Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні

ВСТУП

 

Сьогодні великого значення в умовах фінансової кризи в світі  і в Україні зокрема, набуває  необхідність пошуку теоретичних і  практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки  України. Одним з основних напрямків  наукових досліджень в сучасних умовах є дослідження процесу формування дефіциту бюджету і його зв’язок з основними показниками розвитку економіки держави.

Недостатній ступінь  розробки теоретичних питань в галузі державного бюджету обумовив не лише його тривале непризнання в якості самостійної економічної категорії, але одночасно перешкоджав розробці моделі бюджетного фонду країни. Бюджетний фонд, що є матеріально-фінансовою базою діяльності держави, формувався виходячи із задач функціонування адміністративно-командної системи. Його величина була орієнтована не на оптимальні пропорції, необхідні для регулювання економіки і вирішення соціальних проблем, а на витратний підхід, покликаний забезпечити фінансовими ресурсами діяльність багаточисельних органів державної влади. При такому підході сфера дії перерозподільчої функції бюджету була майже безмежною.

Спроби вийти на оптимальні критерії формування бюджетного фонду  держави здійснювалися. Однак їх результативність в умовах  тотальної  системи планування була невисокою: розміри та рівень централізації фінансових ресурсів в руках органів державної влади визначались командами “згори”, а не науковими критеріями. В цих умовах при формуванні бюджетного фонду країни виходили із потреб у фінансових ресурсах на кожному рівні державного управління, а під них вишукували доходи, які можна було б мобілізувати в бюджет і тим самим забезпечити фіскальні інтереси держави.

Поки економіка країни функціонувала без великих збоїв  і забезпечувався визначений рівень її ефективності за допомогою адміністративної системи, у доходах і видатках бюджету не було видно явних ознак хвороби. Але як тільки адміністративна система почала розвалюватися і вже  не могла вольовими методами забезпечувати нормальне співвідношення між доходами і витратами, так зразу хвороба економіки вийшла назовні, проявивши себе через  величезний ріст бюджетного дефіциту. На кінець 1991 р. дефіцит колишнього СРСР досяг майже 20% ВНП.

Бюджетний дефіцит –  це фінансове явище, що необов’язково  відноситься до розряду надзвичайних подій. В сучасному світі немає  держави, яка в ті чи інші періоди своєї історії не зіткнулася б з бюджетним дефіцитом. Однак якість самого дефіциту може бути різною:

- дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю втілення крупних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризову течію суспільних процесів, державне регулювання економічної кон’юнктури;

- дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, великомасштабних стихійних лих і т.п.), коли загальних резервів стає недостатньо і доводиться прибігати до джерел особливого роду;

- дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність правительства тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку він – явище надзвичайно тривожне, що потребує прийняття не тільки невідкладних економічних заходів, але і відповідних політичних рішень.

Звідси видно, що в  умовах динамічної економіки із сталими, а головне – ефективними міжнародними зв’язками бюджетний дефіцит  не страшний.

Нажаль, у вітчизняній  економічній науці донедавна  привілеював від’ємний погляд на бюджетний дефіцит. Він розглядався  як вкрай від’ємна властивість, що характерна лише бюджетам буржуазних держав. В літературі стверджувалося, що в нашій економіці з її планомірним розвитком бюджетний дефіцит не є характерним. Відсутність глибоких наукових розробок про причини і соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, порівняно низька загальна фінансова культура призвели до того, що економічні відомства країни виявились непідготовленими до управління бюджетним дефіцитом і капітулювали перед ним.

Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету  дає змогу визначити, що проблема дефіциту все ще є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку економіки держави.

Основною метою є  теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на стабілізацію і розвиток економіки.

Відповідно до мети в  роботі ставляться наступні завдання:

- визначити сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;

- ознайомитись з причинами виникнення дефіциту;

- ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

- дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;

- проаналізувати динаміку дефіциту Державного бюджету України;

- визначити вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;

- охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

- визначити можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Об’єктом дослідження  курсової роботи є проблема вивчення фінансових основ економіки України з точки зору відносин на рівні бюджету держави.

Предметом дослідження  є сукупність теоретичних, методичних завдань оптимізації бюджетного дефіциту України.

Методи дослідження. Для  вирішення поставлених завдань  використовувалися такі методи: дедуктивний  – для дослідження інституційних  аспектів бюджетного дефіциту; емпірично-статистичні  методи – в процесі аналізу динаміки бюджетного дефіциту в Україні.

Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці  О.Д. Василика, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, А.І. Даниленка, А.О. Єпіфанова, О.Д. Заруби, В.І. Кравченка, І.І. Лукінова, А.М. Мороза, В.П. Москаленка, Г.О. П’ятаченка, М.І. Савлука, І.В. Сало, В.М. Суторміної, Ю.В. Тимошенко та інших.

Проблеми бюджету, фінансового  планування обґрунтовуються також  в працях російських вчених А.М. Александрова, Е.О. Вознесенського, В.П. Дяченка, Є.В. Коломіна, С.І. Лушіна, Л.П. Павлової, В.М. Радіонової, М.Г. Сичова та ряду інших.

 

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ФОРМИ ТА ЗНАЧЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

 

1.  Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні

 

Державний бюджет — система  грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб [3, с. 180-181]. У фінансовій теорії і практиці його розглядають з двох позицій:

- за сутністю економічної категорії;

- за матеріальним вираженням цієї категорії.

Як об’єктивна економічна категорія бюджет відображає частину  розподільних відносин, пов’язану  з формуванням і використанням  основного централізованого фонду грошових коштів держави. Бюджетним відносинам властиві такі ознаки:

• розподільний характер. За допомогою цих відносин здійснюються розподіл і перерозподіл ВВП та національного багатства країни з метою забезпечення держави таким обсягом бюджетних ресурсів, який вона потребує для повноцінного виконання своїх функцій;

вартісне вираження  відносин, тобто носієм бюджетних відносин виступають гроші;

- формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, як кінцева мета бюджетних відносин.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава  як учасник розподільних процесів організовує  розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. Окрім ВВП джерелом основного централізованого фонду є національне багатство, а також зовнішні надходження.

У цілому суб’єктами бюджетних  відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого — юридичні і  фізичні особи; об’єктом — ВВП  і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві [3, с. 182-183].

Таким чином, бюджет держави  як об’єктивна економічна категорія  — сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП  і національного багатства, з  метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Економічна сутність бюджету держави як економічної  категорії не буде повною, якщо не розглянути функції, які він виконує. Економічна думка останніх років така, що бюджет держави виконує дві функції — розподільну і контрольну.

Зміст розподільчої функції  виявляється у розподілі ВВП, який є основним джерелом формування державного бюджету. Державний бюджет використовується для міжгалузевого  і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території [8, с. 52-55].

Бюджетні відносини  виникають за такими напрямами грошових відносин:

- між державою і підприємствами різних форм власності, організаціями й установами;

- між державою і громадськими організаціями;

- між державою і населенням;

- між іншими державами і міжнародними організаціями;

- між державою і  регіонами.

Контрольна функція  дає змогу знати, чи своєчасно  й у повному обсязі фінансові  ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції перерозподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних коштів, який відображається в доходах і видатках бюджету.

Складовими державного бюджету є доходи і видатки. Кожна з цих складових бюджету поділена на два фонди: загальний і спеціальний. Залежно від співвідношення доходів і видатків бюджет може бути збалансованим, з дефіцитом або з профіцитом.

Дефіцит бюджету виникає  у разі перевищення видатків над доходами, а профіцит — у разі перевищення доходів над видатками. Збалансованим бюджет вважається за умови, коли обсяг витрат відповідає обсягу доходів на відповідний бюджетний період і держава може зіставляти обсяг своїх фінансових можливостей із витратами [12, с.10-15].

Поділ бюджету на два  фонди запроваджено у 2000 р. Він визначається законом про Державний бюджет України на поточний рік. Поділ на два фонди пов’язаний із тим, що в складі державного бюджету виокремлюється два основних напрями надходжень та використання коштів. Один має загальний (нецільовий) характер використання коштів, тобто вони використовуються на загальнодержавні цілі. Спеціальний фонд має як цільові надходження, так і заздалегідь визначені напрями використання. Витрати здійснюються тільки в межах визначених надходжень. Передача коштів між загальним і спеціальним фондом дозволяється тільки в межах бюджетних призначень та шляхом внесення змін до закону про державний бюджет [8, с. 57-60].

Проект закону про  Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України з урахуванням бюджетної резолюції, схваленої Верховною Радою України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, аналізує виконання бюджету в поточному бюджетному періоді, визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України [11, с. 66].

Правова характеристика бюджету пов’язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисах головним законом — Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві, яке охоплює три рівні. Перший — це законодавчий акт, що здійснює загальне регламентування бюджету і бюджетних відносин. До 2001 р. в Україні таку роль виконував Закон «Про бюджетну систему України», а нині – «Бюджетний кодекс України». Він визначає засади формування бюджету і принципи побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між бюджетами, регламентує бюджетний процес та міжбюджетні відносини. Другий — ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів і видатків. Стосовно формування доходів основним є Закон України «Про систему оподаткування» і закони, які регламентують стягнення окремих податків: «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про податок на прибуток підприємств» та ін. Податкове законодавство може бути систематизоване й у єдиному документі — податковому кодексі. Стосовно видатків таких прямих законів немає, але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад Закон України «Про освіту». І нарешті, третій рівень — це щорічне прийняття закону про Державний бюджет і відповідних рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети. Прийняття цих актів являє собою законодавче затвердження бюджету як основного фінансового плану.