Бюджетний менеджмент

Протягом  бюджетного року, коли йде виконання  бюджетів усіх рівнів, при розмежуванні цих податків не завжди здійснюється пряме перерахування місцевим бюджетам в день надходження цих податків на рахунок казначейства, в зв'язку з цим ці суми відносяться на взаємні  розрахунки між Державним і місцевими  бюджетами.

3гідно з  міжнародно визнаною термінологією  бюджетні дотації, субсидії і  субвенції — це три види  прямих бюджетних трансфертів.  Трансфертні платежі — це передача  доходів, які не потребують  будь-яких прямих відповідних  послуг економічного характеру.

Бюджетні  трансферти — це трансфертні платежі, які передаються бюджетам. Згідно з міжнародно визнаною термінологією:

Бюджетна  дотація — незв'язаний, загальний, безумовний, генеральний трансферт.

Бюджетна  субсидія — зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, що не вимагає  участі у фінансуванні з боку отримувача.

Бюджетна  субвенція — зв'язаний, спеціальний, умовний трансферт, який надається  при певній участі у фінансуванні з боку отримувача.

В Україні  серед економістів ведеться робота щодо чіткого розмежування видів  бюджетних трансфертів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів дає можливість дати наступні визначення:

Бюджетна  дотація — це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому при недостатній  кількості у нього власних  доходів для покриття запланованих видатків (для збалансування бюджету). Дотація не має цільового призначення.

Бюджетна  субсидія — це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому на певну ціль, тобто  для фінансування конкретної установи або заходу.

Бюджетна  субвенція (вид субсидії) — це грошова  допомога, яка надається вищестоящим  бюджетом нижчестоящому на певну  ціль і на основі пайової участі у фінансуванні.

Перерахування бюджетних трансфертів здійснюється на основі платіжних доручень. Проходження  документів здійснюється аналогічно проходженню  документів при перерахуванні бюджетних  коштів на видатки.

У процесі  виконання бюджету в окремих  ланках місцевих бюджетів може утворюватися касовий розрив. Він може бути плановим, коли об'єктивно не збігаються терміни  фінансування з бюджету встановлених видатків і одержання доходів, а  також при запланованому дефіциті, і позаплановим — внаслідок невиконання  плану з надходження доходів  і допущення перефінансування за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у місцевих бюджетах призначені, насамперед, кошти оборотної  касової готівки, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет. У тих випадках, коли коштів оборотної касової готівки  не досить, даний бюджет може одержати позичку від вищестоящого бюджету.

Позички, які  надає один бюджет іншому, називають  бюджетними. Вони безпроцентні, мають  суто цільовий характер — призначені для покриття тимчасових касових  розривів.

Бюджетні  позички може надати тільки вищестоящий  бюджет нижчестоящому, безпосередньо  пов'язаному з ним. Так сільські й селищні бюджети одержують  позички з районного бюджету, районні — з обласного, обласні  — з Державного бюджету.

Бюджетну  позичку відображають одночасно  на балансі двох бюджетів: вищестоящого — як надану і нижчестоящого —  як одержану, при цьому на балансі  одного бюджету можуть бути як позички  надані, так і одержані.

Право вирішувати питання про надання позички  мають органи державного управління, які в свою чергу можуть передати його відповідним фінансовим органам. Так, міністру фінансів надано право  вирішувати питання про надання  позичок з Державного бюджету. Право  надання позичок з місцевих бюджетів мають виконавчі органи Рад народних депутатів, які можуть також передати його фінансовому органу.

Первинними  документами, якими оформляють надання  й погашення бюджетних позичок, є платіжні доручення.

Фінансовий  орган, який здійснює виконання того бюджету, з якого буде надана позичка, перевіряє доцільність надання  позички, встановлює термін її погашення. Надання позичок здійснюється на підставі відповідних рішень. Вищестоящий  фінансовий орган здійснює контроль за вчасним погашенням заборгованості по позичці. Прострочену заборгованість списують з рахунка нижчестоящому  бюджету у встановленому порядку  черговості здійснення (проведення) видатків.

Документооборот платіжних доручень, пов’язаний із наданням позичок. Вищестоящий фінансовий орган виписує платіжне доручення  про надання позички в чотирьох примірниках і подає його в  установу банку, яка обслуговує цей  фінансовий орган.

