Ринок фінансових послуг в Україні: проблеми і перспективи розвитку

Розглянемо детальніше, які саме заходи необхідно здійснити для виконання поставлених завдань, та яку участь в їх виконанні відводиться урядовим та неурядовим організаціям.

По-перше, завдання удосконалення законодавства. У першу чергу це є справою законодавчих органів влади. Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. Такий підхід буде, по-перше, найбільш демократичним, а, по-друге, забезпечить більш повне врахування усіх потреб ринку фінансових послуг. Крім того, це справить позитивний вплив на імідж України в світі і, зокрема, її привабливість для іноземних інвесторів, які також зможуть взяти участь в дискусії, висловлюючи свої побажання. Це сприятиме також і обміном досвідом з питань організації діяльності фінансових ринків, зокрема фондового. Паралельно, такий медіа-проект виконуватиме завдання просвітництва населення України, що сприятиме підвищенню його інвестиційної активності.

Основні позитивні зміни, які може забезпечити прийняття розроблених на сьогодні законопроектів з питань регулювання ринку цінних паперів, такі:

Прийняття Закону "Про акціонерні товариства", який є чітко спрямованим на захист прав акціонерів (інвесторів) та ліквідує низку юридичних "білих плям", які існують в регулюванні закритих акціонерних товариств, сприятиме прозорості українського фондового ринку. Прийняття положення про перетворення закритих АТ, учасниками яких є більше 100 акціонерів, у відкриті АТ із відповідною зміною механізму купівлі-продажу акцій сприятиме притоку цінних паперів на фондовий ринок.

Серйозний поштовх для розвитку фондового ринку може дати прийняття закону щодо функціонування деривативів (похідних) цінних паперів. Існують розроблені проекти Законів "Про похідні цінні папери" та "Про строкові інструменти". Поява похідних цінних паперів на такі види базових активів, як зерно, нафта, електроенергія може кардинально змінити ринки цих товарів. При цьому відкриються нечувані можливості для розвитку фінансування і торгівлі в багатьох секторах економіки. 

Надзвичайно важдивим є прийняття нового Закону "Про цінні папери та фондовий ринок"  замість діючого Закону "Про цінні папери і фондову біржу". Новий проект є досить грунтовно розробленим і користується прихильністю серед учасників фондового ринку. Закон розширить перелік фінансових інструментів, з якими можна буде працювати на ринку. Наприклад, буде легалізовано так звані конвертовані облігації, які дозволяють гнучко управляти акціонерним капіталом. Проект закону передбачає зосередження торгівлі "акціями з блакитними корінцями" (акціями стабільних провідних корпорацій, які приваблюють багатьох консервативних інвесторів) винятково на біржах та ПФТС, що зробить український фондовий ринок більш прозорим.

Оновлення законодавства в галузі страхування передбачає лібералізацію страхового ринку, створення нових інвестиційних можливостей для страховиків, розширення переліку активів, якими можуть бути представлені страхові резерви. Буде відкрито вихід на вітчизняний страховий ринок іноземного інвестора. Усе це сприятиме пожвавленню операцій на ринку цінних паперів.

Сприяння розвитку фондового ринку в законодавчому порядку можна забезпечити також шляхом оптимізації податкового законодавства. Доцільно буде реалізувати ініціативу Президента України щодо позбавлення оподаткування інвестицій здійснених в акції українських підприємств, загальне  зменшення податкового тиску на економіку.

Забезпечення виконання вимог законодавства з питань функціонування ринку цінних паперів здійснюється Комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для попередження правопорушень на ринку цінних паперів, забезпечення захисту прав акціонерів Комісією проводиться постійна робота з розробки та прийняття ряду законодавчих та нормативних актів.

Комісія також бере активну участь у створенні дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів. Тут завдання полягає у поширенні в середовищі емітентів культури розкриття інформації інвестору. Розкриття інформації не повинно бути лише обов’язковою формальністю. Емітент повинен усвідомити, що публікування проспекту емісії чи надання регулярної звітності, має практичну користь для залучення інвестора.

Тому необхідне запровадження Комісією вимог до інформації про випуск цінних паперів та звітності емітентів, які б дали можливість емітенту звернути увагу інвестора на суттєві показники своєї діяльності, має сприяти виникненню добрих традицій та впровадженню сучасних стандартів добровільного та свідомого розкриття інформації.

Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку також є одним з приорітетних завдань КомісіЇ. Орієнтиром тут повинно стати створення такої системи інфраструктури ринку, за якою операційні ризики було б зменшено до мінімуму.

У цьому напряму слід здійснити такі заходи як:

- оптимізація структури  Національної депозитарної системи  та функцій її прямих учасників;

- створення ефективної  системи організованих ринків.

Однак для досягнення цієї мети адміністративних заходів недостатньо. Потрібно знайти ті важелі, які б зацікавили емітента та професійного учасника прийти на організаційно-оформлений ринок, запровадити для цього певні стимулюючі заходи.

Зокрема, слід усунути чинники, які заважають, ускладнюють або затягують процедуру укладання та виконання угод на організаторах торгівлі.

Слід також визначити шляхи стимулювання переходу на випуск цінних паперів у бездокументарній формі.

Важливим завданням є підвищення ролі СРО (саморегулівних організацій) в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників. Більша самостійність цих оргацізацій сприятиме налагодженню відповідної інфраструктури та заохочуватиме професійних учасників до діяльності на професійно організованому ринку. Ці організації можуть перебрати на себе частину повноважень Комісії щодо регулювання ринку цінних паперів. Однак для цього необхідно підвищити рівень ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.

В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку, встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.

Щодо вирішення проблеми мобілізації заощаджень населення і спрямування їх на задоволення інвестиційних потреб економіки існує декілька шляхів.  Залучати кошти населення можна через банківські установи, через створення пенсійних фондів та шляхом розвитку системи спільного інвестування.

Одним з найбільш ефективних способів залучення в економічний обіг грошових нагромаджень населення, на сою думку, є використання схем колективного інвестування, що дозволить:

1. суттєво знизити витрати інвесторів без шкоди для надійності інвестицій;
2. створити на базі діючих інфраструктурних організацій простий і прозорий механізм функціонування колективних інвестицій, доступний дійсно широким верствам українських інвесторів;
3. істотно знизити ризики приватних інвесторів;
4. вивести на фондовий ринок нові фінансові інструменти і надати потужний імпульс для прискореного відновлення і розвитку системи приватних заощаджень.

Становлення відносин спільного інвестування в Україні базувалося на проведенні приватизації державного майна з використанням приватизаційних майнових сертифікатів. З загального числа інвестиційних фондів, створених за час функціонування інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні, на частку закритих приходиться близько 96 %. З завершенням обігу приватизаційних паперів питання полягає в трансформації старих інвестиційних фондів в структури відкритого типу. І одним з основних завдань при цьому є відновлення підірваної довіри населення до інвестиційних фондів і компаній. Для рішення даного завдання необхідні підтримка і, разом з тим, твердий контроль з боку держави, проведення рекламних і просвітницьких заходів, оскільки фізичні особи мало знають про можливості і механізм функціонування ІСІ.

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування  конкурентноспроможного ринку фінансових послуг, і, зокрема, фондового ринку.

Фінансування інвестицій в реальний сектор через канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі неспекулятивних вітчизняних і іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання.

Подолання антиінвестиційного синдрому, характерного для взаємин потенційних інвесторів і виробничої сфери, передусім залежить від розвитку законодавчої бази фінансового ринку і формування на цій основі ефективних інвестиційних інститутів.

Розвиток ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій.

Розвиток інфраструктури фінансових ринків вимагає об'єднання зусиль держави та професійних учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування ринків фінансових послуг передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників.

Особливу увагу необхідно приділити просвітницькій діяльності серед населення України, яка б забезпечила підтримку впроваджуваних заходів населенням, підвищення його інвестиційної активності тощо.