Критерії віднесення фінансових установ до проблемних та неплатоспроможних

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………….2

1. Віднесення банку до категорії проблемних та неплатоспроможних ……..3
2. Виведення неплатоспроможного банку з ринку ………………………….5
3. Ліквідація банківської установи …………………………………………...10

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..12

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ …………………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одна з важливих функцій банків - збереження грошових заощаджень суспільства. Банки - це довірчі установи, тобто в основі їхньої діяльності лежить довіра до них з боку суспільства. Для того, щоб економічні суб'єкти розміщували в банках свої заощадження, вони повинні мати певні гарантії, що ці заощадження можна буде отримати в наперед домовлені строки і з обіцяними процентами.

В цих умовах суспільство розглядає  виконання державою функції банківського регулювання та нагляду як свого роду гарантію розумної та обачливої політики банків.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків. По-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив.

Під банківським наглядом розуміють насамперед моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ, діяльності банків, реорганізації та ліквідації банків.

Крім того, з метою підвищення довіри до банківської системи у більшості ринкових економік функціонують спеціальні колективні фонди (корпорації) страхування депозитів [1].

Найбільше значення як елемент світового досвіду має система страхування депозитів, створена у 1934 р. у США. Для страхування депозитів у комерційних банках була заснована Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД) — Федеральне незалежне агентство, підзвітне Конгресу. Багато країн в тій чи іншій формі запозичили досвід США.

 

1. Віднесення банку до категорії проблемних та неплатоспроможних

 

В Україні в 1997—1998 рр. банки були зобов'язані за депозитами фізичних осіб створювати обов'язкові резерви  шляхом придбання облігацій внутрішньої  державної позики з подальшим їх блокуванням у депозитарії НБУ. Згідно з Указом Президента від 10 вересня 1998 р. в Україні створюється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб — вкладників комерційних банків України. Фонд створюєгься і функціонує як державна, економічно самостійна, спеціалізована організація.

Верховна Рада Україна (ВР) прийняла законопроект № 9342 від 25 жовтня 2011, згідно з яким функції реформування та нагляду за проблемними банками та їх ліквідація передається від НБУ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).

Закон регламентує введення оцінки банківської діяльності на основі системи управління ризиками, введення понять “проблемного банку” і “неплатоспроможного банку” із застосуванням кількісних і якісних критеріїв, що встановлюються законом України “Про банки і банківську діяльність”.

Закон передбачає, що Національний банк Україна буде продовжувати виконувати функції з банківського регулювання  і пруденційного нагляду, в тому числі здійснювати посилений  нагляд за діяльністю проблемних банків і впроваджувати програми їх фінансового  оздоровлення в рамках встановлених законодавством тимчасових обмежень [2].

Отже, згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» і нормативно-правовими актами Національного банку України [3].

Стаття 75 «Віднесення банку до категорії проблемних» ЗУ «Про банки і банківську діяльність» зазначає, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку [4].

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати відпроблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних Національний банк України має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї  діяльності у відповідність із  вимогами законодавства, у тому  числі нормативно-правових актів  Національного банку України,  після віднесення його до категорії  проблемних, але не пізніше ніж  через 180 днів з дня визнання  його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і  більше відсотків своїх зобов'язань  перед вкладниками та іншими  кредиторами.

Національний банк України не пізніше  дня, наступного за днем прийняття рішення  про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів.

 

2. Виведення неплатоспроможного банку з ринку

 

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації  в банку на своїй офіційній  сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України».

Інформація про здійснення у  неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації має містити:

1. назву, дату та номер рішення Фонду про здійснення тимчасової адміністрації і призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію;
2. найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ, МФО неплатоспроможного банку, в якому здійснюється тимчасова адміністрація;
3. прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію;
4. строк, протягом якого здійснюватиметься тимчасова адміністрація;
5. повідомлення про можливість отримання вкладниками банку коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників, у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом;
6. повідомлення про зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, які задовольняються відповідно до встановленої черговості.

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна мати високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується  на строк, що не перевищує три місяці, а для системоутворюючих банків - шість місяців. Тимчасова адміністрація  припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

На період тимчасової адміністрації  усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються  у своїй діяльності уповноваженій  особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Початок тимчасової адміністрації  не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів  про надання послуг (виконання  робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема договорів  про оренду нерухомого майна, надання  комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Фонд здійснює моніторинг діяльності проблемного банку шляхом:

• отримання інформації про фінансово-господарську діяльність та фінансовий стан проблемного банку (відповідно до Закону і договору про співпрацю та координацію діяльності, укладеного між НБУ та Фондом);
• отримання звітності від проблемного банку відповідно до нормативно-правових актів Фонду;
• участі в інспекційних перевірках проблемних банків (за окремим планом перевірки, складеним Фондом) за клопотанням Фонду та/або за пропозицією НБУ.

Інформація, отримана в процесі  моніторингу проблемного банку  Фондом, використовується для аналізу  змін в його основних показниках діяльності з метою підготовки проекту плану врегулювання.

Протягом 30 днів з дня початку  тимчасової адміністрації виконавча  дирекція Фонду затверджує план врегулювання з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду.. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів. Фонд зобов'язаний подати план врегулювання та зміни до нього до Національного банку України не пізніше семи днів з дати затвердження.

З метою визначення найменш витратного для Фонду способу виведення неплатоспроможного банку з ринку Фонд:

1. здійснює оцінку можливості застосування кожного із способів виведення неплатоспроможного банку з ринку в конкретній ситуації з метою формування бачення щодо реальності обрання того чи іншого способу виведення неплатоспроможного банку з ринку;
2. здійснює розрахунок очікуваних витрат Фонду на вчинення кожного з можливих способів виведення неплатоспроможного банку з ринку;
3. уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію складає на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних перелік вкладників, вклади яких підлягають відшкодуванню Фондом, з метою визначення обсягу ресурсів Фонду, що будуть потрібні для здійснення такого відшкодування у разі ліквідації банку.

Фонд розраховує очікувані витрати  Фонду, пов’язані з виведенням неплатоспроможного банку з ринку, та найменш витратний для Фонду спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку.

У плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів: