операцій можна особливо виділити такі основні моменти:

– при здійсненні контролю за реалізацією кредитного проекту слід враховувати, що оцінка кредитоспроможності позичальника дає визначення ступеня ризиків тільки на дату оцінки, а в подальшому ступінь ризику може змінюватись;

– до супроводження кредиту необхідно крім кредитних працівників підключати інші структурні підрозділи банку, експертів та аудиторів фірм, це дає можливість підвищити якість проведення таких заходів; 

– вжиті заходи повинні відповідати принципам своєчасності та економічної доцільності.

Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напрямку кредитної політики. Банківські працівники, що займаються позичковими операціями, зобов'язані направляти свої зусилля на виявлення в складі кредитного портфеля великих і особливо великих кредитів, а також проблемних позичок, що вимагають підвищеної уваги.

 

3.2. Основні стратегічні напрями розвитку грошово-кредитної політики

 

Стратегія грошово-кредитної політики в середньостроковій перспективі передбачатиме застосування режиму інфляційного таргетування, повне запровадження якого має відбутися в другій половині 2015 року. Реалізація цього монетарного режиму ґрунтуватиметься на дотриманні таких основних принципів: безумовної пріоритетності цілі щодо цінової стабільності та підпорядкування їй усіх інших цілей і завдань грошово-кредитної політики. Відповідно до законодавства як критерій оцінки досягнення головної цілі грошово-кредитної політики використовуватиметься показник індексу споживчих цін у річному вимірі.

Одночасно з метою здійснення всебічного аналізу інфляційної ситуації також відстежуватиметься динаміка інших цінових індексів (базовий індекс споживчих цін, індекс цін виробників промислової продукції, індекс-дефлятор ВВП); тактичної гнучкості та орієнтації на досягнення середньострокових цілей.

Допускатиметься тимчасове відхилення показників приросту індексу споживчих цін у річному вимірі від установлених цільових орієнтирів, якщо такі відхилення будуть результатом структурних зрушень в економіці, приведення окремих цін і тарифів у відповідність до економічно обґрунтованих рівнів, впливу значних зовнішніх чинників тощо. Підставами для коригування грошово-кредитної політики розглядатимуться насамперед чинники, які містять потенціал для зміни середньострокових інфляційних трендів; відсутності зобов’язань Національного банку щодо утримання на певному рівні або в певних межах обмінного курсу гривні до іноземних валют.

Ухвалення рішень, що передбачатиме забезпечення доступу громадськості до більшого обсягу інформації стосовно мотивів та підстав ухвалення регулюючих рішень. Забезпечення макроекономічної стабільності в довгостроковій перспективі потребує формування системних передумов для підтримки сталого низькоінфляційного середовища та посилення стійкості гривні до внутрішніх та зовнішніх потрясінь.

Така робота, зокрема, проводитиметься за такими основними напрямами.

1. Сприяння розвитку внутрішнього фінансового ринку та забезпеченню його стійкості. Це даватиме змогу зменшити залежність економіки та грошово-кредитної сфери від зовнішніх запозичень, створюватиме надійні та стабільні джерела довгострокових фінансових ресурсів і поліпшуватиме дію монетарних трансмісійних механізмів. З урахуванням визначених законодавством України повноважень діяльність Національного банку в цій сфері насамперед концентруватиметься на сприянні стабільності банківської системи та посиленні її кредитного та інвестиційного потенціалу.

Також у співпраці з Урядом та іншими фінансовими регуляторами проводитиметься робота із запровадження системи моніторингу фінансової стабільності на підставі оцінки системних ризиків, проведення макропруденційного аналізу та розбудови системи макрострес- тестування. Передбачається активна участь Національного банку й у вирішенні питань щодо розвитку фондового ринку, у т.ч. в стимулюванні його організованого сегмента та забезпеченні ефективного функціонування національної депозитарної системи. Також уживатимуться заходи в напрямі розвитку механізмів хеджування валютних ризиків, у т.ч. через удосконалення законодавства України, що регулює випуск та обіг похідних фінансових інструментів.

2. Ефективне управління міжнародними  резервами та гнучке використання їх стабілізаційного потенціалу. Ураховуючи значний рівень зовнішнього боргу (у т.ч. державного), є потреба надалі збільшувати обсяг міжнародних резервів та утримувати їх на рівні, що забезпечує належний захист національної економіки та грошової одиниці від негативних зовнішніх шоків.

Водночас використання системи гнучкого обмінного курсу надалі зменшуватиме потенційну потребу в міжнародних резервах. З огляду на свою стабілізаційну роль рівень міжнародних резервів перебуватиме в постійній динаміці: у періоди покращення кон’юнктури відбуватиметься їх зростання, у періоди посилення зовнішнього тиску – можливе їх використання з метою поглинання дестабілізуючих впливів. Також міжнародні резерви за потреби використовуватимуться для згладжування пікових навантажень на валютний ринок у період настання термінів виконання зовнішніх зобов’язань держави та суб’єктів господарювання.

