Організація податкової роботи і системи адміністрування податків Україні

Для України необхідним є  створення стабільної податкової системи, яка б чітко визначила порядок  стягнення податків, об’єктів оподаткування. Це б дало змогу уникнути фактів подвійного оподаткування. Важливим завданням  є і упорядкування механізму  стягнення податків. Слідом за цим  потрібно посилити відповідальність за несплату податків чи їх несвоєчасну сплату, при цьому необхідно дотримуватись міжнародних угод з питань оподаткування .

На сьогодні вітчизняна податкова  система не відповідає жодній із запропонованих відомим американським економістом  Р. Масгрейвом вимог до функціонування[7,c.71]:

• Розподіл податкового навантаження повинен бути рівномірним, що не досягається в Україні у зв’язку з відсутністю  прогресивного оподаткування;
• Мінімальний тиск на економічні рішення, що не досягаються через велику кількість податків та податкової документації;
• Будь-яке державне втручання, пов’язане з «надмірним оподаткуванням» слід зменшити, що не досягається через високі податкові ставки;
• Якщо перед податковою політикою поставлені цілі, наприклад стимулювання інвестицій, то потрібно звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;
• Сприяти стабілізації економіки і економічного зростання, що не досягається через наявність в нашій державі різноманітних схем ухилення від оподаткування і відсутністю чіткого плану дій з їх викриття;
• Затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними, що не досягається через значну бюрократизацію органів ДПС України.

Отже не викликає сумнівів , що чинна система оподаткування  потребує якісного реформування, Таке реформування має здійснюватися  цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі.

Метою податкової реформи  має стати формування податкової системи, яка сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталого економічного зростання  на інноваційно-інвестиційній основі за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, проведення збалансованої бюджетної політики на середньо- та довгострокову перспективу.

Згідно з даними які  недавно оприлюднив Світовий банк, Україна займає перше місце в  світі за кількістю податків, оскільки українці сплачують 135 податків. Якщо порівняти  з іншими країнами то: в Сінгапурі діє п’ять податків, у Грузії, Швеції та Норвегії – чотири, а в Гонконзі всього три.

Для порівняння візьмемо Грузію. Це також молода країна, яка разом  з Україною була в СРСР і в 1991 році стала незалежною. Їй теж приходиться боротися з наслідками адміністративно-командної політики Радянського Союзу, які залишили відпечаток на устрої усіх пострадянських країн.

З 1 січня 2011 року в Грузії діє новий податковий кодекс, який був прийнятий 17 вересня 2010 року. Особливістю даного податкового кодексу стало введеня поняття «мікробізнез», під даний термін підлягають підприємці у яких річний оборот не більший ніж 30 тис. ларі( це приблизно 130 тис. грн..). Ці підприємці звільнені від сплати податків. Ще одним нововведенням є запровадження інституту податкового омбудсмена і інститут податкового агента, а також запровадження   механізмів, що мінімізують бізнес-ризики. Щодо акцизів, то у новому ПК ставку акцизного податку на виробництво і експорт алкогольних напоїв було збільшено у два рази.

Якщо розглядати податки,  які діють в Грузії то це:

• Загальнодержавні податки (податок на дохід, податок на прибуток, ПДВ, акциз, податок на мито);
• Місцеві податки ( податок на майно).

Розглядаючи податок на дохід  у Грузії то ми бачимо, що дохід фізичної особи оподатковується у розмірі 20% і повинен поетапно скоротитися до 15% (див.рис. 3.)

Рис. 3. Динаміка зниження податку на дохід

Похожі тенденції проявляються у податку на прибуток в Україні  який має скоротитися від 21% до 16% у 2014 році. Необхідно зазначити, що ставка податку на прибуток в Україні  є значно нижчою від діючих сьогодні ставок цього податку в більшості  європейських країн. Наприклад, у Бельгії  ставка податку на прибуток становить  – 39%, Росії, Німеччині, Іспанії – 35%, Франції – 33%, Данії – 32%. Проте незважаючи навіть на цей факт, стан податкової системи України залишається найгіршим в світі. Таке становище за нею закріпилося протягом останніх шести років, як за ознакою легкості сплати податків, так і за кількістю податків і за часом, який відводиться для сплати податкових платежів.

