Специфічні характеристики форфейтингу

Існує й інший спосіб. Якщо експортер готовий їм скористатися, йому доведеться значно збільшити кількість документів, кожний з який тепер складається на меншу суму за допомогою зміни термінів (наприклад, звичних 6 місяців можна розбити на 2 інтервали по 3 місяці і т.д.). Цей спосіб кращий тим, що не передбачає складання договору участі між власниками паперів. Важливо відзначити принципове розходження між форфейтором - учасником синдикату і покупцем на вторинному ринку. Учасник синдикату є покупцем на первинному ринку й у його обов'язку входить перевірка законності і правильності оформлення всіх придбаних їм цінних паперів, а також гарантій і авалю, прикладених до паперів. Покупець на вторинному ринку не має подібних обов'язків.

Важливим напрямком розвитку форфейтингового  ринку є розширення фінансування, що припускає розрахунок дисконту на основі процентної ставки, що плаває. Подібна практика порозумівається ростом мінливості процентних ставок і відбиває небажання багатьох банків укладати угоди по фіксованих ставках. З крапки ж зору експортера будь-який продаж на основі ставки відсотка, що плаває, погіршує можливості одержання максимуму коштів. Справа в тім, що первинний форфейтор продає на вторинному ринку папера з дисконтом, що базується на переважаючій процентній ставці, причому продаж здійснюється з умовою остаточного фінансового врегулювання на визначену дату і з урахуванням наступного руху процентних ставок. Фактично до закінчення терміну векселя таких дат може бути кілька. Таким чином, угода має на увазі високий ступінь ризику і може вести до виникнення непередбачених зобов'язань, що, звичайно, є приводом для занепокоєння не тільки форфейтора, але і його аудиторів.

Будь-яка оцінка розмірів світового форфейтингового ринку - не більш ніж здогад. Ринок цей значно виріс за останні роки, але усе ще залишається невеликою частиною ринку середньострокових фінансових ресурсів. Причини, приведшие до його виникнення і росту, будуть діяти й у доступному для огляду майбутньому, однак існують певні обмеження для доступу на нього нових форфейторов. Обмеження ці наступні.

Оскільки мова йде про середньостроковий (у західному розумінні) термін фінансування, банкам найчастіше важко погодитись дати погашення активів, що форфетуються з датами погашення власних позик. Таким чином, залишається досить високий ризик у випадку зміни процентних ставок, що істотно стримує активність учасників даного ринку.

При проведенні операцій форфейтинга  використовується спеціальна техніка, що вимагає дуже кваліфікованого обслуговування. Фахівців у цій області дуже мало, а їхня підготовка вимагає тривалого часу.

Банки мало займаються дослідженням і формуванням форфейтингового ринку.

 

Характеристика цінних паперів, що випускаються в обіг в Україні

 

Ринок цінних паперів –  це сегмент фінансового ринку, що охоплює грошовий ринок та ринок  капіталів і за допомогою особливого типу інструментів – цінного паперу – забезпечує акумуляцію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. На відміну від інструментів кредитного ринку, які жорстко регламентують  взаємовідносини позичальника і  кредитора, інструменти ринку цінних паперів мобільні і можуть вільно продаватися, купуватися чи бути об’єктом суспільних відносин (успадковуватися, даруватися тощо).

Ринок цінних паперів охоплює  грошовий ринок щодо обігу короткострокових зобов’язань, наприклад векселів, які  обертаються на обліковому ринку. Довготермінові чи навіть безтермінові цінні папери (такі як акції) обертаються на ринку  капіталів. Розвиток ринку цінних паперів  є наслідком економічного розвитку, але, у свою чергу, зумовлює оптимізацію  структури господарства.

Завдання ринку цінних паперів полягає у створенні  умов і забезпеченні повного та швидкого переливання заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б і  інвестора, і емітентів.

Можна виділити такі основні  ознаки цінних паперів.

По-перше, будь який цінний папір  повинен відповідати вимогам  щодо форми, яка визначається законом.

За загальним правилом, цінні папери являють собою документи, Ідо складаються на спеціальних  бланках з певним ступенем захисту. Кабінетом Міністрів України  затверджені Правила виготовлення і використання вексельних бланків, а також встановлений "Порядок  виготовлення бланків цінних паперів" .

По-друге, цінні папери, за загальним правилом, можуть вільно передаватись однією особою іншій.

При передачі цінного паперу до нового держателя останньому переходять і усі зазначені у папері права.

По-третє, у кожному цінному  папері повинна бути точно визначена  юридична можливість здійснити ту дію, на яку має право законний утримувач  паперу. Це може бути право на отримання  визначеної суми грошей, прибутку у  вигляді дивідендів чи процентів, певного  майна, а також право брати  учать в управлінні акціонерним  товариством. При цьому види прав, що можуть бути закріплені у цінному  папері, визначаються законом чи у  встановленому емітентом порядку.

По-четверте, не може мати місця  часткова передача прав, зазначених у  цінному папері. У випадках, коли цінний папір підтверджує наявність  не тільки майнових, а й інших  прав, передача паперу означає передачу усіх прав, посвідчених ним.

По-п'яте, характерною ознакою  цінних паперів є те, що здійснення втілених у них прав можливе, як правило, лише при пред'явленні самих цінних паперів.

Однак слід зазначити, що вказане  правило застосовується не до усіх цінних паперів. Зокрема воно не застосовується до цінних паперів, що випущені у бездокументарній формі, тобто до таких цінних паперів, що знаходяться у формі записів  на рахунках у системі, електронного обігу цінних паперів.

Характеризуючи цінні  папери, слід підкреслити, що у цивільному праві України вони відносяться  до рухомих і неподільних речей, можуть бути індивідуально-визначеними  і визначатись родовими ознаками.

Отже, цінні папери можна визначити як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують майнові або особисті права їх утримувачів, здійснення яких можливе, як правило, тільки у разі пред'явлення цінного паперу.

 Різновиди  цінних паперів за змістом  та емітентів, що випускають  їх

Цінні папери розрізняються: за змістом, за особою боржника, за способом визначення уповноваженої особи.

За змістом цінні папери поділяються на товарні та грошові.

Товарні цінні папери посвідчують право їх держателів на цінності, виражені у реальних речах (товарі). Товарні цінні папери ще називають товаророзпорядчими документами, оскільки при передачі такого паперу іншій особі володілець цього паперу розпоряджається зазначеним у папері майном. До товарних цінних паперів відносяться: коносамент, накладна, деякі приватизаційні папери тощо.

Слід підкреслити, що перелік  цінних паперів, наведений у ст. З  Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", не є вичерпним, адже в ньому не вказані такі документи, порядок випуску та обігу яких врегульований іншими нормативними актами України і які віднесеш до цінних паперів світовою практикою. Зокрема, до таких цінних паперів  відносяться коносаменти та чеки.

Грошові цінні папери виражають право їх держателів на цінність у вигляді певної суми грошей. Держатель грошового цінного папера має право на отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів належать: акції, векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Цінні папери за своїми емітентами, що випускають їх і зобов'язані здійснити  передбачень в них дії, поділяються  на: державні; випущені за рішенням місцевих рад народних депутатів; приватні

Державні цінні папери випускаються державою Це, наприклад, приватизаційні папери, казначейські зобов'язання. Державні цінні папери гарантовані усіма активами держави

До цінних паперів, що випускаються за рішенням місцевих рад народних депутатів, відносяться облігації  місцевих позик, гарантовані майном відповідних адміністративне-територіальних утворень.

До приватних цінних паперів  відносяться ті папери, що випускаються приватними особами (акції акціонерних  товариств, облігації підприємств  тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами, гарантовані  виключно майном цих осіб.

В залежності від способу  визначення уповноваженої особи, яка  є власником цінного папера, останні  поділяються на іменні, ордерні та цінні папери на пред'явника. В залежності від того, до якого із цих видів належить Цінний папір, визначається спосіб його передачі.

