Кредитні взаємовідносиниміж НБУ і комерційними банками України

Севастопольський інститут банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни «Банківські  системи»

На тему: «Кредитні взаємовідносини між НБУ і комерційними банками України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка 3 курсу

Групи ФК-01

Саприкіна А.С

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

Севастополь -2013

 

 

ПЛАН

 

 

Вступ………………………………………………………………………..

1. Економічна сутність і значення кредитів, що надаються центральними банками комерційним банкам…………………………………………………..
2. Еволюція кредитних відносин НБУ з комерційними банками………..
3. Рефінансування комерційних банків з допомогою проведення кредитних аукціонів……………………………………………………………..
4. Рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів…………………………………………………………………………….
5. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків……………………………………………………………….

Висновки……………………………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна сутність і значення кредитів, що надаються центральними банками комерційним банкам

 

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки  в кредитах. Якщо комерційні банки  та інші кредитні установи використали  всі можливості для збільшення або  поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку  міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО (купівля — продаж державних  цінних паперів) і рефінансування інвестиційних  операцій (вкладення коштів у векселі  та акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних  установ здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює  умови для експансії кредитної діяльності банків.

На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.

Національний банк також  використовує свої кредити для розв'язання певних економічних завдань, зокрема  для фінансового підтримання  окремих галузей, здійснення санаційних заходів щодо деяких підприємств, реструктурування виробництва на користь продукції  широкого вжитку тощо.

 

 

2. Еволюція кредитних відносин НБУ з комерційними банками.

 

 

З початку створення Національного  банку України (1991 р.) кредитні відносини  між ним і комерційними банками  мали не ринковий, а суто адміністративний характер.

НБУ здійснював кредитні емісії і спрямовував кошти на завершення розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості між підприємствами, на покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги підприємствам  окремих галузей державного сектора  економіки. Це відбувалося або безпосереднім  кредитуванням НБУ окремих суб'єктів (кредити уряду, іншим органам  державного управління), або через  продаж ресурсів комерційним банкам (кредити на завершення розрахунків  шляхом заліку).

Між комерційними банками  ресурси розподілялися з урахуванням  розміру статутного фонду, мережі банківських  установ тощо.

Емісійні кредити надавалися в той час за пільговими процентними  ставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що прискорювало процес обезцінення грошей.

Після 1993 р. згідно з рішенням найвищих державних органів обсяги кредитних емісій почали зменшуватися. Це дало змогу НБУ розпочати запровадження  економічно обґрунтованої системи  регулювання грошового ринку  з відповідними інструментами і  завдяки цьому стабілізувати  грошово-кредитний ринок, інфляцію, а відтак — і вартість національних грошей. Поступово почали запроваджуватись операції, спрямовані на підтримання  ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне  кредитування та операції РЕПО.

Кредити комерційним банкам для підтримання їхньої ліквідності  до 1994 р. надавалися переважно опосередковано. Тобто відповідно до рішень законодавчих та виконавчих органів централізовані цільові кредити одержували безпосередньо клієнти (підприємства та організації). Такі кредити нерідко потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувалися державою, і досить часто не поверталися. Це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагало нових емісійних кредитів.

Практика надання емісійних  кредитів неплатоспроможним клієнтам була припинена із запровадженням у 1994 р. кредитних аукціонів, через  які ресурси надходили в комерційні банки, далі — в економіку. У 1995 р. НБУ відмовився від кредитування суб'єктів господарювання, що також  сприяло зміцненню економічних  відносин з комерційними банками. НБУ  припинив також виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто під  пільгову процентну ставку.

З 1995 р. почала запроваджуватися практика проведення цільових кредитних  аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної фінансової допомоги.

У 1996 р. НБУ в механізмі  кредитування комерційних банків застосував ломбардне кредитування під заставу  державних цінних паперів та угод РЕПО. Це стало можливим лише в умовах створення і розвитку ринку державних  цінних паперів, який перші кроки зробив у 1995 р.

Отже, НБУ, по суті, припинив пряме кредитування дефіциту державного бюджету і перейшов до ринкового  механізму регулювання грошово-кредитних  відносин, у якому чільне місце  належить кредитним відносинам з  комерційними банками та іншими кредитними установами.

