Захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні

— вимоги до мінімального капіталу фінансових установ; 

— обмеження щодо максимального  левериджу (відношення всіх активів  до власного капіталу) фінансових установ;

— запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності та аудиту (МСФЗ), а також адекватні розрахунки резервів за втратами як організацій, так і їхніх клієнтів за всіма активними операціями;  

— відповідальність капіталом (покриття частини втрат клієнтів капіталом  фінансової організації)!

Якщо розглядати банківську систему  України, то діючі нормативи регулювання в принципі відповідають світовим стандартам і є достатніми за всього двох, але дуже важливих умов.

Перше: аудит проводиться відповідальними аудиторськими компаніями, а резерви з активних операцій оцінюються не за стандартом НБУ, а виключно за стандартами МСФЗ! Національний банк повинен скоротити і послабити деякі нормативи. Про жорсткість банківського регулювання свідчить той факт, що середньозважений коефіцієнт достатності капіталу першого рівня, розрахований 2009 року за показниками десяти найбільших банків в Україні, був найбільшим у світі і становив майже 15% (у США — близько 9%, Польщі — 11, Китаї — всього 6%).

Другою умовою є впровадження інституту «банкрутства» фізичної особи. В умовах дії такого інституту банки самі думатимуть і про валютні кредити, і про заставу, і про платоспроможність клієнта, але головне — про відсоткову ставку за кредитами.

Щодо небанківських фінансових організацій, то економісти пропонують, і я з ними погоджуюсь також, що потрібно запровадити такі нормативи: мінімальний статутний капітал на рівні 
1 млн. євро для КУА та страхових компаній; максимальний леверидж для закритих венчурних (непублічних) фондів — 50, страхових компаній — 25; максимальний леверидж для пенсійних, відкритих та інтервальних (публічних) фондів — 10; при створенні публічних фондів мінімум 10% у них має інвестувати відповідна КУА зі свого капіталу.

Втрати клієнтів від діяльності КУА по пенсійних і публічних фондах мають покриватися насамперед за рахунок капіталу КУА, який вона зобов’язана інвестувати у відповідні публічні фонди. Нараховані резерви на активи публічних і пенсійних фондів повинні зменшувати доходи і нормативний капітал КУА.

Запропонована система пруденційного регулювання фінансових організацій вирішує і проблеми макроекономічного регулювання. По-перше, вона виключає надмірну концентрацію залучених інвестицій на незначний власний капітал. Наприклад, сумнозвісний хедж-фонд LTCM (Long Term Capital Management) зміг залучити кошти на суму 125 млрд. дол., що перевищила його капітал у 100 разів! А з урахуванням позицій за деривативами — на суму 1,25 трлн. дол. (перевищення в 1000 разів).

Навіть найбільші комерційні банки США до кризи використовували леверидж (з урахуванням позабалансових зобов’язань) на рівні 70 (Citigroup) або 55 (Bank of America). Після кризи відбувся значний делеверидж (у Citigroup — до 14, у Bank of America — до 19).

По-друге, така система запроваджує відповідальність капіталом за непрофесійні та необережні операції з грошима клієнтів (це стосується групи ризику, тобто публічних і пенсійних фондів). Зрозуміло, що відповідальність капіталом і нарахування резервів за рахунок прибутку і капіталу фінансових організацій миттєво призведе до закриття багатьох фінансових організацій, особливо КУА, які непрофесійно, а іноді по-шахрайськи поводяться із коштами клієнтів, залученими до публічних фондів.

Найскладніше питання — це здатність української фінансової влади, насамперед Міністерства фінансів і всіх регуляторів фінансових ринків, швидко запровадити на практиці цю досить просту систему регулювання.

Від влади вимагається не так уже й багато: 

— запровадити нові економічні нормативи, а головне — розрахувати їх, ґрунтуючись на міжнародних стандартах фінансової звітності та аудиту; 

— запровадити відповідні стандарти  для всіх фінансових організацій  і публічних акціонерних компаній; 

— провести аудит КУА, які працюють з публічними та пенсійними фондами, відповідальними аудиторськими компаніями (не кишеньковими!), оцінити капітал і ліквідувати ті, що не відповідають новим економічним нормативам.

