Управління витратами підприємства

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з  дисципліни «Фінанси» 

на тему: «Управління витратами підприємства»

на матеріалах: ТОВ «А.В.К. Київ»

 

	Студента (ки) III курсу Ф-31 групи
	напряму підготовки 030508 «Фінанси і кредит»
	спеціальності 5.03050801 « Фінанси і кредит»
	Рай І.А.                                      (прізвище та ініціали)
	Керівник викладач, Гринчій Я.В.
	Оцінка _______________________________________
Члени комісії:	________________ _____________________________                 (підпис)                          (прізвище та ініціали)   _________________ __________________________                                      _                       (підпис)                          (прізвище та ініціали)   _________________ __________________________                                    _                (підпис)                          (прізвище та ініціали)

 

 

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ТОВ «А.В.К. Київ»……………………………………………..6

1.1. Сутність  і  класифікація  витрат  ТОВ «А.В.К. Київ»………..……………6

1.2.  Основніпоняття та процедури в системі управління витратами………..11

1.3. Методи розрахунку витрат ТОВ «А.В.К. Київ»…………………………..15

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ  ТОВ «А.В.К. Київ»

2.1 Економічна характеристика  фінансово-господарської діяльності ТОВ «А.В.К. Київ»…………………………………………………………………….20

2.2 Організація фінансо воїро боти ТОВ «А.В.К. Київ»………………………23  

2.3 Аналіз фінансового стану ТОВ «А.В.К. Київ» за 2009-2010 роки……….24

2.4 Охоронапраці ТОВ «А.В.К. Київ»………………………………………….27

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «А.В.К. Київ»………..33

3.1 Характеристика господарської  діяльності ТОВ «А.В.К. Київ» ……….....33

3.2 Аналіз витрат ТОВ  «А.В.К. Київ»………………………………………….34

РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ  НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ТОВ «А.В.К. Київ»……………………………………………………………………………...37

4.1 Принципи управління  витратами ТОВ «А.В.К. Київ»…………………...37

4.2 Резерви зниження витрат ТОВ «А.В.К. Київ» ……………………………39

4.3 Основні резерви зниження собівартості продукції ТОВ «А.В.К. Київ»..41

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………46

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….47

 

Вступ

 

Метою діяльності будь-якого  підприємства є отримання прибутку. На превеликий жаль для всіх, хто  займається підприємницькою діяльністю, неможливо отримати прибуток, не витрачаючи ні копійки. З одного боку можна перефразувати  відоме прислів'я і сказати: "Скільки  затратиш, стільки й отримаєш." Всі розуміють, що витрат уникнути неможливо. Але проблема полягає в тому, що ресурси підприємства обмежені, тому питання полягає в тому, як, понісши  найменші витрати, отримати найбільший прибуток. Прості лозунги типу: "реструктурувати  виробничий процес, перейти на прогресивні  технології" і їм подібні в  переважній більшості випадків так  і залишаються лозунгами, бо всі  ці перетворення потребують великих  капітальних вкладень, яких, як правило  нема. Однак всі підприємства зацікавлені  в отриманні стабільних прибутків, загальна величина яких давала б змогу  забезпечувати технічний розвиток підприємства, розвивати виробництво  та виплачувати дивіденди. Найпростішим способом досягнення цієї мети було б  підвищення цін. Таке явище спостерігалося в умовах галопуючої інфляції та гіперінфляції, які мали місце в Україні в  минулому. В умовах становлення стабілізації економіки України, розвитку конкуренції  та відсутності вільних коштів у  підприємств (організацій) і населення  підвищення цін неможливе. Ціни на продукцію  вітчизняних товаровиробників досягай  світового рівня, але якість цієї продукції значно поступається перед  досягненнями країн із ринковою економікою. Як результат переважна частина  продукції вітчизняних промислових  підприємств не конкурентоспроможна, а витрати на її виготовлення дуже високі. За таких умов важко забезпечити належний рівень ефективності господарювання більшості вітчизняних промислових підприємств. Вихід один - знизити витрати, але знизити їх реально, щоб реально знизилась собівартість продукції. Щоб забезпечувати зниження вартості реалізованої продукції, необхідно постійно здійснювати управління витратами на її виробництво, домагатися відносного зниження як прямих, так і накладки.

 Зниження прямих витрат  потребує значних капітальних  інвестицій для впровадження  нових технологій, нової техніки,  вдосконалення організації виробництва  тощо. Це під силу не всім  підприємствам. Тому важливим  резервом зниження вартості виробів  може бути відносна економія  накладних витрат. Але для того, щоб говорити про економію, треба  згадати, що витрати: по-перше  треба обліковувати; по-друге аналізувати  з метою планування, а, відтак, і прибутку; по-третє шукати шляхи  зменшення їх, щоб збільшити прибуток. Перехід до ринкових відносин  потребує радикального переосмислення  змісту, методів та інструментарію  планування виробництва. Це особливо  стосується найважливішої ланки  планування витрат і вартісних  показників плану виробництва.  Адже потрібен концептуально  новий підхід до планування  витрат виробництва з урахуванням  відсутності централізовано встановлюваних цін, ринкової кон'юнктури, яка швидко змінюється, конкуренції.

 Тому проблема аналізу  впливу витрат і шляхів їх  зменшення є надзвичайно актуальною  на даний час. У сучасних  умовах господарювання вітчизняні  товаровиробники зможуть забезпечити  конкурентоспроможність продукції  на тільки основі зниження  витрат. Реалізація цієї мети  вимагає посиленої уваги керівництва  до питань, пов'язаних із визначенням  раціональності структури витрат  та пошуком шляхів їх зниження. Реальним напрямом зниження рівня  витрат на промислових підприємствах  є перехід від системи їх  обліку й оцінки до системи  управління ними. Проте управління витратами неможливе без всебічного аналізу як сукупних витрат, так і їх структури та впливу окремих видів витрат на собівартість продукції та на прибуток.

 Тому метою даної  роботи є методологічне вивчення  структури витрат,їх формування, аналіз впливу на прибуток  та пошук шляхів оптимізації.

Завданням даної курсової роботи є:

• визначення сутності та структури витрат підприємства;
• вивчення факторів, що впливають на формування витрат підприємства;
• аналіз витрат діяльності ТОВ «А.В.К. Київ»
• пошук основних напрямків зниження витрат підприємства.

 

 

 

РОЗДІЛ  1. Теоретичні  основи     системи  управління    витратами   ТОВ «А.В.К. Київ»

1. Сутність  і  класифікація  витрат  ТОВ «А.В.К. Київ»

У процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні  та грошові витрати. Залежно від  ролі, яку вони відіграють у процесі  відтворення, їх поділяють на три  групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток [18, 264].

Найбільшу питому вагу у  загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати  – це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або  імпліцитних). Зовнішні витрати –  це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають  неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у  вигляді землі, приміщень, активів  тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси:

Економічні витрати –  Імпліцитні = Бухгалтерські витрати.

Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські  – обчислюються на практиці для  визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо [18, 265].

Розрізняють витрати на одиницю  продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).

При плануванні, обліку та аналізі  витрати класифікують за різними  ознаками. Основними з них є  ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час  виникнення та обчислення.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) –  це витрати однорідні за економічним  змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати  різнорідні за своїм складом, вони охоплюють  кілька економічних елементів (витрати  на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку  тощо).

За економічною роллю  у формуванні собівартості продукції  витрати поділяють на основні  та накладні: основні витрати безпосередньо  пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою  накладних витрат створюються необхідні  умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються  на прямі та непрямі. Прямі витрати  безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції  і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна  плата). Непрямі витрати пов'язані  з виготовленням різних видів  продукції, в цьому разі не можна  безпосередньо обчислити витрати  на окремі види продукції (загальновиробничі  витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі  витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції [18, 265].

Залежно від зв'язку з  обсягом виробництва витрати  поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати – це такі, абсолютна  величина яких у даний період при  зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком  яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних  витрат змінюється стрибкоподібне, після  чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна  плата. До постійних витрат відносять  також витрати, які неістотно  змінюються внаслідок зміни обсягів  виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати – це такі витрати, величина яких у даний  період безпосередньо залежить від  обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати  змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати  зростають у відносно більшій  пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший  за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну  оплату праці.

Регресивні змінні витрати  змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо [18, 266].

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну  залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові – це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати – це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні  витрати та ін.).

Такий вид класифікації дає  змогу забезпечити економічно обґрунтований  рівномірний у часі розподіл витрат на виробництво продукції.

Далі, починаючи з 1996 року, основним документом з формування собівартості було Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Аналогічного призначення діяло  типове положення для сільськогосподарських  підприємств, будівельних, науково-дослідних  та конструкторських робіт.