Іменним цінним папером є  такий документ, в тексті якого  зазначений його власник. Однак для  легітимації володільця цінного  папера у якості суб'єкта права необхідно, щоб його ім'я було зазначене не лише у тексті цінного папера, а  й у реєстрі власників Іменних  цінних паперів. Зокрема, у Законі України "Про Національну депозитарну  систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" вказано, що права на участь в управлінні на одержання доходу тощо, тобто  як майнові, так і особисті права), які випливають із іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з  моменту внесення змін до реєстру  власників іменних цінних паперів. На наш погляд, досить точно поняття  іменного цінного папера було дане М.М. Агарковим, який визначав іменний  цінний папір як документ, який легітимує  свого утримувача у, якості суб'єкта зазначеного v ньому права, якщо він  визначений у якості такого як в  тексті документа, так і в книзі  зобов'язаної особи (реєстрі).

Іменні цінні папери можуть переходити від одних до інших  осіб, однак це пов'язане з виконанням певних формальностей. Так, для передачі іменного цінного папера необхідно  поставити на ньому передавальний  запис і внести відповідні зміни  до реєстру власників іменних  цінних паперів. Крім того, можуть встановлюватись  обмеження чи навіть заборона щодо передачі іменних документів як у  законодавстві, так і в самих  цінних паперах. Зокрема, іменним цінним папером, що не підлягає обігу, а його продаж відчуження) іншим особам визнається недійсним, є іменний ощадний сертифікат.

До іменних цінних паперів  можуть відноситись: акції, ощадні сертифікати, облігації.

Ордерним цінним папером  є такий документ, держатель якого  є легітимованим у якості суб'єкта зазначеного у ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних записів. Із даного визначення можна зробити висновок, що ордерні цінні папери передаються  шляхом вчинення на них передавального запису - індосаменту, який може бути іменним  або бланковим. При вчиненні іменного індосаменту вказується ім'я особи, що передає цей документ (індосант), а також ім'я набувача (індосата). У разі ж передачі ордерного цінного  папера шляхом вчинення бланкового передавального запису індосанту достатньо просто поставити у документі свій підпис. Держатель ордерного цінного  папера, до якого він перейшов через  бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім'я у документ.

Таким чином, держателю ордерного  документа надана не обтяжена особливими формальностями можливість передачі прав по цінному паперу. Слід підкреслити, що кожний індосант по ордерному цінному  паперу відповідає не тільки за дійсність  права, яке він передає разом  з документом, але й за його здійснення. Найбільш поширеними ордерними цінними  паперами є коносамент і вексель.

Однією із основних відмінностей між іменними і ордерними цінними  паперами є те, що при передачі іменного цінного папера відчужувач відповідає лише за дійсність права, яке випливає із документа, а при передачі ордерного  цінного папера відчужувач (індосант) відповідає не тільки за дійсність  права, яке випливає з документа, але й за його здійснення. Держатель  ордерного цінного папера може звернутись до кожного індосанта з вимогою  задоволення прав, які посвідчуються  цінним папером.

Під цінними паперами на пред'явника розуміють папери, володіння  якими безпосередньо забезпечує можливість здійснення виражених у  них прав. Здійснити право за цінними  паперами на пред'явника може особа, що його пред'явить.

Цінні папери на пред'явника відрізняються від іменних та ордерних за такими ознаками:

1) вони випускаються без  зазначення особи, яка має право  на цінність за документом, а  суб'єктом виражених у них прав  визначають свого держателя, який  пред'являє їх зобов'язаній особі;

2) вони передаються шляхом  простої передачі документа новому  держателю.

Основні види цінних паперів

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння  або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка  їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді  дивідендів або процентів, а також  можливість передачі грошових та інших  прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні  папери, якщо інше не передбачено Законом  України “Про Національну депозитарну  систему і особливості електронного обігу цінних паперів” або в них  спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного  індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані  для здійснення розрахунків, а також  як застава для забезпечення платежів і кредитів. Відновлення втрачених  іменних цінних паперів провадиться  державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили  ці папери.