Механізм реалізації державної регіональної інвестиційної плітики

Черкаський інститут банківської справи

Університету  банківської справи Національного  банку України (м. Київ)

 

Факультет Фінансово-кредитний

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Фінансові інвестиції банків”

“ Механізм реалізації державної регіональної інвестиційної плітики”

 

 

 

 

 

                                                                       Виконала студентка

                                                                групи МБС-213

                                                               Ткаченко Юлія

 

                                                      

 

 

 

 

 

Черкаси – 2013р.

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Сутність інвестиційної діяльності, її об'єкти та суб'єкти

2.  Інвестиційний клімат країни та його оцінка

3.  Регіональні особливості  інвестиційної діяльності

4.  Механізм реалізації  регіональної інвестиційної політики

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Стратегічний розвиток економіки  України обумовлює необхідність активізації інвестиційних процесів. Досягнення пріоритетів соціально-економічного розвитку та необхідних темпів економічного зростання повинно підкріплюватися  нарощуванням інвестиційних ресурсів, розширенням інвестиційних джерел та визначенням пріоритетних напрямів їх вкладення. Для вирішення цих  завдань держава розробляє інвестиційну політику, яка визначає заходи щодо стимулювання діяльності суб'єктів  господарювання, підтримки і заохочення вітчизняних та іноземних інвесторів стосовно підвищення інвестиційної  активності та реалізації найважливіших  цільових програм розвитку. Реалізувати  інвестиційну політику держави можливо  тільки за наявності дієвих інвестиційних  механізмів. У зв'язку з цим набувають  особливої актуальності питання, пов'язані  з формуванням механізмів активізації  інвестиційної діяльності як на державному, так і на регіональному рівнях. Специфіка регіонального управління зумовлює важливість розробки методичних підходів до організації регулювання інвестиційних процесів. Таким чином першочерговими завданнями інвестиційних механізмів в межах інвестиційної політики є залучення інвестицій в економіку держави і регіону, визначення їх джерел і пріоритетів вкладення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Сутність  інвестиційної діяльності, її об'єкти  та суб'єкти

 

Інвестиції -  довгострокові  вкладення  державного  або приватного  капіталу  у  власній  країні  або  за  кордоном  з  метою  одержання  доходу  в  підприємства різних галузей, підприємницькі проекти, соціально-економічні програми, інноваційні проекти. Дають віддачу  через  значний  строк  після  вкладення.  Розрізняють  наступні  види  інвестицій:  державні, утворені  з  коштів  державного  бюджету,  з  державних  фінансових джерел;  іноземні -  вкладені закордонними  інвесторами,  іншими  державами,  іноземними  банками,  компаніями,  підприємцями; частки, утворені з коштів часток, корпоративних підприємств і організацій, громадян, включаючи як власні,  так  і  притягнуті  кошти.  Виділяють  також  виробничі  інвестиції,  що  направляють  на  нове будівництво,  реконструкцію,  розширення  й  технічне  переозброєння  діючих  підприємств,  і інтелектуальні,  вкладені  в  створення  інтелектуального,  духовного  продукту;  контролюючі,  прямі інвестиції,  що  забезпечують  володіння  більш  ніж 50%  голосуючих  акцій  іншої  компанії,  і  не контролюючі, що забезпечують володіння менш чим 50% голосуючих акцій іншої компанії [1, с.124].

З  одного  боку,  економічна  діяльність  пов'язана  із  вкладенням  коштів,  з  іншого  боку, доцільність  цих  вкладень  визначається  їхньою  віддачею.  Без  одержання  доходу (ефекту)  відсутня мотивація  інвестиційної  діяльності,  вкладення  інвестиційних  ресурсів  здійснюється  з  метою зростання авансованої вартості. Тому інвестиційну діяльність у цілому можна визначити як єдність процесів вкладення ресурсів і одержання доходів у майбутньому.

Основними суб'єктами інвестиційної  діяльності виступають інвестори й  користувачі об'єктів інвестування. Характерною рисою інвесторів є  відмова від негайного споживання наявних коштів на користь  задоволення  власних  потреб  у  майбутньому  на  новому,  більш високому  рівні . Інвесторами можуть бути вкладники, покупці, замовники, кредитори й інші учасники інвестиційної діяльності. Користувачі  об'єктів  інвестиційної  діяльності -  це юридичні, фізичні  особи, державні й муніципальні органи влади, іноземні держави, міжнародні об'єднання й організації, що використають об'єкти інвестиційної діяльності [1, с. 125].

Суб'єкти  інвестиційної  діяльності  можуть  виступати  одночасно  і  як  інвестори,  і  як користувачі  об'єктів  інвестиційної  діяльності,  а  також  сполучати  функції  інших  учасників  цієї діяльності.  Якщо  інвестор  і  користувач  об'єктів  інвестиційної  діяльності  є  різними  суб'єктами,  то відносини між ними оформляються договором про інвестування. На договірній (контрактної) основі інвестори  можуть  залучати  юридичних  і  фізичних  осіб,  необхідних  для розміщення  інвестицій. Інвестори  здійснюють  самостійний  вибір  об'єктів  інвестування,  визначають  напрямку,  обсяги  й ефективність інвестицій, контролюють їхнє цільове використання. Будучи власниками інвестиційних ресурсів,  вони  мають  право  володіти,  розпоряджатися  й  користуватися  об'єктами  й  результатами інвестиційної діяльності, здійснювати реінвестування [1, с.126].

Розглянуті з боку об'єкта інвестиції носять двоїстий характер. З одного боку, вони виступають як  інвестиційні  ресурси,  що  відображають  величину  невикористаного  для  споживання  доходу;  з іншого  боку,  інвестиції  являють  собою  вкладення (витрати)  в  об'єкти  підприємницької  або  іншої діяльності, що визначають приріст вартості капітального майна.

У  складі  ресурсів,  тобто  майнових  і  інтелектуальних  цінностей,  вкладених  в  об'єкти підприємницької й іншого видів діяльності, можна виділити наступні групи інвестицій: кошти й фінансові інструменти (цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери); матеріальні цінності (будинки, споруди, устаткування й інше спонукуване й нерухоме майно); майнові, інтелектуальні й інші права, що мають грошову оцінку (нематеріальні активи).

Отже, інвестиції, розглянуті в ресурсному аспекті, можуть існувати в грошових, матеріальної формах, а  також  у  формі майнових прав і інших цінностей. Разом  з  тим незалежно від  форми, що приймають  інвестиційні ресурси,  вони  єдині  по  своїй  економічній  сутності  і  являють  собою акумульований з метою накопичення дохід.

 

 

2.  Інвестиційний  клімат країни та його оцінка

 

Інвестиції  відіграють  істотну  роль  у  функціонуванні  й  розвитку  економіки  регіону,  тому інвестиційний  клімат  має  вирішальну  роль  для  залучення  інвестицій.  Проблеми  інвестицій  і створення  сприятливого  інвестиційного  клімату  в  українській  економіці  залишаються  досить

важливими  і  пріоритетними.  Практично  всі  її  сфери  й  галузі  відчувають  потребу  у  величезній кількості  інвестиційних  ресурсів.  Для  оцінки  інвестиційного  клімату  в Україні вирішальну  роль продовжує грати сформоване на Заході подання про неї як про країну корумпованої, інституційно й технічно відсталої.

Інвестиційний клімат - досить складне й багатомірне поняття. Як правило, під інвестиційним кліматом  розуміють  узагальнюючу  характеристику  сукупності  соціальних,  економічних, організаційних,  правових,  політичних  і  інших  умов,  що  визначають привабливість і доцільність інвестування в економіку країни (регіону).

Оцінка інвестиційного клімату  припускає врахування:

- економічних  умов (стану  макроекономічного  середовища,  динаміки  ВВП,  національного доходу,  обсягів  виробництва  промислової  продукції,  інфляції, розвитку  високотехнологічних виробництв,  положення  на  ринку  праці,  ситуації  в  грошово-кредитних,  фінансових,  бюджетних, податкових, валютних системах і т.п.);

- державної  інвестиційної  політики (ступеня  державної  підтримки  іноземних  інвестицій, можливості  націоналізації  іноземного  майна,  участі  в  міжнародних  договорах,  дотримання  угод, спадкоємності політичної влади, стабільності державних інститутів і ефективності їхньої діяльності тощо);

- нормативно-правової  бази  інвестиційної  діяльності (статусу  регламентуючих  документів  і порядку  їхнього  коректування,  параметрів  введення  та  виводу  інвестицій  із  країни,  податкового, валютного й митного режиму, порядку створення, реєстрації, діяльності, звітності, злиття й ліквідації

фірм, мір регулювання  й контролю над їхньою діяльністю, урегулювання спорів);

- інформаційного,  статистичного  матеріалу  про  стан  різних  факторів,  що  визначають інвестиційний клімат.

Оцінка  різних  складових  інвестиційного  клімату  дозволяє  визначити  рівень  інвестиційного ризику,  доцільність  і  привабливість  здійснення  вкладень [2,  с.77].  Таким чином,  ефективність використання інвестицій  має важливе значення для  економіки:  збільшення масштабів  інвестування без  досягнення певного рівня його  ефективності не веде  до  стабільного економічного зростання, а радикальне  поліпшення  інвестиційного  клімату  в  Україні  створює  умови  для  інтенсифікації вітчизняного  інвестування,  для  повернення «збіглих»  капіталів  у  країну  й  використання  їх  в інвестиційних цілях.

 

3.  Регіональні  особливості інвестиційної діяльності

 

Під регіональною інвестиційною  діяльністю варто розуміти систему заходів і механізм їхньої реалізації,  спрямованих  на  стимулювання  інвестиційної  активності  й  формування  сприятливого інвестиційного клімату регіону. 

Регіональні  особливості  інвестиційної  діяльності  обґрунтовують  важливе  завдання забезпечення  нових  ефективних  умов  інвестиційного  росту  регіональної  економіки.  Необхідно враховувати  вплив  комплексу  факторів  розвитку  ринків  інвестиційних  ресурсів,  мотиваційних факторів  поводження  інвесторів,  державної  бюджетної  й  інвестиційної  політики.  На  перше  місце виходить  потреба  активізації  інвестиційної  діяльності  регіону  з  урахуванням  сукупності інвестиційних  інтересів  всіх  регіональних  суб'єктів  і  стратегічних цілей соціально-економічного розвитку.

Очевидно,  що  перед  регіональною  економічною  наукою  встає  завдання  науково обґрунтованого  формування  нових  умов  підвищення  інвестиційної  активності  в  регіоні  через удосконалювання  системи  регулювання  інвестиційної  діяльності,  аналіз  факторів  активності інвесторів,  розробку  мотиваційного  механізму  інвестиційного  ринку,  цільове збільшення  обсягів інвестицій з напрямком ресурсів у пріоритетні напрямки економіки.

Недостатня  зрілість  ринкових  відносин  проявляється  в  характері  процесу  формування регіональних  ринків  довгострокових  фінансово-кредитних  ресурсів.  У дореформений  період  ця проблема в регіональному масштабі не значилася. Поняття вільних фінансових ресурсів у країнах, що реформуються, спочатку було більш ніж умовно. Домінувала звичка одержувати державні безоплатні капітальні  вкладення.  Використання кредитних  ресурсів  довго  залишалося  незвичною  справою. Інфраструктура кредитування дотепер залишає бажати кращого.

Аналіз  інвестиційних  ринків  дозволяє  докладніше  зупинитися  на  питаннях,  що  стосується сутності, форм і напрямків  регіональної інвестиційної діяльності. Зазначене поняття, як і «регіональні інвестиції», має всі підстави вважатися важливим, оскільки оцінка масштабів динаміки й напрямків інвестиційної  діяльності в регіоні дозволяє повніше визначати перспективи його розвитку, вірніше вирішувати проблеми інвестиційної  сфери на міжрегіональному й загальнонаціональному аспектах [2, с.78].

Таким чином, інвестиційна діяльність по конкретному проекті регіональних інвестицій може виходити далеко за межі території регіону, не перестаючи при  цьому бути регіональною.

На  даний  момент  формування  моделі  регіональної  інвестиційної  політики  залежить  від системи  різних критеріїв:        1.  Стартові  умови регіону на  початку здійснення  ринкових  реформ:  галузева  спеціалізація регіонів,  пов'язана  з  особливостями  їхнього  природно-ресурсного  потенціалу;  виконання  регіоном специфічних  державних  функцій (у першу  чергу  оборонної  а  також  транзитної, зовнішньоекономічної),  що  викликає  незбалансованість  галузевої  структури економіки,  не пристосованої  до  ринку;  географічне  положення,  що  спричиняється  значні  розходження  в транспортних  витратах  і  витратах  на  відтворення  робочої  сили;  політична  ситуація  й  особливості становлення нового типу державних відносин. 

2. Статус регіону : регіони-донори; регіони-реципієнти: дотаційні (ті регіони, у яких середній дохід населення по бюджету за попередній рік нижче, ніж у середньому по Україні); депресивні (у яких  власних  доходів  і  додаткових  коштів,  отриманих  з  державного  бюджету  недостатньо  для фінансування поточних витрат). 

3.  Законодавче  оформлення  інвестиційного  процесу:  наявність   системи  гарантій;  наявність  системи  захисту  інвестицій (особливо  приватних  і   іноземних);  кількість  законодавчих  актів,  що регулюють інвестиційний процес. 

4. Фінансування інвестиційної  діяльності: