Сутність, склад, функції та принципи організації фінансів підприємств в умовах ринкової економіки

Найбільший ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо залежать від їх доходів, а фінансовий стан – від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

Крім двох основних функцій – розподільчої і контрольної – в економічній і фінансовій літературі наводяться й інші функції фінансів підприємств: забезпечувальна, стимулююча, регулююча, формування грошових фондів, їх використання та ін. Ці функції, на наш погляд, не мають економічного змісту та самостійності, а є кінцевою метою здебільшого розподільчої функції. Наприклад, регулювання в економіці – це процес, який передбачає, з одного боку, розподіл частини певного фонду вищого рівня (бюджету) між його нижчими ланками з метою виведення останніх на потрібний рівень, тобто регулювання здійснюється через розподіл. Грошові фонди формуються також шляхом розподілу відповідних доходів і накопичень підприємств [6, с. 10–13].

В узагальненому вигляді  зміст функцій фінансів підприємств  представлено на рис. 6.

Рисунок 6 – Зміст функцій фінансів підприємства [2, с. 15]

 

4 ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Організація фінансів підприємства –  це сукупність форм, методів, способів формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообертанням для досягнення економічних цілей згідно до діючих законодавчих актів.

До основних принципів організації  фінансів належать такі:

демократичний централізм;

плановість;

господарський (комерційний) розрахунок;

самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації  державою частини доходів підприємств у централізовані фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних доходів і накопичень – з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок – основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах упроваджується шляхом реалізації його принципів:

господарсько-оперативної  самостійності;

самоокупності;

матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

контролю гривнею за результатами діяльності. Найважливішим  принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що на кожні 100 грн витрат підприємство має отримати 815 грн прибутку.

Важливим принципом  організації фінансів підприємств  є також самофінансування, яке  виявляється в забезпеченні розширеного  відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності – величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.

У навчальній літературі та підручниках з економіки і  фінансів при розкритті сутності фінансів підприємств взагалі не наводяться принципи їх організації або розглядаються інші. Наприклад, у навчальному посібнику за редакцією Є. І. Бородіної наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

самостійність у сфері  фінансової діяльності;

зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

відповідальність за результати фінансово-господарської  діяльності;

контроль за фінансово-господарською  діяльністю;

самофінансування.

На наш погляд, перші  чотири принципи – це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте у згаданому посібнику госпрозрахунок не виокремлюється як принцип організації фінансів підприємств, як і принципи демократичного централізму і плановості. Нами виокремлено ці принципи і розкрито їх зміст у сучасних умовах господарювання підприємств [6, с. 7–9].

 

 

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

ЗАДАЧА 1. Визначити планову виручку від реалізації продукції на плановий рік на підставі даних, що наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.

1. Плановий обсяг реалізації:
а) виріб А	Обсяг продукції, шт.	1420
	Відпускна ціна одиниці  виробу, грн.	71
б) виріб В	Обсяг продукції, шт.	2210
	Відпускна ціна одиниці  виробу, грн.	82
в) виріб С	Обсяг продукції, шт.	180
	Відпускна ціна одиниці  виробу, грн.	320
2. Залишки готової продукції на початок планового періоду, тис. грн.:
а) на складі		19
б) відвантаженої, але  не сплаченої в строк		36
в) відвантаженої, строк  сплати якої не настав		25
3. Норма запасів готової продукції на складі, дні		8
4. Плановий обсяг реалізації готової продукції в IV кварталі, %		29,2

 

Планова виручка розрахунковим методом визначається як сума від товарного випуску виробів в плановому періоді та залишків на початок планового періоду за мінусом залишків на кінець планового періоду:

Впл. = Взал. поч. + Впл.вип. – Взал.кін.

де Впл. – обсяг виручки в плановому періоді;

Взал.поч. - виручка в залишках па початок планового періоду (визначається шляхом інвентаризації), включає залишки готової продукції на складі, суму дебіторської заборгованості;

Впл.вип. - виручка планового випуску (визначається за виробничо-маркетинговим планом);

Взал.кін. - виручка в залишках на кінець планового періоду; визначається виходячи із середньоденного випуску ІV кварталу планового періоду та норм запасу готової продукції в днях.

