Статистика в финансах

Зміст

 

1. Завдання статистики державного бюджету. Бюджетна політика України та її склад....................................................................................................... 3
2. Система статистичних показників кредитної діяльності......................... 8

Задача 1 ............................................................................................................ 14

Задача 3 ............................................................................................................ 15

Задача 26 .......................................................................................................... 16

Список літератури .......................................................................................... 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Завдання статистики державного  бюджету. Бюджетна політика України  та її склад

 

Бюджетна політика —  сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Вона знаходить своє вираження у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів й використання їх на різні потреби держави, у розвитку економіки І соціального захисту населення, у бюджетному законодавстві, практичних діях у галузі бюджету різних державних структур.

Зміст бюджетної політики багатогранний. Вона включає такі найважливіші ланки:

• розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку бюджету як важливого інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Вона формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери, глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних 
  пріоритетів держави;
• визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при 
  цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, перед 
  бачених економічною політикою, враховуються зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;
• здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення 
  поставлених цілей.

Єдність і взаємозв'язок трьох основних ланок визначають зміст бюджетної політики.

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, бюджетна політика поділяється на бюджетну стратегію і бюджетну тактику.

Бюджетна стратегія — довготривалий курс бюджетної політики, розрахований на перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань,   визначених економічною  стратегією. У процесі її розроблення прогнозуються основні тенденції розвитку бюджетного механізму, формуються концепції створення І використання бюджетних ресурсів, окреслюються принципи організації бюджетних взаємовідносин. Вибір довготривалих цілей і складання загальнодержавних цільових програм у бюджетній політиці необхідні для концентрації бюджетних ресурсів на стратегічних напрямах економічного й соціального розвитку.

Бюджетна тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасної зміни способів організації бюджетних взаємовідносин, переорієнтації бюджетного механізму, перерозподілу фінансових ресурсів.

Бюджетна стратегія  повинна бути відносно стабільною, тоді як бюджетна тактика має бути гнучкою, що визначається зміною повсякденних економічних і соціальних умов.

Правову основу і конкретні  напрями реалізації бюджетної політики становить бюджетне законодавство. У ньому повинна бути точно визначена компетенція всіх суб'єктів економічної системи щодо повноважень І відповідальності у бюджетній сфері. На основі чинного законодавства органи виконавчої влади видають нормативні акти для успішного втілення бюджетної політики. Ці акти покликані конкретизувати механізм її виконання. Виконавча влада постійно здійснює заходи щодо вдосконалення механізму реалізації бюджетної політики.

Основною метою бюджетної  політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями економіки, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціалізованих підприємств. За таких умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Бюджетна політика держави  залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами в частині поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції зі світовими економічними системами тощо. Внутрішні чинники, які суттєво впливають на бюджетну політику, — це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки та організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку форм кредитування тощо. На бюджетну політику держави впливають також інші чинники, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на даному етапі суспільного розвитку. У зв'язку з цим бюджетна політика — це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.

Науковий підхід до розроблення  бюджетної політики, знання і вивчення всіх чинників, що визначають бюджетну політику, передбачають її відповідність закономірностям суспільного розвитку, постійне врахування теоретичних положень і висновків бюджетної теорії. Порушення цієї важливої вимоги призводить до великих втрат в економіці.

Політичні рішення повинні  прийматися за законами економічного розвитку, на основі чітких розрахунків і передбачення наслідків здійснення намічених бюджетних заходів, що дасть змогу уникнути частих, нерідко не передбачуваних змін у бюджетній політиці і створить сприятливі умови для розвитку економіки.

Бюджетна політика —  форма свідомої діяльності владних  структур, але її основні засади формуються відповідно до того, яка модель економічної системи прийнята в даній державі і яку визначено кінцеву мету економічної діяльності.

Водночас є загальні засади бюджетної політики для держав із ринковою економікою, розвиненими  демократичними засадами суспільного життя. За таких обставин бюджетна політика має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей економіки, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти шляхом як вишукування додаткових Інвестицій у ці галузі, стимулюючи залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створення сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів місцевими органами виконавчої влади І на цій основі зниження рівня інфляції.

Необхідно виходити з  того, що бюджет — це форма обслуговування громадян за їхнім власним вибором. Тому підвищення бюджетними методами добробуту одних людей має здійснюватися без погіршення добробуту інших. У цьому зв'язку всі заходи у сфері бюджету, які не супроводжуються поліпшенням умов життя населення, є безперспективними й економічно недоцільними. Будь-які спроби окремих політичних сил ігнорувати спрямованість бюджетної політики на зростання матеріального добробуту рівнозначні їх політичному самогубству.

