Особливості фінансування та кредитування проектів

Тема: «Особливості фінансування та кредитування проектів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План 

Вступ…………………………………………………………………...………….3

1. Зміст та характеристика проектного фінансування……….…….…………4
2. Принципи та види проектного фінансування……………………...………10
3. Оцінка інвестиційних проектів та результати передінвестиційних досліджень……………………………………………………………………….18
4. Сучасний стан і перспективи розвитку проектного фінансування…………………………………………………………………....21

Висновки……………………………………………………………….………..25

Список використаної літертури……………………………………..……….27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

       Посилення конкуренції між фінансово-кредитними установами і виникненням принципово нових можливостей в умовах розвитку фінансового ринку спонукають комерційні банки до пошуку нових способів підвищення прибутковості своїх операцій. Одним із шляхів вирішення даної проблеми став розвиток нових форм інвестиційної діяльності і зростання переліку операцій, здійснюваних банками.  
       У цих умовах значно розширилася участь банків у проектному фінансуванні, при якому банки самостійно займаються безпосереднім розробленням інвестиційного проекту або забезпечують клієнтам професійне консультування, несуть витрати з реалізації проекту або стають співвласниками акцій створюваних підприємств. Таким чином, проектне фінансування виділяється в окремий вид діяльності фінансово-кредитних установ, залучених до процесу організації фінансування інвестиційних проектів реального сектора економіки.  
        Виділяють три найбільш загальних трактування проектного фінансування: 1. Під проектним фінансуванням розуміють окрему форму фінансування, яка ґрунтується на життєздатності самого проекту без урахування платоспроможності і гарантій основних його учасників.  2. Проектне фінансування розглядається як механізм фінансування інвестицій, який забезпечує техніко-економічну ефективність діяльності підприємства і дає можливість генерувати достатні для цього грошові потоки. 3. Процес фінансування – це об'єднання різних джерел і методів фінансування конкретного інвестиційного проекту з розподілом ризиків серед його учасників. У найбільш загальному трактуванні проектне фінансування є формою реалізації фінансово-кредитних стосунків учасників з приводу організації і здійснення фінансування інвестиційного проекту з використанням різноманітних фінансових інструментів за умови, що джерелами погашення заборгованості є грошові потоки, що генеруються проектом, а забезпеченням боргу – активи учасників фінансування.

 

1. Зміст та характеристика проектного фінансування

     Формою реалізації інвестиційної діяльності на підприємстві є інвестиційний проект. Інвестиційний кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. Він завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, інвестиційний кредит сприяє досягненню найвищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.

      Форми та зміст інвестиційних проектів можуть трансформуватися, але є дещо притаманне всім видам — це наявність часового лагу між моментом початку інвестування та моментом одержання першого доходу. Поняття «проект» об'єднує різноманітні види діяльності, що характеризуються низкою загальних ознак, найбільш загальними з яких є такі:

- спрямованість на досягнення  конкретних цілей, певних результатів;

- координоване виконання  багатьох взаємозв'язаних дій;

- обмеженість у часі, з певним початком і кінцем.

      У сучасній економічній науці залежно від завдань, що стоять перед спеціалістами, існує декілька визначень поняття проекту:

1. Під інвестиційним проектом  розуміють будь-які заходи, спрямовані  на досягнення певних цілей  економічного та неекономічного  характеру і які вимагають  для своєї реалізації певної  суми інвестицій.

2. З позиції системного підходу проект можна визначити як процес переходу з початкового стану в кінцевий — результат за участі ряду обмежень та механізмів .

3. Інвестиційний проект  – це будь-який комплекс забезпечених  інвестиціями заходів.

4. Інвестиційний проект  є системно обмеженим і закінченим  комплексом заходів, документів  і робіт, економічним результатом  якого є зростання багатства  інвестора, фінансовим результатом  — прибуток (дохід), матеріально  речовим — нові або реконструйовані  основні фонди (комплекси об'єктів), або ж придбання і використання  фінансових інструментів або  нематеріальних активів з подальшим  отриманням доходу. 5. Інвестиційний проект — деяке завдання з певними вихідними даними та необхідними результатами (цілями), що обумовлюють засоби його вирішення. Проект містить у собі проблему, засоби його реалізації та результати, що одержані у процесі її реалізації.