Установа  банку виконує перерахування  коштів із даного бюджету на рахунок  бюджету, який одержує позичку, і  як підставу для цього перерахування  залишає у себе перший примірник  платіжного доручення. Другий примірник  повертається до фінансового органу і є первинним документом для  обліку позичок наданих. Третій і  четвертий примірники надсилають в  установу банку, яка обслуговує нижчестоящий фінансовий орган. Ця установа банку  зараховує позичку на рахунок  бюджету, який її одержує, і залишає  у себе третій примірник як підставу для зарахування. Четвертий примірник  направляють у фінансовий орган, що здійснює виконання бюджету, який одержує позичку. Він є повідомленням  про одержання позички і є  первинним документом для її обліку.

У процесі виконання бюджету після його затвердження можуть виникати певні ситуації, які змінюють розподіл доходів і видатків між окремими бюджетами. В результаті цього в одних бюджетів утворюється нестача доходів, а в інших на таку ж суму їх надлишок. Для відновлення збалансованості цих бюджетів між ними необхідно провести відповідні взаємні розрахунки.

Причини, що викликають порушення збалансованості  бюджетів протягом бюджетного року, в  результаті чого виникає необхідність взаємних розрахунків, такі:

1) зміна після  затвердження бюджету законодавства,  яке регламентує розподіл доходів  і видатків між бюджетами;

2) зміна адміністративно-територіального  поділу;

3) передавання  з одного бюджету до іншого  фінансування певних заходів  (наприклад, капітальних вкладень);

4) зміна відомчої  підпорядкованості підприємств,  організацій та установ.

Серед цих  причин найбільш поширеною є зміна  відомчої підпорядкованості. Зміни  в законодавстві про доходи й  видатки бюджету, в адміністративно-територіальному  поділі, передача обсягів фінансування відбуваються, як правило, з 1 січня, тобто  ці заходи приурочені до початку бюджетного року і, таким чином, можуть бути враховані  в процесі складання і затвердження відповідних бюджетів.

Проведення  взаємних розрахунків ґрунтується  на таких правилах:

1. Розрахунки  проводять тільки між вищестоящими  і нижчестоящими, безпосередньо  пов'язаними в ієрархічній структурі,  бюджетами. Наприклад, між державним  і обласним бюджетами, між обласним  і районними і т. ін. Не можуть  проводитися розрахунки між бюджетами,  не пов'язаними безпосередньо  в бюджетній системі (між державним,  наприклад, і районними бюджетами).

2. На взаємні  розрахунки відносять усю річну  заплановану суму доходів або  видатків, незалежно від того, яка  сума коштів надійшла чи скільки  їх витрачено до моменту виникнення  розрахунків. При цьому одержану  суму доходів або здійснені  видатки передають іншому бюджету.  Такий порядок дає змогу протягом  бюджетного року віднести відповідні  доходи чи видатки тільки на  один бюджет, що створює порівнянність  даних, використовуваних у звітності  і в процесі бюджетного планування. 

3. Розрахунки  за взаємними вимогами мають  бути завершені до 31грудня поточного  року, коли закінчується бюджетний  рік. 

Взаємні розрахунки враховуються одночасно в двох фінансових органах, які виконують бюджети, пов'язані взаємним перерозподілом доходів і видатків.

Перерахування коштів на погашення заборгованості здійснюють за допомогою платіжних  доручень, у яких зазначають призначення  цих перерахувань.

Взаємні розрахунки між бюджетами, а також між  бюджетом і розпорядником коштів можуть виникати в процесі проведення взаємозаліку коштів з фінансування видатків у рахунок погашення  недоїмки за належними до бюджету  платежами. Учасниками взаємозаліку є  дві сторони:

1.— перша:  розпорядник коштів, який знаходиться  на бюджетному фінансуванні, але  не отримує коштів з бюджету  з причини їх відсутності;

2.— друга:  платник податків і платежів  до бюджету, який не має грошей  для їх сплати.

Взаємозалік проводиться в таких випадках:

1. По видатках, що передбачені у Державному  бюджеті, та платежах, що повністю  належать Державному бюджету.