 

 

 

 

 

 

 

3. Рефінансування комерційних банків з допомогою проведення кредитних аукціонів

 

Комерційні банки можуть позичити кошти, тобто одержати кредити  у Національному банку України  через закриті кредитні аукціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів  покладено на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

Кредитні аукціони проводяться  періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБУ.

До участі в кредитних  аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені  НБУ економічні нормативи, своєчасно  подають йому необхідну звітність  і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, котрі діяли менше  одного року від дати їхньої реєстрації.

Для участі в кредитному аукціоні комерційні банки подають  в Аукціонний комітет заявку встановленої форми. Умовою, що дає право комерційному банку брати участь у кредитному аукціоні, є дотримання ним такої  вимоги: сума заборгованості за кредитами  НБУ з урахуванням поданої  заявки на купівлю кредитів на даному кредитному аукціоні не може перевищувати п'ятикратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу.

Зауважимо, що один банк не може одержати більш як 50% запропонованого  обсягу кредитів на кредитному аукціоні.

Повідомлення про проведення кредитного аукціону надсилаються комерційним  банкам не пізніш як за 10 робочих днів до дня його проведення. У повідомленні вказуються день, умови проведення кредитного аукціону, цільовий напрям кредитів або його відсутність, термін і початкова процентна ставка, а також мінімальна сума кредиту для одного банку.

На кредитному аукціоні заявки задовольняються в міру зниження запропонованої на них процентної ставки, починаючи з найвищої. Якщо два  або кілька учасників кредитного аукціону пропонують однакову процентну  ставку, а обсяг кредитів, що залишилися на продаж, недостатній для задоволення  усіх заявок з однаковою процентною ставкою, рішення про задоволення  тієї або іншої заявки приймає Аукціонний комітет.

Комерційним банкам, чиї  заявки задоволені, на підставі затверджених Головою правління НБУ результатів  кредитного аукціону видається офіційне свідоцтво про купівлю кредитів.

Банки — позичальники мусять своєчасно повертати кредити, куплені  на закритих кредитних аукціонах. Для  контролю за цим між позичальником  і кредитором укладається угода  про забезпечення повернення отриманих кредитів.

Придбані на аукціоні кредити  не повинні призводити до порушення  встановлених для комерційних банків економічних нормативів. Вони не підлягають пролонгації.

 

 

4. Рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів

 

Національний банк здійснює регулювання міжбанківського ринку  кредитних ресурсів. З упровадженням  в Україні ринку державних  цінних паперів (ОВДП) значна частина  операцій з купівлі — продажу  міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва  — ломбардний кредит) і операції РЕПО.

Всі аукціони НБУ з продажу  ресурсів, що проводяться останнім часом, здійснюються тільки за умови  укладання РЕПО — угод. Згідно з  цими угодами комерційні банки на строк користування кредитами НБУ передають йому свої державні облігації.

Як забезпечення ломбардного  кредиту використовуються державні цінні папери, випущені Мінфіном України. їх список затверджується (а в разі потреби може змінюватися) правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних  банків. Як виняток, за рішенням Правління  Національного банку України  під забезпечення ломбардного кредиту  можуть використовуватися інші цінні  папери.

Ломбардний кредит надається  на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для  своїх регіональних управлінь.

Право на отримання ломбардного  кредиту мають комерційні банки, котрі:

• отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності, включені до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, що працюють не менше одного року;
• дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі звітують регіональному управлінню НБУ;
• не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за процентами за ними.

Як забезпечення ломбардного  кредиту використовуються державні цінні папери, що відповідають таким  вимогам:

• вони занесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банку і що до них немає претензій;
• строк їх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніш як через35 днів з моменту переказування їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).

У загальний комплект документів, які необхідно подати комерційному банку до регіонального управління НБУ для одержання ломбардного  кредиту, входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту.

Після того, як регіональне  управління НБУ ухвалило рішення  про надання ломбардного кредиту, комерційний банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченням  кредиту, зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного  кредиту на кореспондентський рахунок  банку-позичальнику.

Заборгованість комерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75% вартості портфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного  кредиту. Після закінчення терміну  погашення ломбардного кредиту  регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунку  комерційного банку. Одночасно погашаються  проценти за користування цим кредитом.

Після погашення ломбардного  кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку, і цінні папери знову переходять у власність комерційного банку.

У разі відсутності або  недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок  заборгованості за ломбардним кредитом і процентами по ньому погашаються  за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку  як забезпечення кредиту.