Взал.поч.= 19+36+25 = 80 тис.грн.;

Впл.вип.= 1420×71 + 2210×82+ 180×320= 339,64 тис.грн.;

Взал.кін.= (0,292×339,64)/90×8 = 8,82 тис.грн.

Впл = 80+ 339,64 – 8,82 = 410,82 тис.грн.

 

ЗАДАЧА 2. На підставі даних, що наведені (в тис. грн.) в таблиці 2, визначити:

1. рентабельність реалізованої продукції;
2. рентабельність власного капіталу;
3. рентабельність обігових активів;
4. загальну рентабельність підприємства.

Таблиця 2.

1. Прибуток від реалізації (ПР)	145
2. Виручка від реалізації (ВР)	920
3.Сукупні активи (СА)	770
4. Середньорічна вартість обігових активів (СВоа)	180
5. Вартість основних фондів (Воф)	590
6. Сукупні зобов'язання (СЗ)	580

 

Рентабельність - це відносний показник, рівень доходності, що визначається у відсотках. Рентабельність визначає співвідношення прибутку з авансованим капіталом або поточними витратами.

1. Рентабельність реалізованої продукції:

Рреал.прод = ПР/ВР×100%

Рреал.прод=145/920×100%=15,76%

2. Рентабельність власного капіталу

Рвк = ПР/ВК×100%

Власний капітал уявляє собою різницю між сукупними активами та зобов'язаннями підприємства.

ВК=СА-СЗ=770-580=190

Рвк = 145/190×100%=76,32%

3. Рентабельність обігових активів:

Роа=Пр/СВоа×100%

Роа=145/180×100%=80,6%

4. Загальна рентабельність підприємства:

Загальна рентабельність підприємства визначається відношенням прибутку підприємства до суми середньорічної вартості обігових активів та вартості основних фондів.

Рп=ПР/(СВоа+Воф) ×100%

Рп=145/(180+590) ×100%=18,83%

 

ЗАДАЧА 3. На підставі даних, що наведені в таблиці 3, визначити :

1) податкові зобов'язання з податку на додану вартість;

2) податковий кредит з податку на додану вартість;

3) суму ПДВ, що належить до перерахування в бюджет або до відшкодування із бюджету.

Всі обсяги наведені без  податку на додану вартість.

 

Таблиця 3

1 Виручка від реалізації продукції (ВР):
а) виріб А	обсяг, шт,	290
	ціна одиниці виробу, грн.	32
б) виріб В	обсяг, шт.	620
	ціна одиниці виробу, грн.	44
2. Виручка від наданих послуг, тис. грн.		95
3. Виручка від реалізації МЦ, тис. грн.		130
4. Придбані матеріали, тис. грн.		15
5. Придбані основні фонди, тис. грн.		95
6. Сплачені транспортні послуги, тис. грн.		45

 

Рішення.

Податкові зобов'язання - це сума податку на додану вартість (ПДВ), що одержана від покупців продукції, робот, послуг.

Податковий кредит - це сума ПДВ, що сплачена постачальникам матеріальних цінностей, робот, послуг.

Сума ПДВ, що належить до перерахування у бюджет визначається як різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. У разі від'ємного значення одержана сума належить до відшкодування із бюджету.

1. Податкові зобов’язання з податку на додану вартість

ПДВ₁ =(290×32+620×44+95000+130000)×0,2=52,312 тис.грн.

2. Податковий кредит з податку на додану вартість

ПДВ₂=(15000+95000+45000) ×0,2=31 тис.грн

3. Сума ПДВ, що належить до перерахування в бюджет або до відшкодування із бюджету

ПДВ=52,312-31=21,312 тис.грн

 

ЗАДАЧА 4. За даними, що наведені в таблиці 4, визначити суму щоквартальної плати за користування кредитом, якщо сума кредиту погашається: