Податки та податкова система

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Херсонська філія

Кафедра:

Реферат

На тему:

«Податки та податкова система»

Виконала:

Перевірила:

Херсон – 2011

План

Вступ

1. Сутність та призначення податків:

1.1. Поняття податків та їх сутність;

1.2. Функції податків.

2. Податкова система України:

2.1. Принципи побудови системи оподаткування та її функціонування;

2.2. Шляхи реформування податкової системи України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи .Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

1.      Сутність та призначення податків

1.1.           Поняття податків та їх сутність

Податки являються необхідним ланцюгом економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форм державного устрою завжди супроводжувалася перетворенням податкової системи.

Податки відомі з давніх давен. Вони виникли на світанку людської цивілізації. Їх появі пов'язана з самими першими суспільними потребами.

У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три етапи. Перший етап об'єднує період від стародавнього світу до початку середніх століть. У цей час держава не має фіскального апарату для визначення та стягнення податків. Вона визначає лише загальну суму коштів, яку бажає отримати, а стягнення податків доручає містам чи общинам. На другому етапі (16 - початок 19 ст.) в державі виникає мережа державних установ у тому числі і фінансових і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, контролює процес стягнення податків, визначає механізм його реалізації. Третій, сучасний етап - держава перекладає на себе всі функції встановлення та стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві спільноти виконують роль помічників держави, мають ту чи іншу ступінь самостійності.

На сьогоднішній день існує безліч визначень податків. Кожне з них висвітлює ту чи іншу сторону оподаткування. Наведемо деякі з цих визначень.

" Податки - це фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державної частки ВВП та перерозподілу її з ціллю фінансування державних видатків. Ці відносини формуються між державою з одного боку, та господарюючими суб'єктами та населенням з іншого."

В цьому визначення дається, по - перше, економічне розуміння податків, по - друге, джерело виникнення податків, з якою ціллю стягуються податки, та визначено суб'єкти податкових відносин.

Джерелом податку виступає нова вартість - національний дохід, якій створюється в сфері матеріального виробництва та надання послуг, який включає вартість необхідного продукту, та вартість доданого продукту (додаткову вартість), які є абстрактними економічними категоріями, а в реальному житті отримують специфічні форми вираження: вартість необхідного продукту - форму вартості робочої сили чи заробітної плати, а вартість додаткового продукту - форму прибутку, ренти, процента, тобто виступають у вигляді конкретних грошових доходів, які належать основним членам суспільства - робітникам, власникам капіталу.

Це первісне розподілення національного доходу, доповнюється вторинним розподілом та перерозподілом, де податкам належить важливе місце. Податки, як частка нової вартості, примусово мобілізується державою. В основі податків лежить частина як необхідного так і додаткового продукту.

Держава привласнює частину додаткової та необхідної вартості не як власник засобів виробництва, не як учасник процесу виробництва, а як зовнішня сила. Привласнення відбувається не на основі дії об'єктивних економічних законів, а на основі юридичних норм. Сплата податків державі висловлює систематичне порушення обміну еквівалентів. Податкові відносини підтримуються всією системою політичного примусу. Використовуючи політичну владу держава претендує на певну частину перетвореної нової вартості: прибутку, процентів, ренти та трудових доходів, а також на частину ціни товару та послуг.

Отже, незалежно від того, хто являється платником та які податки стягуються - прямі чи непрямі, у всіх випадках їх джерелом стає частина вартості додаткового продукту і частина вартості необхідного продукту, створені працею. В Законі Україні "Про систему оподаткування" визначаються наступні об'єкти оподаткування: доход (прибуток), додана вартість продукції, вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законодавчими актами України.

1.2. Ознаки та функції податків

Функції податків, що визначають їхню сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують такі самі завдання, але у вужчих межах. Виходячи з цього, функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові. Група основних функцій включає сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загально-фінансові (регулюючу та контрольну). Саме на базі цих функцій будується податковий механізм, і, діючи спільно, вони утворюють цілісний комплекс.

Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Крім того, якщо основні функції обов'язкові для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності й не обов'язково представлені у всіх податках. Основні функції податку.

1. Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus — державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. Однак до кінця XIX ст. з'явилася нова концепція: податки розглядали як соціальний регулятор, знаряддя реформ, а вже до кінця 30-х pp. XX ст. — вже і як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання1.

2. Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм Існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання —складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

3. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій.

1. Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти.

Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т. ін.). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за рахунок податків.

2.Стимулююча (де стимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

3.Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов'язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів. Ця функція дуже тісно пов'язана зі стимулюючою, але є більш глобальною й узагальнюючою. Крім того, якщо стимулююча функція пов'язана з процесом, діяльністю платників, то накопичувальна орієнтована на кінцевий результат, визначає мету діяльності і має більш статичний характер.

2. Податкова система України

2.1. Принципи побудови системи оподаткування та її функціонування

В умовах ринкової економіки держава може приймати  досить автономні  рішення  про рівень своїх витрат,  однак не про рівень  доходів, так  найважливішим джерелом   державних доходів - податків.  Завданням держави стає формування  таких  умов,  показників і ставок оподаткування ,  які давали  б   йому змогу найкращим чином виконувати  свої функції .

Теоретичний аналіз впливу різних податків   на   поведінку   економічних  суб`єктів  і  нагромаджений  країнами  з  ринковою  економікою досвід дозволяють  сформулювати   систему досить загальних вимог  (принципів оподаткування ),яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування.

І. Перші – це фіскально-бюджетні принципи:

Очевидним  критерієм  формування  податкової  системи   є  достатність.   Податкова система   має  бути  сформована таким чином ,  щоб  забезпечувати покриття витрат, які фінансуються  за рахунок  податків.

Нестача   податкових   надходжень  означає появу бюджетного дефіциту,  фінансування   якого можливе лише  в  певних  межах   і    пов`язане   з  рядом негативних наслідків. Так у випадку  фінансування за рахунок випуску  урядових цінних паперів виникає загроза  для  інвестицій  приватного сектора, отже,  і  майбутніх доходів бюджету. При  цьому  може відбуватися не  тільки пряме витіснення приватних  інвестицій,  але   й   зростання   процентних ставок,  що додатково  призведе до збільшення  витрат по обслуговуванню  внутрішнього боргу.

Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу  і   витрат на його обслуговування ,та скорочення можливостей  фінансування  майбутніх  державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей )  для покриття бюджетного  дефіциту  стає  додатковим  джерелом  інфляції. Кожен з цих наслідків  не бажаний  для країн перехідної  економіки, тому отримання принципу достатності є  для України  особливо  актуальним.

Для  збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принципові  можливості  :

1)  збільшення  бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за  рахунок   скасування   пільг  по оподаткуванню.  Ліквідація  податкових пільг могла б  дати  значно відчутніші результати   для   збільшення   державних   доходів, ніж   спроби    вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

В існуючій податковій  системі зменшення оподаткованого прибутку відбувається  ще  й  тому,  що частина податків  та  обов`язкових платежів підприємств прив`язана  до окремих елементів витрат   і   відноситься  до собівартості продукції. Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт,  лише з доходів економічних суб`єктів.  А  тому  найнадійнішим  джерелом збільшення доході бюджету  в   середньостроковій  перспективі   є  не   введення   нових  податків  чи  збільшення   податкових ставок, а розширення ділової активності   й  зумовлене цим  зростання  платоспроможності  населення   і   кількості  прибутково  працюючих підприємств .

2)  збільшення податкових ставок.

Податкові  надходження  мають бути здатними збільшуватись  за  досить короткий  строк  і   такою мірою,  наскільки  це є необхідним  для фінансування додаткових   бюджетних   витрат.   Неможливо  сформувати   досить  однорідні часові  ряди економічних показників,  які  могли   б   бути використаними   для прогнозу  доходності  різних податків та  їх  здатності  до  збільшення.  Податкова система має включати  такі елементи, використання яких давало  б  змогу отримувати  необхідні кошти для фінансування  додаткових державних витрат. Такий  підхід  використовується  не тільки для країн з перехідною економікою.