6. Інвестиційний проект  — це комплекс взаємозв'язаних  заходів, розроблених для досягнення  певних цілей протягом заданого  часу при встановлених ресурсних  обмеженнях.

7. Інвестиційний проект  — це інвестиційна акція, що  передбачає вкладання певної  кількості ресурсів, а саме інтелектуальних,  фінансових, матеріальних, людських, для  одержання запланованого результату  та досягнення певних цілей  в обумовлені строки. Фінансовим  результатом інвестиційного проекту,  як правило, є прибуток, матеріально-речовим  результатом — нові або реконструйовані  основні фонди (об'єкти) або придбання  та використання фінансових інструментів  чи нематеріальних активів з  подальшим одержанням прибутку.

          Проект, як і будь-яка діяльність, має низку властивих йому рис, основними з яких є такі:

- виникнення, існування та  закінчення проекту у певному  оточенні;

- зміна структури проекту  з триванням його життєвого  циклу;

- наявність певних зв'язків  між елементами проекту як системи;

- можливість відміни вхідних ресурсів проекту.

       Виходячи з визначення проекту виділяють такі основні ознаки проекту:

- зміна стану проекту задля досягнення його мети;

- обмеженість у часі;

- обмеженість ресурсів;

- неповторність.

Зміна стану означає, що реалізація проекту завжди пов'язана зі змінами у будь-якій системі і є цілеспрямованим Її перетворенням з існуючого стану на бажаний, який визначено в меті проекту.

Обмеженість у часі означає, що будь-який проект має термін початку і термін завершення.

Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.

Неповторність означає, що заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту, мають такий рівень інновацій, комплексності й структурованості, який дозволяє відрізнити як один проект від іншого, так і проект від програми та плану.

Таким чином, проект необхідно  розуміти як цілісний багатогранний  об'єкт, сутність якого пов'язана:

- по-перше, з часом,  потрібним для проходження стадій  від виникнення ідеї проекту  до її матеріалізації, які складають життєвий цикл проекту;

- по-друге, з необхідністю  комплексної експертизи, яка доведе  його доцільність та можливість застосування;

- по-третє, з оцінкою його ефективності в технічному, комерційному, соціальному, інституційному, екологічному, фінансовому та економічному аспектах.

Якщо результатами реалізації проекту є певні фізичні об'єкти (будівлі, споруди, виробничі комплекси), то визначення проекту (так званого реального проекту) може бути конкретизоване таким чином: реальний інвестиційний проект — це система сформульованих в його рамках цілей, фізичних об'єктів, що створюються або модернізуються, технологічних процесів, технічної і організаційної документації, матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їх реалізації.

Специфічним для інвестиційного проекту є те, що він не тільки спрямований на вирішення якого-небудь окремого завдання або на досягнення певної мети, але і забезпечує поступальний розвиток підприємства в економічному, технічному і соціальному напрямах і підвищення його конкурентного статусу.

Реалізація цілей інвестування у виробництво передбачає формування сукупності ізольованих або взаємопов’язаних інвестиційних проектів. Систему  взаємозв'язаних інвестиційних проектів, що мають загальні цілі, єдині джерела  фінансування та органи управління, називають  інвестиційною програмою.

