Податки та податкова система

ІІ. Політико-економічні принципи.

Націленість  на економічне зростання .

Оподаткування  не  повинне  створювати   перешкод    для  економічного зростання,  збільшення його,   має сприяти економічному зростанню.

За період проведення реформ   в Україні   з  1992   по   1995 р.   державна квота    ( питома  вага  податків,  зборів  і  внесків   по соціальному страхуванню у  ВВП )  зросла   з  35,1  до  40,6 %.   На  1996 р.  передбачалось   їх  подальше  збільшення  до 47,3 %  ВВП.

Для забезпечення умов економічного зростання  України необхідно :

по-перше,   зробити  реальні  кроки щодо зниження державної  квоти у ВВП   і зниження податкового навантаження  на підприємства, насамперед,за  рахунок вдосконалення  оподаткування  прибутку; по-друге,   використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань,  які  б  дали  змогу індексувати активи та  пасиву  балансу  підприємства   з  урахуванням  рівня інфляції   і  не призводили б до оподаткування   фіктивного прибутку; по-третє, створити сприятливі    умови    для  самофінансування  інвестицій,  найважливішими,   з    яких   є  можливість прискореної амортизації   і  зниження  ставок податку на прибуток.

Нейтральність щодо конкуренції.

Оподаткування  не повинне викривляти   конкуренцію  як  між підприємствами та галузями всередині країни , так  і між галузями  вітчизняними  і зарубіжними  підприємствами.  Велике  податкове  навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентоспроможності  вітчизняних виробників  на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами,  надання  яких також означає, що для поповнення бюджету   необхідно  збільшувати  податкові навантаження  на  інші підприємства. Наприклад ,  звільнення  від  податку   на   прибуток  сільського  господарства  та  будівельних  організацій ,  які споруджують  об`єкти  у  сільській  місцевості  і  використання пільгової ставки для підприємств АПК,  які обслуговують сільське  господарство, погіршують становище  інших галузей  без  помітного полегшення ситуації в сільському  господарстві .

Поряд з ПДВ  береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з   обсягу   реалізованої   продукції   тобто   являють   собою   багатоступінчасті брутто-податки з обороту.  До них належать: по-перше,  внески до інноваційного фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції );  по-друге,  відрахування  на будівництво,  ремонт  та  утримання  автомобільних  доріг  ( 1,2 %  від  обсягу  реалізованої  продукції);  по-третє,   відрахування   до  державного  цільового фонду розвитку промисловості  у складі бюджету України  (1 % від обсягу реалізованої продукції підприємств, які  входять   до  сфери  управління  Міністерства промисловості ).

Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її виробництва  і обігу,  і тому призводять до поступового збільшення  податкового навантаження   в  результаті  нарахування податку  на  раніше  сплачені  податки. При цьому  в  гіршому  становищі ,  з  точки зору умов конкуренції, виявляються дрібніші  підприємства  ( порівняно  з  більшими ), а  також підприємства   з більшою матеріалоємністю виробництва, оскільки таки податки  на  їх  продукцію виявляються більшими.  Це робить  їх  продукцію  дорожчою,  а   значить -  і   менш   конкурентоспроможною.

ІІІ. Соцільно-етичні принципи.

Основу цієї групи  принципів  становлять  ідеї  справедливого  оподаткування , реалізація   яких  передбачає   загальний   характер  оподаткування  (всі особи,  які  є   платоспроможними,  мають залучатися  до сплати податків)    та справедливість оподаткування (зрівняне оподаткування за рівних або аналогічних обставин, а  з  різних - відповідним  чином  диференційоване.

Послідовне  втілення  принципів  справедливого оподаткування передбачає відмову від податкових пільг. Так, світова  практика  застосування податко-вих пільг і  досвід  самої України показують, що вони   часто призводять зовсім не до тих  результатів, досягнення  яких  декларувалося або на які розраховували   при   їх   введені. Нерідко пільги  в оподаткуванні стають одним  із  засобів ухилення  від  сплати  податків.  З  практики роботи податкових служб України  добре  відомі  факти використання комерційними структурами  пільг,  наданих, наприклад,  громадянам, що постраждали  від Чорнобильської катастрофи.

Принцип відносності.

Податкове  навантаження  може  розподілятися  таким  чином,  щоб  при цьому   платоспроможність   платника   зменшувалася  відносно рівною мірою.

Посилення  податкової  прогресії  має  виправдовуватися   міркуваннями  соціальної  справедливості   і  пов`язаною  з  цим  необхідністю перерозподілу доходів.

ІV. Остання група принципів  - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків.

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування  має  бути транспарентними  і  практичним. Транспарентність податкової  системи  передбачає максимально  чітке   і  несуперечливе формування норм податкового права, що включає  їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практичного  дотримання  принципів  рівності   і  загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути  також  пов`язане  з  мінімальними витратами  як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незручний  час або форма стягування податку  можуть стати причиною  його несплати.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони  діяльності  платників. Функції податків, як  і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним  від  волі  держави  впливають    на  підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати  цю функцію для  регулювання  певних  пропорцій  у  соціально-економічному житті суспільства. Використання  податків  як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні податки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг.

