Кредитні взаємовідносиниміж НБУ і комерційними банками України

Операції РЕПО — це операції із цінними паперами, які складаються  з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода  між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж — купівлю  державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу — купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання НБУ державних  цінних паперів для операції РЕПО здійснюється через «пряме РЕПО»  — купівлю у комерційного банку  державних цінних паперів та «зворотне РЕПО» — обов'язковий продаж державних цінних паперів.

У ситуації, коли в межах  визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності  комерційних банків, НБУ здійснює операції "прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує  у комерційного банку державні цінні  папери на відповідний період з обов'язковою  умовою зворотного їх викупу цим комерційним  банком у встановлений строк.

У разі накопичення надлишкової  ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ  може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО»  державні цінні папери, які є в  його портфелі, на певний період, за умови  викупу їх у комерційного банку в  установлений строк.

Національний банк може здійснювати  операції РЕПО купівлі-продажу державних  цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера  заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях  РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про  проведення такого тендера із зазначенням  терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умови  щодо ціни купівлі-продажу та зворотної  ціни продажу — купівлі державних  цінних паперів. Після закінчення тендера  операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження  про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.

Залежно від терміну дії  операції РЕПО на позабіржовому ринку  використовуються такі види операцій:

• нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції);
• відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди, Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);
• строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачаються:

• термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;
• перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;
• зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;
• порядок установлення маржі або процентного доходу.

Обов'язковою умовою укладення  угоди РЕПО з метою мінімізації  кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням  операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок  покупця зі зміною права власності.

Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк — продавець  надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію НБУ про зміну  права власності на державні цінні  папери.

Для забезпечення зобов'язань  про зворотний викуп державних  цінних паперів НБУ — у першій частині операції РЕПО покупець —  отримує гарантійний внесок, на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об'єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних  збитків у разі різких коливань цін  на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної  угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

До 1997 р. НБУ проводилися  цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва. Перелік  цих підприємств визначався Кабінетом  Міністрів України за домовленістю з НБУ. Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а  також інші документи, що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту.

За допомогою статистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їхньої діяльності, готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначали  реальність повернення кредиту. Якщо після  проведення такої роботи комерційний  банк приймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на свою участь в Аукціонний комітет  НБУ.

Цільові кредитні аукціони проводилися у такому самому порядку, що й закриті кредитні аукціони.

Нині НБУ не проводить  аукціонів із продажу кредитів комерційним  банкам для подальшого кредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядом програмами. Він здійснює лише рефінансування комерційних банків з метою підтримання їхньої ліквідності  та для регулювання кредитно-грошового  ринку України. У разі необхідності зменшити обсяг грошової маси в економіці  Національний банк України застосовує всілякі заходи. Наприклад, він може підвищити рівень обов'язкових резервів комерційних банків, а може й обмежити обсяг ресурсів, що продаються ним через кредитні аукціони. Останнім часом на кредитних аукціонах НБУ здійснює продаж ресурсів на таких умовах: тільки під забезпечення ОВДП та під фіксовану процентну ставку. Ломбардна ставка за кредит установлюється в розмірі облікової ставки плюс 10%.

Комерційні банки для  забезпечення своєї ліквідності  можуть рефінансуватися в установах  Національного банку або в  комерційних банках у формі переобліку і перезастави векселів.

Установи НБУ здійснюють ці операції за дотримання таких умов:

• усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і мають бути такими, щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;
• подані векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційного банку, який подав ці векселі, а переказні векселі — ще й акцепт платника;
• оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи комерційного банку, нотаріус або суд;
• має бути ліміт кредитування.

Зауважимо, що установи НБУ  рідко використовують таку форму  рефінансування комерційних банків, як переоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні  робить перші кроки у своєму розвитку.

5. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків

Як уже зазначалося, центральні банки країн із ринковою економікою виконують роль кредиторів в останній інстанції для комерційних банків та інших кредитних установ. Вони надають короткострокові кредити  для поповнення тимчасової нестачі  ліквідних коштів, стягуючи з позичальників  облікову ставку. Як правило, ці кредити  мають бути забезпечені торговими  векселями, державними цінними паперами або власними борговими зобов'язаннями банків.

Центральні банки Європейських країн (Німеччини, Франції, Бельгії  та ін.) кредитують комерційні банки  переважно через переоблік векселів. У Франції і Німеччині центральний  банк установлює квоти на переоблік  векселів. У разі перевищення встановленої квоти комерційний банк сплачує підвищений процент за кредит у центральному банку.

У США переоблікові операції центрального банку (Федеральної резервної  системи) не є основною формою рефінансування комерційних банків. Найбільш притаманним  тут є кредитування комерційних  банків під заставу державних  цінних паперів (облігацій, казначейських  векселів).

Банк Англії кредитує комерційні банки під певні їхні зобов'язання за рахунок банківських депозитів, які зберігаються на відповідних  рахунках у центральному банку.

Найширший розвиток мають  кредитні відносини центрального банку  з комерційними в Німеччині. Крім переоблікових кредитів, Німецький  федеральний банк надає комерційним  банкам ломбардні кредити на строк  не більший від 3-х місяців під  забезпечення надійними цінними  паперами: векселями (включаючи казначейські векселі) й облігаціями федерального уряду і земель. Ліміти кредитування (квоти) встановлюються за кожною категорією забезпечення. Окремо також установлюється квота на кредит на переоблік векселів залежно від розміру власного капіталу комерційного банку.

З переоблікових операцій і ломбардних кредитів комерційні банки  сплачують проценти: облікова ставка в першому випадку і ломбардна  — в другому. Ставка з ломбардних кредитів є найважливішим орієнтиром грошового ринку, вона аналогічна ставці за федеральними фондами США.

Важливе значення в операціях  Німецького федерального банку мають  купівля і продаж державних цінних паперів у формі угод про зворотний  викуп. Угодам про продаж державних  цінних паперів зі зворотним викупом  віддається перевага перед іншими оперативними інструментами кредитної політики Німецького федерального банку.

ВИСНОВКИ