Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Октября 2013 в 19:47, курсовая работа
Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів.
ВСТУП………………………………………………………………..………...3
РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВІ ПІЛЬГИ У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ……………………………………………………………………....5
1.1. Сутність податкових пільг та їх нормативно-правове регулювання………………………………………………………………...5
1.2. Механізм застосування пільг………………………………………..20
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ ЗГІДНО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ……………………………………………..31
2.1. Пільги при оподаткуванні прибутку………………………………...31
2.2. Пільги з податку на додану вартість………………………………...35
2.3. Пільги зі сплати земельного податку………………………………..52
2.4. Пільги при сплаті державного мита…………………………………55
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ТА ПОДАТКОВОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПЛАТНИКІВ ……………….……….62
3.1 Шляхи вдосконалення системи застосування податкових стимулів…………………………………………………………………………..62
3.2 Зарубіжний досвід застосування податкових стимулів…………………………………………………………………………..68
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..........78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….81
6. Законодавчий рівень
затвердження пільг. Порядок
Загалом податкові пільги мають бути спрямовані на зацікавленість підприємств у виробництві тієї продукції, яка потрібна державі, розвитку тих регіонів, які визначаються державою як регіони переважного розвитку, а також на підвищення конкурентоспроможності продукції та підприємств.
Пільги надаються, згідно з чинним законодавством, органами виконавчої влади, податковими органами в межах їх компетенції. При наданні пільг враховується багато чинників. До головних належать:
• джерела отримання податку;
• розмір об'єкта оподаткування;
• форма власності об'єкта оподаткування;
• категорія платника податку;
• держава, яка є територією суб'єкта оподаткування;
• вид виробу;
• розмір бюджетного дефіциту;
• пріоритети в розвитку економіки;
• можливі наслідки для соціальних витрат тощо.
Податкові пільги залежно від сфери застосування поділяються на:
• загальні, які надаються всім платникам певного податку без будь-яких винятків (наприклад, неоподатковуваний мінімум встановлюється для всіх громадян України незалежно від розміру доходу, соціального статусу, національності, віку тощо); [29,c.252]
• особливі, що надаються тільки окремим платникам податків (як юридичним, так і фізичним особам). Здебільшого вони мають суб'єктивний характер, залежать від тих, хто їх надає, і при цьому можливе використання їх у корисливих цілях окремими платниками.
Форми надання податкових пільг показані на рис. 1.2.
Пільги у формі зниження податкових ставок спрямовані на скорочення податкової бази. Так, при визначенні податкової бази при сплаті прибуткового податку з громадян, ставка оподаткування може бути знижена на певний розмір матеріальної допомоги або при наявності дітей віком до 18 років тощо.
Рис. 1.2 Форми надання податкових пільг
Податкові знижки бувають двох видів:
• лімітні, коли розмір знижки обмежується;
• нелімітні, коли можна зменшувати базу оподаткування без будь-яких обмежень.
Розрізняють також пільги:
1. Стандартні. Вони надаються
всім платникам податків і
можуть виражатися в твердих
розмірах або у відсотках. Так,
• базисні. Наприклад, неоподатковуваний мінімум;
• сімейні. Вони поширені за кордоном, коли пільги надаються залежно від сімейного стану платника;
• знижки для фізичних осіб, які мають особливі умови (наявність неповнолітніх дітей, інших осіб, які перебувають на утриманні платника тощо);
• знижки фізичним особам залежно від віку, стану здоров'я, інвалідам.
2. Нестандартні. їхній розмір залежить від витрат платника податку на різні доброчинні цілі, охорону навколишнього середовища тощо.
Податкові вилучення. Сутність цих пільг полягає в тому, що від оподаткування звільняються деякі об'єкти або окремі елементи чи види діяльності (наприклад, пільги при оподаткуванні прибутку релігійних організацій тощо).
Податковий кредит. Сутність цієї пільги полягає в зміні строку оплати податку від одного місяця до одного року. Особливого значення ця пільга набуває при наданні інвестиційного кредиту, коли головною метою стає стимулювання інвесторів у вкладання коштів у вітчизняне виробництво.
Умовно всі пільги можна поділити на дві групи: прямі та непрямі. [39,c.114]
До прямих пільг належать ті, що регулюють ставки оподаткування. Серед найважливіших з них можна зазначити:
• зниження ставок оподаткування по окремих податках
• надання підприємству податкового кредиту (але це належить до компетенції податкових органів);
• встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
• повне звільнення платників податків (як юридичних, так і фізичних осіб) від сплати податку (наприклад, звільнення від сплати податку на прибуток підприємств, які утворені інвалідами, або звільнення від сплати деяких податків підприємців, який перейшов на спрощену систему оподаткування — на єдиний або фіксований податок).