Воднораз особисті трудові  зусилля кожного громадянина  України є запорукою добробуту населення всієї держави, а тому бюджетна політика сьогодні — це мистецтво вибору і реалізації через демократичні інститути бюджетних пріоритетів відповідно до наявних фінансових можливостей. В умовах перехідної економіки урядові структури контролюють значні обсяги фінансових ресурсів, використання яких зачіпає інтереси І потреби всього населення, всіх секторів і галузей економіки.

Тому в чинних умовах уряд повинен взяти на себе матеріальне забезпечення людей, які самі неспроможні забезпечити належного рівня власного існування. Зрозуміло, що сьогодні уряд безсилий повністю контролювати економіку, але без компетентної участі держави, її владних структур успішний економічний розвиток і високий добробут неможливі. Для цього необхідно подолати економічну неефективність державного сектору економіки, ліквідувати фінансове марнотратство, призупинити зростання чисельності державного апарату, посилення бюрократичних тенденцій. Не можна миритися з тим, що одним із основних чинників фінансової нестабільності є свавілля і некомпетентність урядових структур.

Необхідно наголосити на майбутнє, що демократія коштує дорого, а тому державу з високим рівнем матеріального становища громадян характеризують такі ознаки:

• значні масштаби перерозподілу валового внутрішнього 
  продукту через бюджетну систему;
• соціальний характер видаткової частки бюджетів;
• фінансування інвестицій у людський  капітал, тобто 
  в освіту, охорону здоров'я, соціальні компенсації; формування бюджетних доходів переважно за рахунок 
  прогресивного прибуткового оподаткування фізичних осіб;
• стримування соціального розшарування на рівні, що забезпечує соціальну стабільність;
• збільшення доходів бюджету шляхом постійного зниження ставок оподаткування;
• бюджетне датування окремих галузей економіки;
• постійне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Система статистичних  показників кредитної діяльності

 

З метою статистичного  вивчення кредитної діяльності банку  застосовують систему показників, до якої входять дві підсистеми: абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники кредитної діяльності банку:

• загальний обсяг кредитів, наданих за певний період, у тому числі наданих окремим клієнтам, спрямованих в окремі галузі й регіони, розподілених по підприємствах з різними формами власності (Кр);
• загальні залишки коштів, виданих у вигляді позичок, на певну дату (З_заг);ї
• показник середнього залишку коштів, виданих у вигляді кредитів, що розраховується за допомогою середньої хронологічної моментного ряду

або коли є дані лише на початок і кінець періоду — за допомогою середньої арифметичної;

• залишки прострочених позичок (З_л );
• кредитооборот — обсяг вчасно повернутих коштів, наданих по 
  зичальникам (К0_вч);
• кредитооборот за простроченими позичками (КО_пр);
• загальний кредитооборот — обсяг вчасно повернутих і про 
  строчених позичок (КО_заг)

КО_заг  =КО_{вч +}КО_пр;

• загальні обсяги заборгованості клієнтів банку за кредитними 
  операціями на певну дату (З_о6.заг)

З_{об.заг.кін} = З_{об.заг.поч.} + Кр_вд - КО_заг

• час обертання позички (Ч);
• кількість днів у періоді функціонування кредиту (Д);
• швидкість кредитообороту (Ш).

Між деякими абсолютними  показниками існує певний зв'язок, визначення якого дає можливість дійти висновку про характер і ступінь взаємовпливу та взаємозалежності цих показників.

Наприклад, між показниками  загального залишку коштів на певну  дату, виданих у вигляді позичок (З_заг), загального обсягу виданих позичок за звітний період (Кр), загальним кредитооборотом (КО_заг) та залишками на кінець звітного періоду (3_кін) існує такий балансовий зв'язок:

З_заг. + К_р = КО_заг + З_кін

Якщо взяти до уваги, що залишки  позичок на початок періоду дорівнюють сумі звичайних залишків і залишків за простроченими кредитами, а загальний  обсяг кредитообороту дорівнює сумі звичайного кредитообороту та кредитообороту за простроченими позичками, то вихідну формулу можна записати у такому вигляді:

З_зв.поч. + З_пр.поч. + К_р = КО_зв + КО_пр + З_кін

Виходячи з тієї ж  таки балансової залежності можна визначити, наприклад, зміну обсягів простроченої заборгованості за період:

З_пр = З_пр.поч. – КО_пр + З_пр.кін

Якщо в результаті аналізу цієї залежності виявляється, що залишки простроченої заборгованості на кінець періоду перевищують залишки простроченої заборгованості на початок періоду, тобто

З_пр.кін  >  З_пр.поч.

З_пр    <  З_пр0

 

доходимо попереднього висновку про негативну тенденцію  збільшення обсягів простроченої заборгованості у звітному періоді порівняно  з базисним. Для більш точного аналізу необхідно розрахувати питому вагу простроченої заборгованості в загальному обсязі залишків заборгованості на певну дату та співвідношення темпів приросту загальних залишків заборгованості й залишків за простроченою заборгованістю.

Середній розмір однієї позички та середня тривалість користування нею визначаються за допомогою середньої арифметичної зваженої