3. Оптимізація системи валютних  обмежень та забезпечення їх  адекватності рівню внутрішніх  і зовнішніх загроз стабільності грошової одиниці України. Напрями вдосконалення системи валютних обмежень ґрунтуватимуться на принципах розумної достатності з урахуванням стану 10 розвитку економіки та фінансових ринків. Спрямованість регулюючих заходів у цій сфері визначатиметься з урахуванням основних чинників, які формують фінансову базу погашення та обслуговування зовнішніх боргових зобов’язань держави та суб’єктів господарювання, основними з яких є темпи економічного зростання, зростання попиту на грошову одиницю України, зниження доларизації економічних відносин тощо.

Відновлення економічного розвитку та зростання попиту на національну грошову одиницю створюватимуть підґрунтя для подальшої лібералізації валютного ринку. Проте в разі несприятливої макроекономічної динаміки та погіршення стану платіжного балансу може виникати необхідність у тимчасовому посиленні валютних обмежень.

Такі заходи за потреби можуть уживатись як у разі реалізації тих або інших ризиків, так і превентивно – з метою завчасного упередження виникнення небажаного розвитку подій. Ефективна реалізація завдань з створення системних передумов для забезпечення стабільності грошової одиниці в довгостроковій перспективі передбачає активну співпрацю та координацію дій Національного банку з усіма гілками влади.

Відповідна робота передбачає активну роль Національного банку під час підготовки загальнодержавних прогнозних і програмних документів, проектів законів і нормативно-правових актів, а також участі в практичній реалізації відповідних заходів.

Також уживатимуться заходи в напрямі посилення довіри населення до політики Національного банку та підвищення рівня її підтримки суспільством. З цією метою Національний банк продовжуватиме вдосконалювати систему комунікацій із громадськістю. З використанням усіх наявних каналів інформування відбуватиметься роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення і формування на ринку позитивних очікувань.

Також продовжуватиметься робота з підвищення рівня фінансової грамотності населення. У міру поступового підвищення інформованості громадян з питань функціонування фінансових ринків акцент робитиметься на популяризації новітніх фінансових інструментів інвестування та безготівкових розрахунків. Це сприятиме розвитку внутрішнього фінансового ринку та в перспективі – зменшенню залежності економіки України від зовнішніх джерел фінансових ресурсів.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб’єктів підприємницької діяльності).

Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.

На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.

Національний банк також використовує свої кредити для розв’язання певних економічних завдань, зокрема для фінансового підтримання окремих галузей, здійснення санаційних заходів щодо деяких підприємств, реструктурування виробництва на користь продукції широкого вжитку тощо.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2014 рік визначають завдання грошово-кредитної політики та показники діяльності Національного банку України (далі – Національний банк) у середньостроковій перспективі для забезпечення стабільності грошової одиниці України та досягнення цілей, визначених Законом України “Про Національний банк України”, і враховують тенденції та прогноз розвитку економіки, бюджетної сфери та грошово- кредитного ринку.

Цілі грошово-кредитної політики на 2014 рік та середньострокову перспективу Пріоритетною метою грошово-кредитної політики відповідно до законодавства України є досягнення та підтримка цінової стабільності в державі. Головним критерієм успішності проведення грошово-кредитної політики розглядається підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін.

Відновлення економічного розвитку та зростання попиту на національну грошову одиницю створюватимуть підґрунтя для подальшої лібералізації валютного ринку. Проте в разі несприятливої макроекономічної динаміки та погіршення стану платіжного балансу може виникати необхідність у тимчасовому посиленні валютних обмежень.

Такі заходи за потреби можуть уживатись як у разі реалізації тих або інших ризиків, так і превентивно – з метою завчасного упередження виникнення небажаного розвитку подій. Ефективна реалізація завдань з створення системних передумов для забезпечення стабільності грошової одиниці в довгостроковій перспективі передбачає активну співпрацю та координацію дій Національного банку з усіма гілками влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Волохов В.І. Економічна природа і зміст кредитної діяльності банку в аспекті оцінювання її ефективності / В.І. Волохов // Фінанси України. – 2013. - №8. – С. 109-117. 
2. Глубокий В. Сучасні підходи до оцінки кредитного ризику банку / В. Глубокий // Вісник КНТЕУ, 2010.- №3. – С.101-110. 
3. Добровольська О.В. Методи оцінки якості кредитного портфелю комерційного банку / О.В. Добровольська, К.А. Новікова // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – №24. – С. 20-23. 
4. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. – Вид. 4–те, доповнене. – Львів: Афіша, 2014. – 350 с.
5. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. – К.: “Видавництво Лібра” ТОВ, 2006. – 234 с.
6. Зіміна О.В. Моніторінг у процесі кредитівання // Збірник наукових праць Т.4.– Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД: Ініціатива, 2012. – С.271–277.
7. Информационные технологии в экономике / Под ред. В.В.Дика. – М.: Финансы и статистика, 2011. – 184 с.
8. Івасів Б., Клапків М. Економічний зміст та форми страхування кредитів // Вісник Національного банку України. – 2014. – № 5 – С. 42–46.
9. Карагадова О., Распутіна Л. Проблеми оптимізації структури кредитного портфеля комерційного банку// Банківська справа. – 2012. – №2 (32).– С.29–33.
10. Карлин Т.Р. Макмин А.Р. Анализ финансовнх отчетов (на основе ОААР): Учебник. – М.: ИНФРА–М, 2013. – 448 с. 
11. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2010. – 464 с.
12. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений / Под ред. д–ра психол. наук, академика РАО, проф.. В.Д.Шандрикова. – М.: Юрист, 2012. – 234 с.
13. Кіндрацька Л. Формування і використання резервів під кредитні ризики та методика обліку цих операцій у комерційних банках України // Банківська справа. – 2009. – №3 (33). – С.33–38.
14. Коваленко В.В. Особливості кредитування підприємств і організацій у сучасних умовах // Фінанси України. – 2008. – № 10. – С. 84–88.
15. Ковальчук А.Т. Банківський кредит: правові засоби повернення – К.: Т–во "Знання", КОО, 2011. – 150 с.
16. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім "Скарби", 2011. – 234 с.
17. Компанієць С. Місія українських банків – кредитувати економіку // Вісник Національного банку України. – 2013. – №8. – С. 44–50. 
18. Кредитний ризик комерційного банку: Навчальний посібник / В.В. Вітлинський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний, Г.І.Великоіваненко; За ред. В.В. Вітлинського. – К.: Т–во "Знання", 2009. – 251 с.
19. Кузьмін В.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник. / В.В. Кузьмін – Херсон. – 2006. – 300 с. 
20. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. –К.: Т–во "Знання", 2010. –215 с.
21. Лайко П.А., Ляшенко Ю.І. Фінансові угоди: Навч.посіб. – К.: “ДІЯ”, 2011. – 102 с.
22. Лобода Д.П. Методологічні основи управління ризиками в комерційних банках // Збірник наукових праць Т.6.– Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД, 2012. – С.238–243.
23. Облік та аудит у комерційних банках. / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О.А. Мазурін та ін.; За ред. д–ра екон. наук, проф. А.М.Герасимовича. – Львів: "Фенікс", 2009. –512 с.
24. Олійник Д.І. Управління ліквідністю комерційного банку та оптимізація фінансового результату // Вісник Національного банку Украіни.–2013.–№8.– С. 28–29.
25. Ольшаный А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт: предоставление кредита, обеспечение возврата, предупреждение преступлений. – М.: РДЛ, 2007. –352 с.
26. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 2–ге вид., доповн. – Львів: ЛБІ НБУ, 2011. – 342с.
27. Орел Д.В. Проблемні кредити комерційних банків: основні передумови виникнення та заходи впливу // Фінанси та кредит.–2012.–№12.–С. 48–53.
28. Основи банковского менеджмента / Под ред. О.И.Лаврушина. –М.:ИНФРА–М, 2011. – 216 с.
29. Основы банковского дела / Под ред. д.э.н. А.Н.Мороза. – К.: Знание, 2008. – 342 с.
30. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка. – М.: Аланс, 2007.–275 с.
31. Папуша А. Правова основа банківського кредитування // Вісник Національного банку України. – 2013. – №12. – С. 35–40.
32. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2011.–280 с.
33. Пуховкіна М. Клименко В. основні напрями регулювання кредитного ризику// Вісник Національного банку України. – 2009. – №5. – С. 49–53.
34. Распутіна Л. Формування кредитного портфеля комерційного банку з урахуванням ризику// Банківська справа. – 2012. – № 4 (28). – С. 36–42.
35. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А. Інформаційні системи уфінансово–кредитних установах: Навч. посібник. – 2–ге вид., перероб. ідоп. – К.: КНЕУ, 2011. – 239 с.
36. Рябініна Л. Теорія і практика кредитних відносин в Україні // Вісник Національного банку України. – 2012. – №1. – С. 26–29.
37. Сало І.В. Фінансовий менеджмент банку: Навчальний посібник / І.В. Сало, О.А. Криклій – Суми: ВТД «Університетська книга». – 2007. – 314 с. 
38. Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Єрьоміна Н.В., Краєва О.С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ, 2007.–252 с.
39. Чайковский Я.І. Напрямки удосконалення кредитних відносин комерційних банків з підприємствами та організаціями // Збірник наукових праць; Т.4.– Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД, 2013. – С.195–202.
40. Чайковский Я.І. Перспективи розширення та розвитку видів банківського кредиту // Збірник наукових праць; Т.6. – Суми: ВВП “Мрія–1” ЛТД, 2012. – С.211–216.