До непрямих податкових пільг належать ті, що надаються залежно від видів діяльності або інших умов:
• окремим видам підприємств;
• при здійсненні певних господарських операцій;
• при реалізації деяких видів товарів;
• на певні види витрат підприємства.
За видами податкові пільги можна розділити на вилучення і знижки.
1. Відрахування (вилучення) — вид пільги в галузі оподаткування, яка полягає у виділенні окремих складових частин із загального об’єкта оподаткування з метою зменшення на їхню величину об'єкта при нарахуванні та сплаті податку.
Цей вид пільги характеризується тим, що механізм надання пільг проектується на об'єкт оподаткування» що безпосередньо зменшується. Подібні зменшення об'єкта з метою оподаткування можна класифікувати:
а) за видами платників:
б) за термінами:
в) за елементами об'єкта:
2. Знижка — вид пільги в галузі оподаткування, що зменшує суму податку на певні величини. Сукупність цих величин, що складають основу знижки, визначається сумою витрат платника, що їх законодавець виводить з-під оподаткування шляхом зменшення на еквівалентну суму податкової бази. У такий спосіб реалізується зацікавленість суспільства у певній діяльності платника, стимулюються його витрати у запланованому напрямі.
Тут можна застосувати таку класифікацію відрахувань (вилучень) в галузі оподаткування (за видами платників; за термінами; за елементами податкової бази);
а) лімітовані знижки, розмір яких обмежено прямо чи опосередковано;
б) не лімітовані знижки, за яких податкову базу може бути зменшено на всю суму витрат платника податків.
3. Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не доходи або видатки платника.
Політика України має стимулювати вітчизняне виробництво з метою підвищення купівельного попиту і конкурентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулювання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохочень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відрахувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцзабезпечення власне платників податків.
Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:
Відповідно до податкового кодексу України статті 30.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:
Податкові пільги завжди
були і залишаються об'єктом
На думку деяких економістів, податки повинні сплачувати всі, в кого виникає той чи інший об'єкт оподаткування. Пільги можливі й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований характер — стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних програм і мова може йти тільки про пільгові податкові ставки, встановлені на якийсь термін. Причому, по-перше, надання таких пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, — водночас вирішувати питання про компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету.
Інші вважають, що окремі пільги в оподаткуванні можливі лише з трьох позицій: щодо експортних операцій, інвестицій і новостворених підприємств.
З наведеними доказами не можна не погодитися, тому що, коли немає чіткої концепції податкової політики, пільги до недавнього часу надавалися широкому колу суб'єктів підприємницької діяльності на шкоду інтересам держави.
Президент і Кабінет Міністрів України протягом останніх років видавали нормативні акти, якими встановлювали або скасовували пільги суб'єктам підприємницької діяльності. Часто такі нормативні акти не кореспондувалися між собою, а іноді просто суперечили один одному, що призводило до всіляких порушень як з боку платників податків, так і працівників податкових адміністрацій.
Нині дещо упорядковано надання податкових пільг. Ряд їх скасовано.
Природно виникає запитання: які пільги залишилися в системі оподаткування і якими нормативними актами вони регулюються? [30,c.28-35]
Всі права платника податків та ДПІ у вирішенні питань що до пільгового оподаткування чітко визначені у Податковий кодексом України.
30.5. Податкові пільги,
порядок та підстави їх
надання
встановлюються з урахуванням
вимог законодавства України
про
захист економічної конкуренції
виключно цим Кодексом, рішеннями
Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та органів місцевого
самоврядування, прийнятими відповідно
до цього Кодексу.
30.6. Суми податку та збору,
не сплачені суб'єктом
господарювання до бюджету у зв'язку з
отриманням податкових пільг,
обліковуються таким суб'єктом
- платником податків. Облік
зазначених коштів ведеться в порядку
( 1233-2010-п ), визначеному
Кабінетом Міністрів України.
30.7. Контролюючі органи складають
зведену інформацію про
суми податкових пільг юридичних
осіб та фізичних осіб
-
підприємців та визначають втрати доходів
бюджету внаслідок надання
податкових пільг.
30.8. Контролюючі органи здійснюють контроль
за правильністю
надання та обліку
податкових пільг, а також
їх цільовим
використанням, за наявності
законодавчого визначення напрямів
використання (щодо умовних
податкових пільг) та своєчасним
поверненням коштів, не сплачених
до бюджету внаслідок надання
пільги, у разі її надання на поворотній
основі. Податкові пільги,
використані не за призначенням
чи несвоєчасно повернуті,
повертаються до відповідного бюджету
з нарахуванням пені в розмірі
120 відсотків річних облікової ставки
Національного банку України.
30.9. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування
(знижки), що зменшує базу
оподаткування до нарахування податку
та збору;
б) зменшення податкового
зобов'язання після нарахування
податку та збору;
в) встановлення зниженої
ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати
податку та збору. [2,c.118]
Информация о работе Податкові пільги та їх роль у системі фінансового регулювання