Медичне страхування:переваги та недоліки

Таким чином, у результаті проведеного дослідження ми з’ясували, що в Україні сьогодні діє низка економічних, правових та соціальних факторів, вплив яких стримує розвиток медичного страхування. Існує соціальна невизначеність статусу  та перспектив медичного страхування, що створює у більшості населення ілюзію його неактуальності.

Невизначеність правових питань медичного страхування робить цю галузь

суспільних відносин непривабливою і неперспективною в інвестиційному,

економічному, маркетинговому аспектах. У зв’язку з  цим ринок медичного

страхування розвинутий слабо, серйозної конкуренції між страхувальниками не існує.

Велике значення має фактор низьких доходів населення. Невідповідність міжреальним прожитковим мінімумом і середньостатистичною заробітною платою, а також високі податкові ставки на доходи підприємств не дозволяють залучати додаткові ресурси в систему добровільного медичного страхування. Не проявляють особливої зацікавленості в розвитку страхової медицини і суб’єкти системи охорони здоров’я. Це пояснюється, насамперед, внутрішніми факторами. Адже для певної частини працівників практичної охорони здоров’я існуюча ситуація в галузі припустима.

Задовольнити, стимулювати, формувати попит на страхові послуги в існуючих економічних умовах украй важко, проте страхувальники на ринку повинні зайняти активнішу позицію.

Радикальна реформа системи охорони здоров’я на принципах страхової

медицини дасть змогу розширити канали фінансового забезпечення цієї сфери за рахунок нетрадиційних коштів – страхових фондів. Це сприятиме соціально спрямованому і ефективному розвитку галузі, а в кінцевому результаті – поліпшенню справи охорони здоров’я громадян незалежної України.

 

 

 

Висновок

Вивчаючи умови запровадження страхової медицини на терені нашої держави можна зробити висновок, що його введення в Україні доцільно відкласти до тих пір, поки не будуть створені необхідні для цього умови. Оскільки,існує багатто чинників, що стримують впровадження обов’язкового державного медичного страхування:

1)      відсутність відповідної нормативної бази, медичних стандартів та фінансових стимулів для лікарів;

2)   недостатнє фінансування медичного сектора, нераціональне використання фінансових ресурсів, а також той факт, що система охорони здоров’я, сформована ще за часів СРСР;

3)       не проводиться капітальний ремонт медичних закладів, не закуповується дороге та високоякісне обладнання, не поліпшується існуюча мережа;

4)       для управління системою державного соціального страхування недостатньо навичок , які мають на даний час працівники системи охорони здоров’я;

5)       на  першому етапі введення системи державного страхування попит на послуги зросте, а  сфера охорони здоров’я є нестабільною та непідготовленою, тому це може одразу призвести до інфляції цін на медичні послуги, а доступ до них зменшитися.

6)      відсутність договірної форми відносин між платником з одного боку та постачальником послуг.

На сьогоднішній день страхова медицина виступає реальною альтернативою бюджетному фінансуванню,  яке вже не спроможне забезпечити конституційне право громадян на отримання безоплатного медичного обслуговування. Розвиток медичного страхування є об’єктивною потребою, яка продиктована необхідністю забезпечити надходження коштів до галузі охорони здоров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1.Карлін М. І. Медичне страхування в системі економічних відносин України// Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення: Професійні дискусії педагогів і практиків Сходу і Заходу. –К., 2006

2.Лівак П. Перспективи впровадження загальнообов'язкового медичного страхування в Україні/ П. Лівак, О. Рогова // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №1.

3.  Осадець С.С. Страхування : підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ,

4. Стецюк Т.І. Медичне страхування та його роль у забезпеченні соціального захисту громадян : автореф. дис. … канд. екон. наук : Київ, 2009.

5.Школіна В. В. Шляхи розвитку медичного страхування в Україні / В. В. Школіна // Економіка Фінанси Право. — 2003. — № 10. — С. 35–36.

6. http://www.nbuv.gov.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібліографія:

Існує багато дефініцій терміну «страхова медицина». Зокрема, як вважає Я.Ф. Радиш, страхова медицина - це складна та надзвичайно мобільна система товарно-ринкових відносин у галузі охорони здоров'я. Товаром є оплачувана, конкурентоспроможна, гарантована, якісна і достатня за обсягом медична послуга, пов'язана з ризиком для здоров'я. "Покупцем" її може бути держава, група людей (виробничі колективи, заклади та установи різних форм власності), фізичні особи, які перебувають в умовах такого ризику. 

 
На думку В.Г. Бідного, страхова медицина – це система організації фінансування охорони здоров’я за допомогою коштів, що накопичуються у резервах спеціалізованих страхових компаній, які здійснюють медичне страхування. Завдяки страховій медицині забезпечується економічна і соціальна захищеність середньої і малозабезпечених верств населення, гарантованість їх прав на медичну допомогу. 

Але в сучасному теоретичному доробку щодо страхової медицини існують і кардинально протилежні думки. Так, на думку В.М.Лехан, термін «страхова медицина » є абсолютно некоректним. Замість нього вона пропонує вживати термін «Страхова модель фінансування охорони здоров’я» для характеристики основного джерела фінансування галузі охорони здоров’я.

Велика Медична Енциклопедія визначає термін «медицина» як систему наукових знань і практичної діяльності, метою яких є зміцнення і збереження здоров’я людей, подовження тривалості життя, попередження і лікування хвороб людини. Тобто значення медицини трактується саме як теоретична і практична діяльність, спрямована на профілактику, лікування і відновлення здоров’я громадян, і аж ніяк не несе у собі фінансового змісту. 

 
З іншого боку, термін «страхування» визначається Законом України «Про страхування» як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення цих фондів. Тобто, термін «страхування» лежить у площині захисту саме майнових інтересів.  
 
В літературі як аналог терміну «медичне страхування» часто використовується термін «страхування здоров’я». Зокрема, вживання терміну «страхування здоров’я» для характеристики медичного страхування зустрічається у працях Євсєєва.В.І., Нагайчук Н.Г.та інших. Але страхування здоров’я є значно ширшим поняттям, ніж медичне страхування, а тому вкрай некоректно було б їх ототожнювати.

З погляду класифікації страхування за об’єктами, страхування здоров’я належить до галузі особистого страхування і об’єднує в собі такі ризикові види страхування, як медичне страхування та страхування від нещасних випадків. Отже, страхування здоров’я є інтегрованим поняттям, що включає в себе ризикові види особистого страхування, спрямовані на забезпечення страхового захисту майнових інтересів громадян, пов’язаних з необхідністю відновлення та збереження здоров’я.

Таким чином, доцільним буде визначення страхування здоров’я як системи економічних відносин, спрямованих на захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, пов’язаних з життям і здоров’ям громадян, у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. 

Для повноцінного відображення здійснення страхування здоров’я варто розглядати такі його складові:  

• медичне страхування (в обов’язковій і добровільній формі):  
• безперервне страхування здоров’я;  
• страхування здоров’я на випадок хвороби;  
• страхування медичних витрат; 
• страхування від нещасних випадків (в обов’язковій і добровільній формі).

В рамках страхування здоров’я визначальне місце відводиться медичному страхування з огляду на його необхідність не лише для захисту майнових інтересів громадян, пов’язаних зі здоров’ям, а й як механізму, здатного суттєво поліпшити структуру фінансування сфери охорони здоров’я, збільшити обсяги фінансових ресурсів медичної галузі.

Бідний В.Г. визначає медичне страхування як систему заходів зі створення спеціального грошового фонду, з якого відшкодовуються витрати на медичні послуги, утримання хворих у лікувально-профілактичних закладах та інші матеріальні збитки, що пов'язані з погіршенням здоров'я, зниженням працездатності та порушенням соціальної активності людини. 

Метою медичного страхування доцільно було б вважати забезпечення громадянам соціальних гарантій і прав на отримання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів при виникненні страхового випадку, а також фінансування профілактичних заходів. 

За визначенням Радиша Я.Ф., медичне страхування - це система організаційних та фінансових заходів щодо забезпечення страхової медицини.