3. Реформування оподаткування у країнах ЄС у період кризи

           У  період світової фінансово-економічної кризи для України важливо стежити за тим, як змінюється оподаткування в європейських країнах, враховуючи нові тенденції соціально-економічного розвитку.

Аналізуючи податкову  політику в різних країнах а також  реагуючи на європейський досвід податкових реформ (як позитивний, так і негативний) можна встановити, які податкові  механізми сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності економіки  України. Тому оцінка програми реформування податкової системи  нашої держави  в контексті тенденцій розвитку європейського оподаткування є  актуальною.

Слід відзначити високу динамічність і гнучкість податкової політики країн ЄС у період кризи.  Уряди  європейських країн, враховуючи нестабільність макроекономічної ситуації, часто переглядають ставки основних податків, відмовляються  від одних планів щодо податкового  реформування на користь інших, шукають  нові інструменти податкового регулювання. Це говорить про активізацію процесу  використання податкових важелів у  подоланні наслідків кризи.

Виділяють такі тенденції, що склалися у процесі пошуку шляхів подолання кризи:

• Посилення фіскальної функції оподаткування з метою зменшення бюджетних дефіцитів та акумуляції фінансових ресурсів;
• Активне використання перерозподільної функції оподаткування з метою підвищення його соціальної справедливості.

Розглядаючи першу тенденцію  слід відзначити, що основними інструментами  нових податкових реформ більшості  розвинутих  і постсоціалістичних країн ЄС є заходи, які спрямовані на збільшення податкових надходжень до їх бюджетів. Це в основному є  підвищення ставок податків споживання (ПДВ і акцизного збору) та запровадження  нових податків.

Починаючи з 2000 року країни ЄС, а саме – Греція, Мальта, Нідерланди, Німеччина Португалія і Словенія,  вдалися до підвищення ставок ПДВ, а 2009-2010 рр. дану тенденцію продовжила  половина  постсоціалістичних країн  ЄС. На даний момент максимальна  ставка ПДВ у ЄС є в Угорщині, яка становить 27%. Чехія єдина  країна яка оголосила про зниження ставки ПДВ .

Щодо нововведених податків то вони покликані виконувати не лише фіскальну функцію,  а й регулятивну, оскільки сприяють зменшенню споживання шкідливих для  здоров’я  продуктів харчування, масштабів ухилення від сплати податків.

Протести проти оздоровлення державних фінансів, а також дефіцит  фінансових ресурсів змусили деякі  країни ЄС вдатися до заходів, що спрямовані на збільшення податкового навантаження на доходи великих корпорацій і багатих  громадян  та його зменшення на низько дохідні групи населення. Для  цього вносяться зміни в оподаткування  не лише доходів фізичних осіб, а  й прибутку компаній.

Важливим інструментом посилення  податкового навантаження на громадян з високим рівнем доходів є  трансформація прибуткового оподаткування  фізичних осіб у напрямку підвищення його прогресивності. З цією метою  у 2010-2011 рр. уряди низки європейських країн вдалися до таких заходів: запровадили додаткові ставки прибуткового податку на високі доходи, підвищили  його максимальні ставки, знизили  мінімальну ставку прогресивної шкали  та підвищили неоподатковуваний  мінімум доходів, збільшили кількість  розрядів прогресивної шкали.

          Розглянувши встановлені тенденції,  можна зробити висновки, наскільки  зміни в податковому законодавстві  України сприятимуть розв’язання  двох основних проблем: 1)акумуляції  достатніх надходжень до державного  бюджету з метою поступового  зменшення рівня його дефіциту; 2) підвищення соціальної справедливості  в оподаткуванні.

Основними джерелами зростання  надходжень до бюджету нашої держави, згідно з ПКУ мають стати:

• розширення податкової бази за рахунок зменшення можливостей уникання податків та ухилення їх від сплати;
• наближення податкового та бухгалтерського обліку ;
• вдосконалення  адміністрування податків;
• запровадження поетапного підвищення ставки екологічного податку, а також акцизного збору на нафтопродукти;
• вилучення з переліку обов’язкових платежів, що замінюються єдиним податком, збору за спеціальне використання природних ресурсів і внесків до Пенсійного фонду України;
• встановлення підвищених ставок єдиного податку за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування та анулювання свідоцтва платника єдиного податку;
• звуження сфери застосування спрощеної системи оподаткування через виключення з цієї системи тих видів діяльності, котрі є високорентабельними.

Слід зазначити, що Податковий кодекс містить новації, що можуть розглядатися як  резерв зростання надходжень до бюджету в разі скасування відповідних  норм в умовах загострення фінансових проблем. До таких норм можна віднести зниження ставок на прибуток підприємств  та ПДВ, а також розширення системи  податкових пільг.

Іншими резервами, що можуть бути задіяні за потреби, є подальше вдосконалення системи платежів за видобуток корисних копалин та екологічного податку, запровадження  загального податку на нерухоме майно. Вагомим невикористаним резервом є  виведення економічної діяльності з «тіні», але не за рахунок застосування більш жорстких методів податкового  адміністрування, а через налагодження партнерських відносин між платниками податків і контролюючими органами.

Лише через посилення  перерозподільної функції податків, можна зменшити прірву між багатими й бідними, надати податкові пільги соціально вразливим верствам населення, запровадити диференційоване оподаткування  об’єктів нерухомості та оподаткування  предметів розкоші.

В зв’язку з цим В  Україні розроблено проект Закону «Про внесення змін до Податкового кодексу  України щодо запровадження податку  на багатство». Оцінюючи ідею підвищення податкового навантаження на багатих, треба зазначити, що вона відповідає як програмним завданням реформування вітчизняної податкової системи, так  і тенденціям розвитку європейського  оподаткування в посткризових умовах, особливо в країнах, котрі зазнають фінансових труднощів.

Використовуючи досвід інших  країн, варто шукати також шляхи  оподаткування доходів, одержаних  українськими платниками податків із їхніх рахунків у іноземних банках, через підписання відповідних угод із урядами країн, банки яких використовуються для, приховування доходів та створення  умов для ухилення від оподаткування  в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Від того, як раціонально  побудована система оподаткування  у регулюванні відносин з платниками щодо надходження податків до бюджетів, залежить забезпечення умов розвитку відповідно до законів ринкової економіки  і дотримання вимог науково-технічного прогресу. Оптимальність податкової системи у взаємовідносинах між  державою і платниками, недопущення  відмивання оборотних коштів підприємств, удосконалення контролю за дотриманням  вимог чинного законодавства, тиск на тіньову економіку сприятиме  поліпшенню фінансово-економічного становища  в Україні. А з огляду на сучасний стан системи оподаткування її необхідно змінювати. При цьому слід зауважити, що реформи податкового законодавства потрібно здійснювати послідовно та виважено, а також необхідно впроваджувати європейські стандарти.

Намагання побудувати податкову  систему наближену до європейського  зразка потребує часу, тому прискорювати цей процес ризиковано, так як це може призвести до серйозних наслідків. Саме тому реформування системи оподаткування  має здійснюватися з урахуванням  особливостей соціально-економічної  та суспільно-політичної ситуації в  Україні. Вдосконалене податкове законодавство  приведене у відповідність до європейських норм, має стати потужним важелем для забезпечення стабільних надходжень до державного бюджету нашої  країни. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-17.

[ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Корнієнко С.А., Корнієнко Т.Н., Основи сучасного адміністрування податків // Економічні науки. – 2010. – №1(23). – С. 112-117.
3. Волощук Р.Є., Система адміністрування податків: сутність та структура. // Економічний вісник університету. – 2011. - №17/2. – С.241-247.
4. Лісовий А.В., Єгорова Т.М., Роль податкового контролю у системі державного фінансового контролю // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - 2011. – №2(53). – С.91-94.
5. Павленко Р.М., Система адміністрування податків в Україні // Інтернет-видання «Юриспруденція on-line». - 2012.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.lawyer.org./?w=r&i=5&d=248
6. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування // Парламентське видавництво. – 2001. - №12 – С.76-84. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/24/1742.html
7. Варналій З.С. Реформування податкової системи в умовах глобалізацій них та інтеграційних процесів // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. = 2011. - №24. – С. 34-39.