На   базі   використання  фіскальної  і  регулюючої функції, які  мають  не тільки теоретичне значення, а й використовуються  на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковій системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцитність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави стоїть вибір збільшувати доходну частину бюджету за рахунок високих податків чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької   діяльності,  яка  забезпечить  зменшення дефіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує лиш тимчасові проблеми і безперспективним для  розвитку  економіки.  Другий - стимулює  виробництво, що  само  по собі скоротить  дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєднуватись  дві функції: фіскальна і регулююча. З позиції фіскальної -  податкова система повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується   в  усіх податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а  може   й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б забезпечували сталу фінансову базу держави і давали можливість безперебійного фінансування  державних  видатків. Крім  того,  в  податковій системі має бути достатня кількість податків, на  які  здебільше податок  окладається  регулююча функція.  Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомогою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.

2.2. Шляхи реформування податкової системи України

Досягнення головної мети держави - стійкого економічного зростання і забезпечення рівня соціальної справедливості - можливе лише за рахунок створення надійного фінансової основи, стабільного, своєчасного і повного надходження платежів до бюджету. Реалізація цього завдання пов'язана з визначенням цілей податкової політики держави, змінами методів проведення податкової реформи, визначенням першочергових завдань, які найбільш ефективно будуть впливати на інвестиційну, інноваційну та соціальну складові економічного розвитку, а також на вдосконалення механізмів функціонування основних елементів системи оподаткування України. Податкова політика повинна базуватися на єдиних принципах: податки повинні бути стабільними і не занадто обтяжливими, але платити їх зобов'язані всі без винятку, а податкове законодавство має бути зрозумілим доступним.

Для досягнення вищевказаного потрібно привести систему оподаткування у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку країни, внести зміни в податкове законодавство і спростити його, змінити методи адміністрування податків на більш ефективні, створити відкриту і підзвітну суспільству систему. Одним із пріоритетів економічної політики держави в найближчій перспективі має бути створення сприятливих умов для легального та ефективного функціонування реального сектору економіки.

Сьогодні серед загальної кількості платників податків є немало таких потенційних платників, які, використовуючи складність, незрозумілість і непрозорість податкового законодавства, застосовують різноманітні схеми мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування. Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно впливає на суспільне життя - економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, відносини України з іншими країнами світу.

Визначальним чинником детінізації економіки країни повинно стати проведення широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження податкового навантаження на платників податків, спрощення системи оподаткування, посилення контролю за рівнем витрат виробництва, а також на мінімізацію витрат на адміністрування податків. Детінізація і легалізація економічних відносин будуть сприяти поліпшенню інвестиційного клімату в країні, збільшення кількості робочих місць, розвитку державного сектора економіки і, тим самим, будуть забезпечувати стабільність податкових надходжень до бюджету і посилення соціального вектора економічної політики Уряду.

Реалізація податкової політики в Україні на сучасному етапі має виняткове значення. По-перше, вона повинна забезпечити ефективне функціонування економіки держави, створивши в Україні стабільну податкову систему, яка давала б можливість державі отримувати своєчасно і в повному обсязі надходження всіх належних платежів до бюджетів усіх рівнів. По-друге, завдяки реалізації податкової політики повинні бути забезпечені справедливий підхід до всіх категорій платників податків, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення всіх перешкод для розвитку їх господарської діяльності, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

Держава повинна забезпечити платникам податків такі умови, при яких вони будуть довіряти йому і добровільно будуть платити встановлені законодавством податки, збори і обов'язкові платежі, а державна податкова служба повинна стати високопрофесійною, інформаційно-розвиненої і максимально автоматизованої службою, якій буде довіряти суспільство. Ми повинні досягти максимального зменшення впливу людського фактора на прийняття рішень, мінімального втручання працівників державної податкової служби в господарську діяльність суб'єктів господарювання, створити та впровадити сучасні інформаційно-аналітичні системи, забезпечити інструктаж платників податків, прозорі форми і методи їх обслуговування.

Для вирішення всіх зазначених проблем в оподаткуванні необхідно максимально прискорити створення єдиного систематизованого законодавчого акта - Податкового кодексу, який охоплював би всі без винятку питання податкового права та адекватно відповідав би основам податкової політики держави. На жаль, раніше розпочату роботу з підготовки проекту Податкового кодексу України на певний час була зупинена, а при реформуванні податкового законодавства зміни не завжди вносилися комплексно, спрямовувалися на вдосконалення лише окремих законодавчих актів і регуляцію окремих видів податкових платежів. Через це нинішня система оподаткування не має достатньої зв'язку з реальними умовами функціонування економіки і має ознаки конфіскаційного характеру.

Аналіз чинного законодавства України з питань оподаткування свідчить про наявність у ньому колізійних норм, які призводять до неоднозначного їх тлумачення, і, як наслідок, на практиці дуже часто виникають спірні ситуації між платниками податків та органами державної податкової служби. Наявність прогалин у законодавстві дає можливість недобросовісним платникам податків ухилятися від оподаткування. Комплексно ці проблеми можна вирішити лише за умови системних підходів до їх усунення, і в першу чергу шляхом законодавчого врегулювання питань оподаткування, і за наявності адекватних умов адміністрування податків, що дасть можливість уникнути подібних неконтрольованих ситуацій в подальшому.