2. По видатках, що передбачені у місцевих  бюджетах, та платежах, що повністю  належать місцевим бюджетам.

3. По видатках, що передбачені у Державному  бюджеті, і податках, зборах та  інших платежах, які розподіляються  між Державним та місцевими  бюджетами.

4. По видатках, що передбачені у місцевому  бюджеті, ї податках, зборах та  інших платежах, які розподіляються  між Державним та місцевими  бюджетами.

Підставою для  оформлення взаємозаліку є рішення  відповідного органу. В першому випадку  рішення щодо проведення взаємозаліку приймає центральний апарат Державного казначейства; у другому — Міністерство фінансів АРК, обласні, міські (міста  Київ і Севастополь) фінансові управління; в третьому — центральний апарат Державного казначейства; у четвертому — республіканське (АРК), обласне, міське управління Державного казначейства.

Практика  вилучення коштів із місцевих бюджетів на користь Державного бюджету застосовується в Україні із 1994 року. Надлишки коштів місцевих бюджетів визначаються при  складанні місцевих бюджетів, суми яких затверджуються при прийнятті  Закону про Державний бюджет на наступний  бюджетний рік. Аналіз Законів про  Державний бюджет України дозволяє зробити висновок, що вилучення коштів здійснюється з бюджетів Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Одеської, Полтавської, Харківської  областей, м. Києва. Мова йде про економічно розвинуті території із значним  потенціалом. Вилучення коштів здійснюється протягом бюджетного року в процесі  виконання бюджету за допомогою  платіжного доручення. Але не завжди суми, які затверджує Верховна Рада України, надходять до Державного бюджету. Недоодержані суми знаходять своє відображення у щорічній звітності Держказначейства.

Основні напрямки реформування Державного казначейства України і казначейської системи  касового виконання Державного бюджету  України

Створення Державного казначейства в Україні обумовлено необхідністю мати таку управлінську структуру органів, яка б дозволила  уникнути затримки платежів, викривлення  даних обліку і звітності з  виконання бюджету та забезпечила  ефективне використання бюджетних  коштів.

Згідно з  концепцією розвитку органів казначейства досягнути цієї мети можна шляхом:

- консолідації  коштів Державного бюджету на  рахунках Державного казначейства, відкритих в установах Національного  банку України;

- цільового  направлення бюджетних коштів  тільки на підставі даних позабалансового  казначейського обліку зобов'язань  розпорядників; 

- створення  автоматизованої системи бухгалтерського  обліку на трансакційній основі, завдяки якій кожен платіж, кожна  казначейська операція знаходять  відображення в обліковій системі.

Виходячи  з необхідності оптимізації процесу  управління грошовими коштами Державного бюджету розроблено принципово нову модель функціонування Держказначейства, засновану на принципах, прийнятих  для банківської системи. Вона дозволяє консолідувати бюджетні рахунки  на єдиному казначейському рахунку, відкритому в НБУ, і, відповідно, позбавитись  ризиків при зберіганні бюджетних  коштів.

Вводиться кореспондентський  рахунок, який буде виконувати ті ж  функції, що і поточний рахунок підприємства, але із врахуванням такої специфіки:

1) усі платежі,  що здійснюються через кореспондентський  рахунок Державного казначейства, є розрахунками тільки по операціях  з виконання бюджетів та управління  бюджетними ресурсами;

2) через кореспондентський  рахунок також здійснюються платежі  по утриманню органів Державного  казначейства та зберігається  їх залишки як звичайної бюджетної  установи — розпорядника коштів  Державного бюджету України;

3) кількість  кореспондентських рахунків, відкритих  на ім'я органів Державного  казначейства, залежить від концепції  управління коштами Державного  бюджету і визначення юридичного  статусу відповідних рівнів структури  Державного казначейства України.

У Державному казначействі автоматизовані не всі  процедури виконання Державного бюджету, в деяких випадках здійснюється ручна обробка банківських виписок, інших первинних бухгалтерських документів для отримання бухгалтерської, оперативної та статистичної звітності. Це унеможливлює оперативне складання  звітності про виконання Державного бюджету, яка б забезпечувала  прозорість бюджетного процесу та відповідала  міжнародним стандартам.