 Які можуть бути альтернативи запропонованим рекомендаціям? На мою думку, їх дві. Перша (найімовірніша) — нічого не робити, просто спостерігати, як деякі шахраюваті фінансові організації доїдатимуть (причому з маслом) кошти своїх клієнтів (жертв). Однак не карати такі компанії — означає, заохочувати їх, стимулювати зростання їх кількості і глузувати з деяких чесних фінансових організацій, які муситимуть скоро загинути… З ними остаточно має загинути і фондовий ринок. А фондовий ринок в інших країнах — потужний канал припливу капіталу в реальний сектор економіки.

Друга альтернатива — запровадити покарання за недбале, непрофесійне (я не кажу про явні зловживання) управління чужим майном апостеріорі (як, наприклад, водіїв транспортних засобів за ненавмисне завдання збитків). У Росії така альтернатива вже дискутується, причому йдеться не тільки про адміністративну, а й про кримінальну відповідальність. [7]

 

Висновки.

Підсумовуючи викладене, можна сказати, що захист прав споживачів фінансових послуг є беззаперечно важливим і необхідним для будь- якої країни, особливо досить «гострим» це питання є для України, адже проблеми щодо відповідного захисту можна прослідувати у вітчизняному законодавстві, державній та судовій підтримці. Виходячи з цього український

споживач фінансових послуг, крім того, що у більшості випадків залишається

не ознайомленим з важливими  нюансами конкретної послуги, він же і втрачає можливість підтримки зі сторони закону та держави. Такого споживача досить легко «обкрутити» і зробити ще й винним, що досить часто зустрічається в українських реаліях. Низька фінансова грамотність значної частини українців, розпорошеність і неузгодженість законодавства, невизначеність та слабкість інституційної системи підривають довіру до фінансових установ і значно перешкоджають розвиткові міцного фінансового ринку в Україні. Для того щоб покращити ситуацію щодо захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні необхідно переглянути законодавчий та регуляторний режими фінансової системи, щоб усунути будь-які прогалини, які існують, та посилити засоби мінімізації збитків для споживачів; забезпечити вжиття органами нагляду необхідних заходів впливу у випадках правопорушень, а також уточнити правила та процедури для покращення розкриття інформації та збільшення довіри. Мета захисту прав споживачів повинна бути чітко зафіксована в законодавстві з фінансових питань, щоб це стало ключовим інтересом органів нагляду.

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закону України «Про  фінансові послуги та державне  регулювання

ринків фінансових послуг»/ Документ 2664-14, поточна редакцiя вiд 01.10.2011 на пiдставi 3668-17, чинний//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2664-14

2. Роксолана Ханик-Посполітак. Захист прав споживачів фінансових

послуг в Україні: правовий аналіз [Електронний ресурс]. – Режим  доступу:

http://www.finrep.kiev.ua/download/consumer_protection_sep2011_ua.pdf

3. Конарівська О.Б., Фінансові  послуги: порядок їх надання  та захист

прав споживачів[Електронний  ресурс]. – Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2009_1/v45ek22.pdf

4. http://www.finrep.kiev.ua/download/p_finrep_finlit_16dec2010_simferopo

l_ua.pdf

5. Науменкова С. В. Розвиток фінансового сектору України в умовах формування нової фінансової архітектури : монографія / С. В. Науменкова, С. В. Міщенко. — К. : Ун-т банківської справи : Центр наук.дослідж. НБУ, 2009. — 384 с.

6. Діяльність Держфінпослуг щодо захисту прав споживачів [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.dfp.gov.ua/1157.html.

7. «Захист прав споживачів фінансових послуг при тотальній фінансовій безграмотності населення»,  Олександр Савченко «Дзеркало тижня. Україна» №12, 30 березня 2012 http://dt.ua/ECONOMICS/zahist_prav_spozhivachiv_finansovih_poslug__pri_totalniy_finansoviy_bezgramotnosti_naselennya-99705.html

8. http://finance.ua/

9. http://www.rurik.com.ua/