Критерії віднесення фінансових установ до проблемних та неплатоспроможних

1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;

2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку;

3)  відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає відкликання банківської ліцензії, виплату (відшкодування) вкладникам належних їм вкладів у порядку, визначеному Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з подальшим припиненням неплатоспроможного банку як юридичної особи (ліквідацією).

Ліквідація неплатоспроможного банку  з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає відкликання НБУ банківської ліцензії неплатоспроможного банку, передачу кваліфікованому інвестору-банку (приймаючому банку) всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, з подальшим припиненням неплатоспроможного банку як юридичної особи (ліквідацією).

Відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає передачу кваліфікованому інвестору-банку (приймаючому банку) всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, з подальшим прийняттям рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію неплатоспроможного банку (припиненням неплатоспроможного банку як юридичної особи).

Створення та продаж інвестору перехідного  банку - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає створення  перехідного банку, виділення активів і зобов’язань неплатоспроможного банку з передачею їх перехідному банку, який в подальшому продається кваліфікованому інвестору - переможцю конкурсу, та ліквідацію неплатоспроможного банку.

Продаж неплатоспроможного банку  інвестору - спосіб виведення неплатоспроможного банку з ринку, який передбачає перехід  права власності на акції неплатоспроможного банку від власників такого банку кваліфікованому інвестору - переможцю конкурсу [5].

 

3. Ліквідація банківської установи

 

Наступного дня після затвердження плану врегулювання, яким передбачено  ліквідацію банку із відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, Фонд вносить до НБУ  пропозицію про прийняття рішення  про відкликання банківської  ліцензії та ліквідацію банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити:

1) найменування та інші реквізити  банку, що ліквідується;

2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженої особи Фонду;

4) прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду;

5) інформацію про місце та  строк приймання вимог кредиторів.

З дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку  включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Майно банку може бути реалізоване:

1) на відкритих торгах (аукціоні);

2) на закритих торгах (щодо майна  банку, обмеженого в обігу);

3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит);

4) шляхом відступлення права  вимоги за кредитами іншим  фінансовим установам;

5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

Ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системоутворюючих банків - на строк до двох років.

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

ВИСНОВКИ

 

За переважною практикою розвинутих країн світу  ліквідатором (конкурсним управляючим) призначається інституція системи  страхування депозитів (ССД), яка  є важливим елементом підтримки  довіри населення до банківської  системи та фінансової стабільності країни загалом.

Прагнучи мінімізувати власні витрати, інституція системи  страхування депозитів значно ефективніше  проводить процедуру ліквідації. У США – це Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД); у Канаді – Канадська корпорація страхування  депозитів (ККСД), у Росії, де реалії стану банківського сектору більш  подібні до українських, у грудні 2004 року, з прийняттям Закону «О несостоятельности (банкротстве) кредитных организаций», ця функція була покладена на Агентство  зі страхування вкладів [6].

Україна перейняла  цей досвід та з 2012 року, з прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було передано функції реформування та нагляду за проблемними банками та їх ліквідація від НБУ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Прийняття цього закону дозволяє підвищити ефективність, оперативність та прозорість процедури фінансового оздоровлення проблемних банків та виведення безнадійних фінансових установ з ринку.

Також слід відмітити різницю між українським та закордонним механізмами роботи з проблемними банками, де практикують раннє втручання у справи банку, показники діяльності якого погіршуються. У США, наприклад, поширена практика раннього реагування в банках, які мають тенденцію до неплатоспроможності, що затверджено законодавчо з часу прийняття Акту вдосконалення федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД) у 1991 році [7].

Відповідно, це дає  змогу або попередити ліквідацію, або провести її більш ефективно (з більшим прибутком від продажу  активів порівняно із ситуацією, коли банк офіційно визнаний неплатоспроможним).

У зв’язку із розвитком ССД  в Україні на початковому рівні, закони та нормативно-правові  акти ФГВФО потребують постійного оновлення  та вдосконалення. Світовий досвід демонструє ефективну діяльність щодо регулювання  даної сфери, отже, Україні потрібно аналізувати діяльність зарубіжних систем страхування депозитів та перетворювати їх виходячи з особливостей нашої країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ:

 

1. Центральний банк  та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.:  КНЕУ, 2005. — 556 с. 
2. Правовий статус фонду гарантування вкладів фізичних осіб у контексті реформування фінансового законодавства  -[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VAUMVS/2011_2/aleks.htm
3. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» от 23.02.2012 Із змінами і доповненнями
4. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III Із змінами і доповненнями
5. Рішення «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 05.07.2012 № 2 Із змінами
6. Мирошников В. А. Основные подходы к управлению процессом ликвидации кредитных организаций.
7. Directive 2009/14/EC of the European Parliament and of the Council of 11 March 2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu.