Недержавні пенсійні фонди України

 

 

 

НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………..………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. Недержавні пенсійні фонди.........................................................6

1. Третій рівень пенсійної системи України ………........……....6
2. НПФ в світі……...........................................................................8
3. Діяльність НПФ в Україні…….................................................10

РОЗДІЛ 2. Вибір недержавного пенсійного фонду України......................13

ВИСНОВКИ....................................................................................................17

ЛІТЕРАТУРА..................................................................................................18

ДОДАТКИ.......................................................................................................20

 

 

 

ВСТУП

 

Людина працює все  життя, потім виходить на заслужений відпочинок і, часто, тільки тоді починає  з'ясовувати, чому розмір пенсії саме такий. Цікавитися цими питаннями краще  заздалегідь. Саме цим зумовлено вибір теми роботи.

Актуальність теми в  тому, що за прогнозом уряду вже  до 2050 року кількість пенсіонерів  в Україні подвоїться (додаток  А) і щоб гарантувати майбутнім  пенсіонерам більш-менш пристойну  старість було запропоновано реформу  пенсійної системи, побудувати трирівневу систему пенсійного забезпечення. Чим далі відсувається запровадження другого рівня пенсійної системи України (планувалося з 2009 року), тим важливішою стає участь зайнятого населення нашої країни в третьому рівні, зокрема – в НПФ.

Досліджували теоретико-методологічні засади організації пенсійного забезпечення вітчизняні вчені: Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, В.Д. Бігдаш, В.А. Борисова, С.О. Булгакова, Н.М. Внукова, О.О. Гаманкова, О.Й. Жабинець, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, А.М. Єрмошенко, М.С. Клапків, М.В. Мних, О.В. Огаренко, С.С. Осадець, В.Й. Плиса, М.В. Римар, Т.А. Ротова, В.В. Фурман, К.В. Шелехов, Я.П. Шумелда, Б.С. Юровський а також зарубіжні: Н.Ф. Галагуза, Д. Блад, Л.А. Орланюк-Малицька, Ю.В. Панков, Г.І. Фалін, Т.А. Федорова, О.А. Шахов, Р.Т. Юлдашев та інші. Однак основна увага вітчизняних науковців та практиків приділялась дослідженню теоретичних основ пенсійного забезпечення, в той час як ціла низка питань у сфері дослідження місця і ролі недержавних пенсійних фондів висвітлена недостатньо і потребує поглибленого дослідження [9]. В Інтернеті на сайтах компаній з управління активами також розміщено кілька інформаційно-просвітницьких відео щодо принципів діяльності НПФ.

Мета роботи – визначити, вкладником-фізичною особою якого відкритого НПФ України краще стати, аби подбати про свій майбутній статок.

Завдання роботи:

1) проаналізувати за  інформаційними джерелами, в чому  полягає третій рівень пенсійної  системи України і яким є  досвід НПФ у світі;

2) проаналізувати звітність НПФ України з метою вибору найпривабливішого для вкладника-фізичної особи.

Об'єкт дослідження – недержавні пенсійні фонди.

Предмет дослідження  – статистичні дані щодо діяльності НПФ.

Структура роботи: вступ, два розділи основної частини, висновки, список використаних інформаційних джерел, 5 додатків. Перший розділ містить основні відомості щодо характеристики НПФ та носить реферативний характер. Абсолютно однакову інформацію було знайдено в різних джерелах інформації, в даній роботі перший розділ повністю цитується з фрагментів матеріалів, розміщених на сайті КІНТО [14]. Другий розділ – самостійний аналіз результатів діяльності НПФ України за даними електронної системи оприлюднення інформації з офіційного сайту Держфінпослуг [13]. Матеріали цих двох сайтів стали основою для написання роботи. Хронологічні рамки статистичних даних щодо результатів діяльності НПФ України – 2008 - ІІІ квартал 2010 року.

Використовувались методи інформаційно-логічного аналізу  даних, графічні моделі (таблиці, діаграми) з метою унаочнення матеріалів.

Практична цінність роботи - в обґрунтуванні вибору НПФ потенційним вкладником-фізичною особою. Робота може бути цікавою всім, хто заздалегідь дбає про свій майбутній рівень доходів.

 

 

РОЗДІЛ 1

НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ

 

1.1. Третій рівень пенсійної системи України

Пенсійна система України базується на трьох незалежних один від одного рівнях, два з яких – обов’язкові, а один – добровільний.

Перший рівень – солідарна система, де всі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Передбачалося, що вона буде введена в дію у 2009 році. Частина обов’язкових пенсійних відрахувань (до 7% від заробітної плати працівника) буде спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.

Перший і другий рівні  системи пенсійного забезпечення в  Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні  системи пенсійного забезпечення в  Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Відповідно до чинного  законодавства недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень) здійснюється:

• недержавними пенсійними фондами укладенням пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
• страховими організаціями укладенням договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
• банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Недержавний пенсійний фонд – це фінансова установа нового типу, діяльність якої базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески фізичних і юридичних осіб, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати за рахунок накопичених пенсійних активів.

Недержавні пенсійні фонди бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті.

Корпоративний фонд створюється одним або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники.

Професійний фонд створюється об’єднаннями юридичних або фізичних осіб, у т.ч. профспілками та їх об’єднаннями, або просто фізичними особами за професійною ознакою (будівельники, енергетики та ін.).

Відкритий фонд створюється однією або кількома юридичними особами і є доступним для будь-яких юридичних та фізичних осіб як вкладників фонду.

У НПФ будь-якого виду існують вкладники – фізичні  або юридичні особи, які здійснюють перерахування пенсійних внесків на свою користь, на корить своїх близьких або своїх співробітників, та учасники – громадяни, на користь яких здійснюються внески.

Перші НПФ, створені відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", розпочали свою діяльність на початку 2005 року.

 

1.2. НПФ в світі

Недержавні пенсійні фонди як добровільний та ефективний засіб накопичення на старість з’явилися  в Англії більше двох з половиною  століть тому, пізніше і в Росії (у другій половині ХVIIІ сторіччя). У 1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 пенсійних і страхових кас, найбільш потужними з яких були каси залізничників, вчителів, службовців Товариства пароплавства по Дніпру, деяких великих підприємств.

Принцип «зроби пенсію собі сам» відійшов на другий план з появою державних пенсійних систем. Німеччина запровадила цей соціальний інститут у 1889 році за часів канцлера Бісмарка, Австралія та Велика Британія - у 1908 році, в США державна пенсійна система з’явилась в 30-ті роки ХХ сторіччя, у Радянському Союзі – в 1956 році.

Спочатку формування ресурсів на пенсію відбувалось за допомоги одного з двох підходів: внесення коштів до єдиного національного  пенсійного фонду (кошти спрямовуються  на поточні пенсії) або створення  накопичувального резервного фонду. 180 країн, які є членами Міжнародної Організації Праці, обрали перший метод фінансування пенсійних систем як найбільш привабливий для економіки.

Сучасні пенсійні системи  більшості країн включають як державну солідарну систему, так і накопичувальну (обов’язкову та добровільну), що є гарантією фінансового благополуччя осіб похилого віку.

З помітним старінням  населення країн Заходу постало  питання про реформування пенсійних  систем, оскільки фінансове навантаження на працюючих ставало занадто високим. Державної пенсії було вже недостатньо для покриття потреб пенсіонерів, тому з’явилась необхідність у нових методах накопичення коштів.

Таким чином, починаючи  з 80-х років ХХ століття, почали з'являтися трьохрівневі пенсійні системи, які згодом значно спростили процес формування ресурсів на пенсію.

Згідно звіту дослідницької компанії Watson Wyatt, за останні десять років активи інституціональних пенсійних фондів 11 найбільших країн світу з максимальним обсягом пенсійних коштів (США, Японія, Великобританія, Канада, Нідерланди, Австралія, Швейцарія, Німеччина, Франція, Ірландія, Гонконг) зросли більш ніж вдвічі і склали 23,2 трлн дол. Середньорічний приріст при цьому склав 7,5%. Відношення активів до ВВП досліджуваних країн зросло з 58% до 78%.

Найгіршу ситуацію з динамікою активів пенсійних фондів компанія зафіксувала в Німеччині. В цій країні співвідношення активів до ВВП є одним з найнижчих – 11%. Цей показник ще нижче лише у Франції – 7%. В Німеччині найслабший ріст активів за останні десять років – 3,8% в річному обчисленні. Максимальне співвідношення активів в управлінні пенсійних фондів в Швейцарії – 148%, Нідерландах – 132% і США – 105%. Інституційні пенсійні фонди Австралії та Ірландії продемонстрували за звітний період найвище щорічне зростання – 14,6% и 13% відповідно.

Згідно даних Watson Wyatt, в досліджуваних країнах пенсійні фонди тримають в акціях близько 60% своїх коштів, 26% – в облігаціях, 7% – в готівкових коштах і 7% – в інших активах. Експерти компанії вважають, що останнім часом зростання коштів, вкладених в акції, стабілізувалося, в той же час очікується, що обсяги коштів, вкладених в облігації та альтернативні активи, зростатимуть.

На пенсійному ринку США, найбільшому в світі за обсягами активів, обсяг коштів в 2006 році склав 13,9 трлн дол., на другому місці - Японія (3,1 трлн дол.), на третьому – Великобританія (2,3 трлн дол.).

 

1.3. Діяльність НПФ в Україні

Основи діяльності НПФ  в Україні висвітлюються багатьма Інтернет-джерелами. Ця діяльність чітко  регламентується Законом України „Про недержавне пенсійне забезпечення”. Наведена нижче інформація цитується з офіційного сайту КУА Кинто [14].

В Україні діяльність недержавних пенсійних фондів та обслуговуючих компаній знаходиться  під постійним перехресним наглядом та суворим контролем з боку державних органів. Ефективність діяльності НПФ та адміністраторів контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (www.dfp.gov.ua), діяльність компанії з управління активами та банка-зберігача – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (www.ssmsc.gov.ua), а банка-зберігача ще й Національний банк України (www.bank.gov.ua).

У недержавних пенсійних фондах захист пенсійних активів забезпечується чітким розподілом повноважень та високими кваліфікаційними вимогами до компаній, що обслуговують недержавний пенсійний  фонд, повною прозорістю їх діяльності завдяки запровадженню систем обов’язкової звітності та оприлюднення інформації про діяльність НПФ. Крім того, законодавчі вимоги щодо капіталів таких компаній та їх майнової відповідальності теж є досить жорсткими, адже кожна юридична особа, що здійснює обслуговування НПФ, відповідає своїм майном перед пенсійним фондом за збереження та цільове використання належних учасникам пенсійних накопичень.

З метою мінімізації ризиків  та захисту пенсійних накопичень активи недержавного пенсійного фонду  обов'язково диверсифікуються, тобто розподіляються між різними фінансовими інструментами, що дозволяє зменшити ризики негативного впливу кожного з них на доходність та загальний стан пенсійних активів в цілому. Законодавство чітко визначає напрями та ліміти інвестування пенсійних активів – тобто куди і скільки інвестувати. Це дозволяє не лише захистити кошти учасників від інфляції, але й суттєво перекрити її рівень, а отже – отримати реальний прибуток на пенсійні накопичення. Пенсійні кошти вкладаються в акції, облігації, нерухомість, банківські метали, розміщуються на депозитних рахунках в банках, тощо. Правила інвестування визначаються в інвестиційній декларації недержавного пенсійного фонду.

Пенсійні активи, що накопичуються  у НПФ, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із обслуговуванням фонду. Використання пенсійних активів для інших цілей заборонено.