Об'єктом проектного фінансування, як правило, є проекти сектора соціальної і виробничої інфраструктури, яка характеризується значною капіталомісткістю, низькою комерційною ефективністю, але має стратегічне значення для економіки країни. Такий сектор охоплює об'єкти транспорту, енергетики, зв'язку, водопостачання і каналізації, переробки твердих відходів тощо. Схеми проектного фінансування застосовуються також під час спорудження або відновлення великих промислових об’єктів (наприклад, нафто- або газовидобутку).  
      Проектне фінансування дозволяє здійснити багатосторонні проекти, в яких дотримується баланс інтересів усіх учасників і використовуються при цьому різні фінансові інструменти:  
-          інвестиції в акціонерний капітал;  
-          позикове фінансування;  
-          лізинг;  
-          торгові кредити постачальників;  
-          інноваційні фінансові механізми тощо.  
              Складність організації фінансування таких проектів обумовлена тривалим терміном їхньої реалізації, залучення широкого спектра технічних, економічних, фінансових і юридичних послуг різних суб'єктів, які беруть участь у підготовці і реалізації проекту.

Світова практика визначає такі| принципи проектного фінансування:  
1. Принцип підвищеної ризикованості проектного фінансування передбачає розподіл ризиків серед максимальної кількості учасників проекту, а ризики за проектом, у свою чергу, вимагають ретельного відстежування і попереднього аналізу з метою укладання контрактів зі споживачами продукції і страхувальниками на період до повного погашення кредиту. Урахування кредитором цього принципу означає збільшення розміру банківської маржі на весь період обслуговування боргу.  
2. Принцип покриття боргу. Урахування такого принципу установою, що здійснює фінансування, ґрунтується на показнику обслуговування боргу (як співвідношенні очікуваних чистих надходжень від реалізації проекту і загальної суми заборгованості та відсотків). Отримані результати порівнюються з базовим варіантом інвестиційного проекту, підготовленого незалежним консультантом. Коефіцієнт покриття боргу, як правило, має бути у межах 1,3—1,8 залежно від ступеня ризику і специфіки галузі.  
3. Ринковий принцип вимагає від фінансово-кредитної установи детального аналізу кон'юнктури ринку майбутньої продукції, що передбачається під час укладання кредитної угоди. Такий аналіз ринку проводиться з метою визначення динаміки цін на період експлуатації об'єкта. Як правило, порівняльний аналіз у такому аспекті проводиться: за сценарієм інвестора (замовника); песимістичним сценарієм банку; сценарієм, підготовленим незалежними експертами.  
4. Принцип обмеженої відповідальності клієнта випливає з визначення проектного фінансування, згідно з яким погашення заборгованості відбувається за рахунок доходів від реалізації проекту, а відповідальність клієнта-ініціатора проекту визначається розміром власних коштів, направлених у проект. Причому проект вважається таким, що здійснено, якщо згідно із взаємними зобов'язаннями виробнича потужність об'єкта досягла проектної потужності (близько 75 %).  
5. Принцип забезпечення джерелами фінансування проекту ґрунтується на дотриманні досить високого співвідношення між власними і запозиченими коштами, яке коливається залежно від галузі (20:80; 30:70; 40:60), проте прийнятним для сторін вважається співвідношення 30:70. Якщо інвестиційний проект реалізується в державному секторі економіки і має стратегічне значення, то застосовується метод прямої бюджетної підтримки інвестицій, яка виражається в таких формах: бюджетні асигнування на безповоротній основі (у вигляді субсидій і грантів); бюджетні інвестиції (через участь держави в капіталі підприємства або організації, що одержують бюджетні кошти); бюджетні кредити як універсальний інструмент державного стимулювання проектів.  
6. Принцип гарантування інвестицій:  
-          гарантія як безумовне зобов'язання у разі настання гарантійного випадку перерахувати установі, що здійснює фінансування, певну суму коштів;  
-          гарантія при завершенні фінансування, пов'язана з відповідальністю інвесторів за повну реалізацію проекту;  
Метою таких гарантій є страхування боргових зобов’язань інвестиційного проекту на весь період його життєвого циклу.  
7. Принцип повернення і платності забезпечує послідовну ліквідацію заборгованості, графік якої відповідає життєвому циклу інвестиційного проекту так, що повернення боргу починається після досягнення певного рівня виробничої потужності, а темпи погашення заборгованості прямо пропорційні темпам зростання виробництва продукції.

 

 

 

 

2. Принципи та види проектного фінансування

         Залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестиційних проектів здійснюється в певному порядку, закріпленому чинною нормативно-законодавчою базою. Порядок отримання коштів для фінансування проектів залежить від джерел фінансових ресурсів|, видів проектів, методів бухгалтерського обліку, форм участі фінансово-кредитних установ у фінансуванні, ступеня ризику кредитора.  
        Так, залежно від джерел мобілізації фінансових ресурсів проектне фінансування може реалізуватися за рахунок:  
1) власних коштів підприємства;  
2) запозичених коштів (як правило, інвестиційних кредитів і емісії корпоративних облігацій);  
3) залучених коштів (акціонерів, компаньйонів, пайових внесків тощо);  
4) коштів| державного бюджету;  
5) інших внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.  
        Якщо інвестиційний проект реалізується за рахунок власних коштів підприємства, то основними джерелами його фінансування є амортизаційні відрахування і нерозподілений прибуток. Такий вид проектного фінансування має назву корпоративне проектне фінансування. Проте такий вид фінансування застосовується досить рідко, оскільки мало підприємств, здатних фінансувати великі капіталомісткі проекти лише за рахунок власних коштів. Тому з метою отримання необхідних йому ресурсів використовуються позикові джерела фінансування, до яких відносять:  
-          кредити банків та інших фінансових інститутів;  
-          позики під заставу нерухомості;  
-          облігаційні позики;  
-          комерційні кредити (відстрочення платежу за контрактами, наданими постачальниками машин і устаткування, підрядниками);  
-          вексельні кредити;  
-          фінансовий лізинг, факторинг, форфейтинг та ін.  
         Якщо в процесі реалізації інвестиційного проекту єдиним або переважаючим джерелом фінансування є банківські кредити, це є банківське проектне фінансування (інвестиційне кредитування), яке реалізується в закріплених законодавством формах кредитів.  
Кредитування суб'єктів господарювання здійснюється під заставу нерухомості, устаткування, акцій, а також за гарантіями або поручительствами.  
          Одним із важливих джерел фінансування проектів є позики під заставу нерухомості (іпотека), які існують у декількох видах:  
-          стандартна іпотечна позика (погашення боргу і виплата відсотків здійснюються рівними частками за весь період кредиту);  
-          позика зі зростанням платежів (на початковому етапі внески зростають з постійним темпом, а далі – платяться постійними сумами);  
-          іпотека зі змінною сумою виплат (у пільговому періоді платяться лише відсотки, а основна сума боргу залишається незмінною);  
-          іпотека із заставним рахунком (відкривається спеціальний рахунок, на який боржник вносить певну суму як заставу на першому етапі здійснення проекту для забезпечення подальшого фінансування);  
-          позика за зниженою ставкою (заставу забезпечує постачальник устаткування першим постачанням, тобто гарантує подальше постачання за проектом).  
         Важливим кредитним механізмом, за допомогою якого кошти акумулюються і спрямовуються в інвестиційні проекти, є облігаційні позики. Основна мета проектного фінансування за рахунок таких позик – організація фінансування довгострокових інвестиційних проектів, зокрема фінансування угод, пов'язаних із злиттям і поглинанням компаній. Облігаційна позика дає можливість оперативно регулювати залишок боргу. Окремим різновидом проектного фінансування за рахунок запозичених засобів є фінансування, засноване на використанні механізму фінансового лізингу. Перевагою цього виду фінансування в порівнянні з банківським кредитуванням є залучення інвестицій із меншим ризиком для інвестора, оскільки лізингова компанія зберігає власність на об'єкт лізингу і таким чином бере на себе частину ризиків. Тобто лізингові схеми у багатьох випадках є варіантом захисту кредитної операції. Для кредитора (банка) також вигідно мати фінансового посередника як додаткового гаранта цільового використання кредиту. У таблиці. 1.1 наведені порівняльні характеристики банківського кредиту і лізингу.  
Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика банківського кредиту і лізингу